Версiя для друку Обговорити в форумi

ДУМКА

Немає нічого дивного в результатах російської соціології (Лєвада-Центр днями опублікувала електоральний рейтинг можливих кандидатів у президенти РФ, де лідером є Володимир Путін, - УНІАН), адже протягом останніх сімнадцяти років пропаганда в Російській Федерації активно працює над створенням позитивного іміджу Путіна — образу людини, якою він насправді ніколи не був, людини, якої ніколи не існувало. Вигадуються все нові й нові міфи, надаючи позитивних рис російському президентові. Усі інші російські чиновники, депутати й політики виглядають лише як додаток, як мізансцена, на тлі якої російський президент показує свою велич і геніальність. Все зроблено так, що всі перемоги, які здобуває Росія — зовнішньополітичні та внутрішньополітичні, стають здобутком самого Путіна, у тому числі, перемоги російських олімпійців і захоплення Криму. Виявляється, що саме він усе задумав і здійснив. А всі поразки подаються як наслідок недолугих дій найближчого оточення: політиків, військових, розвідників — кого завгодно.
Путін — особа, яка втілює найкращі риси для росіянина. Він — жорсткий, безпринципний, постійно демонструє свою релігійність та потяг до церкви. Він постійно працює — майже ніколи не побачиш Путіна на відпочинку. І цей образ активно культивується в Росії. Тому немає нічого дивного в тому, що на тлі Путіна не з’явилося жодного конкурента йому, нікого, вищого за нього. Коли хтось намагається дотягнутися до його образу чи рейтингу, він завжди закінчує дуже погано. Останній приклад — Сергій Іванов, колишній секретар ради національної безпеки РФ, колишній міністр оборони, який розглядався як один із наступників Путіна, але, коли стало зрозуміло, що його амбіції перевищують те, що йому «відписав» Путін, його єдиний син, спортсмен, несподівано втопився на мілководді в Дубаї, і після того зірка Іванова швидко закотилася. В цій системі можуть вижити тільки такі блазні як Дмітрій Медведєв, чия доля — постити фоточки в Instagram, фотографувати iPhon-ом красоти Росії і тому подібне. Той, у кого немає амбіцій та претензій на президентське крісло. Він просто буде сидіти на своїй посаді. Але є побічний ефект: коли треба когось звинуватити в розкраданні Росії, викликається нібито незалежний блогер Олексій Навальний, якому російські спецслужби «зливають» всю інформацію на Медведєва, включно з його листуванням. І тоді Медведєв починає відповідати за все.
Тож Путін просто не допустить появи ніякого конкурента. А всі розмови про те, що Шойгу, Кадиров, чи Володін можуть посунути Путіна, безпідставні — цього не буде. Путін — довічний президент, він не може піти. Він прекрасно розуміє, що, враховуючи все, що він зробив, у нього немає сьогодні можливості відступити. Тому єдиний вихід для нього з посади президента — вихід у могилу. Але аж ніяк у відставку. Зараз ми спостерігаємо намагання створити конкурента Путіну і підвищити явку на виборах — як кандидата «розкручують» Олексія Навального. Його допустять до виборів, дозволять взяти в них участь, але тільки для того, щоб створити ілюзію — мовляв, з’явилася якась конкуренція. Та насправді серед самих росіян немає запиту на іншого національного лідера, вождя — їх цілком задовольняє Путін. Для пересічного росіянина — це президент перемоги, як свого часу був Йосип Сталін. Коли Сталін помер у 1953 році, життя самогубством покінчили кілька сотень радянських громадян, які не розуміли, як можна жити без цього керманича, адже він, на їх переконання, був завжди…
Зараз в Росії уже виросло ціле покоління молодих людей, які народилися і виросли за часів Путіна. Вони не знають, як було до нього, не знають, що був Горбачов, перебудова, часи гласності, Борис Єльцин і т.д. Для них завжди існував тільки Путін. Тому запит на нового лідера в Росії не з’явиться.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ,
політтехнолог, директор компанії Berta Communications, співзасновник Українського інституту майбутнього
www.unian.ua

ПОНТЫ СО ДНА РЕКИ

Я понимаю, что такое грозная страна – это Россия.
У неё ядерное оружие, у неё членство в Совете безопасности с правом вето. У неё посольства по всему миру, шпионы в каждом посольстве, а ещё есть Лавров и Захарова. А ещё есть международный авторитет, идущий от советских времён. При проклятом пьянице Ельцине международный авторитет, конечно, слегка подупал. Но национальный лидер Путин восемнадцать лет неуклонно поднимал его. 
И поднял.
И вот сегодня стало известно что великая грозная Россия в ответ на то, что Черногория раскрыла российский заговор по свержению власти в своей стране и окончательно решила вступать в НАТО, так вот, эта самая грозная Россия, в ответ приняла решение… запретить въезд высшим должностным лицам Черногории – общим числом семьдесят человек. 
Ещё раз, чтобы вы всё тонко прочувствовали.
В ответ на то, что совершенно чужая страна(!), крохотная страна после попытки российского переворота(!) окончательно решила вступить в НАТО, Россия банит въезд её руководства!
Банит точно так, как банит французские сыры или тушки венгерских гусят.
Понимаете, что происходит? Из всего могучего арсенала воздействия на соседей, от швыряния на их голову атомной бомбы и введение зелёных человечков до экономической заинтересованности и привлекательности высокими стандартами демократии и уровня жизни, у России, в отношении крохотной Черногории осталось только одно жалкое и ничтожное средство – закрыть руководству въезд в благословенную Россию.
Конечно, мы уже слышим, как из Черногории доносится плач и вой несчастных забаненых, из-за того, что они не смогут постоять в очереди в мавзолей Ленина. 
Короче, последний довод «российских королей» — забанить соседнего премьера, как сырокопчёную французскую колбасу.
Знаете, это даже не «дно», о котором говорится в знаменитом афоризме Леца, это ниже этого дна.
Перед нами «руины Путина», который довёл страну до полной потери международного авторитета, до «радиоактивности», когда на «20-ке», никто не хочет сидеть с ним за одним столом.
Перед нами «позор Путина» — Макрон мочит RT и Sputnik, а президент лишь кривит губки и  скромно опускает взгляд.
Перед нами «дружба Путина» — это когда соседи с ужасом видят в каждом движении России грядущую агрессию и неуклонно увеличивают контингент НАТО на своей территории.
И в ответ на всё это осталось одно оружие, последнее средство сокрушительной победы над проклятым западным врагом – запретить врагу появляться на территории России, как запрещали въезд в Россию турецким помидоркам и польским яблочкам.
Со дна реки идут жалкие пузыри.
Господин Путин, а где российская дипломатия?
— Она утонула.

Матвей ГАНАПОЛЬСКИЙ
«Эхо Москвы»
http://mvrwq3y.nvzwwltsou.cmle.ru/blog/ganapolsky/1991340-echo/

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 09.06.2017 > Тема "Резонанс"