Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДИВЕРС╤Я
Под╕╖ останнього тижня вихлюпнули на наш╕ голови надто багато матер╕алу для серйозних роздум╕в,...


РОЗДОР╤ЖЖЯ "КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤": ЧИ ПОТР╤БНЕ ОКУПОВАНОМУ П╤ВОСТРОВУ УКРА╥НСЬКЕ ВИДАННЯ?
Ки╖вське видання «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вигляда╓ як прив╕т ╕з 70-х рок╕в минулого стол╕ття


ГАЗЕТУ «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗНИЩУ╢ НЕ ОКУПАНТ, А Р╤ДНЕ М╤Н╤СТЕРСТВО
Якщо зайти на ╖хн╕й сайт, можна переконатися, що газета робиться профес╕йно, як╕сно, краще...


ГОВОР╤ТЬ ╤З КРИМОМ!
П╕сля публ╕кац╕╖ результат╕в скандального опитування ВЦ╤ОМ, проведеного в Криму з приводу умов...


ЗАВУАЛЬОВАНА РУСИФ╤КАЦ╤Я. МАЛОРОС╤ЙСТВО ВЛАДНИХ ЕЛ╤Т
Друга р╕чниця Революц╕╖ г╕дност╕ викликала у сусп╕льств╕ сумн╕ роздуми.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 30.12.2017
Ярослав Грицак, ╕сторик, професор Льв╕вського католицького ун╕верситету: УКРА╥НСЬКА НАЦ╤Я В╤ДБУЛАСЯ. НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ – КРАХ «РОС╤ЙСЬКО╥ ВЕСНИ»

Сьогодн╕ в Укра╖н╕ не так багато людей, чи╖ думки так важать для сусп╕льства ╕, саме завдяки сво╖й ваз╕, – митт╓во розл╕таються по вс╕х мед╕а. За вс╕ роки незалежност╕ Ярослав Грицак н╕коли не загравав ╕з жодною владою, у ньому не було ан╕ крихти того, що прийнято вважати кон'юнктурою. Саме тому про шлях Укра╖ни, про ╖╖ суперечки, тривоги та виклики ми говоримо ╕з професором, ╕сториком, моральним авторитетом Ярославом Грицаком.

- Пане Ярославе, чи став наш демократичний транзит нев╕дворотним?
- У ц╕лому – так. Укра╖на не йде шляхом Рос╕╖ й Б╕лорус╕╖, це для мене очевидно. От чи це буде добра демократ╕я чи симулякр демократ╕╖ – це вже ╕нше питання. Укра╖на показала, що авторитарний режим тут не ма╓ шанс╕в. ╤ це не тому, що в╕н добрий чи поганий сам по соб╕ – а тому, що укра╖нц╕ його не приймають. Два рази пробували – за Кучми ╕ за Януковича – ╕ два рази н╕чого не вийшло. ╤ це ╓ як би вир╕шальним. ╤нше питання, яка у нас буде демократ╕я. Сьогодн╕ я би назвав ╖╖ демократ╕╓ю «by default» – демократ╕╓ю за замовчуванням. Тобто за станом справ, а не ╕нституц╕й. Майдан мав би ╖╖ ╕нституц╕онал╕зувати, але, на жаль, нам, укра╖нцям, це не вда╓ться.
- Чого найб╕льше браку╓ нашому процесу нац╕╓творчост╕?
- Якщо за великому рахунком: н╕чого не браку╓. Я вважаю, що укра╖нська нац╕я сталася. Найкращим доказом цього ╓ крах «рос╕йсько╖ весни». Це була велика загроза, ╕ Укра╖на витримала ╖╖.
Ми звикли дивитися на нац╕ю, як на щось стаб╕льне. Вона ма╓ мати одну мову, рел╕г╕ю, сп╕льну територ╕ю ╕ так дал╕ за списком. Насправд╕ ж, нац╕я – це, словами класика, щоденний референдум. Це щоденна перев╕рка, чи населення дано╖ територ╕╖ бажа╓ жити сп╕льним пол╕тичним життям, не залежним в╕д ╕нших нац╕й. Для укра╖нсько╖ нац╕╖ найб╕льшим випробовуванням ╓ Рос╕я. Рос╕я, устами ╖х л╕дер╕в, не раз ╕ не два заявляла, що укра╖нц╕ й рос╕яни – це одна ╕ та сама нац╕я. Укра╖нц╕ ж думають ╕накше. Мон╕торинг п╕дтримки укра╖нцями сво╓╖ незалежност╕ показу╓: ця п╕дтримка кожен раз сильно зроста╓, як т╕льки з'явля╓ться привид рос╕йсько╖ загрози. Так було п╕д час чеченсько╖ в╕йни, коли н╕хто з укра╖нц╕в не хот╕в би посилати воювати сво╖х д╕тей у Чечню. Так було п╕д час конфл╕кту довкола Тузли, а пот╕м – грузинсько-рос╕йсько╖ в╕йни: укра╖нц╕ сприйняли ╖╖ як потенц╕йну загрозу для себе. А п╕д час рос╕йсько╖ анекс╕╖ Криму п╕дтримка укра╖нсько╖ незалежност╕ знову досягла показника 1 грудня 1991 року.
Ми звикли скаржитися на незадов╕льний стан укра╖нсько╖ нац╕╖, бо ма╓мо перед очима наших ╕сторичних сус╕д╕в – Польщу чи ╤зра╖ль, як╕ виглядають однор╕дними: «одна мова – одна рел╕г╕я – одна культура». Насправд╕, ця однор╕дн╕сть уявна. По╖дьте у Польщу, пожийте трохи там, ╕ переконайтеся – наск╕льки вона глибоко розколена, наск╕льки там пану╓ мова ненавист╕ м╕ж двома великими таборами – зовс╕м як в Укра╖н╕ час╕в Януковича. Це по-перше. А по друге, м╕й приятель Томаш Камузелля, котрий ╓ професором у Шотланд╕╖, а сам родом ╕з польсько╖ С╕лез╕╖, й вивча╓ мовне питання в ╢вроп╕, показав, що ця формула однор╕дност╕ ╓ не нормою, а винятком. Вона д╕╓ лише у кра╖нах Центрально-Сх╕дно╖ ╢вропи, як╕ п╕сля в╕йни були обр╕зан╕ до етн╕чного ядра.
Ц╕каво, що нав╕ть л╕дер польсько╖ правлячо╖ парт╕╖ Качинський, якого не можна зап╕дозрити в особливо приязному ставленн╕ до Укра╖ни, визна╓, що п╕сля перемоги ╢вромайдану ╕ поразки «рос╕йсько╖ весни» Укра╖на сталася як нац╕я. А раз вона стала нац╕╓ю, каже в╕н, то ставлення до Укра╖ни ма╓ бути ╕ншим.
Укра╖нська нац╕я ╓. Нехай не така, як ми соб╕ ╖╖ уявляли, але своя ╕ стаб╕льна. Тому я не змучуся повторювати т╕ лозунги, котр╕ повторювали наш╕ велик╕ попередники – ╤ван Лисяк-Рудницький ╕ Юр╕й Шевельов: «Перестаньте будувати укра╖нську нац╕ю – модерн╕зуйте ╖╖», «Св╕т хоче бачити нас модерними». Нагадаю, що другий лозунг якраз вис╕в над входом до ╢вромайдану з боку ╢вропейсько╖ площ╕.
Тому, якщо повертатися до питання – чого браку╓? В╕дпов╕дь ╓: нормальних реформ, головно в економ╕чн╕й сфер╕, щоб нарешт╕ перетворити Укра╖ну в нормальну державу, де можна не виживати, а жити. А економ╕чн╕ перетворення не можуть бути реал╕зован╕ лише економ╕чними засобами, ╖м мають передувати пол╕тичн╕ реформи.
Демократ╕я «by default» тягне таку ж саму економ╕ку, де б╕льш╕сть речей робиться в т╕н╕. Поки що не вда╓ться нам припинити практику, коли шлях до збагачення лежить через владу. Це та пуповина, яка нас прив'язу╓ до минулого, причому, – це найсильн╕ший зв'язок. Яка би влада не прийшла, який би пол╕тичний клас не над╕йшов, в╕н все одно не може ╖╖ роз╕рвати.
- Ми пройшли декомун╕зац╕ю, як ви ╖╖ оц╕ню╓те?
- Я вважаю, що найважлив╕ше, що сталося в сфер╕ декомун╕зац╕╖, пов'язане не з пам'ятниками чи з вулицями, а з╕ ставленням до Голоду. Найб╕льша зм╕на, яка заперечу╓ комун╕стичну перспективу, ╓ факт, що вс╕ рег╕они Укра╖ни д╕йшли консенсусу, що Голод був ╕ що мав характер геноциду. Олександр Ц╕пко, колишн╕й радник Горбачова, колись пробував дати пораду Пут╕ну – як втримати Укра╖ну. Ц╕пко твердив, що у Кремля ╓ неправильне розум╕ння, що укра╖нський нац╕онал╕зм – т╕льки Галичина. Насправд╕ укра╖нський нац╕онал╕зм ма╓ сильн╕ корен╕ й у П╕вденн╕й, ╕ в Сх╕дн╕й Укра╖н╕ тому, бо там у родинах дос╕ пам'ятають про Голод, ╕ пов`язують Голод ╕з Москвою. Тому Ц╕пко радив Пут╕ну, що якщо той хоче втримати укра╖нц╕в у рос╕йськ╕й орб╕т╕, в╕н також ма╓ визнати Голод ╕ засудити Стал╕на. Але бачимо, що Рос╕я робить все, щоб перешкодити визнанню Голоду. По-перше, мовчить про св╕й голод, не любить про нього говорити.
- Але у нас в╕н був штучний.
- В╕домий ╕сторик Андреа Грац╕оз╕ зверта╓ нам увагу, що був не один Голод, було два голоди. Був голод 1932-го ╕ 1933-го. В принцип╕, обидва були штучн╕ в тому сенс╕, що були спровокован╕ не неврожа╓м, а пол╕тикою уряду. Т╕льки що перший був пов'язаний з утворенням колгосп╕в. В╕н був по всьому Радянському Союзу, ╕ найб╕льше в╕н вдарив по Казахстану. Але був другий Голод, коли Стал╕н спец╕ально покарав Укра╖ну в 1933-му роц╕, побачивши, що Укра╖на найб╕льше опира╓ться колектив╕зац╕╖. Без цього, другого Голоду к╕льк╕сть жертв в Укра╖н╕ було б набагато меншою. Тобто, був голод – ╕ в Казахстан╕ був голод, ╕ в Рос╕╖. Це був перший голод. Очевидно, якщо б уряд був чесний – рос╕йський чи казахський, в╕н би про це говорив як про велику трагед╕ю. Вони ж не хочуть це говорити. Зрозум╕ло, чому. Повертаючись до декомун╕зац╕╖. Велик╕ зм╕ни сталися в сусп╕льн╕й укра╖нськ╕й думц╕ десь в╕д 2006-го року, коли Верховна Рада прийняла р╕шення про Голод ╕ геноцид, ╕ за ц╕ 10 рок╕в створився повний консенсус. Укра╖нц╕ знають, що комун╕зм був поганий. Тому так легко впали пам'ятники Лен╕ну.
-  Деяк╕ добр╕ вчен╕ кажуть, що ми позн╕мали Лен╕на, поставили Бандеру, Шухевича, але нов╕ символи не популяризован╕ в сх╕дних рег╕онах. Чи можна казати, що декомун╕зац╕я орган╕чна, що вона сприйнята вс╕ма областями?
- Я не можу сказати того, бо хочу бачити факти, а не оц╕нки. А таких факт╕в браку╓, бо браку╓ реальних досл╕джень. По-друге, короткий пром╕жок часу минув, щоб судити – прийнялася чи не прийнялася декомун╕зац╕я. Припускаю, що на ваше питання нема╓ одн╕╓╖ в╕дпов╕д╕. Для багатьох це була д╕йсно под╕я, яку в╕тали. Для ще багатьох це була под╕я, яку вони дуже не любили ╕ нав╕ть ненавид╕ли. Для них В'ятрович – це майже диявол во плот╕. ╤ трет╕ – для яких це було просто байдуже. Думаю, що цих трет╕х найб╕льше. ╤накше ми би бачили масов╕ акц╕╖ протесту на захист Лен╕на. Найб╕льш характерною рисою лен╕нопаду була та, що Лен╕н в Укра╖н╕ впав дуже тихо.
Але зауважу, що декомун╕зац╕я тод╕ добра, коли в╕дбуваються реформи, й економ╕ка почина╓ рости. Тяжко робити так╕ реч╕ й чекати, щоб вони мали популярн╕сть, коли ╓ криза. Тому, що в╕дразу виника╓ аргумент: а вони зам╕сть економ╕ки м╕няють назви вулиць!
Це по-перше. А по-друге, декомун╕зац╕я у вигляд╕ зм╕ни назв вулиць ╕ пам'ятник╕в ╓ косметичною. Чи вам не приходило в голову, що комун╕зм зм╕г перемогти лише в селянських, б╕дних сусп╕льствах – таких як у Кита╖ чи Куб╕. Але ╕сторично батьк╕вщиною комун╕зму не були н╕ Китай, н╕ Куба, а була колишня Рос╕йська ╕мпер╕я. Комун╕зм просто як би паразитував на певн╕й пол╕тичн╕й культур╕, яка уможливила прих╕д до влади групи фанатик╕в.
Пок╕йний професор Гарварду в╕зантолог ╤гор Шевченко ще в 90-х роках писав, що вплив Рос╕╖ на Укра╖ну може у швидкому вир╕ зм╕н в╕дступити на другий план, але не вив╕триться за одну н╕ч. Укра╖на може дуже легко позбавитися спадщини комун╕зму, але це буде поверхневе – тому, що його кор╕ння набагато глибше. А це кор╕ння виривати можна т╕льки радикальними економ╕чними ╕ пол╕тичними реформами.
- Зростання попул╕зму в ╢вроп╕ тягне популярн╕сть ╕ часом марг╕нальних парт╕й. Дехто каже, що в╕дбува╓ться занепад зах╕дно╖ ╕де╖. По-вашому, буде якийсь ╕нший виток зах╕дно╖ демократ╕╖ чи н╕?
- Це дуже добре ╕ складне питання. Почну з того, що багато процес╕в, як╕ в╕дбулися поза Укра╖ною, ми пропустили, багато чого не зауважили тому, що були зайнят╕ сво╖ми справами. Ми вважа╓мо, що у 1991-му роц╕ сталася т╕льки одна революц╕я – повалення комун╕зму. Насправд╕ було дв╕ революц╕╖. Друга революц╕я сталася ран╕ше – на Заход╕ – це була перемога неол╕берал╕зму. ╥╖ пов'язують у першу чергу з урядами Тетчер ╕ Рейгана. Суть ╖╖: держава усува╓ться в╕д економ╕ки максимально – вс╕м ма╓ керувати в╕льний ринок. Це не просто кап╕тал╕зм, а кап╕тал╕зм так звано╖ чикагсько╖ школи. ╤ це мало сво╖ результати: пол╕тика неол╕берал╕зму привела до збагачення сусп╕льств, але багатство розпод╕лилося дуже нер╕вном╕рно: неймов╕рно збагатилися багат╕, а б╕дн╕ стали ще б╕дн╕шими. А головне: середн╕й клас почав випаровуватися, його ╕снування ста╓ все б╕льш непевним. Батьки розум╕ють, що ╖хн╕ д╕ти будуть жити г╕рше за них. А це ма╓ пол╕тичн╕ насл╕дки. Б╕дн╕ й середн╕ класи вимагають: верн╕ть так, як було ран╕ше. Що каже Трамп? Ми знову зробимо Америку великою! Те саме каже Пут╕н: ми п╕дн╕мемо Рос╕ю з кол╕н! Аналог╕чне чу╓мо в╕д Качинського: Польща в╕д 1989 р. розвивалася неправильно, ми ж зробимо Польщу справедливою! Тобто, загальна теза: давайте вернемо ╕стор╕ю назад. ╤ в цьому, зокрема, поляга╓ попул╕зм – бо ╕стор╕ю повернути не можна. Н╕хто не ма╓ ст╕льки сил ╕ енерг╕╖. Але той, хто говорить ц╕╓ю мовою, обов'язково знайде тих, хто буде слухати ╕ сп╕вчувати, ╕ за нього будуть голосувати.
Попул╕зм набува╓ двох форм. З одного боку, ╓ л╕вий попул╕зм, коли ворог╕в бачать у багатих, з другого боку – нац╕онал╕зм нового типу, коли ворога шукають зсередини: гомосексуал╕ст╕в, л╕берал╕в, б╕женц╕в. Обидва попул╕зми промовляють дуже простою зрозум╕лою та емоц╕йною мовою. ╤ тому в╕н перемага╓ на Заход╕. На щастя, не всюди ╕, маю над╕ю, не недовго.
Пут╕н стара╓ться цю кризу поглибити, але нав╕ть йому це не надто вда╓ться: його втручання в американськ╕ вибори змусили Трампа дистанц╕юватися в╕д Пут╕на, бо ╕накше над ним висить загроза ╕мп╕чменту. У Франц╕╖ перем╕г Макрон, у Н╕меччин╕ Меркель продовжу╓ тримати позиц╕╖. Ситуац╕я – як п╕сля рос╕йсько╖ революц╕╖ 1917 року, коли б╕льшовики пробували розхитати фортецю кап╕тал╕зму на Заход╕. Але тод╕ ╖м це не вдалося. Маю над╕ю, що не вдасться ╕ зараз.
Але ╓ загальне враження, що дух 1989 року – дух в╕льного ринку ╕ демократ╕╖, примирення ╕ сп╕льно╖ ╢вропи – випарову╓ться. Ми поверта╓мося до 1930-х, часу великого неспокою, котрий ск╕нчився великою в╕йною. На щастя, зникли головн╕ тод╕шн╕ розпалювач╕ в╕йни – комун╕зм ╕ фашизм. Але зате ми ма╓мо на чол╕ двох найб╕льших атомних держав двох найб╕льш безв╕дпов╕дальних пол╕тик╕в – Пут╕на ╕ Трампа.
Важливо ще й ╕нше: ран╕ше ми не могли уявити, що на Заход╕ може бути революц╕я. Зараз уже можемо. Кажуть, що зараз важливо уже не т╕льки те, наск╕льки багата кра╖на – а наск╕льки нер╕вно у н╕й розпод╕ля╓ться сусп╕льне багатство. За цим, другим показником Америка схожа на Рос╕ю чи деяк╕ кра╖ни Африки. На щастя, Зах╕дна ╢вропа знаходиться у б╕льш безпечн╕й зон╕. Але попул╕зм, як правий, так ╕ л╕вий, росте ╕ там. ╤ попул╕стична революц╕я там ц╕лком можлива.
А як будуть правити нов╕ л╕в╕ ми не зна╓мо.
- Навряд чи вони видумають щось нове. ╢ стар╕ добр╕ рецепти: давати об╕цянки, роздавати бюджет, страшити л╕бералами, м╕грантами ╕ т.д. Що буде нове: ╕ л╕в╕, ╕ прав╕ попул╕сти будуть кивати у б╕к Пут╕на як свого союзника – бо в╕н теж проти л╕берал╕в.
Я майже переконаний, що з часом попул╕зм зазна╓ краху. Але перед тим нан╕сши неминучу шкоду. ╤ я боюся, що це чека╓ Укра╖ну. Шанси на перемогу попул╕ст╕в у нас дуже висок╕.
- Тепер ╕нше питання: про конфл╕кт м╕ж л╕бералами та консерваторами. Це вже не лише дискус╕я ╕нтелектуал╕в. В останньому ф╕льм╕ «К╕борги» така суперечка виникла нав╕ть п╕д снарядами в Донецькому аеропорту: хто правий суто ╕деолог╕чно – л╕берали чи консерватори, як╕ у нас «за замовченням» завжди нац╕онал╕сти. Ви виклада╓те в Католицькому ун╕верситет╕, вам ця в╕йна пом╕тна? Мен╕ пом╕тно, що ми, пом╕ркован╕ християнськ╕ консерватори, апр╕ор╕ драту╓мо л╕берал╕в. Як буде розвиватися цей дискурс?
Укра╖на не може об╕йтися без нац╕онал╕зму. Але нац╕онал╕зм не може й перемогти в Укра╖н╕ – в╕н н╕коли не мав всеукра╖нсько╖ п╕дтримки
- Це нова л╕н╕я розд╕лу в Укра╖н╕. Ран╕ше ╖╖ не було. В╕рн╕ше, вона була, але не була така пом╕тною, бо ран╕ше був великий зовн╕шн╕й ворог – Пут╕н, Янукович та ╕н. А це лог╕ка революц╕╖. Чим дал╕ розвива╓ться революц╕я, тим б╕льше розвива╓ться конфл╕кт всередин╕ вчорашн╕х союзник╕в. ╤ питання т╕льки – в як╕й форм╕ цей конфл╕кт буде, ╕ якого в╕н набиратиме характеру.
Але я хочу ствердити дв╕ реч╕. Перша: я вважаю, що Укра╖на не може об╕йтися без нац╕онал╕зму. Я трактую нац╕онал╕зм як нормальну теч╕ю. Подоба╓ться, не подоба╓ться – це ╓ явищем пол╕тичного життя. ╤ я вважаю, що в╕н ма╓ велику ╕стор╕ю в Укра╖н╕ й ма╓ велик╕ заслуги. Зокрема, я вважаю, що без нац╕онал╕зму не м╕г би перемогти Майдан, це очевидно для мене. Й це очевидно для досл╕дник╕в, як╕ не мають укра╖нського кор╕ння.
Основна проблема нац╕онал╕зму укра╖нського – в╕н не ма╓ що запропонувати кра╖н╕. Укра╖нський нац╕онал╕зм не ма╓ програми модерн╕зац╕╖ Укра╖ни
Енн Епплбаум – американська ╓врейка про це написала в статт╕ ще за Майдану. Але, з другого боку, нац╕онал╕зм не може й перемогти в Укра╖н╕. Тобто, в╕н н╕коли не мав всеукра╖нсько╖ п╕дтримки. Нав╕ть у Львов╕ в╕н ма╓ проблеми – «Свобода» програла останн╕ вибори. Основна проблема нац╕онал╕зму укра╖нського – в╕н не ма╓ що запропонувати Укра╖н╕. Укра╖нський нац╕онал╕зм не ма╓ програми модерн╕зац╕╖ Укра╖ни. ╤ це тягнеться з 19-го стол╕ття. Укра╖нський нац╕онал╕зм зверта╓ увагу на мову, на ╕стор╕ю, але р╕дко коли – на економ╕ку. Укра╖нський нац╕онал╕зм ма╓ дуже слабкий модерн╕зац╕йний потенц╕ал. Нац╕онал╕стам йдеться про те, щоб втримати державу, щоб держава була укра╖нською. А л╕бералам про що йдеться? Щоб ця держав була модерною. Укра╖нською, але модерною. ╤ це друга р╕ч, яку я хочу сказати.
- Л╕берали – також нос╕╖ ╕деолог╕╖. Нема╓ у нас запиту на гей-паради, але вони штучно його натягують. У нас нема╓ запиту на зм╕ну стат╕, а вони штучно це натягують.
- Питання – що ╓ штучним, а що ╓ нештучним? Мости та айфони також штучн╕. Але вони д╕ють. Так само як механ╕чн╕ клапани для серця. Те, що вчора було штучним, нин╕ вигляда╓ природним. Чи вам приходило до голови, що те, що сьогодн╕ ми вважа╓мо нормальною с╕м'╓ю – чолов╕к, ж╕нка ╕ дво╓ д╕тей – насправд╕ стало нормою лише п╕сля в╕йни?
Зигмунт Бауман дав добру метафору для сучасних час╕в: ми живемо у добу плинно╖ модерност╕. Це коли ус╕ ╕нституц╕╖, як╕ донедавна виглядали природними, твердими ╕ стаб╕льними, – випаровуються. Павло Казар╕н недавно у розмов╕ з╕ мною сказав, що, скаж╕мо, рок╕в за двадцять консерватори будуть виступати не проти одностатевих шлюб╕в – бо це стане нормою – а проти шлюб╕в м╕ж людьми та андро╖дами.

Я не даю оц╕нок ╕ не страшу. Просто хочу наголосити – тому що ми живемо в часи безпрецедентних зм╕н. Таких зм╕н, такого масштабу в ╕стор╕╖ ще не було. Найближчою була промислова революц╕я 19 стол╕ття, яка була найб╕льшою зм╕ною в св╕тов╕й ╕стор╕╖. Вона призвела до появи нового, модерного способу життя: люди стали жити довше, багатше, не скажу що щаслив╕ше – але голод зник (за винятком тих голод╕в, як╕ були спровокован╕ урядами), багато хвороб перестали бути смертельними. Ми зараз на пороз╕ ╕ншого великого переходу, пов'язаного з комп'ютеризац╕╓ю. Попри те, що його в╕тають ╕ його вважають позитивним, в╕н несе нам загрози. Так само, як ╕ндустр╕ал╕зац╕я привела до того, що машини вит╕снили ф╕зичну працю, так само комп'ютеризац╕я може вит╕снити працю ╕нтелектуальну. Прогнозують, що за 20-30 рок╕в зникне б╕льше половини тепер╕шн╕х профес╕й. У тих профес╕ях, як╕ не зникнуть, не ╕снуватиме пост╕йно╖ зайнятост╕, а отже – люди не матимуть соц╕ального забезпечення. Не виключено, що, за тако╖ ситуац╕╖, щопару десятк╕в рок╕в люди будуть жал╕ти, що краще б ми комп'ютер не придумували.
Все це вносить у ситуац╕ю роздратування, депрес╕ю – тому, що зм╕ни так╕ безпрецедентн╕. А в Укра╖н╕ це в╕дбува╓ться особливо гостро тому, що вступивши у глобал╕зований ╕ комп'ютеризований св╕т, ми дос╕ не можемо розв'язати проблеми базового характеру – б╕дност╕ й безпеки.
╤ в цьому контекст╕ можна сказати, що мене ще диву╓, що Укра╖на себе так добре веде. Бо все таки наш╕ конфл╕кти головним чином вербальн╕. Насильство, яке ми застосову╓мо, головно словесне. Важливо, чи Укра╖на може втриматися в цих нормах – вербального насильства.
Ми повинн╕ розум╕ти, що л╕берали не можлив╕ без нац╕онал╕ст╕в, нац╕онал╕сти не можлив╕ без л╕берал╕в. Тому, що це дв╕ сторони одного ╕ того самого нац╕онального орган╕зму. А цей орган╕зм ма╓ бути водночас ╕ пол╕тично незалежним, ╕ змодерн╕зованим. Тому що незмодерн╕зована держава не може воювати, тому що незмодерн╕зована держава вою╓ з АК ╕ просить зброю в Америц╕. Тод╕, коли в модерн╕зован╕й держав╕ – першокласне профес╕йне в╕йсько, першокласна зброя та ╕н. Тому модерн╕зац╕я – це питання виживання держави як тако╖ в цьому жорсткому св╕т╕. Св╕т все б╕льше ста╓ схожим на св╕т динозавр╕в – ╕ якщо не хочеш, щоб тебе з'╖ли, ти сам ма╓ш стати динозавром. А це означа╓, що Укра╖на ма╓ вступити у велик╕ зах╕дн╕ блоки, ╢С ╕ НАТО. Але хто прийме кра╖ну з такими низькою тривал╕стю життя – у середньому, на 10-15 рок╕в нижчою, ан╕ж на Заход╕? Тривал╕сть життя ╓ одним ╕з найнад╕йн╕ших показник╕в розвитку кра╖ни. За цим показником ми ближче до Рос╕╖, ан╕ж до розвиненого Заходу!
Я не в╕дношу себе до жодно╖ ╕деолог╕чно╖ теч╕╖. Як казав про себе м╕й ╕нтелектуальний гуру Л╓шек Колаковський, я консервативно-л╕беральний соц╕ал╕ст. Нац╕онал╕сти мене, однак, в╕дносять до л╕берал╕в, ╕ мене критикують – заслужено чи не заслужено. Але я хочу чути в╕д них не просто критику мене чи когось – це я якось переживу – я хочу чути програму, як економ╕чно зм╕нити цю кра╖ну. ╤нша мова ма╓ бути. ╤нша мова, ╕нш╕ принципи, ╕нш╕ пр╕звища там мають звучати. Ми повинн╕ сперечатися не про Бандеру чи Стал╕на, а про Кейнза чи Гай╓ка. Якою ма╓ бути система чи схема реформ, яким шляхом ма╓ розвиватися саме Укра╖на.
Що мене т╕шить, так це те, як багато з'явилося перекладно╖ добро╖ економ╕чно╖ л╕тератури. Це явище останн╕х рок╕в. Бо я соб╕ пор╕внюю нашу ситуац╕ю, трошки може так натягнуто, ╕ ситуац╕ю 80-х рок╕в Польщ╕, коли «Сол╕дарн╕сть» була заборонена, тобто революц╕я, умовно кажучи, зазнала поразки. Вони п╕шли в п╕дп╕лля. Але т╕ часи, ц╕ роки п╕дп╕лля стали ╕мпульсом для переосмислення. Зокрема дуже багато займалися економ╕чним просв╕тленням. Тому пот╕м ╖м легше було почати реформи. Мо╓ в╕дчуття – що ми ма╓мо повторити цей шлях.
Наш Майдан не прив╕в до радикальних зм╕н. Головн╕, ключов╕ системи не зм╕нен╕. Голка Кащея Безсмертного не зламана.
- А я голку, в як╕й смерть Кащея, бачу не лише в практиках, як╕ частково збер╕гають стар╕ ел╕ти. Коли я спостер╕гаю за новими обличчями, реформаторами, коли безпосередньо стикаюся з деякими ╖хн╕ми практиками, я бачу, що вони дуже часто м╕м╕крують ╕ хочуть жити не г╕рше за старих – вони не дуже переб╕рлив╕ у пошуку бюджет╕в. Вам не зда╓ться, що голка Кащея – у вс╕х поки що? Як себе вберегти в╕д противс╕хства сьогодн╕?
- «Голка Кащея» для мене лежить у двох речах – це створення незалежних суд╕в ╕ нова виборча система. ╤ ви ма╓те рац╕ю: обличчя зм╕нилися – система залишилася. На Майдан╕ ╖й завдали глибоко╖ рани, але ця рана виявилася не смертельною. Вона, ця система, перегрупувалася, обросла новими ╕менами й потихеньку перейшла у наступ. Найг╕рше, що сталося – що ╕з Майдану не вийшли нов╕ парт╕╖. От, ус╕ нов╕ парт╕╖ – стар╕ парт╕╖, по-сут╕. Це, як казав Чорномирд╕н: «Что ми ни делаем, все равно выходит КПСС».
Голка Кащея буде зламана тод╕, коли з'являться пол╕тичн╕ парт╕╖, побудован╕ за новими принципами, що прийдуть у парламент. Я не знаю, чи це вийде за два роки, на нових виборах. Дай Бог, щоб вийшло. Але якщо не вийде у 2019 роц╕, то хай вийде у 2024 роц╕.
Хоча укра╖нська революц╕я й не привела до радикально╖ зм╕ни, вона в╕двернула в╕д Укра╖ни головну загрозу: розчинення у рос╕йському св╕т╕. Цей св╕т поганий не лише тому, що в╕н означа╓ втрату пол╕тично╖ незалежност╕, але й тому, що Рос╕я у тому стан╕ й у тому розм╕р╕, який ╓, на модерн╕зац╕ю не нада╓ться. ╢дина модерн╕зац╕я, яка у не╖ виходить – це во╓нна. А справжня модерн╕зац╕я ма╓ бути пол╕тична й економ╕чна. Стратег╕чно Укра╖на зробила правильний виб╕р у 1991 роц╕, й два рази його п╕дтвердила у 2004-у ╕ 2014-у роках. Але ми в╕д одного берега в╕дбилася, а до другого не пристали. У в цьому стан╕ ми можемо перебувати ще дуже довго. Але, на жаль, м╕сяц╕ чекання перетворюються пот╕м на роки в╕дставання.
- Чи стало в Укра╖н╕ б╕льше Укра╖ни? Адже ╓ квоти на рад╕о, на телебаченн╕, заборона книжкового ╕мпорту рос╕йського. ╤ як ми вирулимо з законом про мову, враховуючи протести угорц╕в ╕ неоднозначне р╕шення Венец╕ансько╖ ком╕с╕╖?
- Я намагаюся про мовне питання взагал╕ не говорити. По-перше, я не експерт. По-друге, все, що я сказав би, викличе суперечки. А моя точка зору така, що, коли ми робимо реформи, то краще не п╕дн╕мати дражлив╕ теми. Краще – зосередитися на головних речах, на пол╕тичних й економ╕чних реформах. Тим б╕льше, що в╕дсутн╕сть Криму ╕ Донбасу, яка би болюча вона не була, зробила Укра╖ну б╕льш однор╕дною. Це ╓ шанс, яким треба скористатися, заким Донбас ╕ Крим повернуться в Укра╖ну.
За п╕знього Ющенка, коли стало зрозум╕ло, що Помаранчева революц╕я програла, Михайло Дубинянський написав дуже важливий для мене текст – котрий я особисто вважаю програмним. Це був текст про Третю Укра╖ну, не Сходу, не Заходу, а власне – центру Укра╖ни, географ╕чно та пол╕тично, яка ма╓ об'╓днувати укра╖нц╕в поза етн╕чними маркерами – а п╕д сп╕льним бажанням зм╕нити цю кра╖ну.
Той, хто зна╓ укра╖нську пол╕тичну думку, легко побачить под╕бн╕сть до текст╕в Вячеслава Липинського. Липинський був опонентом ╕ Лен╕на, ╕ Донцова, ╕ комун╕ст╕в, ╕ нац╕онал╕ст╕в. Але в╕н не заперечував потреби ╕снування ╕ комун╕ст╕в, ╕ нац╕онал╕ст╕в – при умов╕ що це будуть укра╖нськ╕ комун╕сти й укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти. Липинського вважають батьком укра╖нського л╕берал╕зму. Але з ним сталося, як з багатьма класиками: його цитують, але насправд╕ мало хто його читав. Тому в нас програму зм╕н пропонують то за Лен╕ним, то за Донцовим.
Перший, а особливо другий Майдан – створили шанс на Третю Укра╖ну. Т╕льки що зараз цей шанс привласнила соб╕ влада, ╕, боюся, його «усп╕шно» провалить. Ми повинн╕ врятувати Третю Укра╖ну в╕д ц╕╓╖ провладно╖ дискредитац╕╖. Залиша╓ться потреба на загальнонац╕ональну опозиц╕ю без етн╕чних маркер╕в.
Цей проект ╓ потр╕бним ╕ реальним. До недавнього часу два рег╕они, як╕ визначали Укра╖ну, були Галичина ╕ Донбас. Забери один ╕з них, ╕ д╕станеш ц╕лком ╕ншу Укра╖ну. Ми робили досл╕дження у 2015 роц╕. ╤ те, що нас найб╕льше ╕ найпри╓мн╕ше вразило: зараз не досить буде забрати Галичину – треба забрати ще й Ки╖в. За останн╕ роки Ки╖в пол╕тично дуже став схожий на Галичину. Але мовно, географ╕чно й етн╕чно в╕н ╓ Третьою Укра╖ною!
Укра╖на потребу╓ радикальних реформ. Називайте це як хочете: перезавантаженням, цив╕л╕зац╕йним стрибком, модерн╕зац╕╓ю – суть та сама. Натом╕сть ми поверта╓мося на стару тра╓ктор╕ю розвитку, на пов╕льн╕ й поступов╕ реформи, як╕ ведуть до економ╕чно╖ стагнац╕╖ й пол╕тично╖ нестаб╕льност╕. Ми будемо сходити з розуму в╕д пол╕тичних шоу, будемо сваритися м╕ж собою. Це ╓ насл╕дком того, що ми не зробили домашн╓ завдання, що ми не зм╕нили цю кра╖ну так, як нам цього хот╕лося.
Я не хот╕в би к╕нчати на ц╕й песим╕стичн╕й нот╕. Я уже не молода людина, половина мого життя пройшла у незалежн╕й Укра╖н╕, ╕ я не раз ╕ не два впадав у депрес╕ю: п╕д час кризи 1993-1994 рок╕в, загибел╕ Чорновола, поразки акц╕╖ «Укра╖на без Кучми», краху над╕й, пов'язаних ╕з перемогою Помаранчево╖ революц╕╖. Але, власне, ц╕ мо╖ особист╕ розчарування дають мен╕ п╕дстави говорити з власного досв╕ду: кожен раз, коли я ладен був впасти у депрес╕ю, з'являлися нов╕ розв'язки ╕ нов╕ над╕╖.
Ми не повинн╕ недооц╕нювати все те, що нам вдалося за ц╕ роки. Ми дуже близько прийшли до мети, наш╕ ц╕л╕ стали кристально ясними, ми ма╓мо нове покол╕ння ╕ зорган╕зоване сусп╕льство. Було би шкодою, а нав╕ть ╕ гр╕хом усе це розтратити через депрес╕ю чи нервозн╕сть.
Я розум╕ю, що мо╖ слова можуть дратувати. Мовляв, що в╕н там зна╓, сидячи у сво╓му Католицькому ун╕верситет╕? Тому я хочу зак╕нчити не сво╖ми словами, а Йосипа Бродського. Хоча в╕н мав сво╖ гр╕хи, зокрема, перед укра╖нцями, але був ген╕альним поетом ╕ м╕г вкласти у сво╖ в╕рш╕ думки, варт╕ ц╕лих книжок. Я хочу зацитувати фрагмент його в╕рша "24 декабря 1971 года", ╕з циклу "Рождественские стихи" – тим б╕льше, що уже робив це раз, у часи под╕бно╖ безнад╕╖, у с╕чн╕ 2011 року:
"Знал бы Ирод, что чем он сильней,
тем верней, неизбежнее чудо.
Постоянство такого родства –
основной механизм Рождества".
Лана Самохвалова
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19518

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков