"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
#32 за 10.08.2018
УКРА╥НА – НАСТУПНА?
Ц╕й публ╕кац╕╖ – 10 рок╕в…
Рос╕я розпочала в Груз╕╖ в╕йну за встановлення нового св╕тового порядку. Груз╕я – це перший етап, але водночас ╕ "пробна куля". Демократичному св╕тов╕ кинуто виклик, не менш небезпечний, ан╕ж пол╕тичний ╕слам. Якщо Зах╕д проковтне п╕гулку ╕ пробачить Рос╕╖ грузинську в╕йну, вторгнення "миротворчих танк╕в" в Укра╖ну стане лише питанням часу. Безглуздо сперечатися на тему "хто почав першим". Укра╖ну ╕ так втягли у безпл╕дн╕ дискус╕╖ ╕ змусили витрачати зусилля на обговорення того, чи адекватним було р╕шення Саакашв╕л╕ атакувати Цх╕нвал╕ у в╕дпов╕дь на обстр╕ли грузинських с╕л осетинськими бойовиками. Досить! Це не ма╓ нин╕ жодного сенсу. Тому що в етн╕чних конфл╕ктах не бува╓ правих ╕ винуватих. Але грузино-осетинський конфл╕кт був етн╕чним (точн╕ше, етно-пол╕тичним) лише до ранку 8 серпня, коли через Рокський тунель розпочалося масове вторгнення регулярно╖ рос╕йсько╖ арм╕╖ на суверенну територ╕ю Груз╕╖. З цього моменту конфл╕кт перетворився у геопол╕тичну в╕йну, метою яко╖ ╓ повалення ╕снуючого св╕топорядку та ╕сторичний реванш Рос╕╖ за "приниження" 1991-2004 рок╕в. Рос╕йськ╕ в╕йська захопили грузинськ╕ м╕ста Зугд╕д╕, Сенак╕ та (ймов╕рно) Гор╕ й прямують до Тб╕л╕с╕. Кремль, розгортаючи безпрецедентну агрес╕ю, году╓ св╕т цин╕чними коментарями щодо "умиротворення агресора". "Веймарська" Рос╕я завершу╓ сво╓ переродження в щось ╕нше, до болю знайоме ╢вроп╕... У довгостроков╕й перспектив╕ не п╕дкр╕плена тверезим поглядом на св╕т стратег╕я реваншу ймов╕рно призведе до краху рос╕йсько╖ державност╕ у ╖╖ нин╕шньому вигляд╕, але поки це станеться, нею можуть бути розпален╕ численн╕ локальн╕ пожеж╕, як╕ знищать зародки незалежного демократичного буття сус╕дн╕х з Рос╕╓ю кра╖н. Нова реальн╕сть поляга╓ у розв’язан╕й Рос╕╓ю в╕йн╕ за новий св╕товий порядок, в ход╕ яко╖ вона прагне рев╕зувати п╕дсумки ╕сторично╖ еволюц╕╖ ╢вропи 1991-2004 рок╕в. Якщо Рос╕я переможе у ц╕й в╕йн╕, в ╢вроп╕ складеться новий порядок, в межах якого Укра╖н╕, як суверенн╕й держав╕, м╕сця не буде. Слабк╕сть Заходу Рос╕я скористалась ситуац╕╓ю: Зах╕д як н╕коли слабкий, розмежований та заглиблений у власн╕ проблеми. Прагнення спок╕йно дивитись ол╕мп╕аду сильн╕ше, н╕ж прагнення зд╕йснювати бодай-якусь м╕с╕ю. Деморал╕зований стан пров╕дних зах╕дних ╕нститут╕в ╓ ╕деальним тлом, на якому розгорта╓ться ╕мперський реванш. В Москв╕ пану╓ враження, що "в╕льний св╕т" нин╕ не спроможний на жодн╕ ефективн╕ сол╕дарн╕ д╕╖ на захист ╕ просування власних ц╕нностей. Той Зах╕д, який нин╕ не може дозволити соб╕ нав╕ть запросити дв╕ сх╕дно╓вропейськ╕ кра╖ни до виконання ПДЧ НАТО (под╕бне р╕шення у минулому надавалось бажаючим кра╖нам майже у техн╕чному порядку), не виклика╓ жодно╖ поваги Москви, а отже, розв’язу╓ руки до будь-яких д╕й. Сьогодн╕ введення в Чорне море та направлення до берег╕в Груз╕╖ (виключно для зняття незаконно╖ блокади та захисту порт╕в) десяти-п’ятнадцяти середн╕х в╕йськових корабл╕в кра╖н НАТО (наприклад тих, що зайнят╕ в операц╕╖ "Активн╕ зусилля" в Середземному мор╕) змусило б Москву зупинити агрес╕ю, врятувало б сотн╕ житт╕в. Але для ухвалення такого р╕шення потр╕бна см╕лив╕сть, яко╖ у л╕дер╕в зах╕дних держав браку╓. Сильних та авторитетних л╕дер╕в, як╕ могли б п╕днятися на захист базових ц╕нностей та назвати реч╕ сво╖ми ╕менами, таких як Рональд Рейган чи Маргарет Тетчер, нараз╕ нема╓. Хто ╕з нин╕шн╕х володар╕в Вашингтону, Парижу, Лондону, Берл╕ну спроможний спок╕йним, але впевненим тоном вимовити просте словосполучення – "╕мпер╕я зла"? Н╕хто. Тому, ц╕лком ймов╕рно, що Зах╕д проводитиме пол╕тику "умиротворення агресора", нав╕ть якщо "миротворч╕" танки п╕дуть сьогодн╕ на Тб╕л╕с╕ чи завтра – на Ки╖в. Укра╖на вже на в╕йн╕ Чому? По-перше, тому що базован╕ в Криму корабл╕ ЧФ беруть участь у в╕йськових д╕ях проти Груз╕╖, що автоматично перетворю╓ Укра╖ну у воюючу кра╖ну, а Севастополь – у потенц╕йну м╕шень. По-друге, тому що тональн╕сть послань оф╕ц╕йно╖ Москви оф╕ц╕йному Ки╓ву практично не в╕др╕зня╓ться в╕д тональност╕ розмови Москви з Тб╕л╕с╕. По-трет╓, тому що Москва, що систематично озброю╓ незаконн╕ сепаратистськ╕ формування, оф╕ц╕йно звинувачу╓ Ки╖в у тому, що в╕н "озброю╓ до зуб╕в" лег╕тимний грузинський уряд, щодо якого нема жодних м╕жнародних санкц╕й. Дискурс "в╕йни з Укра╖ною" давно став популярним в рос╕йських навколопол╕тичних ╕нтелектуальних колах. Зовс╕м нещодавно черговий "шедевр" даного дискурсу, опус "Операция "Механ╕чний апельсин" ╤горя Джадана – анал╕тика з кола Гл╓ба Павловського – жваво (╕ ц╕лком серйозно) обговорювався як в рос╕йському, так ╕ в укра╖нському сегментах мереж╕ ╤нтернет. Нав╕ть сценар╕╖ в╕йни з Груз╕╓ю не користуються такою популярн╕стю. Рос╕ян ц╕леспрямовано готують до в╕йни з Укра╖ною. В Укра╖ни н╕коли не було "ймов╕рного противника" у в╕йськовому сенс╕, напевне, оф╕ц╕йного визначення не буде й цього разу. Але принаймн╕ неформально сл╕д визнати, що 8 серпня 2008 року потенц╕йний противник самовизначився, голосно назвав себе ╕ продемонстрував ╕нструментар╕й власно╖ д╕╖. Було б недалекоглядно ╕гнорувати цей сигнал, попри вс╕ сентименти "братнього народу". Нарощення обороноздатност╕ ╓ правильним напрямком ╕ проблеми тут ╓ ц╕лком реальними. Кра╖на, прем’╓р-м╕н╕стр яко╖ особисто блоку╓ зб╕льшення в╕йськового бюджету до м╕н╕мально необх╕дного р╕вня, ма╓ шанс годувати чужу арм╕ю. Наявний в╕йськовий бюджет Укра╖ни ╓ лише вдв╕ч╕ б╕льшим за в╕йськовий бюджет Груз╕╖ (а кра╖на – в 10 раз╕в б╕льша). Б╕дна Груз╕я витрача╓ в 5 раз╕в б╕льше кошт╕в на одного в╕йськового, ан╕ж ╕стотно заможн╕ша Укра╖на. Груз╕я протягом останн╕х рок╕в придбала сотн╕ одиниць ново╖ в╕йськово╖ техн╕ки, Укра╖на – майже н╕чого. ╤сну╓ й ╕нший, "ментальний" аспект в╕тчизняно╖ обороноздатност╕. "Три укра╖нц╕ – це партизанський заг╕н з╕ зрадником". Для пор╕вняння: найзапекл╕ший грузинський опозиц╕онер, колишн╕й м╕н╕стр оборони, особистий ворог президента, будучи змушеним залишити меж╕ Груз╕╖, отримавши пол╕тичний притулок у благополучн╕й Франц╕╖, заявля╓ про повну п╕дтримку сво╓╖ кра╖ни перед обличчям агрес╕╖ ╕ просить дозволу повернутись в Груз╕ю в якост╕ простого солдата. Ви уявля╓те соб╕ укра╖нських опозиц╕онер╕в у ц╕й рол╕? Багато хто з них буде з кв╕тами зустр╕чати окупант╕в. Принаймн╕ варто було б предметно зайнятися анал╕зом потенц╕алу дезертирства з укра╖нсько╖ арм╕╖ у випадку збройного конфл╕кту з Рос╕╓ю. Почати з оф╕цер╕в вищо╖ та середньо╖ ланки. Але досв╕д Груз╕╖ св╕дчить ╕ про ╕нше. Нав╕ть зб╕льшивши в╕йськовий бюджет за 4 роки майже у 30 раз╕в (!), вишколивши ц╕лу генерац╕ю профес╕йних ╕ в╕дданих вояк╕в, закупивши вдосталь техн╕ки ╕ згуртувавши нац╕ю, все ж неможливо тривалий час протистояти на р╕вних в десятки раз╕в переважаюч╕й в╕йськов╕й машин╕ велико╖ держави-агресора. Тому покращення обороноздатност╕ – вкрай потр╕бно, але недостатньо. Потр╕бн╕ м╕жнародн╕ гарант╕╖. ╤ не ефемерне паперове см╕ття на кшталт Будапештського меморандуму (1994), яким Укра╖н╕ заплатили за в╕дмову в╕д ядерно╖ збро╖, а реально д╕юча система, яка означатиме, що той хто напав на Укра╖ну – напав на найсильн╕шу св╕тову потугу. Якщо коротко, то лише чотири л╕тери – NАТО. "Хотят ли русские войны?" В╕йна – це нев╕д’╓мний зас╕б моб╕л╕зац╕╖ нац╕онального духу п╕вн╕чних сус╕д╕в. Чи не випадково Радянський Союз розпався майже одразу п╕сля зак╕нчення останньо╖ окупац╕йно╖ кампан╕╖ СРСР – афгансько╖? Пост-во╓нна деморал╕зац╕я була значним фактором для розпаду ╕мпер╕╖. Без в╕йни в Рос╕╖ швидко починаються смути, хитання, нестаб╕льн╕сть, занепада╓ почуття нац╕онально╖ гордост╕. Пер╕оди нац╕онального п╕днесення пов’язан╕ майже виключно з в╕йнами. Це добре засво╖ли представники ел╕т. Пут╕н розпочав ╕з Чечн╕. Медвед╓в – з Груз╕╖. Всезагальний одобрямс ╕нтервенц╕╖ в Груз╕ю з боку рос╕йських ел╕т, громадсько╖ думки не виклика╓ сумн╕в╕в ╕ вже н╕кого не диву╓. Те, що йдеться про незаконне вторгнення на чужу територ╕ю – взагал╕ не працю╓ як аргумент. Майже ╕д╕отичне "там наш╕ громадяни!" створю╓ в╕дчуття кваз╕-правом╕рност╕, достатн╓ для рос╕йського обивателя. В кращому випадку вам скажуть “американц╕ теж так роблять”, не уточнивши, чому в американц╕в треба вчитись т╕льки г╕ршому з того, що вони вм╕ють. Будьмо впевнен╕, що у раз╕ початку бойових д╕й проти Укра╖ни, перес╕чн╕ рос╕яни в основн╕й мас╕ з великим п╕днесенням п╕дтримають свою арм╕ю ╕ пол╕тичне кер╕вництво. ╥м скажуть – в╕йна не проти братнього укра╖нського народу, а проти його "злочинного кер╕вництва". Рос╕янам, як╕ давно вже не обирають соб╕ владу ╕ не можуть пов╕рити, що в Укра╖н╕ це якось ╕накше – цього пояснення буде достатньо. Спостер╕га╓ться певна цикл╕чн╕сть у житт╓вих проявах "миротворчо╖" ╕мпер╕╖: Ф╕нлянд╕я-1939, Угорщина-1956, Чехословаччина-1968, Афган╕стан-1979, Груз╕я-2008, Укра╖на-? Життя ста╓ швидшим, тому, напевно, не п╕зн╕ше 2017. Почнуть з Криму "М╕ст дружби" в Керченськ╕й протоц╕, буд╕вництво якого так лоб╕юють сьогодн╕ рос╕яни, при короткозор╕й п╕дтримц╕ в╕тчизняного М╕нтрансу, якщо буде збудований, стане укра╖нським Рокським тунелем. Зв╕сно ж, не буде жодного оголошення в╕йни – лише "миротворча операц╕я" з метою запоб╕гання гуман╕тарн╕й катастроф╕. Наприклад, вимога виведення Чорноморського флоту у 2017 роц╕ – х╕ба не гуман╕тарна катастрофа? Адже десятки тисяч "миротворц╕в" ╕ обслуговуючого персоналу в Севастопол╕ втратять роботу ╕ не матимуть засоб╕в до ╕снування! Може бути вт╕лено сценар╕й поступово розкручувано╖ ╕стерики ╕з переростанням в контрольований безлад. Т╕ ж сам╕ д╕яч╕, що знищували цього л╕та укра╖нськ╕ символи на Графськ╕й пристан╕, будуть влаштовувати апокал╕птичн╕ д╕йства, заклинати до "дов╕чного базування" флоту як нев╕д’╓мно╖ частини Севастополя тощо. Врешт╕-решт, Рос╕я ухвалить р╕шення не виводити Чорноморський Флот "на вимогу сп╕вв╕тчизник╕в та жител╕в Криму". Це призведе до збройних з╕ткнень. Дал╕ – та чи ╕нша верс╕я "грузинського вар╕анту". Варто пом╕тити, як пожвавився в останн╕ дн╕ Леон╕д Грач, що мр╕╓ про роль "кримського Багапша-Кокойти". В╕н уже не соромиться зривати з державних установ державн╕ прапори та заявляти про те, що "Крим дозр╕в до в╕дд╕лення в╕д Укра╖ни". Саме в╕н першим озвучив думку про те, що П╕вденно-Осетинський сценар╕й може повторитись в Укра╖н╕. Мабуть зна╓, про що каже. *** Як Укра╖на може уникнути рол╕ наступного об’╓кту рос╕йсько╖ в╕йни за новий св╕товий порядок? ╤снують два способи. Перший: вступ до НАТО у найкоротш╕ можлив╕ терм╕ни, що практично унеможливить зовн╕шн╕й збройний напад. Незважаючи на ослаблення Заходу ╕ втрату ним пас╕онарност╕ у оборон╕ власних ц╕нностей, все ж система колективно╖ безпеки, заснована на 5 статт╕ Ваш╕нгтонського Договору все ще ╓ достатньою гарант╕╓ю проти спокуси збройного втручання ззовн╕. Що доводить досв╕д Балт╕йських кра╖н, як╕, на в╕дм╕ну в╕д Груз╕╖ та Укра╖ни, зум╕ли сво╓часно ╕нтегруватись в цю систему. Для реал╕зац╕╖ цього сценар╕ю Укра╖н╕, як м╕н╕мум, необх╕дно подолати ╕мпотенц╕ю власно╖ центрально╖ влади та переконати глухо-опозиц╕йну Н╕меччину. Другий: пол╕тична кап╕туляц╕я перед Рос╕╓ю ╕ в╕дмова в╕д самост╕йно╖ суб’╓ктност╕ у внутр╕шн╕й та зовн╕шн╕й пол╕тиц╕. Тобто перетворення Укра╖ни на "Рос╕ю-2", або "Малорос╕ю" як частину "русского м╕ра" з ус╕ма пол╕тичними, сусп╕льними та культурними атрибутами. В даному випадку воювати з Рос╕╓ю не буде за що. При цьому ном╕нальна незалежн╕сть держави може бути збережена, але Укра╖на, як суб’╓кт ╕стор╕╖ та пол╕тики, остаточно перестане ╕снувати. Якщо Укра╖ну не влаштову╓ ан╕ перший, ан╕ другий вар╕ант, то треба готуватися до в╕йни. Олександр СУШКО, науковий директор ╤нституту ╢вро-Атлантичного сп╕вроб╕тництва, для УП https://www.pravda.com.ua/articles/2008/08/12/3517426/
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20265
|