Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 15.12.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 15.12.2017
ЛЮБИТИ – ОЗНАЧА╢ БОРОТИСЯ

╤ ЦЕ ОСНОВНИЙ МОТИВ ТВОРЧОСТ╤ УКРА╥НСЬКИХ ПОЕТ╤В

Нещодавно л╕тературно-мистецький к╕ш «Р╕днокрай» опубл╕кував у лубенському видавництв╕ «╤нтер парк» трет╕й випуск альманаху «Мотиви р╕днокраю» п╕д редакц╕╓ю упорядника Олександра Печори. У зб╕рц╕ представлено поетичн╕ твори 29 автор╕в ╕з р╕зних куточк╕в Укра╖ни – в╕д Криму до Прикарпаття ╕ Слобожанщини, а також митц╕в укра╖нсько╖ д╕аспори. Як зазнача╓ться в анотац╕╖, ус╕х ╖х об’╓дну╓ «любов до р╕дно╖ В╕тчизни, нестримне прагнення нац╕онально╖ ╓дност╕. Адже омр╕яно╖, вимолено╖ й виборено╖ Укра╖ни не буде доти, доки в розбрат╕ патр╕оти».
У книз╕ зам╕сть передмови - стаття в╕домо╖ укра╖нсько╖ поетеси Олени Тел╕ги «Прапори духу», написано╖ восени 1941 року в Р╕вному. Вона ще тод╕ стверджувала, що «завданням укра╖нського нац╕онального мистецтва ╓ виведення вс╕х тих ц╕нностей, як╕ б скр╕плювали, а не розслаблювали душу нац╕╖». ╤ цьому завданню в╕дпов╕да╓ б╕льш╕сть поез╕й в альманаху.
Хоч у автор╕в р╕зн╕ п╕дходи ╕ прийоми в╕дображення д╕йсност╕, але ╖х згуртову╓ любов до сво╓╖ кра╖ни, до свого р╕днокраю. Одн╕ захоплюються природою та кра╓видами, ╕нш╕ акцентують увагу на стосунках людей, на подоланн╕ ус╕х негатив╕в у сусп╕льному житт╕, особливо гостро п╕ддаються критиц╕ влада та пол╕тики, як╕, одягнувши вишиванки, забули про сво╖ обов’язки перед народом, розвели бюрократ╕ю та корупц╕ю – саме це перетворило Укра╖ну у найб╕дн╕шу державу ╢вропи. А в п╕дсумку ус╕ автори, якими б мотивами не керувалися, у сво╖й творчост╕ зосереджен╕ на прагненн╕ побудувати кра╖ну щастя, благополуччя ╕ справедливост╕.
Як на мене, то нав╕ть опоетизовувати красоти р╕дно╖ земл╕ здатна лише людина, яка безмежно закохана у не╖ – це теж прояв високого патр╕отизму. Таких поез╕й у книз╕ б╕льш╕сть. Скаж╕мо, у кожному в╕рш╕ Лес╕ Геник ╕з ╤вано-Франк╕вська – нерозривна ╓дн╕сть автора з ус╕м, що ╖╖ оточу╓. Так, у поез╕╖ «╤люз╕я трави» вона ладна «стати б соб╕ травою ╕ зануртувати соком, спивати щоранку спрагло причасну святу росу». В ╕ншому твор╕ вона стверджу╓:

«╤ стаю кульбабою г╕рською,
╤ вростаю у травневу зелень…
Бдж╕лоньки танцюють над╕ мною,
В╕тер пригорта╓ться до мене».

А в ╖╖ «Вишиванц╕» «св╕т увесь на полотн╕ вм╕стився тут др╕бненькими ст╕бками». Як бачимо, поетеса з╕зна╓ться у сво╖х почуття не прямол╕н╕йно, а через ориг╕нальн╕ поетичн╕ образи.
╥й вторить землячка Наталя Данилюк ╕з смт. Перег╕нське:

«М╕й св╕те золотий, зеленоокий,
Смарагде м╕ж низин Карпатських г╕р!
Тут губляться мо╖ дитяч╕ кроки,
Ромашкою й любистком пахне дв╕р».

Любов ╤гнатова ╕з Нових Санжар, що на Полтавщин╕, у в╕рш╕ «Веч╕рн╕й етюд» малю╓ таку картину, взяту з натури:

«Гойда весну на китиц╕ бузок
П╕д н╕жну солов’╖ну колискову.
Понад шатром ╕з шовку ╕ з╕рок
В╕три згубили м╕сячну п╕дкову».

У Олега Корн╕╓нка з Херсонщини сво╓ неповторне бачення р╕днокраю: «Лягла печатка стомлених з╕рниць легким серпанком на озерну тишу» або «Тво╓ ╕м’я видихую у н╕ч, тобою сню, моя Вкра╖но мила». У його творах Батьк╕вщина уособлю╓ д╕вчину, яку в╕н безмежно коха╓ ╕ яка ввижа╓ться у «ласкавих трав ср╕бленим переливом».
А кримська поетеса Галина Литовченко у сво╖х в╕ршах не лише приск╕пливо спостер╕га╓ за явищами природи, а ста╓ таким соб╕ л╕ричним персонажем, який бере активну участь у всьому, що в╕дбува╓ться довкола. Ось як це представлено у поез╕╖ «На левад╕»:

«Створила щедро тепла л╕тня злива
По вс╕й левад╕ сонячн╕ озерця.
╤ знову, як в дитинств╕, я щаслива –
Тече тепло з трави до мого серця».

Такими засобами осп╕вування р╕днокраю користуються й поети Тетяна Лук╕вська з Р╕вного, Св╕тлана Павелко з Луцька, Петро Пашковський з В╕нничини, Михайло Плосков╕тов з Житомирщини, Наталя Святокум з Кропивницького, Натал╕я Хаммоуда з Тун╕су, Леся Утриско з ╤спан╕╖ та ╕нш╕.
Зв╕сно, дати хоча стислий анал╕з ус╕х поетичних доб╕рок у альманаху неможливо у коротк╕й реценз╕╖. Але н╕як не об╕йти громадянську л╕рику, що нурту╓ в ньому. Образи любов╕ до Батьк╕вщини представлен╕ у р╕зних ╕постасях. Ця група поет╕в не лише захоплю╓ться ус╕м найкращим, чим багата В╕тчизна, а намага╓ться акцентувати увагу на тому, що треба ще зробити, щоб вона розвивалася, кв╕тувала, а люди були щасливими та заможними. На ╖хн╓ переконання потр╕бно вимести ╕з р╕дно╖ хати увесь непотр╕б – його, на превеликий жаль, накопичилося дуже багато. Зокрема, чимало твор╕в присвячено боротьб╕ з такими ганебними явищами як корупц╕я, хабарництво, соц╕альна нер╕вн╕сть, брехня, цин╕зм такого злочинного угрупування, яке назива╓ себе чомусь «ел╕тою», хоч з’явилася на св╕т у «бандитськ╕» дев’яност╕ роки.
╤ приклад у цьому пода╓ Олександр Печора. Ум╕ло використову╓ прийом контрасту у в╕рш╕ «Столичний ос╕нн╕й етюд». Спочатку зображу╓ принади укра╖нсько╖ столиц╕, а пот╕м його голос в╕д захоплення зрива╓ться на осуд:
«Виростають споруди помпезн╕.

Тротуарами – «тачки» крутезн╕.
На Хрещатику – крапельки раю.
А п╕д ЦУМом жебрак помира╓.
Б╕знесмени, м╕няли, путани.
Барабанять, танцюють каштани…»

Це все болить поетов╕. Тож ╕ не дивно, що з-п╕д його пера з’явився в╕рш «Про поросят». У ньому в алегоричному план╕ зображено когорту байдужих людей, яких дурять, та ╖м все, як мовиться, по барабану – «було б наповнене корито», ╖м аби лишень жувати. За цим заняттям нав╕ть н╕коли подумати, що ╖х «зар╕жуть ╕ з’╖дять. Завжди всьому своя пора». Автор прагне переконати, що т╕льки наполеглива, безкомпром╕сна боротьба за сво╖ права врешт╕-решт призведе до покращення життя. А «раб не зможе доти жити в╕льно, доки не зв╕льниться в╕д оков». У в╕рш╕ «Сто╖мо…» в╕н заклика╓:

«Гей, с╕ромо, за зброю берись!
П╕д╕ймайся. Замало молитви.
На кол╕нах – не зможеш д╕йти.
П╕д╕ймайся на праведну битву,
Щоби ворога перемогти!»

Кримський поет Валентин Бут також вважа╓, що знову таки байдуж╕сть – одна ╕з причин, через яку «довели ми Незалежн╕сть ледь не до розрухи». У в╕рш╕ «Нов╕ часи» в╕н пише:

«Що за часи, панове, де мораль?
Здр╕бн╕в народ, зм╕нявши честь на гречку.
Мовчать пок╕рно, наче т╕ овечки,
Хоч шкуру з них деруть. Не жаль! Не жаль!»

╤ вкотре у його в╕ршах заклики «пом╕нять нам долю». Ця тема, можна сказати, в╕чна в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ в╕д Тараса Шевченка ╕ до Олександра Олеся, Василя Симоненка, Василя Стуса, Л╕ни Костенко ╕ багатьох ╕нших в╕домих поет╕в. Сьогодн╕ вона знову набира╓ популярност╕, бо вс╕ розум╕ють, що дал╕ не можна жити у св╕т╕ лицем╕рства, визиску, аморальност╕, а т╕, хто це в╕дстою╓, збер╕га╓, консерву╓, – вороги укра╖нського народу ╕ Укра╖ни. Валентин Бут у в╕рш╕ «П╕дн╕маймося, братове!» промовля╓:
«Гей, пора до справи, браття, - год╕ вже чекати –
Укра╖ну нашу милу час нам п╕дн╕мати!
Час зв╕льнятися в╕д марень, в╕д олж╕ й облуди,
Бо ╕накше д╕ти ваш╕ проклянуть вас, люди».

В так╕й же тональност╕ ╕ в╕рш╕ Св╕тлани Моренець ╕з Ки╓ва, В╕тал╕я Назарука ╕з Луцька, В╕ктора Охр╕менка ╕з Черн╕г╕вщини, Миколи Серпня ╕з Р╕вненщини. А ╤гор Шоха (╤гор Терен) у в╕рш╕ «На пательн╕ людожера» вказу╓ на три нещастя в Укра╖н╕ – це наш╕ пол╕тики «чужо╖ маст╕», п╕дступний сус╕да ╕ так званий «бомонд». По сут╕, автор установлю╓ д╕агноз ус╕х б╕д, в╕д яких потерпа╓ держава. А те, що в н╕й влада чужа ╕ зовс╕м не укра╖нська, н╕ для кого не секрет. Автор зазнача╓:

«Якщо оч╕льники чуж╕,
То не шукай у них душ╕.
Не поведуть сл╕п╕ кал╕ки
Людей на перш╕ рубеж╕».

Тому, мовляв, й «куми, корито ╕ пани». ╤ так повсюди в Укра╖н╕. Тож не можу не погодитися з авторами альманаху – пора зв╕льнятися в╕д внутр╕шньо╖ окупац╕╖, яка плодить корупц╕ю, б╕дн╕сть, веде кра╖ну до пр╕рви. Попередн╕ майдани через продажн╕сть ╕ п╕дступн╕сть тих, кого вони привели до влади, бажаних результат╕в не дали – т╕ сам╕ особи б╕ля корита ╕ т╕ сам╕ кривди. Але впадати у в╕дчай, опускати руки н╕як не можна – бо буде ще г╕рше.
Так╕ «Мотиви р╕днокраю». Спод╕ватимемося, що актив╕сти л╕тературно-мистецького коша, продовжуючи славн╕ традиц╕╖ запорозьких козак╕в, ╕ в наступних випусках допомагатимуть укра╖нцям словом ╕ д╕лом вир╕шувати нагальн╕, болюч╕ проблеми сьогодення. ╤ це вищий прояв любов╕ до В╕тчизни.

В╕ктор Стус,
член НСПУ, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 15.12.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19423

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков