Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БОЛ╤СН╤ КОРЕН╤ ПРОБЛЕМИ: ЯК ╥Х ВИТЯГТИ?
Ш╕стдесят восьмий день голодування Володимира Балуха, дванадцятий – Олега Сенцова…...


РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...


ХТО В╤ДСТОЮ╢ УКРА╥НСЬКИЙ КРИМ
А що ж моя влада? Спершу, застосувавши сумнов╕домий ще з Майдану лозунг «Стояти ╕ не...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 08.12.2017
КАМО ГРЯДЕШИ, УКРА╥НО?

Приватн╕ проблеми не годилося б виносити на стор╕нки шановно╖ газети, та оск╕льки проблеми, про як╕ мова п╕де дал╕, стосуються далеко не одн╕╓╖ особи, оск╕льки тенденц╕╖, що породили ╖х, загрожують – ╕ то без жодного переб╕льшення – п╕двалинам держави, фактично руйнують ╖х, було б безв╕дпов╕дальним замовчувати факти в╕двертого беззаконня, чиненого нашими сьогодн╕шн╕ми керманичами. П╕дштовхнуло ж до написання ц╕╓╖ статт╕ те, що на цьому тижн╕ завершився черговий етап мо╖х спроб в╕дстояти закон ╕ порядн╕сть, а ще - привернути увагу здорових сил у влад╕, а найб╕льше, увагу самого сусп╕льства до факт╕в безсоромного порушення прав людини з боку орган╕в влади держави Укра╖на та ╖╖ безталанного чиновництва.
Все почалося з╕ злочинно╖ здач╕ Криму пут╕нському режиму. Писав про те не раз, не раз називав ╕мена «геро╖в» Криму, без чийого п╕д╕гравання пану Пут╕ну н╕коли б не вдалося захопити п╕востр╕в. Кинут╕ напризволяще кримчани мали невеликий виб╕р. Можна було пробувати ╕ дал╕ протестувати проти окупац╕╖, демонструвати ╖╖ несприйняття – чимало так ╕ робило, виходячи на демонстрац╕╖, на марш╕ протесту нав╕ть через м╕сяць п╕сля того, як зелен╕ марс╕яни взяли п╕востр╕в п╕д св╕й контроль. Але, з огляду на продемонстровану Ки╓вом повед╕нку, через побоювання жорстко╖ реакц╕╖ з боку спецслужб, таких набралось на той час не б╕льше п╕втораста тисяч на весь Крим. Альтернативою було закритися, зача╖тися, в над╕╖, що все якось само собою влашту╓ться. На в╕дм╕ну в╕д безкомпром╕сних приб╕чник╕в Укра╖ни ╕ ненабагато б╕льшого числа затятих «пр╕д╕пут╕них», решту – а це переважна б╕льш╕сть кримського населення - складали саме вони.
Тут мова про тих, хто, не сприймаючи окупац╕йний режим, в╕дмовився визнавати за собою оптом накинуте на вс╕х кримчан громадянство Москов╕╖. К╕лькадесят тисяч з них, кинувши все – свою нерухом╕сть, сво╖ б╕знеси, ще в 2014 роц╕ перебралися на материк. К╕лька тисяч встигли, попри н╕кчемно малий терм╕н, в╕дведений на те, протовпитися до двох на весь Крим (лише наприк╕нц╕ м╕сяця зб╕льшено до чотирьох) представництв федерально╖ м╕грац╕йно╖ служби Москов╕╖, аби оф╕ц╕йно в╕дмовитися в╕д тако╖ «чест╕». Ще хтось просто не взяв московського паспорта, не вважаючи за потр╕бне нав╕ть сп╕лкуватися з новоявленою владою. Але як для тих, так ╕ для ╕нших те означало значн╕ втрати – в╕д великих проблем з оф╕ц╕йним працевлаштуванням, а отже, неможливост╕ утримувати сво╖ с╕м’╖, до не менших проблем з отриманням квал╕ф╕ковано╖ медично╖ допомоги. Пенс╕╖, щоправда, окупац╕йна влада виплачувала вс╕м до самого к╕нця 2014 року. ╤ то – як╕ пенс╕╖! Пенс╕я автора цих рядк╕в, в перерахунку на гривню, виросла вчетверо. То був вдалий пропагандистський х╕д, за допомогою якого купувалася як не любов, то у всякому раз╕ лояльн╕сть тако╖ численно╖ у вс╕ часи категор╕╖ кримського населення.
Власне, з пенс╕й ╕ почалася ця епопея. Написавши ще в кв╕тн╕ 2014 року заяву до ФМС РФ про в╕дмову в╕д московського громадянства, автор цих рядк╕в не мав жодного бажання отримувати з рук окупанта будь-як╕ кошти. Саме тому, повертаючись з Льв╕вського форуму видавц╕в, де представляв свою нову книжку, в╕н завернув до управл╕ння Пенс╕йного фонду Укра╖ни в м╕ст╕, де колись народився, з проханням поновити припинену в травн╕ 2014 року виплату пенс╕╖. Не приховував при тому, що на той час, не маючи ╕нших засоб╕в для ╕снування, отримував виплати в╕д окупанта. Д╕вчата з УПФ на те пояснили, що за розпорядженням уряду Яценюка в╕дновлення пенс╕╖ у його випадку можливе лише п╕сля витребування з Криму ориг╕налу пенс╕йно╖ справи. Пооб╕цяли зробити в╕дпов╕дний запит. Кажуть, об╕цянка цяцянка. Перший запит було зроблено лише другого лютого 2015 року, п╕сля повторного в╕зиту до УПФ та наст╕йно╖ вимоги в╕дновити виплати. На жаль, процедура та виявилася аж надто довгою ╕ клоп╕тною. Ще одна кримчанка, яка також написала заяву про переведення сво╓╖ пенс╕йно╖ справи на материк, в╕д╕йшла в кращий св╕т, так ╕ не дочекавшись тако╖ незам╕нно╖, на думку пана Яценюка, паперово╖ пенс╕йно╖ справи, так ╕ не отримавши сво╓╖ пенс╕╖.
Течка з пенс╕йною справою автора прийшла лише через десять м╕сяц╕в, наприк╕нц╕ листопада 2015 року, п╕сля трьох запит╕в УПФ в Б╕лоп╕льському район╕ до Москви та його особистого в╕зиту до м╕сцевого УПФ в Криму. Н╕-н╕ – р╕дна кра╖на не дала померти йому з голоду. На пораду сп╕вроб╕тниць УПФ, в оч╕куванн╕ поновлення сво╖х пенс╕йних виплат, в╕н звернувся до Управл╕ння соц╕ального захисту населення (УСЗН), де йому було призначено невелику (874 гривн╕) соц╕альну допомогу ╕… затавровано переселенцем, проти чого в╕н категорично заперечував. Найперше, тому, що Крим хоч ╕ окупована, а все ж територ╕я Укра╖ни ╕ укра╖нська влада мала б те визнавати не лише на р╕вн╕ голосл╕вних заяв. По-друге, в╕дмовившись в╕д московського громадянства, змушений раз на три м╕сяц╕ ви╖жджати з дому, автор так╕ ж сам╕ три м╕сяц╕ через три живе на материков╕й Укра╖н╕. Але, попри вс╕ його заперечення, попри те, що п╕сля в╕дновлення пенс╕йних виплат в╕н написав оф╕ц╕йну в╕дмову в╕д будь-яко╖ ╕ншо╖ соц╕ально╖ допомоги в╕д УСЗН, позбутися тавра переселенця не вдалося. Ще тод╕, п╕дсв╕домо в╕дчуваючи якийсь виверт, мимовол╕ почував себе мухою, що потрапила у липк╕ павуч╕ тенета. ╤ недаремно. Менш н╕ж через р╕к, п’ятого вересня 2016 року, р╕шенням яко╖сь районно╖ ком╕с╕╖ з призначення-в╕дновлення пенс╕й внутр╕шньо перем╕щеним особам (ВПО) його пенс╕йн╕ виплати були скасован╕. При тому, в╕н не отримав про те жодного пов╕домлення. А що працював на той час власним кореспондентом «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а отже, не мав права на отримання пенс╕╖, то й погот╕в не знав про те р╕шення н╕ сном, н╕ духом.
Виявилось воно лише в кв╕тн╕ 2017 року, коли, повернувшись з Криму, звернувся за в╕дновленням сво╖х пенс╕йних виплат. Як ╕ в першому випадку, коли з дев’ятнадцяти м╕сяц╕в заборгованост╕ (травень 2014 р. - листопад 2015 р.) було виплачено лише за одинадцять м╕сяц╕в, бо ж м╕й уряд на повному серйоз╕ вважа╓, що я перев╕в свою пенс╕йну справу до Укра╖ни з територ╕╖ дружньо╖ держави яка зветься Рос╕йська Федерац╕я, не соромився посилатися на те нав╕ть в судовому зас╕данн╕, так ╕ тут в╕дновлення пенс╕йних виплат починалося не з к╕нця грудня – моменту зв╕льнення з посади журнал╕ста, а лише з моменту звернення – з к╕нця кв╕тня. При тому на св╕т було витягнуто постанову уряду Гройсмана № 365 «Деяк╕ питання зд╕йснення соц╕альних виплат внутр╕шньо перем╕щеним особам», де перетин будь-якого кордону, перетин в будь-якому напрямку адм╕н╕стративно╖ меж╕ з АР Крим чи ф╕ксац╕я на блокпостах на меж╕ «с╕ро╖» зони Донбасу, з перебуванням поза межами контрольовано╖ укра╖нською владою територ╕╖, означа╓ позбавлення пенс╕╖ з правом поновлення ╖╖ не ран╕ше н╕ж через п╕вроку. Ц╕каво, при тому, що ан╕ закон, н╕ зазначена тут постанова н╕як не заважали Пенс╕йному фонду справно в╕драховувати страхов╕ внески з зарплати власного кореспондента, що перебував у Криму.
Суд першо╖ ╕нстанц╕╖, визнавши право автора цих рядк╕в, як громадянина Укра╖ни, на в╕льне пересування, в╕дновивши, в╕дтак, сво╖м р╕шенням право на вчасну ╕ безпереб╕йну виплату його пенс╕╖, порушене гройсман╕вською постановою, в той же час з повним розум╕нням поставився до того факту, що в першому випадку ПФ Укра╖ни в╕дмовився виплачувати належне йому пенс╕йне забезпечення за травень-грудень 2014 року, видаючи виплати ПФ РФ за сво╖ власн╕. На жаль, через хворобу автор цих рядк╕в зап╕знився з╕ сво╓ю апеляц╕╓ю, аби д╕знатися про реакц╕ю адм╕н╕стративного апеляц╕йного суду Харкова на те в╕дверте визнання н╕бито укра╖нською владою неукра╖нськост╕ Криму. Апеляц╕йне слухання в╕дбувалося за позовом управл╕ння Пенс╕йного фонду Укра╖ни, яке свято в╕рило в те, що п╕дзаконна постанова уряду самого пана Гройсмана значно важлив╕ша за якусь там Конституц╕ю ╕ вс╕ разом взят╕ закони Укра╖ни. Б╕льше того, невдовз╕ в╕н отримав листа, де УПФ недвозначно пов╕домляло його про те, що виплату його пенс╕╖ вчергове припинено ╕ не може бути поновлено аж до повернення його до ре╓стру ВПО ╕ отримання в╕дпов╕дно╖ дов╕дки.
– Неймов╕рно! – скаже м╕й читач. – Це так чинить держава, яка бажа╓ прихилити на св╕й б╕к серця сво╖х громадян, що знаходяться на окупованих територ╕ях, особливо в Криму?!
Справд╕, неймов╕рно. Особливо, коли розум╕ти, що противна сторона робить все, щоб ╖х симпат╕╖ були на ╖╖ боц╕. Так, авторов╕ цих рядк╕в, попри те, що в╕н напол╕г на переведенн╕ сво╓╖ пенс╕йно╖ справи на материк, упродовж 2015-2016 рр. було над╕слано в╕д м╕сцевого УПФ РФ у Криму ряд лист╕в ╕з запрошенням прийти до управл╕ння ╕ оформити пенс╕ю. На жаль, укра╖нська привладна маф╕я, зда╓ться, зовс╕м забула, що пенс╕я - то не милостиня, жалувана з ╖╖ барського плеча, а висловлюючись юридичною мовою, набуте право тих, кому вона була законно призначена. Адже склада╓ться з╕ страхових виплат громадян, сплачуваних ними упродовж ╖х трудового життя, з╕ страхових внеск╕в установ, п╕дпри╓мств ╕ орган╕зац╕й, де вони працювали. Адже ╓ одним з нар╕жних камен╕в великого сусп╕льного договору м╕ж громадянами ╕ владою, порушивши який, можна легко зруйнувати всю буд╕влю укра╖нсько╖ держави.
Чи не те ж саме з нищенням «Кримсько╖ св╕тлиц╕»? Облудне «переведення» до Ки╓ва ╖╖ редакц╕╖ – це коли з усього колективу на материк перебралася лише одна особа, ганебне зв╕льнення при тому тих, хто творив ╖╖ упродовж десятил╕ть, витворення в Ки╓в╕ газетки, на яку, мов змародерену од╕ж з убитого солдата, натягнуте Св╕тличчине ╕м’я, брехливе зазначення у вих╕дних даних того клона про те, що ╖╖ сп╕взасновником зам╕сть трудового колективу газети, як те вказано в у д╕ючому до сьогодн╕ Св╕доцтв╕ про державну ре╓страц╕ю друкованих засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ справжньо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», ╓ державне п╕дпри╓мство Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво – все те лише верх╕вка айсберга - конгломерату з чиновницького самодурства, ср╕блолюбства, вседозволеност╕ ╕ п╕длост╕. Так, саме п╕длост╕, адже не перере╓струвавши свою газетку, що давало б оч╕льников╕ ДП НГЖВ, колишньому кримчанину пану Щекуну, якщо й не моральн╕, то, бодай, формальн╕ п╕дстави говорити про законн╕сть, навряд чи можна було розраховувати, що власний кореспондент Бут стане надсилати сво╖ матер╕али не на оф╕ц╕йну електронну пошту д╕ючо╖ до сьогодн╕шнього дня на п╕востров╕, живо╖, попри московську окупац╕ю та ки╖вську зраду, «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а на приватну електронну адресу склепаного ним нашвидкуруч неоковирного клона.
Др╕бн╕ людц╕ мстив╕. Так, зв╕льнена паном Щекуном сп╕вроб╕тниця редакц╕╖ «КС» пан╕ Тамара Соловей, яка працю╓ в «Св╕тлиц╕» практично з часу ╖╖ заснування, ╕ дос╕ не отримала свою не виплачену при розрахунку зарплату. З власкором Бутом було ще ц╕кав╕ше. На в╕дмову писати заяву про зв╕льнення за власним бажанням (адже публ╕куючи на стор╕нках газети сво╖ щотижнев╕ статт╕, жодно╖ вини за собою не знав), пан Щекун вир╕шив провести винайнятого ним свого часу, непок╕рного «хазяйськ╕й» руц╕ прац╕вника вс╕ма колами пекла. Зам╕сть негайного зв╕льнення, проти якого той, власне, й не заперечував, процедуру було розтягнуто на п╕вроку. Помста ж полягала в тому, що «бунт╕вному» Буту, який, перебуваючи на посад╕ власкора, не м╕г отримувати пенс╕╖, було в╕дмовлено у виплат╕ зарплати.
Прикметно, що й наш╕ найсправедлив╕ш╕ в св╕т╕ суди, попри наведен╕ факти прямого порушення закону, зокрема, статт╕ 20 закону Укра╖ни «Про друкован╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖», яка недвозначно вимага╓ перере╓страц╕╖ газети в раз╕ зм╕ни юридично╖ адреси редакц╕╖, тим б╕льше, при зм╕н╕ сп╕взасновника, впритул «не побачили» в тому жодних порушень. Ан╕трохи не збентежила ╖х ╕ цин╕чна - упродовж п╕вроку - невиплата роботодавцем зароб╕тно╖ плати винайнятому прац╕вников╕, поза тим, що той сумл╕нно виконував свою роботу (вс╕ належн╕ докази було надано у розпорядження суду). Н╕яко╖ оц╕нки не було надано ╕ нахабн╕й крад╕жц╕ в╕домством пана Щекуна к╕лькох тисяч гривень при транзакц╕╖ на плат╕жну картку Бута нав╕ть за несп╕рний пер╕од. ╤ на ту короткозор╕сть слабував не лише явно заангажований суд першо╖ ╕нстанц╕╖, але й апеляц╕йний суд, в якому упродовж трьох слухань дв╕ч╕ зм╕нився склад судд╕всько╖ колег╕╖, зм╕нився нав╕ть секретар.
На жаль, це не окремий випадок, а ч╕тко виражена тенденц╕я д╕яльност╕ в╕домства зацного пана Щекуна. Так само незаконним було ╕ саме зв╕льнення власкора Бута з мотивац╕╓ю «за в╕дмову в╕д пере╖зду до Ки╓ва». Насправд╕, нав╕ть у супров╕дному лист╕ до свого н╕кчемного наказу про переведення (базувався на скасованому наказ╕ попередника) пан Щекун ч╕тко зазначав, що те н╕як не стосу╓ться власних кореспондент╕в. Чого ж Бут не оскаржував свого незаконного зв╕льнення до суду? В╕дпов╕дь очевидна. Найперше, треба було вибирати – витрачати час ╕ вельми немал╕ кошти на розваги у наших «справедливих» судах, чи таки займатися д╕лом, заради якого ╕ йшов у газету, а саме – писати статт╕. По-друге, перспектива ╕ дал╕ працювати п╕д орудою таких поводир╕в у незаре╓строван╕й газетц╕ з двомастами десятьма передплатниками на всю Укра╖ну – з газеткою, яка за р╕к спромоглася опубл╕кувати в Мереж╕ - де лише й можуть надибати ╖╖ кримчани - всього двадцять чотири числа, найсв╕ж╕ше з яких датоване 16 вересня, оч╕куючи при тому нових виверт╕в, аж н╕як не приваблювала. Кажуть, краще з розумним втратити, ан╕ж з дурнем знайти.
Сумно, але все, що в╕дбува╓ться останн╕м часом з «Кримською св╕тлицею», яку ╕ через п╕втора роки продовжу╓ безпереб╕йно видавати, перебуваючи на окупован╕й територ╕╖, зв╕льнена паном Щекуном редакц╕я, ц╕лком корелю╓ться з загальними тенденц╕ями порух╕в нашо╖ привладно╖ маф╕╖: зачистка ╕нформац╕йного поля, приватизац╕я силових в╕домств, прокуратури, «приручення» НАЗК, тиск на громадськ╕ орган╕зац╕╖, як╕ виявляють корупц╕ю в органах влади, шалена атака на НАБ, САП, ганебне намагання за допомогою прим╕тивного фальшування скомпрометувати тих, хто вимага╓ в╕дсторонення маф╕╖ в╕д влади…
Камо грядеш, Укра╖но?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19398

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков