Версiя для друку Обговорити в форумi

Між Україною та її союзниками з одного боку і Російською федерацією з іншого починається війна нервів

Весь цей сьогоднішній цирк з «Малоросією» поданий таким чином, щоби дошкульніше зачепити – починаючи від самої назви, яка давно стала символом імперського приниження українства і закінчуючи «ліквідацією» держави Україна, однієї з засновниць ООН, визнаної усім міжнародним співтовариством. Ясно, що насправді це з точністю до навпаки, остаточно ставить бандитські формування Сходу України поза законом – і в державі, яку вони «перезаснували», і на міжнародному рівні. А поза законом – це, якщо додати трохи емоцій, - означає вогонь на знищення за першої ліпшої нагоди.
Якщо спокійніше. Повторимо очевидне до банальності: Захарченко сам такого б не сказав би за жодних обставин. Все придумано і вмотивовано у Кремлі, аж до конкретних формулювань. Це для Москви – інструмент ескалації. Мовляв, на наші умови і послідовність реалізації мінської угоди не погоджуєтесь? Санкції не знімаєте? Збираєтесь офіційно визнати РФ агресором і окупантом? Ну так – от вам, тримайте! Те, що загнаний в кут Путін, рано чи пізно піде вабанк прогнозувалося давно. Треба віддати належне: те, як пацюк перейшов в атаку безвиході, придумано досить «оригінально». Але це не змінює суті. Схоже на те, що це останній акт донбаської трагедії, за яким має статися розв’язка: або Донбас буле повернуто Україні без усяких там «змін до Конституції», тобто, можливо і з якимось варіантом особливого статусу, але без власних силових органів і строго обмежено в часі, або на ОРДЛО чекає довга заморозка по придністровському сценарію, закінчувати яку доведеться якомусь з наступних поколінь політиків. Отже, якими є «вихідні дані» нової ситуації?
1. Мінські угоди остаточно зведені нанівець. Це доконаний факт, з якого боку не підходь. З юридичного – відтепер можна сказати: зник сам список учасників перемовин – то про що говорити і що виконувати? А з практичного боку – останні краплі довіри до московсько-донбаської сторони остаточно випарувались: там нема більше з ким говорити і домовлятися. Щоб там тепер не нашіптували бандюкам з Москви це не має жодного значення: Мінські угоди торпедують саме вони.
2. Москва ще може «умовити» Захарченка «забрати свої слова». Але це нічого не означатиме. Ініціатива походить звідти і Україні на неї треба погодитись, попри всі слова про «безальтернативність Мінських угод», які, безперечно будуть сказані дипломатами. Україні, якщо розібратися, вони теж не потрібні, про що Укрінформ нещодавно писав.
3. Саме слова «Малоросія» - це приниження України. Можливо, цього не розуміють на Заході, але нам потрібно пояснити. У ньому, як у дзеркалі, відбилося реальне ставлення Росії до Української державності. Так, це емоції, але саме той випадок, коли такого не пробачають з усіма відповідними наслідками.
4. Для Заходу ситуація створена теж більш ніж незручна. Треба реагувати, можливо і за лаштунками, але теж рішуче, інакше з Росією не можна. Інформаційно-ментальна атака Путіна розрахована і на те, щоб перевірити, чи позбавилися Європа і США свого традиційного, як в російській уяві, «шмарклежуйства». Варіант відповіді у США, принаймні, уже готовий – закон про нові санкції лежить у Конгресі, готовий для прийняття.
5. Заява про «військовій варіант» вирішення проблеми – це теж «перевірка на вошивість». Лякатися не треба: це очевидний шантаж, зараз уже 2017-й, а не 2014-й рік, у Путіна і близько немає ресурсу для повномасштабної війни.
У підсумку. У військових льотчиків є такий термін – лобова атака. Це коли два літаки ідуть одне на одного «в лоб», тут основа зброя – нерви. Той, хто не витримає і відверне, отримає з допоміжної в цьому варіанті зброї – автоматичної гармати - чергу в «пузо». Зараз а україно-російській війні – саме лобова атака. І перевагу в ній має Україна – і психологічну, і моральну, і дипломатичну. Схоже на те, що саме Україна своїми намірами щодо прийняття Закону про окуповані території, спровокувала Путіна на цей крок відчаю.
Перемоги нам!
Сергій Тихий
www.ukrinform.ua

МАЛОРОСІЯ ЗАХАРЧЕНКА ЯК ПРОЯВ «ШИЗОФРЕНІЇ» КРЕМЛЯ
Росія знову погрожує війною і знову не наважується сказати про це відкрито

Олександр Захарченко, той, що очолює «ДНР», оголосив про заснування нової держави — Малоросії. Кордони – в межах «колишньої» України, але без Криму, столиця – Донецьк.
Покепкували з претензій Захарченка вже вдосталь. Пора ставити питання: яка тут практична (підкреслимо) мета Кремля, без відома якого Захарченко не відкрив би й рота, від такої заяви?
Зустріч з Трампом у Гамбурзі закінчилася для Путіна провалом. Президент США не захотів ділити з ним світ, не захотів віддати Україну. І взагалі – не захотів визнати Росію державою, рівною США за геополітичною вагою. Санкції посилюються, останні заяви, вже після Гамбургу, Трампа, Тіллерсона, Макрона однозначно свідчать, що США і Захід взяли курс на примушування Росії до миру (припинення агресії) з позиції сили. Якщо цей курс буде реалізований, Кремль і, можливо, всю Росію чекає грандіозний крах у зовсім недалекому майбутньому. Путін з компанією мають якось реагувати на це.
Кремлю фактично запропонували почесну капітуляцію, яку той відхилив. Відповідь Кремля все та ж, що й три, два, рік тому: або ми сідаємо за стіл переговорів, де ділимо світ, а Україна – наша здобич, або будемо воювати. Крапка. У яких формах триватиме ця війна – питання окреме. Очевидно лише, що прямі військові дії теж будуть, і саме в Україні, тобто в Європі. Адже що таке заява про скасування однієї держави – України, і проголошення іншої – Малоросії у тих самих кордонах? Це – війна! З якого боку – формального чи неформального – на це не глянь.
Кремль демонструє: щодо України він не заспокоїться, і хай у Заходу зникнуть усі ілюзії з цього приводу, у нього є маса варіантів дестабілізації цієї країни (один з них і озвучив Захарченко) аж до знищення її війною. Услід за заявою «глави ДНР» на московському «Інтерфаксі» з’явилося «пояснення» якогось Тимофеєва, віце-прем’єра «ДНР», що утворення Малоросії не суперечить мінським угодам. Наведемо цитату цього діяча, бо у ній схована, на нашу думку, суть всієї цієї ініціативи Кремля: «Зникає Україна. У Мінську нема визначення, як і що там має називатися, там є цілісність кордонів, суверенітет. Так ось, ми проголосили цілісність кордонів Малоросії і суверенітет. Тому Мінську ми не протирічимо. Але якщо нас не почують мирним шляхом, ми підемо воєнним шляхом».
Останнє речення і є відповіддю Кремля Заходу. Кремль виставляє єдине, що може, на думку кремлівських, змусити Захід відступити: погроза війни. Зауважимо, що вона більш суттєва для європейців, тобто для Німеччини та Франції. Вони бояться масштабної війни в Європі більше, ніж США, котрі, зрозуміло, так сильно цим не переймаються. Тому Кремль розраховує на поглиблення конфлікту між США і Європою в «українському» питанні.
Однак є дуже суттєвий момент, який фактично нівелює всі погрози Кремля: він не наважується відкрито, від свого імені оголосити Заходу війну. Він хитрує, ховається за спину якогось нікчеми Захарченка, залишаючи собі свободу маневру, тобто, можливість у будь-який момент відступити. Публічно Кремль теж хитрує, як-от коментар Голови комітету Держдуми у справах СНД Леоніда Калашникова: «Як голова комітету я цього підтримати не можу. Але як людина, як комуніст, як депутат я давно закликаю Росію визнати ці держави – ДНР та ЛНР». І представник «ЛНР» теж відхрещується від «Малоросії» Захарченка, мовляв, нам нічого не казали, але, водночас, каже, що готові обговорювати це питання. Тобто, можливість «включити задню» для Кремля так само важлива, як і продемонструвати Заходу свою непоступливість.
Чи розуміє цю Захід? Безумовно. Ця своєрідна «шизофренія» Кремля показує його слабкість, його нездатність і страх відкрито протистояти Заходу. Парадокс: всі – і Захід, і Росія - все розуміють: і слабкість Кремля, і породжену нею «гібридну» хитрість, але у Кремля просто нема іншого шляху, ніж хитрувати і «грати на нервах» європейців та американців (і українців також). Виходить, запорука нашої спільної – України і Заходу – перемоги всього лише у міцності наших нервів.
Юрій Сандул
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 21.07.2017 > Тема "З перших уст"