Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 17.11.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 17.11.2017
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН

Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...

Разом ╕з «круглою» р╕чницею Жовтнево╖ революц╕╖ не забути б в╕дзначити ще одну дату: р╕вно 100 рок╕в тому в укра╖нському контекст╕ сталася под╕я, що мала надихнути м╕льйони людей, але ╖╖ не було реал╕зовано. 7 листопада 1917-го Центральна Рада проголосила св╕й Трет╕й Ун╕версал. Вт╕м, це за старим стилем, Ун╕версал ╕ прих╕д б╕льшовик╕в до влади в Петроград╕, розд╕ля╓ 13 дн╕в: за юл╕анським календарем переворот стався 25 жовтня. Тобто документ, прийнятий у в╕дпов╕дь на нього, за новим, тобто нин╕ чинним григор╕анським календарем, було оприлюднено вже 20 листопада. Але не випадково, що вони все ж таки з╕йшлися у св╕домост╕ саме сьогодн╕. Почнемо з того, що в╕йськов╕ називають диспозиц╕╓ю.
Б╕льшовики: Н╕хто ╖х не чекав, але вони робили ╓дине, що вм╕ли
Це про б╕льшовик╕в. Не те що в Ки╓в╕, в самому Петроград╕ Тимчасовий уряд майже п╕д сво╖м носом не розглед╕в п╕дготовки збройного виступу. Точн╕ше — т╕льки-но ╕з великою напругою в╕дбили наступ правих на чол╕ з генералом Корн╕ловим, та й чого приховувати, при загальн╕й безпорадност╕ в╕йськових кер╕вник╕в уряду, саме б╕льшовицьк╕ д╕яч╕ столиц╕ й орган╕зували ╖╖ оборону. Чим створили соб╕ авторитет серед м╕стян. А дал╕ справа техн╕ки та колосально╖ пол╕тично╖ чуйки Володимира Лен╕на: одна справа сам збройний переворот, а от призначити його на дн╕ зас╕дань З'╖зду Рад — оце майстерно. Тому що переворот переворотом, а от орган влади, що презенту╓ саме т╕ верстви населення, заради яких в╕н н╕бито в╕дбува╓ться — от в╕н, тобто формальна лег╕тим╕зац╕я та посилання на представництво ус╕╓╖ кра╖ни н╕бито ╓.
В Укра╖н╕ ж на к╕нець жовтня 1917-го також був такий орган, як╕й правда н╕хто напряму не обирав — але представництво населення та територ╕й в нього було. Центральна Рада узяла на себе пол╕тичну в╕дпов╕дальн╕сть ще у березн╕, але виконавча влада на м╕сцях по факту все ж таки була або у ком╕тет╕в Тимчасового уряду, або у тих самих Рад р╕зного пол╕тичного складу. Але — сп╕в╕снували, причому на р╕вн╕ Петроград-Ки╖в порозум╕ння м╕ж Керенським та Грушевським б╕льш-менш встановилося теж. В розпал “Липнево╖ кризи” саме Центральна Рада згодилася чекати скликання Установчих збор╕в задля вир╕шення “укра╖нського питання”. ╤ от дочекалися.
Укра╖на: Ще не незалежн╕сть ╕ професорськ╕ «замашки»
Отже, що ж записали в Ун╕версал╕? Головне: укра╖нськ╕ земл╕ проголошуються Укра╖нською Народною Республ╕кою, яка ╓ частиною Рос╕╖ на федеративних принципах, але на територ╕╖ УНР вся влада належить саме Центральн╕й Рад╕ та ╖╖ виконавчому Генеральному Секретар╕атов╕. ╤ ця теза потребу╓ окремого коментарю. Справа в тому, що керманич╕ укра╖нського «передпарламенту» ╕ випередили х╕д ╕стор╕╖, ╕ загальмували його одночасно. Випередили тим, що вважали можливим орган╕зац╕ю в╕дносин з Рос╕╓ю на федеративних принципах. Найкумедн╕ше в цьому факт╕ те, що в сам╕й Рос╕╖, на яку посилалися у текст╕, форма державного устрою обрана ще не була. Тимчасовц╕ проголосили н╕бито республ╕ку ще у вересн╕, але що то за республ╕ка — не було в╕домо н╕кому. А от б╕льшовики ╕з сво╓ю “диктатурою пролетар╕ату” взагал╕ до федерац╕╖ чи ун╕тарно╖ держави ще не д╕йшли. Тобто: вар╕ант сп╕в╕снування укра╖нська сторона запропонувала. А от дал╕...
Не ╓ та╓мницею, що такого явища як, власне, укра╖нськ╕ б╕льшовики, орган╕зац╕йно не ╕снувало. Тобто, були укра╖нськ╕ соц╕ал-демократи (УСДРП), есери (УПСР), були нац╕онал╕сти (УНП), а от парт╕╖ укра╖нських б╕льшовик╕в не було, створена пот╕м КП(б)У — то вже зовс╕м ╕нша структура та для ╕нших ц╕лей. А от на 1917 р╕к достатньо неструктурован╕ б╕льшовицьк╕ елементи в Укра╖н╕ так ╕ не отримали яко╖сь пол╕тично╖ формал╕зац╕╖. А тому на них особливо й не звертали уваги. А тут сталося так, що в Петроград╕ в╕дтепер при влад╕ сидять м╕сцев╕ пол╕тичн╕ марг╕нали ╕ з ними треба якось рахуватися.
╤ от дал╕ - фатальна помилка. Л╕дери Центрально╖ Ради — здеб╕льшого укра╖нськ╕ соц╕ал╕сти р╕зного гатунку — вир╕шили, що з б╕льшовиками вони зможуть домовитися. Адже 7 листопада за “старим стилем” в Ки╓в╕ вже були в╕дом╕ обставини под╕й 25 жовтня та й ╕з З'╖зду Рад повернулися безпосередн╕ учасники ╕сторичного зламу. Не буде переб╕льшенням стверджувати що Грушевський та В╕нниченко д╕стали ╕з шухляди покриту пилом програму РСДРП(б), побачили там лен╕нську тезу про “самовизначення нац╕й ” - та й заспоко╖лися. В╕д того й з'явилося таке красиве та теоретично толерантне формулювання — УНР у склад╕ Рос╕╖, на федеративних принципах.
Реальн╕сть: П╕д рос╕йським оком
Б╕льше того — ╕ це найб╕льш боляче — скор╕ш за все, проголошуючи саме такий погляд на майбутн╓ Укра╖ни, оч╕льники Центрально╖ Ради все ще в╕дчували себе... громадянами Рос╕╖. Це трохи неспод╕ване в╕дчуття, але за ус╕ма ознаками — як формальними, так й ментальними —так воно ╕ було. Адже як╕ ще мали паспорти ╕ Грушевський, ╕ В╕нниченко, ╕ ╢фремов, ╕ Петлюра? За документами вони були п╕дданими нав╕ть ще Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, республ╕ку-то у вересн╕ проголосили, але вже у листопад╕ вона перестала бути актуальною.
╤ це не як╕йсь там закид д╕ячам минулого, що приймали доленосн╕ р╕шення, це — констатац╕я впертого факту, пояснення чому було прийняте саме таке р╕шення. Вважали що можна домовитися? Що ж, мали право.
Ц╕каво, яку територ╕ю визначала за Укра╖ною Центральна Рада. Тут “родзинки” дв╕: “сво╖ми” називалися земл╕, населенн╕ етн╕чними укра╖нцями саме в межах тод╕шньо╖ Рос╕╖, тобто — про Галичину та Буковину не йшлося, “випадав” ╕ Крим, де б╕льш╕сть становили рос╕яни. А от долю район╕в Курщини, Воронежчини та Холмшини, переважно етн╕чно укра╖нськ╕, мали би вир╕шити перемовини, як виплива╓ ╕з тексту, з тими самими б╕льшовиками.
Окр╕м формули з УНР як частини Рос╕╖, в Третьому Ун╕версал╕ Центральна Рада ще вир╕шила позмагатися ╕з б╕льшовиками у соц╕альних об╕цянках. Проголошувалися: 8-годинний робочий день, запроваджувався державний контроль над виробництвом, скасовувалася смертна кара оголошувалася амн╕ст╕я, в Укра╖н╕ мав бути створений незалежний суд та визнавалися права автоном╕й для нац╕ональних меншин. Також було оголошене про необх╕дн╕сть укладення миру як найшвидше. Оголошувалися й вибори до Всеукра╖нських Установчих Збор╕в, вони мали в╕дбутися с грудн╕-с╕чн╕ 1917-1918-го. Н╕бито, усе чудово...
Добр╕ нам╕ри: М╕ст у радянське пекло
Зв╕сно, зараз писати та оц╕нювати легше, але чого ми не бачимо в цьому документ╕? Лише двох речей: проголошення незалежност╕ та хоча б якогось натяку на створення Збройних сил. Нав╕ть якби УНР змогла реал╕зувати свою формулу про федеративний статус у склад╕ Рос╕╖, то все одно апарат примусу хоча б до поваги законност╕ в ╖╖ руках мав бути. Але - ╕ це почалося ще до проголошення Третього Ун╕версалу - д╕яч╕ Центрально╖ Ради слухати н╕чого й не хот╕ли про Збройн╕ сили, хоча ╕ майбутн╕й гетьман Скоропадський пропонував б╕льш-менш бо╓здатн╕ частини, вже перев╕рен╕ на фронт╕, ╕ майбутн╕й глава Директор╕╖ Петлюра чи не ╓диний розум╕в, що без цього - н╕як. Але гралися, без переб╕льшення благодушно гралися в ╕нтел╕гентськ╕ чесн╕ть та порядн╕сть. А тут б╕льшовики, яким на все це, скажемо так, начхати...
Щоб зм╕нило б проголошення незалежност╕? В╕дпов╕сти однозначно важко, ╕ умовного способу ╕стор╕я не зна╓, але ╓ реч╕ очевидн╕. Б╕льш-менш зрозум╕ло, що у такому випадку Лен╕н у жовтн╕-листопад╕ навряд чи став би розмовляти ╕з Центрально╖ Радою мовою ультиматум╕в, як це почалося вже у грудн╕ 1917-го. Саме р╕шуч╕сть укра╖нських пол╕тик╕в могла продемонструвати б╕льшовикам, що вони налаштован╕ серйозно та готов╕ не до перемовин, а до протистояння. Як це, до реч╕, було у Ф╕нлянд╕╖, чи п╕зн╕ше - в Польщ╕. А от саме ця стил╕стика ухиляння, неготовн╕сть одразу показати, хто на сво╖й земл╕ хазя╖н, й дала Лен╕ну впевнен╕сть: ╕з цими можна д╕яти жорстко, ╓ час з╕брати сили, “м'яч на нашому боц╕”, вони “послати нас” не готов╕. Чого тут б╕льше у повед╕нц╕ Центрально╖ Ради - професорсько╖ стриманост╕ чи спод╕вання на сп╕льн╕сть соц╕ал╕стичних погляд╕в - мовляв, якось вже домовимося? Зда╓ться другого. ╤ це також було фатальним прорахунком. Тому що п╕сля цього, хто б не приходив в Укра╖н╕ до влади з 1918-го до 1921-го, в╕н мав ч╕тко пройти у коридор╕ м╕ж стосунками ╕з неб╕льшовицькою Рос╕╓ю та - ставленням до б╕льшовик╕в. Хтось, як Скоропадський схилявся до першого, до б╕лих тобто, а хтось, як Винниченко нав╕ть й в б╕льшовицькому уряд╕ Укра╖ни к╕лька м╕сяц╕в попрацював на висок╕й посад╕, яка в╕дпов╕дала нин╕шньому р╕вню «в╕це-прем'╓ра». Але це все вже було марним мр╕янням про краще.
До реч╕, незалежн╕сть та боротьбу ╕з б╕льшовиками УНР все ж таки проголосила, у с╕чн╕ 1918 року Четвертим Ун╕версалом. Але було вже п╕зно, саме ту мить, точно визначену Лен╕ним: «вчора було рано, а завтра буде п╕зно», було згаяно. У т╕ дн╕ та нав╕ть хвилини проголошення незалежност╕ Укра╖ни, б╕льшовицьк╕ в╕йська вже мало не входили на околиц╕ Ки╓ва з боку Черн╕гова. Тож стор╕ччя Третього Ун╕версалу 7 листопада 1917 року - це справд╕ юв╕лей помилки, яка д╕йсно була важчою за злочин.
Олександр Севастьянов, кандидат ╕сторичних наук

На фото: Проголошення Третього Ун╕версалу на Соф╕йськ╕й площ╕ в Ки╓в╕. У центр╕ - Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко. 1917 р.   
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 17.11.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19295

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков