Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2018 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 11.05.2018
Н╤ХТО НЕ ЗАБУТИЙ?

Несвяткове…

“Н╕хто не забутий. Н╕що не забуто”. Це - улюблен╕ слова рос╕йських передач, та ще каналу ╤нтер, який не втомлю╓ться повторювати, що перемога в травн╕ 1945 року була “одна на вс╕х”.
Так, ми боролися проти фашизму разом. Правда, часом дивувало, чому населення Галичини, Буковини, та й сх╕дних областей Укра╖ни п╕сля н╕мецько╖ окупац╕╖ зустр╕чало арм╕ю-визволительку без особливо╖ радост╕?
В 1939 роц╕ у древньому Львов╕ зустр╕чали радянськ╕ танки з хл╕бом-с╕ллю, кв╕тами та жовто-блакитними прапорами, а в 1944, коли Червона арм╕я повернулась, чомусь не дуже рад╕ли.
Чому? Бо з 1939 року тих, хто брав в руки наш нац╕ональний жовто-блакитний прапор, який не т╕льки зах╕дн╕ укра╖нц╕, а ╕ вся ╢вропа визнавала нашим нац╕ональним прапором, знищували, набивали тюрми невинними людьми, а в╕дступаючи в 1941 роц╕, вс╕х цих людей розстр╕ляли. Розстр╕ляли не н╕мц╕, а р╕дна арм╕я.
За недовгий пер╕од перебування Галичини в склад╕ СРСР, з 1939 до червня 1941 року, “р╕дна” радянська влада зум╕ла позбавити цей рег╕он вс╕╓╖ ╕нтел╕генц╕╖. Вивезли в Сиб╕р чи знищили вс╕х учител╕в, л╕кар╕в, медсестер, бухгалтер╕в, викладач╕в вуз╕в...
“Одна на вс╕х”, та в ус╕х в╕йськових п╕дрозд╕лах були представники “смершу”, як╕ ретельно стежили за будь-якими проявами нац╕онал╕зму, особливо укра╖нського.
Зверн╕ть увагу, що серед п╕сень в╕йни, чудових п╕сень, яких я знаю дуже багато, нема╓ жодно╖ п╕сн╕ укра╖нською мовою.
Чому? Що, на фронт╕ чи в тилу не було талановитих укра╖нських п╕сняр╕в? Не може бути! Були! Але не творили укра╖нською, бо сотн╕ талановитих наших поет╕в знищено ще до в╕йни. Знищували не за прояви укра╖нського буржуазного нац╕онал╕зму, а т╕льки за те, що були талановитими, що були укра╖нцями. Нав╕ть найталановит╕ших кобзар╕в з╕брали в 1933 чи 34 роц╕, н╕бито на фестиваль, а насправд╕ - на страту... Тому не т╕льки на фронт╕, а й в партизанських загонах створювали п╕сн╕ рос╕йською.
Перебуваючи в н╕мецьк╕й окупац╕╖, я, шестир╕чна дитина, сп╕вала п╕сню про партизанський заг╕н, який пробирався серед Карпатських г╕р. Мабуть, там вона й була створена, створена укра╖нцями, але рос╕йською мовою. Не знаю, як потрапила вона на К╕ровоградщину, але я ╖╖ знала, сп╕вала, ╕ зараз сп╕ваю, витираючи сльози, бо вона сумна. Знаю ще й партизанську п╕сню про бороду, ╕ теж рос╕йською. Ця - вже забута, хоч ╕ хороша, ╕ весела. ╤ мелод╕я своя, самост╕йна, а про карпатських партизан сп╕валась на мелод╕ю романсу “наш костер в тумане светит”.
Але це - до лозунгу “одна на всех”. А от щодо “никто не забыт”. В нед╕лю по╖хала я з нев╕сткою на кладовище, щоб пров╕дати могилку свого батька. Батько помер вже 50 рок╕в тому, ще зовс╕м молодим, та ми його не забува╓мо.
Кладовище на Пожарова, в Севастопол╕, де в╕н похований, вже давно закрите, але ж там лежить багато людей, в тому числ╕ й тих, хто захищав Севастополь в р╕зних в╕йнах, ╕ в т╕й, 73-тю р╕чницю перемоги в як╕й так помпезно, в╕йськовими парадами в ус╕х м╕стах святку╓ Рос╕я. Так, святку╓, хоч ця перемога забрала ст╕льки житт╕в, залишила таку ру╖ну, особливо на територ╕╖ Укра╖ни, бо все укра╖нське з особливим старанням знищували не т╕льки н╕мецьк╕ фашисти, а й сво╖ “р╕дн╕” комун╕сти, що сл╕д би не святкувати, а пожуритись разом ╕ за тих, хто воював, ╕ за тих, хто не народився, ╕ вже не продовжить св╕й р╕д... Як казав Тарас Шевченко “╤ мертвим, ╕ живим, ╕ ненародженим” землякам нашим сл╕д би в╕ддати шану.
Н╕хто не забутий? Чому ж в такому страшному стан╕ перебува╓ кладовище в “городе русской славы”? Чому н╕хто його не догляда╓? Воно так заросло бузком, що неможливо пройти до могилки, бо хащ╕ ц╕ непролазн╕. Та нав╕ть, якщо взяти сокиру ╕ с╕катор, пробити дор╕жку неможливо, бо скр╕зь - про╕ржав╕л╕ загорож╕, метал╕чн╕ реш╕тки, вони стоять впритул, м╕ж ними нема нав╕ть щ╕линки, щоб протиснутися. Кер╕вництво м╕ста, кладовища давало дозв╕л на захоронення, та не робило жодно╖ спроби, щоб зробити його зручним ╕ для похованих, ╕ для тих, хто ╖х в╕дв╕ду╓, не забува╓. ╤ це - не т╕льки зараз, а так же було ╕ в часи СРСР, коли теж клялись, що н╕кого ╕ н╕чого не забудемо...
В м╕стах ╢вропи, та й Зах╕дно╖ Укра╖ни кладовища - це щось под╕бне на парк-музей, де прокладен╕ але╖, де можна пройти не т╕льки до могилки сво╖х р╕дних, а й просто подивитись на пам’ятники р╕зних людей. Таке у Львов╕ - Личак╕вське, де похован╕ ╕ славний каменяр ╤ван Франко, ╕ знаменита на весь св╕т сп╕вачка Солом╕я Крушельницька, ╕ композитор ╕ сп╕вак, автор “Червоно╖ рути” ╤васюк, ╕ ол╕мп╕йський чемп╕он з г╕мнастики В╕ктор Чукар╕н, ╕ мо╖ професори Льв╕вського ун╕верситету, ╕ до кожно╖ могилки можна п╕д╕йти.
Велику площу займають захоронення поляк╕в, як╕ хоч ╕ боролись проти СРСР, Укра╖ни, та були людьми, в яких лишились нащадки, як╕ ╖х можуть згадати, можуть пров╕дати... Велику площу займають ╕ захоронення радянських во╖н╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, ╕ славних борц╕в за в╕льну, незалежну Укра╖ну.
А в Севастопол╕ я не змогла п╕д╕йти до могилки свого батька. Знайшла могилку Гегеля - м╕й ор╕╓нтир, в╕д якого ще метр╕в 10 вб╕к, в╕д стежки, та пробитись кр╕зь хащ╕ й ╕ржав╕ загорож╕ ц╕ 10 метр╕в ми не змогли... Так боляче на серц╕. Мен╕ вже багато рок╕в, ╕ не знаю, чи зможу ще якось вирватись ╕ д╕йти хоча б до того Гегеля. Мабуть, без дрона побачити хоча б згори могилку батька я не зможу... Та де взяти того дрона?
Пробач, дорогенький, що не змогла поклонитися тоб╕, розпов╕сти про сво╓ життя.
А люди ще ходять туди, доглядають за могилками, як╕ б╕ля стежки. Мене вразила одна: старенький кам╕нь-пам’ятничок, зроблений колись самотужки, сама могилка позначена дикими кам╕нчиками, поб╕леними вапном, як╕сь кв╕точки... Видно, що р╕дн╕ живуть дуже б╕дненько, нема в них кошт╕в на щось гарн╕ше, багатше. Та вони викликають почуття глибоко╖ поваги до себе.
Я не буду дивитися 9 травня паради ╕ покладання в╕нк╕в, бо знаю, що все це - нещиро, бо пам’ять про сп╕льну боротьбу проти фашизму - ╓дине, що ще могло якось пов’язувати народи, як╕ колись називали братами, а зараз знищують цих брат╕в в в╕йн╕ з ц╕кавою назвою - “г╕бридна”.
В╕чна слава ╕ наша пам’ять героям, як╕ боролись ╕ борються за свободу ╕ незалежн╕сть сво╓╖ кра╖ни!
Алла ОСАДЧА
м. Феодос╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2018 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19962

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков