Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 04.05.2018
ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»

Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою рад╕стю мережано╖. Туп-туп, туп-туп, туп-туп… Ма╓ ж десь вона бути, чекати-виглядати. Чимало вже пройдено, а ск╕льки ще йти - н╕кому не в╕домо. Навколо степ, сухий, запилений – н╕ к╕нця йому, ан╕ краю. Н╕ дор╕г людських, н╕ стежин зв╕риних – одн╕ лиш напрямки, означен╕ голоблями Великого Воза. Куди не кинь оком, то т╕льки те й видко, що будяки, суха травиця, г╕ркий полин та сива чубата ковила. Гостр╕ колючки шарпають вилинял╕ шальвари, прикро впинаються в бос╕ ступн╕. Жар, що ст╕ка╓ з вицв╕ло╖ бан╕ небес, сушить подих, туманить погляд хисткими, примарними фатаморганами. Сс-у-шш-у, сс-у-шш-у – висвистують у вухах, шарпаючи запилюжен╕ с╕р╕ свитки, гаряч╕ брати-леванти. Туп-туп-туп – ноги дедал╕ важч╕, неслухнян╕ш╕. Тут би самим якось дибати, не впасти, а ще ж доводиться везти на соб╕ сво╖х кармазин╕в, бо ж коник╕в сво╖х на пораду тих доброд╕╖в зм╕няли на дзв╕нке ср╕бло. Кажуть, воно значно краще приваблю╓ долю, ан╕ж як╕сь там шкапи… Один лише дурень Ясько, не в╕ддавши свою сухоребру конячину, тягне ╖╖ тепер ледь не на соб╕. Мр╕йник царя небесного…
– ╤ на д╕дька тоб╕, Ясю, ота примара, якщо зам╕сть ╖хати верхи ще й тратиш сили, аби тягнути його?
– Бо товариш бойовий.
– Еге ж… Некований, ан╕ с╕дла, н╕ вуздечки пристойно╖…
 – П╕дку╓мо. Було б що кувати, – шелестить сухими губами Ясько. – ╤ с╕дло нове буде, ╕ вуздечка…
– П╕дку╓мо… Де? Не ма╓мо вже ж ан╕ кузень, н╕ лимарень… Та й нащо все те, коли щастя-дол╕ шука╓мо? – Щастя воно ж не в кузнях, не в лимарнях ╕ не в заморених коняках. Товариство он ╕ кращими поступилося, аби мати змогу й дал╕ його шукати.
- А так, так, - кива╓ чубатою головою Ясько. – Щастя, то таки щось б╕льше.
- То що – он вже день до вечора хилиться - мо’ нехай наш╕ кармазини ╕ твого драбанта збудуть яким циганам, а ми звеселимо душу?
Слуха╓ ту мову Ясько, а сам все ближче до коника. Он вже й руку на гриву поклав ╕ головою крутить навс╕б╕ч. Дурний Ясько. Невтямки йому, що щастя не в конях.
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство дал╕. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою рад╕стю мережано╖. Туп-туп, туп-туп, туп-туп… Ма╓ ж десь вона бути, чекати-виглядати…
Щастя ╕ справд╕ не в конях. Нав╕ть не в кораблях. Хоч би й були гарними. Скаж╕мо, як ось цей, спроектований в П╕вн╕чному КБ (Лен╕нград), четвертий в сер╕╖ проекту 1164, в╕домий нин╕, як ракетний крейсер «Укра╖на». Кожен з крейсер╕в цього проекту, маючи на озбро╓нн╕ 16 пускових установок комплексу «Вулкан» з бо╓комплектом в 16 шеститонних ракет ПКР П-1000, оснащених п’ятисотк╕лограмовою фугасно-кумулятивною бойовою частиною, або ж ядерним зарядом в 350 к╕лотонн – ракет, що розвивають швидк╕сть до 3077 к╕лометр╕в на годину, ╓ потужною бойовою одиницею, здатною знищувати не лише окрем╕ корабл╕, з-пом╕ж них нав╕ть таку захищену ц╕ль, як ав╕аносець, але й самост╕йно атакувати ц╕л╕ корабельн╕ з’╓днання, витримуючи б╕й з ними упродовж, принаймн╕, п╕вгодини, завдавати нищ╕вних удар╕в по узбережжю. Будучи добудованим, цей корабель м╕г бути г╕дним суперником флагману ЧФ РФ, першому кораблев╕ ц╕╓╖ сер╕╖ крейсеру «Москва».
Свого часу М╕н╕стерство оборони СРСР розраховувало залучити до складу сво╖х флот╕в не менше десяти таких крейсер╕в. До розпаду Союзу встигли збудувати лише три: «Москва» (перша назва «Слава»), «Маршал Устинов» та «Варяг» (перша назва «Червона Укра╖на»). «Адм╕рал Лобов» (попередн╓ найменування «Комсомолець») був готовий б╕льш н╕ж наполовину, коли СРСР не стало. Закладений, як ╕ його попередники, на Микола╖вському суднобуд╕вному завод╕ 34 роки тому, цей корабель може претендувати сьогодн╕ х╕ба що на св╕тову пальму першост╕ в ном╕нац╕╖ «довгобуд, що завершився пшиком».
Отримавши крейсер в 1993 роц╕ в стад╕╖ готовност╕ 75%, укра╖нська влада, схоже, не могла визначитися, чи потр╕бний в╕н ╖й назагал. Зрештою, в 1998 роц╕ роботи по добудов╕ продовжились, але невдовз╕ знову припинилися. Цього разу до завершення буд╕вництва не стачило якихось 5%. В грошовому вим╕р╕ станом на 2013 р╕к суднобуд╕вний завод потребував для завершення роб╕т ╕ ходових випробувань 1,4 млрд гривень (175 млн долар╕в США). Сума, важкоуявна для перес╕чного укра╖нця. Чимала нав╕ть для потужно╖ компан╕╖. Але чи такою вже неп╕дйомною вона ╓ для держави, яка критично потребу╓ зм╕цнення сво╖х позиц╕й на мор╕ п╕сля втрати б╕льшо╖ частини свого флоту? Зважаючи на те, що варт╕сть готового крейсера на 2011 р╕к оц╕нювалась в╕тчизняним виданням Defence Express в 4,72 м╕льярда долар╕в США, зазначена варт╕сть добудови вигляда╓ б╕льш н╕ж прийнятною.
В╕йськов╕ моряки ц╕лком резонно можуть заперечити мен╕, кажучи, що краще збудувати новий, зам╕сть вовтузитися з модерн╕зац╕╓ю корабля проекту середини 80-х, корабля, велика частина обладнання якого – ╕ що важлив╕ше, озбро╓ння! – виробля╓ лише кра╖на, з якою перебува╓мо нин╕ в стан╕ неоголошено╖ в╕йни. З великим розум╕нням ставлячись до тако╖ точки зору, все ж наполягаю на тому, що сутт╓ва р╕зниця м╕ж варт╕стю модерн╕зац╕╖ ╕ варт╕стю побудови ц╕лком нового корабля, особливо ж зважаючи на невелику ф╕нансову спроможн╕сть бюджету кра╖ни, ╓ фактором, ╕гнорувати який неможливо.
Дозволю соб╕ принаг╕дно нагадати мо╓му шановному читачев╕, що нав╕ть така далеко не б╕дна кра╖на як Сполучен╕ Штати Америки зам╕сть виснажувати державний бюджет побудувою виключно нових корабл╕в, натом╕сть, часто модерн╕зу╓ вже ╕снуюч╕. Класичний приклад – л╕нкор «М╕ссур╕». Той самий, на борту якого п╕дписанням акту кап╕туляц╕╖ Япон╕╖ завершилася Друга св╕това в╕йна. Збудований в с╕чн╕ 1944 року, в╕н пережив дек╕лька модерн╕зац╕й (двигуни, озбро╓ння), ╕ хоч був виведений з бойового складу флоту наприк╕нц╕ березня 1992 року, проте залишався в резерв╕ флоту аж до 1995 року. П’ятдесят один р╕к в строю.
Заперечення на кшталт «ми не виробля╓мо корабельних двигун╕в такого класу», «ми не виробля╓мо под╕бних протикорабельних/зен╕тних ракетних комплекс╕в», «ми не вм╕╓мо», «ми не можемо» ╓ в╕дмовками, спродукованими н╕кчемами, а чи й в╕двертими лоб╕стами ╕нтерес╕в «старшого брата», яких – хоч греблю гати в великою м╕рою ненаш╕й, укра╖нськ╕й лише за назвою, влад╕. Питання, яке напрошу╓ться тут саме собою - а чому ж не виробля╓мо? Справд╕ не можемо, не вм╕╓мо? ╢ так╕, що пов╕рять в цю дурню? Маючи потужну базу в╕тчизняного суднобудування, маючи гарних моторобуд╕вник╕в, зокрема, досв╕дчених спец╕ал╕ст╕в з газових турб╕н, маючи одних з кращих у св╕т╕ спец╕ал╕ст╕в з ракетно╖ техн╕ки, пояснити чимось ╕ншим, ан╕ж в╕двертою зрадою ╕нтерес╕в держави, довгобуд п╕д назвою «крейсер «Укра╖на» просто неможливо. Хтось ма╓ сумн╕ви, що при належн╕й уваз╕ ╕ в╕дпов╕дному ф╕нансуванн╕ ми вже давно мали б ╕ св╕й аналог ПКР «Вулкан» ╕ решту необх╕дного для введення в стр╕й крейсера «Укра╖на»? Використовуючи охолоплен╕сть душ велико╖ маси нашого чиновництва, його ср╕блолюбство, його продажн╕сть, а ще свою потужну п’яту колону в найвищих ешелонах укра╖нсько╖ влади, Кремлю упродовж чверт╕ стол╕ття, до сього дня, вда╓ться не допустити появи на Чорному мор╕ корабля, який би р╕внявся, а чи й перевершував сво╓ю потугою флагман ЧФ РФ.
Неймов╕рно, але втративши майже всю в╕йськову маринарку, не маючи майже н╕чого протиставити ЧФ РФ на Чорному мор╕, окр╕м фрегата «Гетьман Сагайдачний», корвета «В╕нниця», СДК «Юр╕й Олеф╕ренко» та малопридатного в морських умовах моск╕тного флоту, Президент Порошенко 27 березня 2017 року п╕дпису╓ указ про дем╕л╕таризац╕ю недобудованого корабля, а М╕н╕стерство оборони Укра╖ни наприк╕нц╕ грудня того ж року заявля╓ про… «…недоц╕льн╕сть добудування ракетного крейсера "Укра╖на" ╕ пов╕домля╓, що ВМС Укра╖ни не потребують цього судна».
Чого тут б╕льше – прагматизму багато╖ держави, яка зам╕сть вовтузитися з╕ старою консервною бляшанкою, краще збуду╓ новенький, сучасн╕ший ╕ потужн╕ший корабель, барижного хт╕ння, доки ще дотягуються руки, роздерибанити 2,5 млрд долар╕в США (саме в таку суму оц╕нюють крейсер в якост╕ металобрухту), а чи лакузного бажання прислужитися «старшому братов╕» - рано чи п╕зно стане в╕домим. На сьогодн╕ ж схоже на те, що наш╕ невмирущ╕ кармазини таки наклали сво╖ загребущ╕ руки на сухоребру шкапину дурника Яська.
А крапкою цього невеселого допису хай буде давня ╕стор╕я, яка мимовол╕ спливла в пам’ят╕ в час╕ його написання. Було це наприк╕нц╕ дев’яностих. Саме повертався з роботи, коли поряд пригальмував УАЗик директора м╕сцевого аеропорту Леон╕да ╤вановича Дубини.
- Прив╕т, В╕кторовичу! Додому?
- Ну, так.
- С╕дай, довезу. Але спершу за╖демо до мене. Хочу щось показати.
«Щось» виявилося передовицею в районн╕й газет╕, де тод╕шн╕й голова м╕сцево╖ РДА пан С. викладав св╕й погляд на стратег╕ю розвитку тваринництва району.
Проб╕гши очима перш╕ к╕лька рядк╕в, став було в╕дмовлятися, кажучи, що не петраю в тому ан╕чог╕с╕ньки, та товариш був наполегливим.
- Н╕-н╕, ти таки почитай, дуже прошу тебе! – наполягав в╕н. - Мен╕ надзвичайно важливо почути думку саме людини далеко╖ в╕д фахового сприйняття справи. Реакц╕ю здорового глузду, так би мовити.
Довелося читати. В двох словах: стратег╕чна суть с╕льськогосподарського новаторства вчорашнього м╕л╕ц╕онера зводилася до того, щоб вир╕завши «миршавих», за його висловом, овець, розведенням яких займалися плем╕нн╕ господарства району, розвести натом╕сть середньоаз╕атських, курдючних.
Ледь дочекавшись, коли завершу читання, товариш вперся в мене поглядом:
- Ну, то що скажеш?
Не знав, що й казати. Стаття справляла враження якогось збоченого паноптикуму. Сказав, що з точки зору здорового глузду рац╕ональн╕ше було б спершу спробувати завести ск╕лькись там тих курдючних, побачити, як вони пройдуть акл╕матизац╕ю, ╕ лише пот╕м поетапно зам╕щувати сво╖х новою породою. – Оце ж ╕ в мене таке в голов╕, - сумно з╕тхнув товариш. – Нема╓ в нас з тобою державного розмаху. Згада╓ш мене: вир╕завши «миршавих», про курдючних ╕ не згадають.
Все так ╕ сталося. За пару рок╕в в╕д сотень тисяч овець залишилися одн╕ м╕раж╕, з яких дивним чином постали ма╓тки реформатор╕в.
Дивна р╕ч от╕ асоц╕ац╕╖… ╤ до чого тут як╕сь кон╕, в╕вц╕, коли мова йде про намагання знищити майже готовий бойовий корабель, а… чи й державу?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19940

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков