Версiя для друку Обговорити в форумi

Давно минули часи, коли німецькі керівники із задоволенням стояли на Червоній площі під спалахи камер

Менше п'яти годин провела у вівторок канцлер ФРН Ангела Меркель в Сочі, з них чотири години - у компанії президента РФ Володимира Путіна в резиденції «Бочаров ручей». Переліт глави уряду на російський курорт з Берліна і назад тривав навіть довше.
Якщо хтось раптом і сподівався, що бліц-візит зможе вирішити хоч якісь з багатьох проблемних моментів у німецько-російських відносинах, він може бути розчарований. Всі залишилися при своїй думці.
Про те, що спілкування навряд чи було надто легким, можна було зрозуміти вже хоча б з виразу облич обох на прес-конференції. З того, як вони уникали дивитися один на одного. Кожен говорив про своє, вперто дивлячись у зал або свої записи, і це «своє» мало небагато спільного.
КАМІНЬ СПОТИКАННЯ - УКРАЇНА
Офіційно основною метою візиту було оголошено обговорення ходу підготовки липневого саміту Великої двадцятки у Гамбурзі. Головуюча в групі Німеччина надає дуже великого значення цим зборам і хоче заручитися підтримкою майбутніх рішень з боку всіх учасників. За цим Меркель їздила не тільки до Росії, вона вже здійснила кілька поїздок з даної тематики.
Однак, саме це менш за все цікавило журналістів. Питання стосувалися, в основному, України. Нічого нового ми не почули. Меркель сказала, що хотіла би, щоб санкції були зняті, але, на жаль, можливо це буде лише після виконання Мінських угод. Що ці угоди не варто міняти на щось інше, вони самі собою гарні, але втілення їхнє незадовільне.
Це як раз той випадок, коли канцлер і її візаві зійшлися на думці: не варто витрачати час на винахід нових домовленостей та форматів, треба виконати те, що є.
Погодилася Меркель з Путіним, за її словами, і з недоцільністю введення на Донбас миротворчої місії ООН. ОБСЄ цілком може впоратися із завданням, переконана вона.
У чому позиції сторін радикально розходяться, так це в розумінні основ - «причин конфлікту». Ну, це не новина. Зовсім по-різному бачать вони і події на Донбасі в частині «приватизації» українських підприємств сепаратистами, визнання документів «республік» Росією та інші з цієї серії. Канцлера це насторожує, а мешканець Кремля, як завжди, перекладає з хворої голови на українську владу.
Меркель підкреслила, що бачить необхідність у відновленні доступу України до її власного державного кордону. Нагадала, що цьому, згідно з Мінськими домовленостями, має передувати справжнє перемир'я, а потім політичний процес, який дозволить провести місцеві вибори. Канцлер вкотре звернулася до Москви: зробити все, щоб нарешті замовкли гармати. Інакше, попередила вона, в українському суспільстві навряд чи сформується розуміння необхідності йти на «болючі компроміси» в питанні особливого статусу окремих регіонів Донецької та Луганської області.
Важливим є те, що Меркель ясно дала зрозуміти, що Берлін схвалює ідею ведення прямих переговорів між Києвом і керівництвом окремих районів Донецької та Луганської області лише після того, як таке з'явиться в результаті виборів. Легітимних. Але ніяк не раніше, як на тому наполягає Кремль, і про що Путін сказав, причому навіть двічі, на прес-конференції.
Що стосується заяв президента РФ, то він традиційно поклав всю провину на «київське керівництво», яке хіба що хунтою не назвав. Не обійшлося без закидів у тому, що воно, нібито, саме втратило шанси, які у нього були.
НЕ З БОЯЗКИХ
Розбавило українську тематику питання про те, чи не побоюються в Берліні можливого втручання Росії у передвиборчу кампанію. Меркель усміхнулася і запевнила, що «не належить до боязких людей», а свою передвиборчу кампанію буде будувати на переконанні власних виборців.
Втім, вона не забула "зачіпити" господарів зустрічі, пригадавши і «справу російської дівчинки Лізи», і німецьких солдатів у Литві, «сенсації», які на рівному місці з нічого роздули саме російські ЗМІ (про що, втім, Меркель говорити не стала, це і так усі знають). Якщо буде траплятися й надалі така «груба дезінформація», Німеччина має намір реагувати, попередила глава уряду. Ще вона відмітила, що Берліну чудово відомо про те, що «ведення гібридної війни відіграє роль у російській військовій доктрині».
Усе це, як і раніше, не дивлячись на Путіна, який стояв за пару-трійку метрів.
Той у свою чергу пішов у наступ на німецьку пресу (ну і її несвідомих споживачів інформації), за те, що пишуть (і читають), що у Росії гноблять опозицію, порушують права свободи зібрань і - подумати тільки! - намагаються впливати на результат виборів у деяких західних країнах. Росія, урочисто оголосив її лідер, не втручається у внутрішньополітичні процеси інших держав. І все, мовляв, як раз навпаки. Виявляється, що «протягом багатьох років» він спостерігає «спроби впливу на внутрішньополітичні процеси в Росії, і через так звані неурядові організації, і безпосередньо», - спробував піти в контрнаступ Путін.
Буквально за кілька хвилин до цього Меркель розповіла журналістам, що попросила свого співрозмовника втрутитися в ситуацію з утисками гомосексуалістів у Чечні, з забороною «Свідків Єгови», а також поскаржилася на проблеми російських НУО, яким толком і «подемонструвати» не дають. На що Путін спробував заперечити: мовляв, у Європі справи йдуть ще гірше, там мітингувальників, мовляв, перцевим газом розганяють....
Ось така непряма, через залу, пікіровка.
До речі, Меркель навряд чи забула, що саме в Сочі стався той знаменитий інцидент, коли вона сиділа у кріслі в момент фотографування перед початком зустрічі, і до неї підійшов путінський лабрадор Коні. До неї, яка з дитинства відчуває страх перед собаками. Епізод, з якого вона, до речі, вийшла тоді з гідністю, але осад очевидно залишився.
ДІАЛОГ ЗА ВСЯКУ ЦІНУ
Це вже 15-й візит до Росії нинішнього канцлера ФРН. Власне, і візитом це навіть назвати складно, швидше ділова поїздка. Ніякого офіціозу та церемоній. Російській стороні це, можливо, і не завадило б, але давно минули часи, коли німецькі керівники із задоволенням стояли на Червоній площі під спалахи камер.
Втім, два роки тому Меркель здійснила візит до Москви, щоб вшанувати пам'ять полеглих радянських воїнів біля могили Невідомого солдата. Але хитро зробила це не 9 травня, щоб уникнути присутності на параді, а наступного дня. Цього разу вона також згадала про майбутню 72-річницю поразки фашизму у Другій світовій війні та про те, що німецький народ вдячний солдатам Червоної Армії за визволення.
Незважаючи на неприховану напруженість у відносинах між Берліном і Москвою за останні три роки, дві столиці продовжують діалог. За цей час відбулося не менше 50 телефонних переговорів Меркель і Путіна. В основному в контексті Мінського процесу.
До речі, перед візитом канцлера до Сочі деякі експерти стверджували, що вона повезе якесь послання російському лідерові від президента США. Меркель звичайно не кур'єр, щоб возити чиїсь послання. До того ж, того самого дня Путін сам розмовляв по телефону з Дональдом Трампом. А ось перша особиста зустріч президентів відбудеться, судячи з усього, саме в Німеччині, у Гамбурзі, на саміті «двадцятки». Підготовку до якого і приїжджала обговорювати Меркель.

Ольга Танасійчук
Берлін
«Укрінформ»

Думка
ПРО ЩО ГОВОРИЛИ ПУТІН І МЕРКЕЛЬ

Найважливішою в зустрічі Ангели Меркель та Володимира Путіна, яка відбулася 2 травня в Сочі, була змістовна складова. Важливо, що з вуст німецького канцлера пролунала заява про те, що Україна повинна отримати доступ до українсько-російського кордону, тієї частини, яку вона зараз не контролює. Чесно кажучи, на таку заяву важко було сподіватися. Відомо, що це — українська позиція. Але в Мінських домовленостях записано інакше: питання контролю над кордоном — одне з останніх, яке має вирішуватися. Тому нинішня заява Меркель означає, що українська позиція знаходить своє розуміння, і це надзвичайно важливо. Цей візит був потрібен обом сторонам — і Меркель, і Путіну — у пропагадистсько-дипломатичних цілях. Путіну він допоміг реалізувати його бажання — показати, що він не в ізоляції, з ним зустрічаються, до нього приїжджають. Очевидно, що це буде розкручуватися на російському телебаченні. І ця інформація, перш за все, буде спрямована на внутрішню російську аудиторію. Мінський процес заблокований, а Меркель окреслила, що потрібно для того, щоб його розблокувати Що стосується Меркель... Передусім, наближається саміт «Великої двадцятки», і наближається прийняття Євросоюзом рішення про продовження санкцій проти Росії на наступні півроку. Я думаю, вони будуть продовжені, тому що дії Росії, насамперед, у Сирії, повністю підірвали довіру до Москви. Плюс — розгортається розслідування втручання Росії у виборчі перегони в Сполучених Штатах Америки. Все це дуже змінило атмосферу і в американо-російських стосунках, і в стосунках Європи з Росією. Якщо говорити про внутрішньополітичні причини, то для Меркель є важливим те, що у вересні мають відбутися вибори в Німеччині, і вона має шанс перемогти. Але конкуренція велика, і результати доволі важко спрогнозувати. Важко передбачити, яка сама буде правляча коаліція. Враховуючи ці чинники, Меркель було важливо показати, що вона не тільки може говорити «ні» — така собі «Фрау Ні», але й що вона готова до діалогу за певних умов. Власне, саме це, з моєї точки зору, стало підставами для цього візиту. Не слід також забувати, що Німеччина є ключовою стороною в «нормандському форматі» та мінському процесі, і Меркель особисто багато інвестувала в мінський процес, вона є матір’ю «нормандського формату» і мінського процесу, тому вона не може просто сказати: «Ви знаєте, все це завалилося, все це не діє». Навпаки, вона має наголосити на тому, що «процес продовжуватиметься, якщо…». Їй потрібно підкреслити (тим більше, напередодні виборів у Німеччині), що завдяки Мінським домовленостям, була зупинена гаряча фаза війни в Європі. І ось тут вона дуже чітко все сформулювала. Головне — Меркель твердо лишається на позиціях, які були раніше Ми самі розуміємо, що мінський процес заблокований, а Меркель окреслила, що потрібно для того, щоб його розблокувати — вона чітко заявила, що завдання номер один — це перемир’я, і відповідальність за це чітко покладається на Росію. І тут немає нічого нового у порівнянні з тим, що кажуть українські експерти та західні експерти: так, мінський процес не є дієвим, але формат має продовжуватися, доки не буде знайдено чогось іншого. Головне — Меркель твердо лишається на позиціях, які були раніше. З усіх європейських лідерів у неї одні з найжорсткіших підходів — чітка прив’язка санкцій до виконання Мінських домовленостей, і відповідальність при цьому покладається на Росію.
Олексій Гарань,
професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
www.unian.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 05.05.2017 > Тема "З перших уст"