Версiя для друку Обговорити в форумi

Рецепція (лат. receptio – сприйняття) – запозичення письменником ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів інших письменників чи літератур із подальшим їх творчим осмисленням (трансформацією). Поняття стосується також поетики, тобто теоретичного осмислення нею об’єктивних властивостей художніх творів, літературного процесу, що передбачає взаємозв’язок творчості і сприймання разом із функціонуванням письменства у певному культурно-історичному періоді.
Триптих сучасного кримського українського письменника Віктора Стуса «Тарас серед нас» (2013 р.), до якого ввійшли оповідання «Ранок на майдані», «Гріх», «Потолочена трава-мурава», є своєрідним перенесенням описаних Тарасом Шевченком злободенних суспільних проблем позаминулого століття у сучасну часову площину.
Соціально-викривальна тема оповідання «Ранок на майдані» – протистояння влади та громади – це опис теперішнього стану речей у політиці, який ще з часів Шевченка не зазнав суттєвих кардинальних змін.
Фоном оповіді є цитата Шевченка «Якби ви знали паничі, як люди плачуть живучи!», яка органічно вплітається в ідейний задум автора.
Зав’язкою твору є опис автором ситуації, коли вранці «губернатор одного приморського міста Іван Іванович Болванов крізь лобове скло службового «Мерседеса» запримітив натовп на майдані перед вікнами своєї адміністрації». І це його збентежило, адже ті, у кого він на службі, «зіпсують настрій на весь день». Міщани ж зібралися, щоб їм, обділеним та обкраденим, що копійки рахують, пояснили «звідки у Болванова взявся чотириповерховий будинок? А маєток біля моря? А іномарки? Все це він придбав на зарплату?», на що почули відповідь начальника міськуправління міліції полковника Пенькова: «Це не ваше дєло! Разбєрьомся! Разойдітєсь по добру, по здорову!»
Усім жителям міста було відомо, що пріоритетом діяльності Болванова є власне збагачення за рахунок зловживань службовим становищем. Це як у саркастичних Шевченкових рядках:

А той, щедрий та розкішний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
та
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих…

Викривально-звинувачувальний мотив поеми «Сон» Віктор Стус майстерно трансформує в сюжетну канву оповідання через реальний опис губернаторського списку «усіх його надбань: маєтку, дачі біля моря, трьох іномарок і навіть квартира сина в Лондоні». Сюди слід додати також ще й подарований йому на день народження місцевим олігархом дорогий швейцарський годинник, «блиск золота та діамантів» якого для Болванова був своєрідним оберегом від прохань та нарікань простого народу.
Підсилювальним елементом негативної характеристики губернатора є його мова, яка свідчить про низький інтелектуально-культурний рівень керівника. Автор намагається донести думку читачам про те, що людина, яка не дотримується моральних цінностей, не має права займати державну посаду. Суржикова лайлива лексика Івана Івановича ілюструє уседозволеність, безкарність, неповагу до підлеглих: «– Прокуратура? Це Болванов! Чому перепитуєте? Ніяк не звикнете до моєї фамілії? Де прокурор?.. Нємєдлєнно до мене на ковьор! Щоб за п’ять хвилин він був тут, як штик!»; «– Це Болванов! – гаркнув у трубку. – Та не болван, а Болванов, голова міськадміністрації, дурню! Нємєдлєнно мене зв’яжи з начальником! Як немає? Виїхав на чрєзвичайноє проісшєствіє? Яке може бути ЧП, коли на площі, під моїми вікнами таке неподобство! Несанкціонований мітинг! Работать мєшаєт!». По-іншому він не спілкується. Так завжди і зі всіма. Фразу «Казли! Настоящіє казли!» він може адресувати і мітингувальникам, і правоохоронцям, і підлеглим.
Образ полковника міліції Пенькова в оповіданні – це ілюстрація невігластва деяких представників силових структур. Після хвилинного напруженого роздивляння разом із прокурором міста Сіряком білборда, на якому «золотаво вилискували у вранішньому промінні сонця букви: «І на оновленій землі врага не буде, супостата!» І підпис: «Тарас Шевченко», він авторитетно пообіцяв: «А отого Тараса Шевченка … ми знайдемо, і от наказанія він не відвертиться!»; «Ми зліпимо такий закон, що тому Шевченку мало не покажеться!». Люди розсміялися. Головний міліціонер був розгублений, він не міг зрозуміти причину веселого гоготу людей. Кумедну ситуацію йому розтлумачила присутня на мітингу інтелігентна бабуся: «Вона підійшла до Пенькова, чемно зазирнула йому у вічі і тихо мовила:
– Таки поезія Тараса Шевченка і досі вельми актуальна. Он скільки людей зібрала. А вам, молодий чоловіче, я ладна хоч зараз дати уроки української літератури». Не знав бідолаха, що Шевченко застерігав земляків своїх:

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А також закликав:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь…

Мітинг досяг свого апогею. Заклик «Болванова у відставку!» лунав на все місто.
Згодом стало відомо про добровільне складення повноважень голови міськдержадміністрації Болванова Івана Івановича: «Тарас Шевченко переміг. Та чи надовго? Болванових ще багато в Україні. І пенькових теж. Не кажучи вже про сіряків…». Саме таким «патріотам» адресовані слова Кобзаря:

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!..
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.

Василь ДЕРКАЧ,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української філології
Таврійської академії
Кримського федерального університету
ім. В. І. Вернадського,
член Національної спілки письменників України

На фото (зліва направо): Віктор Стус і Василь Деркач

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 26.05.2017 > Тема "Душі криниця"