Версiя для друку Обговорити в форумi

Кожна чергова поїздка на материкову Україну особисто мені додає позитивних вражень, натхнення та сили. Не було винятком і цьогорічне гостювання на рідній Київщині. І нехай жовтневе похолодання з дощами внесло деякий розлад в плани та особисте здоров’я, все ж дещо вдалося здійснити, відвідати та побачити. Настрою додали теплі стіни батьківської хати, гостинні зустрічі в школі та сільській  бібліотеці мого Рудого Села у Володарському районі, гучний фестиваль українсько-грузинської дружби «Тбілісоба» з кавказькою кухнею, грузинськими винами, запальними танцями і піснями на Андріївському узвозі в Києві та найперша подія (в день мого приїзду)  –  фотовиставка «Об’єктивна історія», що саме відкрилася в Національному музеї історії України в Другій світовій війні в рамках проекту «Життя на нулі», присвяченого подіям на Сході.
«Об’єктивна історія», тобто історія через об’єктив, представлена роботами чотирьох бійців-фотографів Української Повстанської Армії, фотонегативи яких з 216-ма кадрами були знайдені в с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області в 1999 році на подвір’ї приватного подвір’я, а в 2005 році оприлюднені в книзі Василя Гуменюка «Яворівський фотоархів УПА», та сучасними кольоровими і чорно-білими світлинами з буремного Донбасу, автором яких є відомий військовий фотограф Юрій Величко, ще в недавньому боєць батальйону «Донбас-Україна». Його роботи експонувалися і раніш в залі Мистецького арсеналу в Києві, у Вільнюсі та інших містах України та Європи. 
Мета організаторів виставки – провести паралелі між визвольними подіями, які відділяють одну від одної сім десятиліть, та розвіяти міфи з тих сторінок історії України, які навмисне роздувалися протягом тривалого часу радянською пропагандою, події яких і тепер продовжують викривлятися зацікавленими в цьому опозиційними та ворожими ЗМІ.        
З Юрієм Величко ми були знайомі віртуально, я вже мала в своїй домашній київській бібліотеці його солідне цікаве видання фотоальбом «Мар’їнка» з дарчим надписом, а текст мого вірша «Вродила груша» вдало був використаний поряд з світлиною на сторінці її автора Ю. Величка в соціальних мережах. Тому моє прагнення потрапити на виставку було зумовлене ще й бажанням познайомитися віч-на-віч з Фотографом (такий позивний мав пан Юрій на фронті), бо в його об’єктив не раз потрапляла і моя донька, військовослужбовець ЗСУ.
Урочисте відкриття виставки вже закінчувалося, упорядник та дослідник Яворівського архіву УПА Василь Гуменюк закінчував давати інтерв’ю телеканалам. Дещо з його слів і мені вдалося почути із-за спин операторів, а дещо дізналася зі слів Юрія Величка та інших організаторів виставки, зокрема Інни Єрмакової та директора Музею Івана Ковальчука. (Дуже вдячна їм за запрошення піднятися ліфтом на оглядовий майданчик до підніжжя Батьківщини-матері та побачити Київ з висоти пташиного польоту. Такої панорами столиці мені ще не доводилося спостерігати. В свою чергу я подарувала Фотографу та Музею щойно отримані примірники збірника «Опалені рими»,  з віршами авторів з усіх областей України, видавництва «Інтер-Парк»  м. Лубни).
Ідея створення цієї значущої виставки, організованої напередодні 75 річниці УПА та 100-річчя створення Української Народної Республіки, виникла після знайомства Юрія Величка з Василем Гуменюком, уродженцем того ж села Яворів, де був знайдений архів з фотоплівками повстанців. Під час перегляду світлин – свідчень історичних подій великої давності, які чудом збереглися, бо фотографування в повстанській армії з міркувань конспірації було заборонене, а зберігання тим паче, у Юрія Величка, з його слів, виникало враження, що все це він вже бачив, що аналогічні зображення є і в його власному східному архіві. Вимальовувалася яскрава аналогія  між учасниками подій колишніх і подій сьогодення, бо на цей час панові Василеві Гуменюку вдалося знайти людей, що особисто знали повстанців, відображених на світлинах, ідентифікувати добру частину з 310-320 осіб з тих старих фотографій з допомогою їх родичів, земляків і навіть кількох бійців, що ще були на той час серед живих, відбувши покарання в таборах та поселеннях. Дослідження пана Василя висвітлили, що в Українській Повстанській Армії воювали патріоти з усіх областей України, як і тепер на Сході, а особливо вразив його той факт, що останнім провідником УПА був донеччанин Іван Кулик-Сірий, колишній радянський офіцер. Це привело до висновку, що УПА була загально-українським явищем.
Унікальність виставки – це здвоєні світлини, тобто схожі між собою фотографії зі Сходу і з фотоархіву, знайденому в Яворові: такі ж мужні та вольові обличчя учасників цих двох різних за часом подій. Враховуючи неординарність фотовиставки  та спірне сприйняття громадськістю давніх історичних подій, такий захід, як її презентація в Музеї історії України, викликала неабияку зацікавленість у людей. Організатори продовжують приймати запрошення на проведення виставки в інших містах України. А проект «Життя на нулі» з фотовиставкою Юрія Величка вже стартував в Національному історичному музеї у Дніпрі.
Особисто мене дуже вразила інформація, яку я почула, а також експонати, які побачила на власні очі в залі музею, тому продовжую слідкувати за рухом проекту «Життя на нулі» просторами України та Європи. Впевнена, що на цікаві роздуми експозиція надихнула й інших відвідувачів виставки.
А ще я з радістю дізналася, що на початку листопада в Будинку офіцерів Збройних Сил України відбулося засідання Комітету з присудження премії імені Богдана Хмельницького, рішенням якого військовий фотограф член Національної спілки фотохудожників України Юрій Величко став лауреатом цієї почесної премії в номінації «Твори образотворчого мистецтва військової тематики» за виставку фото робіт «Життя на нулі». Щиро вітаю пана Юрія, радію його успіхам, майстерності та нашому знайомству.

Галина Литовченко,
письменниця, член Національної спілки письменників України
Бахчисарайський район

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 10.11.2017 > Тема "Душі криниця"