Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції
ЄВФИМІЯ-БОЛОТИХА

28 жовтня — день, багатий на вшанування святих достойників. Зокрема у церковних календарях згадуються імена Євтимія (Євфимія) Нового, Лукіяна, Терези Авільської...
У народному побуті українців його називають днем Євфимії-Болотихи. Багатовікові спостереження підтверджують, що на Євфимії любить зіпсуватися погода, падати дощ. А восени, як знаємо, “хоч ложка дощу, та відро болота”.
Кажуть:
- Розкисли дороги — застрягли у Єфимки ноги.
- Як зачнеться на Єфимку моква, то аж до морозів трива.
- На Єфимки задощило — дощ може падати три дні поспіль.
- Морозець на Євфимії — надовго встановиться суха погода.

ОСІННІЙ ЛУКА СІНО ЗВОЗИТЬ...

31 жовтня у церквах східного обряду вшановують Святого апостола і євангеліста Луку. А в народному побуті українців цього дня починали перевозити сіно й солому з далеких відстаней, оскільки земля вже добре промерзла від осінніх приморозків і колеса воза не застрягають у болоті.
До господарської роботи долучалися всі: і чоловіки, і жінки, і навіть діти. Насамперед ледь не кожна господиня вдавалася до магічних дій — брала жмут соломи чи сіна і міцно перев'язувала його мотузкою або перевеслом, примовляючи таке: “Аби міцно кохав, аби сім'ї тримався, аби родини ніколи не цурався...”. Це — про чоловіків, особливо тих, які люблять скочити у гречку з чужою жінкою. Такий ритуал начебто мав убезпечити від подружньої зради та зміцнити родину, поліпшити стосунки чоловіка з жінкою, якщо намітився розлад, і міцно та надійно “прив'язати” другу половину до себе, навіть, якщо чоловік ніколи не зраджував свою дружину та й гадки на таке не мав. Цей жмут пильнували-стерегли неабияк, він у жодному разі не мав потрапити до рук чужої людини, тим паче жінки, яка знається на перелюбі.
Ще одна особливість свята Луки — традиційна купіль. У деяких етнографічних регіонах України цей дійство справляли у лазні (бані). Не дивно, адже поверталися додому втомлені (вода знімає втому), брудні, бо, як жартують, “сіно й солома навіть в очі набиваються”. Сказане ще й в унісон, коли свято Луки припадало на суботу, адже в неділю негоже йти до церкви брудним, невмитим.
На вечерю неодмінно клали на стіл хліб з борошна зерен нового врожаю. Кажуть: “На Осіннього Луки вдосталь хліба і муки. Прийде Весняний Лука (5 травня) — пропадуть хліб і мука”.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 27.10.2017 > Тема "Душі криниця"