Версiя для друку Обговорити в форумi

Я нещодавно спілкувався з однією сімейною парою з Луганська. Вони російськомовні, але мусили покинути рідний дім, рятуючись від російських «рятувальників». Я поцікавився, що передувало бойовим діям. Говорять, що місцеві можновладці мріяли стати князьками. Вони почали виганяти на проросійські мітинги вчителів та інших залежних від влади людей. Правда, чимало людей ходили на такі мітинги добровільно. Неподалік є поселення козаків, які завжди хвалилися, що вони російські. От ці пішли добровільно, так би мовити, за ідею. Але водночас відбувалися й українські патріотичні мітинги з синьо-жовтими стрічками і прапорами. А потім з'явилися росіяни, з Росії. Чоловік говорить, що їх відразу розпізнавали за вимовою. Він їздив у робочих справах в Росію, тож добре знає, як там розмовляють. Росіяни теж відрізняють російську мову наших російськомовних. Якось наші громадяни розмовляли в російському гуртожитку. Місцеві відразу визначили, що вони з України.
В Луганську роздали зброю наркоманам, злодіям та іншим злочинцям. Спочатку вони стояли на блок-посту, а потім там залунала російська мова жителів Росії.
Пара вважає, що Луганськ і Донецьк, та й Крим - здали. Якби Росія так легко не захопила Крим, то не було б цих подій на Донбасі. Чому вороги так легко захопили приміщення Луганського обласного управління СБУ? Будинок оточила міліція, але місцеві вільно носили загарбникам харчі. Потім міліція розступилася, загарбники вийшли і захопили приміщення облдержадміністрації. Перед тим всім працівникам адміністрації, включаючи прибиральниць, наказали залишити будинок, оскільки його захоплюватимуть. Загарбники розбили скло в дверях, щоб вивісити на козирком російський прапор, а ключів від дверей не знайшли.
Заколот можна було придушити в зародку. В Луганськ вступило українське військо. Наші військовики не мали карт і запитували дорогу у місцевих. Бандити зривали з себе георгіївські стрічки і палили їх, рвали сепаратистські документи. Російські громадяни дременули до кордону. Але раптом надійшов наказ українським військовим вийти з міста. Бандити знову взялися за старе.
Мої співрозмовники спілкуються зі своїми земляками, які мусили залишитися в окупованому Луганську. Коли починався заколот, то чимало людей вирішили, що достатньо їм проголосувати, і вони дуже добре житимуть в Росії. Однак дійсність виявилася зовсім іншою. Багатьох із тих людей, хто прагнув до Росії, вже немає серед живих. Наприклад, начальник ВТК заводу, де працював мій співрозмовник, агітував за Росію. Він повісився, збагнувши, що він і йому подібні натворили…

Анатолій Зборовський
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 21.07.2017 > Тема "З потоку життя"