"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2018 > Тема "Резонанс"
#31 за 03.08.2018
«ГАРД», АБО Ж ВЧИМОСЯ СТОЯТИ НА ВЛАСНИХ НОГАХ
Що б там не казали про р╕вень програм Наташ╕ Влащенко, вони, принаймн╕, не залишають нас байдужими. Ось ╕ вчорашн╕й ╖╖ д╕алог з паном Курковим зачепив (https://www.youtube.com/watch?v=ktgnL6xxNwg). Не якоюсь витонченою ╕нтелектуальн╕стю – скор╕ш, в╕дчуттям прикрост╕ з присмаком г╕ркоти ╕ набридло╖ оскомини. Що ж викликало ц╕ в╕дчуття? Не твори ж в╕домого письменника, яких торкнулися, на жаль, лише поб╕жно? Зв╕сно, н╕. В╕дчуття те виникло вже на п’ят╕й хвилин╕ так званого «гарду», а саме тод╕, коли знаний письменник гарною укра╖нською мовою заговорив про необх╕дн╕сть визнання укра╖нсько╖ верс╕╖ московсько╖ мови частиною укра╖нсько╖ культури (адже пом╕тно в╕др╕зня╓ться в╕д московського, п╕терського, сиб╕рського говору!). В подальшому воно непереможно перекривало враження в╕д вс╕х, в тому числ╕, й ц╕лком слушних речей, про як╕ йшла мова. Позиц╕я пана Куркова в цьому сенс╕, щонайменше, розчарову╓. Добре розум╕ючи непросте становище, в якому перебува╓ сьогодн╕ Укра╖на, розум╕ючи, що без утвердження в Краю укра╖нсько╖ мови – найпотужн╕шого нац╕╓об’╓днуючого ╕нструменту, загроженими ╓ незалежн╕сть, сама державн╕сть Краю, в╕н, як ╕ перше, продовжу╓ методично просувати нав’язливу ╕дею двомовно╖ Укра╖ни. Ще ж не забулись його ╕де╖ щодо створення в Укра╖н╕ ╕нституту московсько╖ мови? Не забулись поради британському видавництву Penguin в╕ддати перевагу перекладу планованих до виходу в Укра╖н╕ книжок на московську зам╕сть укра╖нсько╖ мови? Це та промоц╕я укра╖нсько╖ книжки в св╕т╕, про яку згадувала пан╕ Влащенко? П╕сля таких заяв не п╕дкупля╓ нав╕ть його «радикал╕зм» з повним перекриттям кисню продукц╕╖ московських видавництв, вал яко╖, завдяки глибокодумним законодавчим актам очолюваного паном Паруб╕╓м в╕домства, зда╓ться, знову ма╓ тенденц╕ю до наростання. Ц╕лком природно, що прагматичний пан Курков не бажа╓ конкурувати з московомовними письменниками ще й у себе вдома. Але ж ╕ ми не бажа╓мо, аби мова чужо╖, до того ж, захланно╖, агресивно╖ держави гн╕тила нашу мову. Ми також не бажа╓мо роздирати навп╕л невеликий л╕тературний ринок Укра╖ни, д╕лити його з письменниками, як╕ несуть ╕ншу культуру, ╕нше бачення св╕ту. За таких обставин просування ╕де╖ надання московськ╕й мов╕ в Укра╖н╕ статусу державно╖, якогось особливого статусу чи статусу ╖╖ в╕ртуально- укра╖нського вар╕анту (гомеричний см╕х мовознавц╕в :) ), вигляда╓ далеко не безневинним словоблуддям. Може, пан Курков не зна╓, що укра╖нський л╕тературний процес ╕ без того перебува╓ у стан╕ стагнац╕╖? Н╕-н╕, в╕н ц╕лком св╕домий того. Б╕льш того, ма╓ рац╕ю, називаючи головною причиною то╖ стагнац╕╖ економ╕чний занепад кра╖ни, який, додамо, наклада╓ свою к╕стляву руку не лише на л╕тературу – на вс╕ сфери людсько╖ д╕яльност╕ – науку, технолог╕╖, виробництво, культуру. З мого досв╕ду, до того дода╓ться ще й великою м╕рою совкова ╕нфантильн╕сть переважно╖ частини наших видавц╕в, що проявля╓ться в прим╕тивному розв╕шуванн╕ тенет в над╕╖, що автори рано чи п╕зно, а таки потраплять в них, в небажанн╕ активного пошуку, в небажанн╕, виплачуючи гонорари, приймати на себе так╕ звичайн╕ в цьому б╕знес╕ ризики, в пом╕чанн╕ лише «розкручених» автор╕в, ╕ т.д., ╕ т.п. Про л╕тературних агент╕в, згаданих всу╓ пан╕ ведучою, тут ╕ мови нема╓. Пишу про те упродовж рок╕в. На жаль, стагнац╕я продовжуватиметься допоки, пославши в небуття маф╕ю, не в╕дродимо економ╕ку. Обкраденому, пригн╕ченому, зведеному до злидн╕в люду не до читання, як т╕й коз╕, чий хазя╖н ножа точить. За таких реал╕й, додавати проблем, приживлюючи мову агресора в Кра╖, намагаючись, по-сут╕, зберегти плацдарм для повернення ╕мпер╕╖, щонайменше, непорядно. Можна зрозум╕ти непросту ситуац╕ю, в як╕й опинилися в Укра╖н╕ люди московомовно╖ культури. Але мудра державна пол╕тика, помножена на час ╕ усв╕домлену зважен╕сть, ма╓ допомогти ╖м безстресово пройти процес природно╖ натурал╕зац╕╖ – повернення до сво╖х виток╕в. Можна зрозум╕ти бажання московомовного письменника пана Куркова ╕ дал╕ залишатись в╕домим на весь св╕т письменником. ╤ в тому нема╓ н╕чого неможливого. От, лишень, основним ринком сво╖х твор╕в в╕н ма╓ бачити не Укра╖ну, а все ж Москов╕ю, а ще розум╕ти, що будувати шматочок Москов╕╖ в Укра╖н╕ йому н╕хто не дозволить. Зачеплена пан╕ ведучою тема державно╖ л╕тературно╖ прем╕╖ для автор╕в, як╕ пишуть не укра╖нською мовою, зворушила до глибини душ╕. Безперечно, така прем╕я ма╓ бути. Адже ма╓мо всередин╕ сво╓╖ нац╕╖ нац╕ю кримц╕в, письменники яко╖ ╓ укра╖нськими громадянами. Не маю сумн╕ву, що така рано чи п╕зно з’явиться. Чи буде це на р╕вн╕ Нац╕онально╖ автоном╕╖ Криму, чи на загальнодержавному р╕вн╕ – то вже детал╕. Але чи ма╓мо присуджувати нац╕ональну л╕тературну прем╕ю ╕мен╕ Тараса Шевченка укра╖нським письменникам, як╕ пишуть московською, угорською, румунською, etc? Чому за вс╕ роки ╕снування ц╕╓╖ прем╕╖ ╖╖ не було присуджено жодному з них? В╕дпов╕даючи на це, певною м╕рою, провокативне запитання ведучо╖, пан Курков спершу щиро визнав, що причиною того була, фактично, ╕ноземна мова ╖х твор╕в. Але загнаний на слизьке питанням про те, чи згаду╓ться щось про мову твор╕в в положенн╕ про саму прем╕ю, не знайшов н╕чого кращого, ан╕ж послатися на те, що на в╕дм╕ну в╕д нього самого, особи, як╕ керували Шевченк╕вською прем╕╓ю, сприймали укра╖нського письменника виключно як письменника укра╖нськомовного. Але ж правильна в╕дпов╕дь вочевидь в ╕ншому. ╤ вона в тому, що найчудов╕ш╕ твори, написан╕ представниками д╕аспори ╕нших народ╕в, що мешкають в Укра╖н╕, ╓ частиною ╕нших л╕тератур, надбанням ╕нших культур – московсько╖, угорсько╖, румунсько╖ чи яко╖ ╕ншо╖. Так само, як твори укра╖нською мовою, де б вони не були написан╕ – в Канад╕, Австрал╕╖ чи в Москов╕╖, ╓ надбанням укра╖нсько╖ л╕тератури ╕, зв╕сно ж, в ориг╕нал╕ сво╓му не можуть претендувати на якусь московську чи канад╕йську прем╕╖. Не можна не погодитися з паном Курковим щодо важливост╕ письменницько╖ сол╕дарност╕. Вона навряд чи творить нац╕ональну л╕тературу, але, поза всяким сумн╕вом, сприя╓ ╖╖ творенню. За кордонами колишнього есересеру дуже важко знайти письменницьк╕ сп╕лки (згаданий у програм╕ Pen, як правильно зауважив пан Курков, ма╓ дещо ╕нший статус ╕ спрямування), але з╕ свого досв╕ду знаю, що ╕ без усяких сп╕лок англомовн╕ письменники вс╕ляко п╕дтримують одне одного. Не лише щиро захоплюються вже готовими творами колег, але й не соромляться написати в╕дгук, зробити огляд, вичитати розд╕л-другий рукопису, звертаючи увагу на огр╕хи. Останн╓ ц╕ну╓ться найб╕льше. Лише завдяки так╕й активн╕й позиц╕╖ моя пов╕сть, свого часу, мала шанс досягнути полиц╕ видавництва Гарпер/Коллинз. Радий, що ╕ мо╖ зусилля стали в нагод╕ колегам. А ще усп╕шн╕ письменники не соромляться витрачати св╕й час на те, щоб з висоти свого досв╕ду сво╖ми порадами полегшити шлях початк╕вцям, просто колегам. Под╕бних ресурс╕в – в╕д регулярних on-line сем╕нар╕в (переважно платних) до великого числа в╕деоролик╕в (ц╕лком безкоштовних) – ц╕ле море в Мереж╕. Чи характерно це для укра╖нсько╖ л╕тератури? Чи багато ви зна╓те випадк╕в, коли усп╕шний укра╖нський письменник марну╓ св╕й безц╕нний час на под╕бн╕ дурниц╕? Багато зустр╕чали в╕деролик╕в в╕д наших корихве╖в, як╕ ута╓мничили б вас у тонкощ╕ створення образу, сюжету, композиц╕╖, а чи провели б вас такими непевними в наших реал╕ях стежками видання першо╖ книжки? Отож… Але не все так безнад╕йно. Хай ╕ дещо ╕ншого порядку, але ж як гр╕╓ серце масова п╕дтримка колег зрадженого владою маленького колективу «Кримсько╖ св╕тлиц╕»! ╤ хай парламентський ком╕тет з питань свободи слова та М╕н╕стерство н╕бито культури в╕дпов╕ли на звернення тридцяти письменник╕в банальними в╕дписками, а голова парламенту та Президент, попри ч╕тк╕ зобов’язання, накладен╕ на них законом Укра╖ни «Про звернення громадян», нав╕ть за вухом не почесали, н╕чого не мина╓ намарно. В стосунках влади ╕ народу, як ╕ в ф╕зиц╕, негативний результат – також результат. Робимо висновки. Хай ми й не змусили нашу г╕бридну владу припинити нищення укра╖нського слова в Криму, в тому числ╕, ╕ в╕домством, де видавничу раду очолю╓ пан Курков, все ж в╕дчуття дружнього плеча – то величезна вт╕ха. Адже означа╓, що в╕дходимо в╕д безвольного оч╕кування манни з Печерських пагорб╕в, вчимося стояти на власних ногах.
Валентин БУТ
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2018 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20224
|