Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2018
ЗНОШЕНИЙ ОДЯГ УКРА╥НИ ТА ╥╥ НЕПРОМИНУЩ╤ Ц╤ННОСТ╤

"Моя в╕ддан╕сть - це в╕ддан╕сть кра╖н╕, а не ╖╖ ╕нституц╕ям чи посадовцям. Кра╖на - ось справжня ц╕нн╕сть, сутт╓ва ц╕нн╕сть, в╕чна ц╕нн╕сть. Це ц╕нн╕сть, за якою варто гляд╕ти, дбати, бути ╖й в╕дданим. ╤нституц╕╖ ж ╓ вторинними, вони мов одяг, а одяг може зношуватись".
Марк Твейн

«Напиши щось оптим╕стичне», порадив мен╕ вчора колишн╕й св╕тличанин Серг╕й Лащенко. Господи, як же я сам мр╕ю про це… А ще – в╕дсунувши подал╕ обридлу публ╕цистику, забравшись на борт свого суденця, повернутися нарешт╕ в безмежний, магнетичний космос л╕тератури, поринути в св╕т сво╖х геро╖в, одн╕ з яких роками вже чекають на розвиток сюжету, а ╕нш╕ ще й не родилися в слов╕.
От, лишень, б╕да, Серг╕ю: оптим╕стичних тем не надто багато. Зв╕сно, можна, як ото в нап╕всонне брежн╓вське безчасся, осп╕вувати ма╓статичний порух могутн╕х «джонг╕р╕в» по налитих тугим колосом золотих нивах чи про чаруючу музику дзв╕нких струмен╕в теплого молока в д╕йницях. Чи про щасливий щебет д╕тлах╕в в л╕тн╕х таборах, адм╕н╕страц╕я яких свято дотриму╓ться сан╕тарних норм. Можна писати про мудр╕сть наших законодавц╕в, як╕, ухваливши вс╕ необх╕дн╕ закони, з почуттям виконаного обов’язку п╕шли в народ, зв╕тувати про те, як покращили його, народу, життя. Можна захоплюватися усп╕хами в╕тчизняно╖ дипломат╕╖, яка не забува╓ повторювати за Держдепом, що Крим - то Укра╖на, чи верховним головнокомандувачем, який зам╕сть махнути вчергове на Мальд╕ви, натом╕сть приречено висиджу╓ у в╕тчизняних ресторанах. Але не судилося, Серг╕ю, ╕ цього разу...
З самого ранку напоровся на допис у ФБ в форм╕ короткого опов╕дання, де автор змальову╓ похорон полеглого б╕йця через в╕дчуття вчительки, яка пам’ята╓, яким паливодою, злодюгою ╕ сволотою було те обколото-обкурене створ╕ння ╕ як непросто ╖й, присилуван╕й конформ╕сткою-директоркою, опуститися на кол╕на перед його труною, вичавити з себе оте «Героям слава!»
Сон немов рукою зняло. Не в╕д художн╕х чеснот того куценького твору. В╕д цин╕зму, ледь замаскованого п╕д реал╕╖ життя. Реал╕╖ – вони й справд╕ бувають р╕зними, ╕нод╕ дуже непривабливими, а то й в╕дворотними. Але художн╕й тв╕р – нав╕ть такий коротенький, нав╕ть коли опису╓ться якийсь винятковий, випадаючий з загального тла випадок – завжди ма╓ п╕дтекст. А саме те, ЩО автор хот╕в сказати ним. Найпершим, власне, ╓диним враженням п╕сля прочитання цього опусу було важко тамоване обурення. Може то лише через збочен╕ мо╖ сприйняття? Але ж обуренням була перенасичена ╕ переважна б╕льш╕сть коментар╕в. Отож не я один в╕дчув смор╕д головного посилу автора. Зв╕сно, в╕йсько наше, як ╕ будь-яке в╕йсько, додам – то н╕який не янгольський сонм. Воно плоть в╕д плот╕ нашого сусп╕льства. З ус╕ма його чеснотами ╕ вадами. Тож не дивно, що трапляються в ньому ╕ пияки, ╕ мародери (останн╕х чомусь найб╕льше серед нашого ╓нерал╕тету), ╕ дезертири й ╕нша нечисть. Але ж то не б╕льше, як виняток. Ризикуючи завдати непоправно╖ шкоди св╕тосприйняттю раф╕нованих ╕деал╕ст╕в мат╕ос╕вського розливу, я б додав, що всяке в╕йсько, як не крути, ╓ не чимось ╕ншим, як орган╕зованим п╕д ег╕дою держави зборищем потенц╕йно небезпечних людей, чи╓ призначення - вбивати. Вбивати людей. Байдуже, що звемо ╖х ворогами. Байдуже, що прикрите те законом. В╕дразливо, чи не так? Але коли альтернатива тому - руйнац╕я ворогом твого власного св╕ту, насилля над тво╖ми близькими, а чи й ╖х загибель, чи ма╓мо виб╕р? Не задля розваг, мародерства чи збоченого задовлення йшли в добробати в 2014 роц╕. Йшли, аби прикрити свою землю, сво╖ родини в╕д захланного ворога. Йшли, добре усв╕домлюючи нездарн╕сть, боягузлив╕сть ╕ зрадлив╕сть влади. Саме ╖х зусиллями, ╖х кров’ю, ╖х життями, ╖х саможертовн╕стю ворога тод╕ було зупинено.
Саме тому мат╕осове фарширування в’язниць тисячами захисник╕в В╕тчизни, як╕ прикривали державу, сам╕ не будучи прикрит╕ законом, ╓ великою п╕дл╕стю. Адже через злочинну безд╕яльн╕сть як тод╕шнього, так ╕ нин╕шнього верховного головнокомандувача (невиконання припис╕в Конституц╕╖ ╕ закону «Про оборону») – через невведення во╓нного стану – ╖х в час╕ в╕йни засуджено за законами мирного часу.
Саме тому ╕ згаданий вище «шедевр» мимовол╕ сприйма╓ться не ╕накше, як намагання принизити тих, хто, п╕дставляючи сво╖ голови п╕д кул╕, а то й повертаючись дом╕в в цинкових трунах, да╓ можлив╕сть неназваному тут автору випл╕тати ╕ так╕ сюжети.
Не менший негатив отримав в╕д поширеного подругою коментаря для Gazeta.ua в╕д епатажного телеведучого пана Остапа Дроздова щодо його оч╕кувань в╕д майбутн╕х вибор╕в. В ц╕лому, ц╕лком адекватне бачення паном Дроздовим проблем, пов’язаних з виборчим процесом в Укра╖н╕, з майбутн╕ми виборами зокрема, спершу насторожило певною безапеляц╕йн╕стю, на жаль, притаманною багатьом телекумирам.
Так, пан Остап пише: «Жодн╕ вибори в Укра╖н╕ не мають сенсу через одну причину: вони запрограмован╕ на самопереобрання ╕снуючих ел╕т. Технолог╕чно наш╕ вибори перетворен╕ в акт лег╕тим╕зац╕╖ змовник╕в. Тому я стверджую, що в Укра╖н╕ не ╕сну╓ пол╕тичного механ╕зму зм╕ни влади. Жодного. Лише непол╕тичн╕…»
Отже, Майдан? Знову? Чергова «революц╕я», яку привладна маф╕я щораз заввиграшки очолю╓, вже звично використовуючи прим╕тивн╕, дешев╕, але ц╕лком д╕╓в╕ засоби: продажних пол╕толог╕в-пол╕ттехнолог╕в, джинсов╕ м╕д╕а, приватизовану сцену з солодкоголосими ведучими на н╕й, проплачен╕ канапки ╕, зв╕сно ж, безкоштовний ентузазизм дов╕рливого лохторату? Ви… це всерйоз, пане Остапе? А ╓ розум╕ння, що одн╕╓ю Небесною сотнею наступна «революц╕я» не об╕йдеться? Нин╕шньому маф╕озному кланов╕ дорога до Москви чи Ростова-на-Дону в╕дтята, тож пустять чимало кр╕вц╕.
Ще б╕льше засмутило ставлення пана Остапа до укра╖нського виборця: «Наступн╕ вибори будуть проявом остаточно╖ ганьби укра╖нського виборця. Такого дурного народу год╕ знайти… Укра╖нський виборець упав так низько, що я нав╕ть бажаю йому вкотре обрати нег╕дник╕в на найвищ╕ щабл╕ влади. П╕дсв╕домо я нав╕ть хочу, аби народ безповоротно чокнувся ╕ обрав президентом партнерку Лазаренка ╕ Пут╕на».
Безперечно, пан Дроздов багато в чому ма╓ рац╕ю. Б╕льш╕сть нашого люду, так ╕ не видряпавшись за чверть стол╕ття з совка, так ╕ не стала нац╕╓ю в повному розум╕нн╕ слова. В╕ки викор╕нювання самост╕йност╕, самоврядност╕, так довго прищеплюваний штам невол╕, с╕мдесят рок╕в диявольсько╖ ╓вген╕ки з виведення совецького ч╓лов╓ка не можуть зникнути в одночасся. Особливо ж, коли маф╕я, що виповзла з сов╓цького кубла, упродовж вс╕х рок╕в формально╖ незалежност╕ докладала титан╕чних зусиль, аби нац╕я не в╕дбулася. Чи ми забули, що для того були зад╕ян╕ вс╕ можлив╕ механ╕зми: в╕д економ╕чних – опускання на саме дно, до пол╕тичного розпорошення? Чого варта одна лише операц╕я з розколу ╕ знищення Руху! Чого варте телезомбування, яке щодня вилива╓ на наш╕ голови потоки негативу – в╕д ураган╕в (нема╓ в Укра╖н╕, шука╓мо в Америц╕), до вбивств, згвалтувань, автокатастроф, н╕кчемних скандал╕в!
Пан Остап не пол╕тик. В цьому сенс╕ йому н╕чого закинути. А все ж, варто було б ╕ йому взяти частину в╕дпов╕дальност╕ на себе. Адже зам╕сть пропагування ╕дей ненашост╕ Криму та Донбасу (яка ж то музика для ╕деолог╕в Кремля!) значно корисн╕ше було б запрошувати на сво╖ програми тих, хто зам╕сть епатажного перемелювання словесно╖ полови покроково виклав би шлях зм╕ни тако╖ нелюбо╖ йому проол╕гарх╕чно╖ виборчо╖ системи, шлях приведення влади п╕д контроль народу.
Найб╕льше ж вразило завершення коментаря. «Ця держава – пропаща. Народ – безтолковий. ╢дина ╕нтрига, яка да╓ шанс, - це питання: коли нарешт╕ включиться в державотворч╕сть т╕ 50% противс╕х╕в, як╕ розчарувалися в пол╕тикум╕ ╕ в╕д’╓дналися в╕д процес╕в,» - пише пан Дроздов. Противс╕хи у нас вже були. Результат в╕домий. Повторювати нема╓ сенсу.
Називаючись письменником, тим б╕льш, виходячи на ще б╕льш широку публ╕ку в телеетерах, панов╕ Дроздову варто було б навчитися добирати слова ╕ думати про ╖х насл╕дки. Називати народ, до якого належиш, пропащим, а кра╖ну безперспективною, не вм╕ючи самому запропонувати шляхи вир╕шення його проблем – чи не ╓ то максимал╕змом, б╕льше притаманним не зр╕лому хлопу, а вередливому самозакоханому п╕дл╕тку, який зам╕сть допомогти сво╓му замурзаному с╕мейству в╕дмитися краще в╕дхреститься в╕д нього, зам╕сть вивести з занедбано╖ хати гидких тарган╕в, краще спалить ╖╖?
Ми розчарован╕ в╕вцюват╕стю задурено╖, упосл╕джено╖ б╕льшост╕, на безволл╕ яко╖ розкошу╓ наша маф╕я, це так. Але вихлюпувати сво╓ розчарування на публ╕ку в час╕, коли хтось напружу╓ останн╕ сили, аби держава, за одну можлив╕сть появи яко╖ п╕д сонцем накладали голови ц╕л╕ покол╕ння, не загнулася, вигляда╓ на раф╕новану п╕дл╕сть. П╕дло, панове дроздовошкляр╕, палець об палець не вдаривши свого часу, аби Крим прихилився до велико╖ Укра╖ни, с╕яти тепер в пуст╕ та хвор╕ голови полову п╕дленьких думок про його природну неукра╖нськ╕сть. Так, в╕н природно кримський. Але у визнаних св╕том кордонах Укра╖ни. Так, стараннями нашо╖ нездарно╖ упродовж чи не вс╕х рок╕в Незалежност╕ влади в╕д Укра╖ни в╕двернуто серця дуже багатьох кримчан. Але в Криму, на в╕дм╕ну в╕д того, що вам мариться, далеко не одн╕ лише адепти русского м╕ра. ╤ мова не лише про тих, кого вбито, замучено, безсл╕дно викрадено, хто сидить за гратами чи перебува╓ п╕д сл╕дством. Мова ╕ про тих, хто вже в час╕ окупац╕╖ не боялися демонструвати свою лояльн╕сть до Укра╖ни, тисячами виходячи на демонстрац╕╖ протесту проти орган╕зованого Кремлем референдуму, у спод╕ванн╕, що велика Укра╖на не полишить ╖х на поталу загарбнику. Нин╕ для вс╕х них, незалежно в╕д того, кримц╕ вони, етн╕чн╕ московити чи укра╖нц╕, непрост╕ часи. А все ж, вони, на в╕дм╕ну в╕д ваших уявлень про них, залишаються громадянами Укра╖ни.
Кримська редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕», яка попри окупац╕ю, попри п╕дле знищення ╖╖ оф╕ц╕йним Ки╖вом, не залишила свого читача, продовжу╓, публ╕кувати сво╖ матер╕али, нав╕ть позбавлена всяко╖ п╕дтримки, непоступливий спротив пут╕нському режимов╕ Ахтема Чийгоза, ╤льм╕ Умерова, Миколи Семени, ст╕йк╕сть Володимира Балуха, зал╕зна сила вол╕ Олега Сенцова, який нин╕ йде з життя, але не п╕дда╓ться загарбникам – вам не досить ╕ цього, аби притишити ваш укра╖нов╕дступницький сверб╕ж, панове-адепти-обкарнано╖-Укра╖ни?
╤нституц╕╖ Краю, попри всю ╖х важлив╕сть, лише надбудова – одяг ╖╖, який може зношуватись, як резонно зауважив пан Марко Твейн, але який варто час в╕д часу обновлювати, варто б додати. Сам Край, а ще його народ – ось т╕ непроминущ╕ ц╕нност╕, як╕ не ма╓мо права зневажати, бруднити, а тим б╕льше, в╕дхрещуватись в╕д них. ╤накше то ╓ н╕що ╕нше, як п╕дла зрада тих, хто, нав╕ть вмираючи, не припуска╓ ╕ думки про те.

З думкою про нескореного Олега Сенцова -
Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20252

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков