"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "З потоку життя"
#11 за 16.03.2018
ЧИ САМОГУБЦ╤ РОС╤ЯНИ?
Рос╕я «стр╕мко летить у чорну д╕рку». ╥╖ самогубство – тихе, без’ядерне, нервово-парал╕тичне…
З ус╕╓╖ рос╕йсько╖ л╕тератури рос╕яни обрали для себе два моральних ╕мперативи: «Тварь ли я дрожащая или право имею?» та «Так не доставайся же ты никому!» Порубан╕ сокирою ж╕нки – як шлях студента-ман╕яка до визнання себе надлюдиною. ╤ помста др╕бного клерка, який не може втримати живу ж╕нку ╕ утверджу╓ свою волю над нею мертвою. Пут╕н, з його нещодавн╕м: «А нав╕що нам такий св╕т, якщо там не буде Рос╕╖?» – оце й ╓ Раскольн╕ков ╕ Карандишев в одному флакон╕. Т╕льки що м╕жконтинентальному.
итайте рос╕йську л╕тературу! Те, що кремл╕вський керманич розум╕╓, що св╕т без Рос╕╖ таки можливий, це добре. Бо до того йдеться – рано чи п╕зно ╕мпер╕я почне розлазитися на клапт╕, як стара ковдра. Але ж чи не занадто дорого це може коштувати св╕тов╕? Презентац╕я диктатором ядерно╖ машинер╕╖ з непередбачуваною траектор╕╓ю наче б ╕ св╕дчить про готовн╕сть «╕ти до к╕нця». Але що то за «к╕нець»? ╤ чому так житт╓рад╕сно плескала в долон╕ кремл╕вська ел╕та, слухаючи лекц╕ю про всю розма╖т╕сь ╕нструмент╕в самогубства? Невже в╕рить, що атомна ракета несе на сво╖х крилах перемогу? Натхнен╕ керманичем рос╕йськ╕ пол╕тологи, публ╕цисти й пророки вс╕х мастей, як це завше бува╓, намагаються «усугубити» запропоновану вождем тему. Пут╕н, мовляв, ще дипломатично висловився, а ми скажемо по-простецьки, «по-пацанськи». Ось уривок ╕з гн╕вно╖ ескапади такого соб╕ «анал╕тика» г. Халд╓я на одному з рос╕йських ╕нформац╕йних ресурс╕в: «Якийсь американський справжн╕й полковник сказав, що Рос╕я даремно вважа╓, що якщо вона застосу╓ ядерну зброю, то це послугу╓ ц╕лям деескалац╕╖ напруженост╕… А ми не збира╓мося добиватися деескалац╕╖ П╤СЛЯ застосування ядерно╖ збро╖. Ми збира╓мося добиватися деескалац╕╖ ДО ╖╖ застосування. А п╕сля ми просто вас знищимо – разом з ус╕м ╕ншим св╕том. У цьому й ╓ мета застосування ядерно╖ збро╖. Скажу прямо – був такий радянський ф╕льм «Завтра не наступит никогда». Хто хоче д╕знатися б╕льше – ласкаво просимо до божев╕льн╕. Якщо читати вс╕х цих «анал╕тик╕в» одного за одним без перерви – ста╓ лячно: чи д╕йсно вони ус╕ там у Рос╕╖ самогубц╕? Як секта недобро╖ пам’ят╕ Джима Джонса, в╕рн╕ яко╖ в повному склад╕ випили циан╕д. Щодо «передових» технолог╕й ядерного самогубства, як╕ прорекламував Пут╕н, то спец╕ал╕сти вже винесли св╕й вирок. Найкраще й найрозлог╕ше це зробив рос╕йський в╕йськовий ╕сторик, ав╕ац╕йний ╕нженер у минулому Марк Солон╕н. Користуючись джерелами, в╕н доводить, що вс╕ ц╕ «новинки» – викопн╕ проекти «льодовикового пер╕оду» 50-60-х рок╕в минулого стол╕ття. Причому – або невдал╕, або невиправдано витратн╕. Бавилися ними генерали й маршали по обидва боки зал╕зно╖ зав╕си аж до к╕нця 70-х, доки жевр╕ла в них над╕я, що ╕сну╓ стратег╕я, яка дозволя╓ перемогти в глобальн╕й ядерн╕й в╕йн╕. Чого т╕льки не вигадували винах╕дники пекельних машин – ╕ ядерн╕ торпеди (про як╕ згаду╓ Пут╕н), ╕ ранцев╕ ядерн╕ фугаси (як╕ солдати мали переносити на спинах), ╕ надмал╕ ядерн╕ заряди – так╕, що могли б пом╕щатися в автоматн╕й кул╕, ╕ г╕пербомби на кшталт «кузьк╕но╖ матер╕». Провели понад 2000 ядерних випробувань, б╕дну п╕хоту ганяли через еп╕центри вибух╕в. ╤ все марно. Як в╕дзначав ╕нший в╕йськовий ╕сторик – Март╕н ван Кревельд (який описав детал╕ гонки ядерних озбро╓нь), виявилося, що жодно╖ переможно╖ стратег╕╖ у ядерн╕й в╕йн╕ нема. У принцип╕, на вщент випален╕й Земл╕ може зберегтися п╕дземний бункер ╕з головнокомандувачем ном╕нальних переможц╕в ╕ його денщиками. Але жив╕ мешканц╕ цього бункера позаздрять мертвим. Тож ус╕ пошуки чергових «цар-бомб» з╕йшли на пси. Перевага у к╕лькост╕ бо╓головок виявилася ╕люзорною. Бомба стала сприйматися як символ стримування, така соб╕ рушниця на ст╕н╕, яка н╕коли не вистрелить. Спроби удосконалити ╖╖ за будь-яку ц╕ну втратили сенс. У в╕с╕мдесят╕ Рейган, оголосивши «зорян╕ в╕йни», вже просто блефував. Хрущов у дн╕ карибсько╖ кризи свято в╕рив у те, що «кузьк╕на мать» дасть змогу комун╕зму завоювати св╕т. Брежн╓в уже знав, що в ядерн╕й зим╕ загинуть ус╕. Чи зна╓ про це Пут╕н? Безперечно. ╤ вс╕ його пропагандисти знають. То що ж, скажен╕ рос╕яни готов╕ п╕д╕рвати себе разом ╕з ус╕м св╕том? Якби Пут╕н очолював ╤Д╤Л або був бойовиком Усами бен Ладена, я б таки пов╕рив, що в╕н разом ╕з сво╖м почтом ╕ коханками готовий над╕ти на себе пояс шах╕да ╕ з╕рвати чеку. Але рос╕яни – не шах╕ди. Вони не готов╕ до самогубства. Вони бояться смерт╕ й бояться гн╕ву всевишнього – московський православний Бог за це кара╓ пеклом.
Убивати ╕нших? Будь-ласка. Себе? В жодному раз╕. Це великий гр╕х! Род╕он Раскольн╕ков не вкоротив соб╕ в╕ку, зрозум╕вши, що подв╕йне вбивство не зробило з нього Наполеона. В╕н розкаявся ╕ п╕шов на каторгу – страждати ╕ мучитися. Герой «Б╓спр╕данн╕ци» – той взагал╕, судячи з фабули, вийшов сухим ╕з води, бо жертва взяла провину на себе. Може в╕н згодом ╕ розкаявся, але пот╕м знову когось застрелив. У цьому сутн╕сть рос╕йсько╖ ментальност╕ – не вмерти за ╕дею, а вбити. А пот╕м – страждати й каятися. Бо без страждання нема╓ катарсису, а як страждати, коли ти не вчинив н╕якого смертного гр╕ха? Якби рос╕йська ел╕та на чол╕ з╕ сво╖м царьком прагнула (аби помститися Америц╕) вчинити колективне самогубство, вона б це зробила. ╤ не треба витрачатися на нов╕ види озбро╓нь, достатньо п╕д╕рвати св╕й власний ядерний арсенал – насл╕дки будуть так╕ сам╕. Рос╕йськ╕ терористи хочуть жити – довго ╕ в розкошах. ╤ тому д╕ють тихо, так, щоб лишитися невп╕знаними ╕ не отримати «отв╓тк╕». ╥х зброя – отрута. Нервово-парал╕тична, полон╕╓ва, телев╕з╕йно-╕нтернетна, мовна. Щоб жертва вмерла в корчах, ворог н╕чого не зм╕г би довести, а Бог не сп╕ймав на гарячому – бо «╕хтамн╓т». Весь цей показний гвалт ╕з хвацьким «завтра не наступит никогда» – звичайн╕с╕нька гра, розривання к╕ношним «доцентом» т╕льника на пуз╕, «шлях обману», нав╕яний Сунь Цзи, якого так полюбля╓ Пут╕н – з його: «Якщо ти сильний, кажи, що слабий. Якщо слабий – кажи що сильний». Нажахана жаба, яка напина╓ться, щоб злякати хижака. Якби Рос╕я йшла ва-банк, чого б ╖м не з╕знатися: наш це «Нов╕чок», ми його запустили ╕ «можем повторить»? «У рос╕ян ╓ одна риса – вони в╕др╕зняються прямотою. Це полегшу╓ роботу з ними», – пише все той же Халд╓й. ╤ це теж правда: не варто шукати в д╕ях рос╕ян багатоход╕вок. ╥х лицем╕рство видно за версту. Коли рос╕йська ел╕та верещить ╕з радост╕ в╕д сл╕в Пут╕на, ╕ плеска╓ в долон╕ до мозол╕в – вона не лукавить. Вона аплоду╓ кремл╕вському х╕чкоку. Який налякав ╢вропу так, що аж самим стало лячно. Коли санкц╕╖ тиснуть, в кра╖н╕ – розкв╕т мракоб╕сся й нев╕гластва, а заст╕й – у вс╕х ╕нших сферах, так солодко сказати соб╕: «Зате в╕д ядерно╖ зими врятувалися». Рос╕яни чудово розум╕ють, що Пут╕н бреше, ╕ широта ц╕╓╖ брехн╕ ╖х захоплю╓. Зв╕дси оцей всерос╕йський хелоу╖н довкола «конкурсу назв для ново╖ ядерно╖ збро╖». Одну з ракет член союзу письменник╕в Рос╕╖, кандидат наук ╕ священик Ал╓ксандр Шумск╕й, наприклад, так ╕ запропонував назвати: «Раскольн╕ков», ╕ншу – «Карамазов». А найб╕льшу – «Пушк╕н»…Чорний гумор – найкращий спос╕б перемогти страх смерт╕ – писав хтось ╕з великих.
Рос╕йськ╕ патриц╕╖ розум╕ють, що це розиграш, але ж як холодить серце! Це як у тому анекдот╕ про «Купи козу – продай козу». Попервах нажахати самого себе до гикавки, а пот╕м, коли бачиш, що н╕хто в св╕т╕ на цей блеф не пов╕вся, в╕д╕йти в б╕к ╕ з полегшенням перехреститися: «Слава тоб╕, Господи, оминуло!». В╕чно боятися Бога, в╕чно спокушатися гр╕хом ╕ в╕чно рад╕ти з того, що Бог п╕сля того не спопелив тебе як Содом ╕ Гоморру – це теж моральний ╕мператив нормального рос╕янина. Цив╕л╕зац╕йна ф╕лософ╕я. Сенс життя. Армагеддон, нав╕ть уявний, засмокту╓. Привча╓ жити у в╕чному адренал╕н╕, не спод╕ваючись на майбутн╓, шукаючи його в минулому. Головне – ще одну н╕ч вистояти! Цей танок на майбутньому згарищ╕ налякав нав╕ть найст╕йк╕шого ╕ найпосл╕довн╕шого руськом╕рца й ворога зах╕дно╖ цив╕л╕зац╕╖ – Ал╓ксандра Дуг╕на. Це зовс╕м не та Рос╕я, яко╖ в╕н чекав – упевнена, по-барському несп╕шна, по-купецькому меркантильна, це – якась психл╕карня: «В╕дчутно, що держава не в сво╓му розум╕, – в розпач╕ пише Дуг╕н. – Та й чи ╓ вона? Вона все б╕льше присутня, все б╕льше тисне, ╕ все б╕льше цей тиск ста╓ безглуздим ╕ суперечливим… Це – чорн╕ часи. Незрозум╕л╕ чорн╕ д╕рки. ╤ в т╕ чорн╕ д╕рки ми вже летимо ╕ летимо стр╕мко. Ми давно пробили дно, куди ще падати?». Оце й ╓ самогубство. Тихе. Без’ядерне. Нервово-парал╕тичне… Гумор╕ть, рос╕яни, гумор╕ть по-чорному. Може, попустить наостанок.
╢вген Якунов https://www.ukrinform.ua Карикатура Серг╕я Йолк╕на
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19789
|