Версiя для друку Обговорити в форумi

Нові книги

В сімферопольській бібліотеці імені Олександра Пушкіна на засіданні гумористичного творчого об’єднання «Усмішка Пегаса» двоє кримських письменників презентували свої нові книги: Анатолій Потієнко – збірку «Маки», Аркадій Вакуленко – збірку «Шрапнельки и не только». Варто зазначити, що в обох книгах представлені вірші українською та російською мовами, звісно, більше другою. Мені хочеться спинитися на поезіях, написаних українською. Хоча б тому, що вони вирізняються із загальної канви збірок. І, як мені здалося, в них більше вкладено душі, вони гармонійніші, переконливіші, від них віє теплом і ніжністю.
Особливо це стосується творів Анатолія Потієнка. У вірші «Моїй мамі» автор розповідає: «картину з маками мені подарувала мати». Але то не звичайне полотно. Виявляється, вона почала вишивати тоді, «коли коханого на фронт сльозами проводжала, молилась, щоб вернувсь живим». Одначе не так склалося, як мріялося – «та похоронка в рідний дім прийшла через півроку». Це був шок – «і голка випала з руки». Було вже не до вишивання тих маків. Мати надовго «сховала в скриню полотно, щоб про той біль забути». А коли син став дорослим, вона знову взялася до роботи і закінчила вишивку. І даруючи, промовила: «Щоб, синку, ти не знав війни, онуки щоб не знали». І диво – тієї ж весни на околиці села на полі запалахкотіли маки, ніби «вийшли» з полотна. Вірш має кілька суттєвих підтекстів: вірність матері, мрії про мир і осудження війни у будь-яких проявах.
Варто зазначити, що автор у написанні віршів відштовхується від конкретних подій або значимих постатей. Поезію «Пісня – пам’ять» він присвятив співачці Джамалі. Його враження від її пісні – «і, як молитва, шепіт слів, і рвався плач з обіймів клітки – про свій народ був стогін-спів, щоб не забути: хто ми, звідки?» Здається, поет разом зі співачкою переживає все, що довелося  витерпіти кримськотатарському народові, який був виселений із Криму у травні 1944-го. Та пісня для нього – «звук, перетворений на біль, звук, перетворений на пам’ять». І додати більше нічого.
А ще у цій збірці поміщено вірш «Дорога у вічність», який він присвятив пам’яті співака Василя Сліпака. Як відомо, цей талановитий оперний співак, добровольцем відправившись на війну, загинув від кулі снайпера на Донбасі. Його оплакували міста і села, коли везли до рідного порогу – «і вздовж дороги люди всі ставали на коліна», бо, як пише автор, «не тільки Василя везли, а й совість України».
У збірці чимало повчальних гумористичних та сатиричних творів. Серед них і байка «Соловейко та Індик». В ній Індик уособлює пихатого начальника, який звик повчати артистів, справжніх співаків, хоч сам уміє лише белькотіти. Ще й досі такі чинуші не перевелися і продовжують займати високі посади. І тут, у байці, Анатолій Потієнко проявляє себе як лірик. Це видно хоча б з останніх строф: «Наш Соловей на гілку сів, а Індика, як вітром, здуло. І світ наповнив дивний спів. І навіть сонечко всміхнулось». І звісно чому, бо «вражає всіх лише талант, а не чиясь надута пиха».
Як видно із збірки, автор уміло користується різними поетичними жанрами. А це означає, що його творчий потенціал тільки набуває сили. Тож хай щастить!
З творчістю сміхотворця, заслуженого артиста республіки Аркадія Вакуленка кримчани знайомі давно. Його часом називають майстром гумористичної мініатюри. Цей титул він підтвердив і в новій збірці. Взяти хоча б гумореску «Майбутній час»:

«Ставить вчителька питання
В десятому класі:
Як ви скажете «кохаю»
В майбутньому часі.
Посміхнулися дівчатка,
Та лише для виду…
Але кожна подумала:
«Буде – заміж вийду!»

Не менш дотепна й «Сучасна байка». Якось Горобчик підлетів до Ракети та й ну  переконувати, мовляв, навіщо тобі мчати бозна куди у космічні далі. Ракету дістали ті теревені, вона й відповіла: «Якби тобі інженери хвостик підпалили, то і ти б рвонув у небо з усієї сили!»
Подібних смішинок багато у книжці. Дістається від автора на горіхи і всілякого роду корупціонерам, хапугам, бюрократам, брехунам, яких розвелося чимало на кримській землі. Як на мене, гумор і сатира – досить дієвий засіб боротьби з негативом у нашому житті.

Віктор СТУС,
письменник, журналіст

На фото (зліва направо): А. Потієнко і А. Вакуленко

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Душі криниця"