Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Андрій Первозванний, якого вшановуємо 13 грудня, був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — Святого апостола Петра, з яким займався рибальством. Після смерті Сина Божого Андрій відправився на Північ, а потім на Схід проповідувати християнство, за що був страчений (розіп'ятий на хресті) язичниками.
Давня легенда говорить, що Андрій Первозванний проповідував християнську віру на Північному побережжі Чорного моря, на берегах Дніпра, де згодом постав Київ. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва саме Андрієм Первозванним: “На цих горах засяє Ласка Божа, буде велике місто..., і Бог збудує багато церков”. Можливо, це й прекрасна легенда, однак його називають основоположником Української Церкви.
Але до того, як Церква почала відзначати свято Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє свято, пов'язане з дохристиянською обрядовістю та магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування. Деякі традиції минулого збереглися й до наших днів.
За давніми народними повір'ями, Андріївська ніч (з 12 на 13 грудня), як і ніч на Катерини (з 6 на 7 грудня), допоможе незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи випаде вдале заміжжя, чи доведеться ще рік дівувати. Тож слід було поворожити...
Одним з найпоширеніших способів ворожіння є випікання балабушок, воду для яких дівчата носили... ротом. Хлопці теж не гаять часу, намагаються розсмішити дівчат, щоб ті води не донесли. Та все ж, коли балабушки готові, їх розкладають на чистий рушник, розстелений на підлозі. Кожна дівчина мітить свій балабушок. Далі підпускають з двору голодного пса (увесь день не давали їсти), і чий балабушок він схопить — та дівчина швидше вийде заміж. Але погана прикмета, коли пес не з'їсть балабушка, а лише надкусить...
Вдавалися і до такого ворожіння: лічили кілки у плоті, дрова у дровітні... Неодмінно має бути парне число. Набирали жменю снігу на полі, де сіяли коноплі, а вдома, коли сніг розтанув, лічили зерна, також на парне число. Запалювали свічку й дивилися у воду та дзеркало (кого з парубків побачать), переставляли чобітки до порога, клали різні речі під полумисок... До чого тільки не вдавалися, аби пізнати свою долю.
Інший спосіб ворожіння — слухати під вікнами чужої хати в ніч перед Андрієм. Яке чоловіче ім'я почує дівчина, то і вийде заміж за парубка з таким іменем.
...А ще в ніч на Андрія хлопці бешкетують. У господарів, чиї доньки на виданні, можуть ворота поцупити, а потім віддати за викуп; воза на стріху висадити, а то й песика з будою... Але за ці жарти не варто ображатися.
Не дивуйтеся, однак у давнину старші люди, які часто хворіли, вірили у таке: аби здобути здоров'я, то в ніч на Андрія необхідно піти до лісу, де мешкає лісовик, і вхопити його за бороду. І ось коли він буде у владі сміливця, тоді можна просити в нього про здоров'я...

ВІД НАУМА ВОВКИ ХОДЯТЬ ЗГРАЯМИ...

14 грудня відзначаємо день старозавітнього пророка Наума. За церковним календарем, свято не належить до визначних, але у давнину у народному побуті українців святкували його урочисто.
За старих часів саме цього дня діти йшли до школи, розпочиналося навчання. Тому казали: “Святий Наум наставляє на ум”. Випровадивши дитину до школи, батьки зверталися з молитвою до Святого Наума (нерідко робили це в церкві, запрошували на Богослужіння хресних батьків дитини, особливо, коли вона вперше пішла до школи), щоб наука дитині добре давалася. Адже чим би в майбутньому людина не займалася, нема такої сфери діяльності, де не знадобилися б глибокі знання, широкий кругозір, розум, кмітливість. А сам досвід вже прийде з часом, з постійною практикою. Тож коли, як не в дитинстві навчатися різного роду премудростям наук?!. Допитливий дитячий мозок здатен, наче губка, усотувати найрізноманітніші знання.
За народними віруваннями (радше — фенологічними спостереженнями), у цей день вовки починають ходити зграями. Є й версія, що роблять це вони від свята Варвари, 17 грудня. І тільки на Водохреща їх розженуть постріли мисливців.
У давнину також були переконані: якщо цього дня впіймати вовка, не зашкодивши йому, то твоя дитина стане найрозумнішою, адже перебере на себе всю його хитрість та кмітливість, що ними наділила тварину її величність Природа, аби вона могла вижити в жорстоких умовах лісу.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2017 > Тема "Душі криниця"