Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 08.11.2002
"Зіткана з болю, писана душею і серцем..."
Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ, журналіст

Це йдеться про нову книгу відомого письменника Андрія Гудими "Під знаком біди". Андрій Гудима - кандидат сільськогосподарських наук, доцент Білоцерківського державного аграрного університету. За даром Господнім - поет і прозаїк. З-під його пера вже вийшло в світ два десятки книг.
"Я старий бувалий чоловік, перед Богом і людьми, перед совістю своєю свідчу - ця книжка письменника Андрія Гудими - талановита, мужня і страшна своєю силою і правдою - про хресні муки великого й доброго українського народу, про стоїчний його спротив більшовицькій тиранії.
... Автор книжки за віком своїм не пережив страхіття голодомору 1932 - 1933 років, але з рідкісним талантом людини, здатної чути чужий стогін і замогильні волання, що постали перед ним із розповідей живих свідків найбільшого злочину імперії та її попихачів перед українським народом, створив таку рельєфну картину нашої національної біди, що й мені, який пережив голод вочевидь, навряд чи пощастило б зробити це виразніше.
Боже, храни Україну від подібних випробувань!"
Таким переднім словом лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, письменника старшого покоління Віктора Міняйла розпочинається дилогія Андрія Гудими "Під знаком біди", котра побачила світ завдяки благодійництву генерального директора КП "Білоцерківхлібпродукт" Івана Петровича Шилова. Автор уклав свою дилогію з двох романів ідентичних за тематичною спрямованістю - "Кара без вини" та "Лихо не спить". Якщо перший роман - це реальна світлина пережитого голодомору 1932 - 1933 років, то в книгах наступного роману відтворено гіркі повоєнні роки з голодним сорок сьомим.
Романи Андрія Гудими наповнені не тільки глибоким змістом і реальністю зображуваних подій, а й високою художністю. Автор щоразу посилається на конкретні документи, постанови Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У, постанови, підписані особисто Сталіним і його поплічниками Молотовим, Косіором, а згодом і Хрущовим, що стосувалися вимітання з України до останньої зернини хліба, жменьки борошна. Холоне тіло, коли читаєш рядки сумної статистики, яка видобута письменником із різних, колись суворо заборонених, іджерел. Із неї постають жахи канібалізму на ґрунті голоду, як ось, скажімо, автор посилається на дані відомостей Сосонської сільради Вінницького району, датованих червнем 1933 року, де значиться, що батько зарізав і з'їв трирічну доньку, а семирічного хлопчика Григорка зарізав і з'їв інший людоїд... Документальна статистика досить урізноманітнена на сторінках романів, а найважливіше те, що автор виокремлює найбільш суттєві фактори, розгортає навколо них зображувані події, вимальовує образи стражденних гречкосіїв. І неспроста письменник узяв за епіграф до всієї дилогії слова зі Святого Письма, зокрема з "Книги Іова": "О велемовні друзі мої! Тече до бога моя сльоза...". Бо це й справді пекуча сльоза письменника, котрий зумів у своєму творі, донести нам, нащадкам отих мільйонів, чиї душі дочасно повідходили до Бога дорогою кари без вини, що ми не маємо права забувати про ті страхіття наших співвітчизників, їхню хресну дорогу. Автор ще і ще раз закликає кожним рядком, щоб ми всіма потугами душі просили Господа не допустити навіть чогось подібного пережити нам і нащадкам нашим.

м. Біла Церква - м. Погребище над Россю.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=192

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков