Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 22.09.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 22.09.2017
СОП╤ЛКА НАД КРИМСЬКИМ СТЕПОМ

Пл╕дним на творч╕сть видався 2017 р╕к для кримсько╖ поетеси ╢ви Пономаренко ╕з м╕ста Армянська. Зовс╕м недавно вона представила колегам свою зб╕рку «Калинова г╕лочка народу». ╤ знову ╖╖ доробок поповнився новою книгою поез╕й п╕д символ╕чною назвою «Заграй, соп╕лочко». Читач, певно, пом╕тив, у назвах ╖╖ зб╕рок та в╕рш╕в укра╖нськ╕ прав╕чн╕ символи – калина, соп╕лка, бандура, журавл╕, хл╕б, степ тощо. ╤ не випадково, бо вони у душ╕ й св╕домост╕ письменниц╕.
Про що ж гра╓ та розпов╕да╓ той укра╖нський народний ╕нструмент – соп╕лка? А давайте почита╓мо та послуха╓мо.
Ориг╕нально п╕д╕брано до зб╕рки в╕рш╕. Умовно вона н╕би д╕литься на дв╕ частини: одна – до под╕й 2014 року, ╕нша – п╕сля них. У перш╕й частин╕ ╢ва Пономаренко д╕литься сво╖ми роздумами, мр╕ями, спостереженнями про щоденне життя сво╓ та оточуючих ╖╖ людей, а також природу та красоти р╕дного краю. У друг╕й вона виступа╓ вже не як л╕рик, а як трибун, якому болять проблеми, що навалилися. В н╕й ╢вина соп╕лка р╕зко м╕ня╓ тональн╕сть. Давайте пор╕вня╓мо. Ось як вона опису╓ стан сво╓╖ душ╕ у жовтн╕ 2012 року у в╕рш╕ «Коли журюсь чомусь»:

Сп╕ва╓ дзв╕нко соловейко угор╕,
Як вдосв╕та прийду я до криниц╕.
╤ св╕тяться з небес знайом╕ лиця
Далеким проблиском небесно╖ зор╕.
╥╖ л╕ричний герой милу╓ться тим св╕том, у якому мешка╓, переда╓ сво╖ почуття з великою н╕жн╕стю. Скаж╕мо, у триптиху «До свого саду завжди я ╕ду», написаного в грудн╕ 2011 року, авторка пише:
Не пахне вже н╕ м’ята, н╕ чебрець,
Г╕рчить лиш на зубах полинний смак.
В╕дтанцював м╕й коник-стрибунець
На луз╕ десь веселий св╕й гопак.

З одного боку, у в╕рш╕ сум за втраченим теплим л╕том, з другого – то згадки про чар╕вну природу, котр╕ вона хоче залишити на пам’ять добрим людям та нащадкам.
╤ таких поез╕й у зб╕рц╕ чимало. До того ж, образна пал╕тра ╖х неповторна – вона н╕би висловлю╓ стан душ╕. Чита╓ш так╕ в╕рш╕ – ╕ захоплю╓шся тим, як майстерно ╢ва Пономаренко переда╓ сво╖ почуття та думи через фарби, звуки, доторки.
Зовс╕м по-╕ншому звучить ╖╖ «соп╕лка» у в╕ршах, як╕ вона написала, починаючи з 2014 року ╕ по сьогодн╕шн╕й день. У них мелод╕╖ не л╕рика, а громадянки, суворо╖, вимогливо╖ та в деяк╕й м╕р╕ нав╕ть ображено╖, проте тако╖, що хоче блага для вс╕х людей. ╤ сп╕льником ╖╖ у тих переживаннях, роздумах та клопотах знову таки виступа╓ природа. Попри вс╕ негаразди поетеса з╕зна╓ться: «Я життя сприймаю, н╕би свято. Не сприймаю лиш людей сумних». ╤ це при тому, що вона на кожному кроц╕ стика╓ться з проблемами, як╕ треба вир╕шувати. ╥╖ тривожить, що «╕з каналу пахне лише мулом», «розкошу╓ перекотиполе» (в╕рш «Степом сухов╕╖»), «в╕тер ╕з Сивашу роз’╖да╓ ще й душу» (в╕рш «Замели сухов╕╖ дороги»). Щоправда деяк╕ акорди ╖╖ «соп╕лки» звучать м╕норно, наприклад:

Була Укра╖на – хрещатий барв╕нок,
Стуливсь, наче килим, в кв╕тучих садах.
А тепер спориш╕ проросли на душ╕…

У багатьох ╖╖ в╕ршах мр╕╖ про мир, злагоду та вза╓мопорозум╕ння пом╕ж народами – ╕ з тими, що населяють Крим, ╕ з близькими та далекими сус╕дами. Характерний у цьому план╕ в╕рш «Укра╖на Криму: схаменися, сину!»:

Ти звавсь прийомним сином Укра╖ни.
Я ж хл╕б д╕лила пор╕вну для вс╕х –
Чи то моя, чи то чужа дитина –
╤ мачухою звати мене гр╕х.

Болить ╖й те, що П╕вн╕чно-Кримський канал перестав подавати житт╓дайну вологу в степову частину п╕вострова:

В Криму не було м╕сця лиху,
Як води Дн╕про присилав.
Тут веселка ус╕м нам на вт╕ху
Коромисло спускала в канал.
(В╕рш «Вже плаче й коник»)

Ц╕й тем╕ присвячен╕ й поез╕╖ «Приносять п╕сню журавл╕», «Нема╓ ласт╕вок», «Степ журно снить снопом», «Прости, калинонько», «Кримськ╕ топол╕», «Сохнуть чорнобривц╕» тощо. А ось як авторка зверта╓ться 22 червня 2016 року (на свято Купала) до святого Федота – покровителя вс╕х трав:

День за днем блага╓м
Ми в╕д Бога зливи,
Та в засуху лише
Марну╓мо дн╕…
…Кримським степом Доля
Наша нещаслива
╥де на кульгав╕м
Ворон╕м кон╕.

Зв╕сно, чимало ╓ привод╕в для смутку чи розчарування. Одначе ╕ у творах останньо╖ пори ╢ва Пономаренко оптим╕ст, бо такою, як сама каже, вона в╕д народження. У в╕рш╕ «В╕чна заздр╕сть» ╖╖ «соп╕лка» гра╓-виграва╓:

Люту╓ ворог нав╕сний:
Найтяжче лихо – в╕чна заздр╕сть,
Що ми сп╕ва╓мо п╕сн╕
╤ в тих п╕снях кв╕ту╓ рад╕сть,
Що можемо сп╕вати в туз╕ –
Не плакать г╕рко, а сп╕вать!
Луна╓ дзв╕нко п╕сня в луз╕,
Коли збереться гурт д╕вчат.

В одному невеличкому огляд╕ ново╖ зб╕рки не висловити ус╕ перипет╕╖ та мандри невгамовно╖ душ╕ ╢ви Пономаренко. Та найголовн╕ше можна дов╕датися, читаючи зб╕рку, - вона в╕дганя╓ в╕д себе знев╕ру ╕ пише:

Не здола╓ спека кор╕ння глибоке,
Доживе калина, як води Дн╕пра
Зачерпне веселка ╕ канал широкий
Щедро нам наповнить з щедрого в╕дра!

Про це поетеса говорить ╕ у в╕рш╕, що дав назву зб╕рц╕:

Грай, соп╕лко, моя мила,
Щоб люди почули,
Щоб д╕зналась Укра╖на
╥╖ не забули!

Насамк╕нець хочеться зауважити, що под╕╖ останн╕х рок╕в, як╕ торкнулися не лише Криму, а й Укра╖ни, Рос╕╖ та планети в ц╕лому змусили стривожених письменник╕в шукати шляхи, методи для ╖х якомога повн╕шого, глибшого та об’╓ктивн╕шого в╕дображення. Це стосу╓ться ╕ творчост╕ ╢ви Пономаренко. Бо ж нин╕ св╕т сто╖ть на гостр╕й гран╕. ╤ в який б╕к хитнеться, н╕хто не зна╓. Надто багато виклик╕в, на як╕ не можна не реагувати. А л╕тература для цього й призначена.

В╕ктор Стус,
письменник, журнал╕ст
м. С╕мферополь
***
Доб╕рка в╕рш╕в ╢ви Пономаренко з ╖╖ ново╖ книги - за посиланням:
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=18990

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 22.09.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19045

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков