або ЧОМУ ДОЛЯ РЕПАТРІАНТІВ ТАК ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВОЛІ ЧИНОВНИКА? Напередодні приїзду Президента України до Криму в Рескомземі з ініціативи голови Державного комітету з земельних ресурсів Анатолія Даниленка і за участю представників регіональних меджлісів, Рескомнацу відбулася нарада (друга за три останніх місяці) з питань забезпечення кримських татар земельними ділянками. Як відзначалося, чимало в цьому напрямку зроблено як самим Республіканським комітетом, так і керівниками районів на місцях. Cьогодні у кримських селах проживає 803 тисячі чоловік, з них 117 тисяч кримських татар, або 19,6 відсотка. 76 тисяч репатріантів мають у своєму розпорядженні 168,1 тисячі гектарів землі, з них 21,9 тисячі - земельні паї. Понад 550 чоловік в останні два роки створили фермерські господарства. 3 690 кримських татар стали членами новостворених сільгосппідприємств. 24 тисячі мають ділянки для ведення особистого підсобного господарства, а 24,5 тисячі отримали дозвіл на підготовку технічної документації для оформлення держактів під селянські господарства. Такий показник, як землезабезпеченість, зріс з 1 гектара до 1,44 гектара на одного репатріанта. Втім, на інших селян припадає по 2,28 гектара. Це, зрозуміло, викликає невдолення репатріантів. Бо ж усі повинні мати рівні права, незалежно від національності. До того ж, як говорилося на нараді, підняти цей показник і забезпечити землею усіх репатріантів в Криму є всі можливості: 120 тисяч гектарів земель запасу і резерву, 68 тисяч гектарів, що знаходяться в довготерміновій оренді. До них можна віднести і понад 3 тисячі гектарів, що були виділені, але сертифікати на них ніхто не затребував. Трохи складніше ці питання вирішуються у гірській і підгірній місцевостях, де вільних земель обмаль. Але й там є добрі приклади. У тому ж Бахчисарайському районі усім бажаючим знайшли можливість виділити під підсобне господарство по 0,2 гектара землі. Однак не скрізь керівники районів і сільрад ставляться до цієї проблеми з розумінням. Багато нарікань надходить із Джанкойського, Кіровського районів. І в основному через тяганину і байдужість. Анатолій Даниленко зажадав узяти на контроль кожний з названих фактів і разом з місцевими органами самоврядування, меджлісами шукати шляхи вирішення проблеми. Він також поставив завдання перед земельними відділами: прискорити завершення інвентаризації земель запасу і резерву, їхню грошову оцінку, при необхідності експертизу документів щодо виділення земельних ділянок, насамперед на Південному березі Криму, де допущені серйозні порушення земельного законодавства. Але найбільше говорилося про видачу державних актів на землю. Катастрофічно не вистачає коштів на їхнє оформлення. Із більш ніж 20 тисяч кримських татар тільки 30 відсотків одержали держакти на землю. Як відомо, у поточному році з Держбюджету на це із 35 мільйонів гривень виділено тільки 3 мільйони. Затягування видачі держактів викликає невдоволення серед сільських жителів. Голова Рескомнацу Сервер Салієв, говорячи, що в Криму землі вдосталь, теж відзначив, що процес її відведення та оформлення йде надто повільно через нестачу фінансів. От і виходить, що доля селян знову повністю в руках чиновників - і не стільки в центральних органах влади, як на місцях. Ситуація абсурдна: немає в тебе держ-акта на землю - не маєш права віддавати її в оренду. А значить, хочеш чи не хочеш, а мусиш залишатися у тому сільгосппідприємстві, яке стало правонаступником колгоспу - КСП. Ось чому чимало селян у нас і далі безправні, як і за більшовиків, котрі у дні жовтневого перевороту, річницю якого саме тепер святкують, так полум`яно обіцяли - "вся земля - селянам!". Скільки ж можна чекати?
