"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема "Душі криниця"
#7 за 16.02.2018
СВЯТО ПАРТЕН╤Я: ДЕНЬ ПОМИНАННЯ ПОМЕРЛИХ
Наш╕ традиц╕╖
20 лютого — церковне свято Партен╕я. Воно не належить до визначних (великих), але у давн╕ш╕ часи було таки довол╕ значимим у народ╕. Почасти ╕ тепер збереглися традиц╕╖ в╕дзначення дня Партен╕я, як╕ орган╕чно по╓днали ранньохристиянськ╕ ╕ язичницьк╕ елементи духовно╖ культури, морал╕ щодо вшанування померлих предк╕в. На цей день припадали “зимов╕ д╕ди”. В╕дзначали ╖х у найближчу п'ятницю перед святом Партен╕я, або ж на саме свято, коли воно припадало на п'ятницю, яку ще називали “поминальною”, “д╕довою”. У церквах ╕ на цвинтар╕ молилися за померлих. Вважалося, що ц╕╓╖ днини не годилося брати шлюб, оск╕льки в╕н буде невдалим, адже навряд чи доля в╕щу╓ безхмарне родинне щастя тим, хто зневажа╓ пам'ять предк╕в. Через те на Партен╕я не орган╕зовували жодних розваг, нав╕ть якщо цього дня був неабиякий прив╕д, скаж╕мо день народження. Збереглися ст╕йк╕ в╕рування: св╕т предк╕в здатен впливати на земне життя залежно в╕д конкретно╖ повед╕нки людей, тим паче, що ф╕зична смерть, як трактують р╕зн╕ рел╕г╕╖ (не лише християнська) аж н╕як не означа╓ остаточного зникнення людини, ╖╖ душ╕. У св╕т╕ живих людина — лише “г╕сть”, сво╓ю вона стане “на тому св╕т╕”, у потойб╕чч╕. У рег╕онах, де особливо ст╕йкими тривалий час залишалися язичницьк╕ уявлення про св╕т пок╕йних, ╕снував нав╕ть ╕нститут так званих “посередник╕в”. Наприклад у Карпатах такими виступали (╕ тепер зустр╕ча╓мо) в╕щуни, ворожбити, мольфари, як╕ мали регулювати стосунки м╕ж живими ╕ душами померлих.
ХТО В╤В ОБЛ╤К ЧАСУ?
Наш╕ давн╕ предки — сх╕дн╕ слов'яни-язичники вельми поважали Числобога, тобто бога чисел, бога часу. Без нього, вважали, можна будь-коли, будь-яко╖ мит╕ втратити л╕к, ╕ то назавжди, нав╕ть “зникнуть день ╕ н╕ч, не буде н╕ дня, н╕ ноч╕”. Отож ╖хня ф╕лософ╕я стверджувала, що без часу не можна жити. Числобог зображувався у вигляд╕ стату╖ з двома обличчями: сонця й м╕сяця. Сонце на неб╕ показу╓ денний час. За тим, як воно високо п╕дн╕ма╓ться або с╕да╓ за обр╕й, можна визначити, чи це ранок, чи це день, чи це веч╕р. Так само за м╕сяцем ╕ положенням з╕рок (суз╕р'╖в) на неб╕ можна визначити н╕чний час. За народними переказами, у давньому Ки╓в╕ був храм Числобога. Перед храмом росли дивовижн╕ кв╕ти, як╕ розтуляли сво╖ пелюстки в р╕зний час дня ╕ ноч╕. За ними волхви визначали, котра година. Зрештою, не так вже й потр╕бно було послуг волхв╕в, адже наш╕ предки - ледь не кожен з прадавн╕х укра╖нц╕в - добре зналися (нехай, нав╕ть, на побутовому р╕вн╕) на травах, кв╕тах, тож сам╕ визначали час за ╖хньою повед╕нкою. Сх╕днослов'янський Числобог тотожний давньогрецькому Кроносу ╕ римському Сатурну. В античн╕ часи ╖хн╕ свята починалися 17 грудня ╕ тривали протягом тижня. В Укра╖н╕ Числобога вшановували в дн╕ зимового сонцестояння — 21-22 грудня, коли припадала найдовша н╕ч у роц╕. Оп╕сля сонце щоразу дода╓ б╕льше св╕тла ╕ чимраз продовжу╓ день аж до 22 червня. Тарас ЛЕХМАН
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19686
|