Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно на кримську «Світличну» електронну адресу з Громадської приймальні народного депутата України Ю. В. Левченка переслали відповідь на депутатське звернення стосовно ситуації з газетою і її розтерзаним – київськими «рученятами» - у Криму колективом, отриману з Міністерства культури України. Публікуємо цю відповідь і нашу щиру подяку пану Юрію за підтримку!

Народному депутату України
п. Юрію ЛЕВЧЕНКУ

Вітання Вам з Криму! Відповідь отримали, щиро дякуємо, шановний пане Юрію, за турботу про нас, зокрема, про нашу колегу Тамару Соловей, яка лише завдяки депутатським запитам, нарешті, довідалася, коли вона була звільнена і що з нею таки мають розрахуватися – це майже через рік після «підпільного» наказу, про який її навіть не повідомили.
Оце те, що більш-менш конкретно. А все інше, на жаль, – елементарне і традиційне чиновницьке брехливе словоблуддя, бо попри окупацію і брутальне звільнення багатолітніх працівників «Кримської світлиці» і так зване її «переведення» до Києва, де вона – як п’яте колесо до воза, люди, які залишилися в Криму, продовжують на абсолютно волонтерських засадах регулярно, щотижня випускати НАШУ КРИМСЬКУ «Світлицю» в Інтернеті – http://svitlytsia.crimea.ua, оцифровувати  чвертьвіковий архів газети – http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html, організовувати всеукраїнські літературні конкурси і випускати українські патріотичні книжки – http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=19631, http://svitlytsia.crimea.ua/kononenko-danylo.pdf, залишатися у цьому окупаційному болоті українським інформаційним острівцем, до якого тягнуться люди –  https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia.
Лише одна людина з нашого кримського колективу – коректор, яку в Києві раптом вивищили до відповідального секретаря – спокусилася на оте «переведення». І це Міністерство культури називає «частиною колективу, яка успішно працює»? І в чому ж та успішність, дозвольте запитати – торік на всю велику Україну було аж дві сотні передплатників, зате з бюджету на забезпечення цієї «успішності» вимагається аж 2,5 млн гривень! І це за тієї обставини, що коли набрати в пошуковому рядку «Кримська світлиця» – Інтернет вперто виведе вас верхнім рядком саме на НАШ недержавний сайт – http://svitlytsia.crimea.ua, у якого вже три з чвертю мільйона відвідувачів!
Це не «переведення». Це – втеча, дезертирство і мародерство, тому що так самоназвана «києво-кримська світлиця», самодурно викинувши зі складу співзасновників трудовий колектив газети, не спромоглася навіть перереєструватися і продовжує подавати у своїх вихідних даних НАШЕ колишнє свідоцтво про реєстрацію, рейдерськи вписавши туди нового співзасновника – державне (!) підприємство Національне газетно-журнальне видавництво – і це тоді, коли в Україні прямує до фінішу процес роздержавлення преси!
Міністерство культури у своїй відповіді зазначає, що «всі працівники, що не виконали відповідні накази щодо їх переведення до м. Києва, були звільнені в порядку, передбаченому законодавством». Найперше – чи зобов’язані ми, кримські українські газетні практики, бездумно виконувати руйнівні, абсолютно не прораховані, не спрямовані на збереження людей і СПРАВИ накази київських теоретично-паперових «борців» за Крим? (Як відомо, навіть солдати не зобов'язані виконувати злочинні накази). Чому в Києві не дослухалися до думки колективу (скільки було наших звернень-закликів!), який на момент того «переведення» вже понад два роки працював в окупації (див. pdf-архів газети за 2014-2016 роки, наприклад – http://svitlytsia.crimea.ua/ks_10_14.pdf і. т. д.). Ні, нас просто викинули за борт, як баласт, аби позбутися відповідальності й пошвидше дорватися до жаданого гарантованого бюджетного фінансування, щоб, абсолютно нічим не ризикуючи, успішно «боротися» на Хрещатику (і бажано – якомога довше, хоч до виходу усіх «борців» на пенсію!) за повернення українського Криму.
А по-друге – що ж це за такий «передбачений законодавством порядок звільнення»: що, у нас в Україні є закон про переведення на роботу в іншу місцевість З ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ – це ж не з Херсона чи Жмеринки до столиці перебратися, звідси ж навіть хатнє майно неможливо вивезти! Ну, а те, що мене, головного редактора «Кримської світлиці», після 15-ти років керування газетою у вічно екстремальних кримських умовах, «в порядку, передбаченому законодавством» було звільнено з підлим формулюванням «за прогули» – це як назвати – великодержавною українською чиновницькою мудрістю, підпертою законом, як дишлом?
Та попри все – ми в Криму не здаємося і продовжуємо зберігати – хоча б в Інтернеті – «світлячок» нашої СПРАВЖНЬОЇ «Кримської світлиці», яка залишається духовно-інформаційним орієнтиром для багатьох наших земляків. І щиро дякуємо усім – зокрема, шановному народному депутату Юрію Володимировичу Левченку – хто переймається цією проблемою і підставляє своє дружнє плече. Якби ж то в Мінкультури та підконтрольному йому Видавництві не стріляли своїм кримським колегам у спину і підставляли плечі, а не підніжки – хіба тратили б ми зараз сили і час на оцю «міжусобну» полеміку, замість спільної боротьби за справді український Крим і справді українську Україну?

З повагою і вдячністю – від імені усіх кримських «світличан» –
Віктор КАЧУЛА, редактор «Кримської світлиці» з 2000 року, заслужений журналіст України
м. Сімферополь, 06. 02. 2018 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2018 > Тема "З перших уст"