Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...


КАРТИ НАШО╥ ╤СТОР╤╥
╤сторичн╕ карти спростовують химери «руского м╕ра» про «╕конно руск╕╓...


КОЗАЦЬКИЙ МАРС
Держава та в╕йсько Козацького Гетьманату в добу М╕л╕тарно╖ революц╕╖ 1648–1764 рок╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 17.08.2018
Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)

З укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ Криму

Мабуть, вс╕м в╕домо, що в часи “бурхливого розвитку соц╕ал╕зму” в СРСР, ╕ в тому числ╕, в Укра╖н╕, не ╕снувало легальних громадських орган╕зац╕й. Зам╕сть розма╖ття нац╕й сворювалась “новая общность” людей - сов╓тський народ з ╓диною мовою, зв╕сно ж, рос╕йською, з ╓диною культурою, з ╓диною рел╕г╕╓ю - марксистсько-лен╕нським вченням, теор╕╓ю ╕ ╕деолог╕╓ю. Укра╖нська мова в Укра╖н╕ н╕бито й не заборонялась, але сфера ╖╖ вживання (особливо у нас, в Криму) обмежувалась кухнею в сво╖й квартир╕, та й то - не при посторонн╕х.
В школи пост╕йно приходили ╕нструкц╕╖, як╕ вимагали поглибленого вивчення рос╕йсько╖ мови, а вчителям рос╕йсько╖ мови нав╕ть в рос╕йських школах доплачували 20% до зарплати, щоб старанн╕ше нас русиф╕кували.
Вчен╕-л╕нгв╕сти робили все, щоб “зблизити” укра╖нську мову з рос╕йською. А л╕нив╕ д╕тки з дозволу сво╖х батьк╕в мали право в╕дмовитись в╕д вивчення укра╖нсько╖ мови, ╕ поки ╖хн╕ однокласники вивчали безсмертн╕ твори Т. Г. Шевченка чи Лес╕ Укра╖нки, могли б╕гати по школ╕ ╕ займатися чим завгодно.
До реч╕ у нас, в Криму, та, мабуть, ╕ в Укра╖н╕ (╕ не т╕льки в Укра╖н╕) з’явилась нова нац╕я - “русскоязичн╕”.
В основному, це - наш╕ хохли-яничари, як╕ про себе говорять (зв╕сно, рос╕йською): “я сама хохлушка, но я ненавижу украинский язик”
Така позиц╕я дозволила Рос╕╖ розпочати операц╕╖ з “порятунку” б╕дних русскоязичних”, яких “силою” змушували говорити ╕ навчатися укра╖нською мовою. Вже “врятували“ Крим, а зараз продовжують 4 роки «рятувати» Донбас ╕ Лугандон╕ю, руйнуючи м╕ста ╕ села, знищуючи вже б╕льше 10000 людей, а ск╕льки покал╕чених, ск╕льки д╕тей лишились сиротами... 
Нац╕ональне в╕дродження в Укра╖н╕, та й в деяких республ╕ках СРСР, почалось лише в часи горбачовсько╖ перестройки. В газетах ╕ журналах почали друкуватися матер╕али в п╕дтримку нац╕ональних мов, традиц╕й, звича╖в. Почали говорити про Хельс╕нськ╕ домовленост╕, про як╕сь нов╕ парт╕╖. Але спочатку - громадськ╕ орган╕зац╕╖.
У 1989 роц╕ в Феодос╕╖ вчитель укра╖нсько╖ мови Василь ╤ванович Симонов започаткував створення Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Т. Г. Шевченка, яке в 1993 роц╕ вже заре╓струвалось як товариство “Просв╕та”.
З проголошенням Незалежност╕ Укра╖ни, в Криму, який комун╕стична влада на прощання переворила з област╕ в автономну республ╕ку, почалися процеси, направлен╕ на в╕дторгнення Криму в╕д Укра╖ни. Утворювалися рос╕йськ╕ союзи, блоки, обирався власний президент, боролись з “укра╖н╕зац╕╓ю”, яка проявлялась т╕льки в тому, що бланки деяких документ╕в приходили в державн╕ установи надрукованими укра╖нською мовою, хоч заповнювати ╖х дозволялось рос╕йською. Вся ця антиукра╖нська ╕стер╕я щедро ф╕нансувалась п╕вн╕чними “братами”, а точн╕ше, “сестрою”.
Дещо пожвавилась ╕ укра╖нська присутн╕сть, але не з боку держави Укра╖на, а з боку громадських орган╕зац╕й. К╕лька рок╕в працювала орган╕зац╕я “Крим з Укра╖ною. Соборн╕сть”, яку очолював Серг╕й Литвин. Проводились Конгреси укра╖нц╕в Криму, в яких брали участь видатн╕ люди Укра╖ни: В’ячеслав Чорнов╕л, Дмитро Павличко, ╤ван Драч та ╕н. Дехто з нас, кримчан, лише тод╕ згадав, що в╕н - укра╖нець, почув ╕ нав╕ть почав сп╕вати наш ╕сторичний Г╕мн “Ще не вмерла Укра╖на”.
На одному з Конгрес╕в укра╖нц╕в у Криму в 1994 роц╕ я (Алла Осадча) познайомилась з п. Атеною Пашко - поетесою, дружиною В’ячеслава Чорновола, яка розпов╕ла мен╕ про “Союз Укра╖нок” - орган╕зац╕ю, яка зародилася серед укра╖нських ем╕грант╕в в далекому американському заруб╕жж╕, згодом поширилась в усьому св╕т╕, щоб п╕дтримати укра╖нц╕в, як╕ не хот╕ли забувати, хто вони, чи╖ сини, яких батьк╕в... З 1917 року осередки ц╕╓╖ орган╕зац╕╖ з’явились ╕ в Укра╖н╕, та з приходом радянсько╖ влади були, як ╕ ╕нш╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖, знищен╕.
Атена Пашко розпов╕ла мен╕ про Союз укра╖нок, який почав в╕дроджуватись в Укра╖н╕, дала Статут ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, запропонувала створити ╖╖ осередок в Феодос╕╖, ╕ я пооб╕цяла це зробити.
Першими союзянками стали ж╕ночки, як╕ вже працювали на укра╖нську справу в “Просв╕т╕”: Багатова Зоя Михайл╕вна, яка з перших дн╕в Незалежност╕ нашо╖ держави добивалася в╕дкриття в школ╕ №7 селища Приморського б╕ля Феодос╕╖ спочатку одного укра╖нського класу, а пот╕м з великими труднощами кожного року нового першого укра╖нського класу, створюючи базу для в╕дкриття не просто клас╕в з укра╖нською мовою навчання, а укра╖нсько╖ школи, школи, в як╕й д╕тей не т╕льки навчають укра╖нською мовою, а й виховують ╖х справжн╕ми укра╖нцями.
Корольова Галина Гаврил╕вна - вчителька укра╖нсько╖ мови, яка не т╕льки закохувала на сво╖х уроках учн╕в в сп╕вуче укра╖нське слово, ╕ то не т╕льки тод╕, коли Укра╖на стала Незалежною, а ще в далек╕ шестидесят╕ роки, коли молоденька випускниця Ки╖вського ун╕верситету ╕м. Шевченка в Бахчисара╖, де рос╕йськомовн╕ учн╕ не хот╕ли ╕ чути укра╖нську мову, демонстративно повертаючись спиною до вчительки, Галина не розгубилася, а почала читати ╖м Шевченка, та так читати, що д╕ти повернулись до не╖, а директор школи, здивований тишею в клас╕, побачив, що учн╕ захоплено слухають укра╖нське щире слово..
Галина Гаврил╕вна з готовн╕стю в╕дгукувалась на прохання командир╕в щойно створено╖ укра╖нсько╖ арм╕╖ ознайомити оф╕цер╕в-виховник╕в (колишн╕х зампол╕т╕в) з творч╕стю видатних укра╖нських письменник╕в ╕ поет╕в, з культурою, звичаями ╕ традиц╕ями нашого народу.
Алла ╤ван╕вна Русскова - не вчителька, а проста роб╕тниця заводу “Г╕дроприлад”, яка з трьох рок╕в жила в Криму, не волод╕ла розмовною укра╖нською мовою, але палко любила Укра╖ну, глибоко ╕ досконало вивчила ╖╖ ╕стор╕ю, ╕ скр╕зь, де т╕льки було можливо, захищала ╕нтереси сво╓╖ Батьк╕вщини. Брала активну участь в ус╕х виборчих компан╕ях, розповсюджуючи газети, лист╕вки, працюючи в виборчих ком╕с╕ях.
Алла ╤ван╕вна мала неоц╕нимий дар: в будь-як╕й груп╕ людей вона вм╕ла так розпов╕дати людям справжню ╕стор╕ю нашо╖ кра╖ни, висв╕тлювати под╕╖, як╕ в╕дбувались в Укра╖н╕ ╕ св╕т╕, що ╖╖ не т╕льки слухали, а просили ще ╕ ще розпов╕дати все те, що вони н╕коли не чули ╕ чути ран╕ше не хот╕ли.
Живучи дуже скромно, вона до 2014 року пост╕йно в╕дв╕дувала малочисленн╕ з╕брання залишк╕в нашо╖ “Просв╕ти”, хоч ╖здити доводилось двома автобусами, витрачаючи на про╖зд кошти з сво╓╖ м╕зерно╖ пенс╕╖.
Алла ╤ван╕вна мала педагог╕чний талант, вона виростила ╕ виховала трьох сво╖х внук╕в - д╕тей сво╓╖ дочки. Як жаль, що життя Алли ╤ван╕вни склалося так, що вона не змогла отримати вищо╖ осв╕ти, хоч була справжн╕м педагогом ╕ вихователем ╕ для внук╕в, ╕ для людей, з якими зводило ╖╖ життя. (Алла ╤ван╕вна померла в жовтн╕ 2017 року. В╕чна ╖й пам'ять!)
Алла ╤ван╕вна прекрасно вишивала, ╕ не т╕льки рушники, а й ╕кони ╕ портрети Богдана Хмельницького, гетьмана Мазепи, Тараса Шевченка.
На цих св╕тлинах - вишивки Алли ╤ван╕вни на одн╕й з виставок в Будинку культури смт Орджон╕к╕дзе в День Незалежност╕ Укра╖ни в 2013 роц╕. Я теж вишиваю, ╕ наш БК на вс╕ укра╖нськ╕ свята запрошував нас брати участь у виставках укра╖нських рушник╕в, писанок, як╕ так досконало розписувала вчителька нашо╖ школи Валентина Микола╖вна Воробйова, яка й учн╕в школи навчала цьому мистецтву.
Оск╕льки я живу в селищ╕ Орджон╕к╕дзе, головним осередком “Союзу Укра╖нок” став наш, Орджон╕к╕дзевський. До нього я залучала не т╕льки вчител╕в, а й тих ж╕нок як╕ мужньо в╕дстоювали право на укра╖нську мову в Криму, хоч не завжди нею в╕льно волод╕ли, бо, ще змолоду потрапивши в Крим, не маючи укра╖нського мовного середовища, втрачали укра╖нську розмовну мову, хоч ╕ любили ╖╖.
Та це й не дивно в повн╕стю зрусиф╕кованому Криму, де не почу╓ш на вулиц╕ р╕дну мову, де в роки радянсько╖ влади не було жодно╖ укра╖нсько╖ школи, а в загальноосв╕тн╕х школах Севастополя укра╖нська мова не викладалась до проголошення нашо╖ Незалежност╕ нав╕ть як навчальний предмет.
Союзянками стали Олена Микола╖вна Якушева, Олександра Васил╕вна Гавриленко, Олена Андр╕╖вна ╤ванцова, Любов Степан╕вна Шевчук, Мар╕я Михайл╕вна М╕щенко, Катерина Садельська та ╕нш╕. ╥м бракувало сп╕лкування р╕дною мовою, хот╕лося посп╕вати наших прекрасних укра╖нських п╕сень. Ми почали збиратись в наших квартирах, сп╕лкувались, д╕лились новинами.
Я в той час досить часто бувала на з’╖здах чи конференц╕ях р╕зних парт╕й чи орган╕зац╕й в Ки╓в╕ ╕ С╕мферопол╕, привозила патр╕отичн╕ укра╖нськ╕ газети, журнали, книжки, як╕ купувала на ╢вропейськ╕й площ╕ чи отримувала в подарунок, тому могла д╕литися новинами з╕ сво╖ми подругами. Обм╕нювались ╕нформац╕╓ю ╕ враженнями, сп╕вали... Розходились, сповнен╕ над╕╖ на в╕дродження Укра╖ни ╕ в нас, у Криму. П╕сн╕ очищали наш╕ душ╕, ╕ ми радо чекали наступно╖ зустр╕ч╕.
П╕сля розпаду СРСР ╕ проголошення Незалежност╕ Укра╖нська держава зовс╕м не втручалася в осв╕тн╕ процеси в Криму. Н╕ одна з рос╕йських шк╕л Криму за 23 роки так ╕ не була перепроф╕льована в укра╖номовну, в школу з укра╖нською мовою навчання ╕ виховання на славних традиц╕ях нашого народу.
╤ це дивувало нав╕ть чиновник╕в М╕н╕стерства осв╕ти Криму. Один з заступник╕в м╕н╕стра осв╕ти Криму Лев╕но╖ В. ╤. (Юр╕й Каврайський) розпов╕в мен╕, що, наприклад, в Б╕логорську ╓ дв╕ чи три школи, ╕ вс╕ вони - рос╕йськ╕. ╤ в них рос╕йською мовою навчаються укра╖нц╕, “рос╕йськомовн╕” (наша нова нац╕я) ╕ кримськ╕ татари. Можна було б зам╕сть цих трьох рос╕йських сформувати три нац╕ональн╕ школи: укра╖нську, кримськотатарську ╕ одну залишити рос╕йськомовну. Потр╕бно було лише провести певну роботу, докласти певних зусиль. Та ╕ укра╖нське, ╕ кримське (кероване колишн╕м секретарем Феодос╕йського м╕ськкому КПРС Лев╕ною) кер╕вництво осв╕тою стояло на сво╓му: для функц╕онування укра╖нських шк╕л в Криму нема кошт╕в.
П╕сля депортац╕╖ з Криму кримських татар, кара╖м╕в, грек╕в, болгар, н╕мц╕в та ╕нших представник╕в нац╕ональних меншин, комун╕стична влада робила все, щоб заселити Крим якщо вже не “руськими”, то хоча б “русскоязичними”, а к╕льк╕сть таких п╕сля голодомор╕в ╕ репрес╕й в СРСР все зб╕льшувалась. Вербуючи в Крим укра╖нських селян, кримська влада не забезпечувала ╖хн╕м д╕тям можлив╕сть навчатися укра╖нською мовою, ╕ нав╕ть п╕сля 1954 року, коли Крим передали в склад Укра╖ни, н╕чого не зм╕нилося - вся осв╕та була рос╕йськомовна.
За 20 рок╕в незалежно╖ Укра╖ни в Криму побудована одна-╓дина укра╖нська школа-г╕мназ╕я в С╕мферопол╕, яку на прощання п╕дтримав тод╕шн╕й президент Леон╕д Кучма. Може, не було бажаючих навчатися укра╖нською мовою? Та н╕, для вступу в цю г╕мназ╕ю конкурс досягав 10 кандидат╕в на одне м╕сце. В 1997 роц╕ в Приморському в укра╖нську школу, яку ми, громадськ╕сть, виборювали с╕м рок╕в, було 268 заяв, а школу ту в╕дкрили лише через р╕к, в 1998 роц╕.
Т╕ к╕лька укра╖нських шк╕л, як╕ з’явилися в Криму, не держава в╕дкрила, не М╕н╕стерство осв╕ти Криму чи Укра╖ни, а громадськ╕ орган╕зац╕╖ Приморського, Ялти чи Щолк╕но. ╤ працювали вони в т╕сних прим╕щеннях дитячих садочк╕в, не маючи н╕ ╖далень, н╕ обладнаних каб╕нет╕в ф╕зики чи х╕м╕╖, н╕ спортивних майданчик╕в, та ще й в будь-який момент могли повернутися в прим╕щення рос╕йськомовних, а точн╕ше, таки рос╕йських шк╕л, як т╕льки м╕сцева влада захоче в╕дновити в цих прим╕щеннях дитяч╕ садочки, яких вже починало не вистачати.
Мета ╕ завдання орган╕зац╕й “Просв╕та” ╕ “Союз Укра╖нок” дуже близьк╕, тому ми працювали разом, тим б╕льше, що укра╖нц╕в, як╕ не боялися признатися в сво╖й любов╕ до Укра╖ни, та ще й зробити щось корисне для не╖, в Криму ╕ Феодос╕╖ було не так вже й багато. Ми робили все, що могли, щоб в╕дчувалось, що ми, укра╖нц╕, ╓, що ми готов╕ вс╕ сво╖ сили в╕ддати для досягнення сво╓╖ мети: утвердження в сусп╕льств╕ ╕сторичних святинь, нац╕ональних ╕деал╕в ╕ духовно╖ культури, виховання ново╖ генерац╕╖ укра╖нсько╖ молод╕, здатно╖ будувати правову, демократичну Укра╖нську державу.
Кр╕м сп╕льних завдань цих двох орган╕зац╕й, “Союз Укра╖нок” - ж╕ноча орган╕зац╕я - мала ╕ свою, специф╕чну програму д╕яльност╕:
- утверджувати права людини, г╕дн╕сть та ц╕нн╕сть людсько╖ собистост╕, р╕вноправн╕сть чолов╕к╕в ╕ ж╕нок;
- актив╕зувати участь ж╕нок у громадсько-пол╕тичному житт╕ Укра╖ни, залучення ╖х у сферу прийняття соц╕ально важливих р╕шень;
- впливати на формування державно╖ гендерно╖ пол╕тики, контролювати ╖╖ реал╕зац╕ю;
- сприяти реал╕зац╕╖ соц╕альних програм, спрямованих на розвиток сфери зайнятост╕ ж╕нок;
- забезпечувати нац╕онально-патр╕отичне виховання молод╕, брати участь в м╕жнародному конкурс╕ “М╕й р╕дний край” та проект “Школа шляхетних укра╖нок”.
╤ ще багато ╕нших програм, для реал╕зац╕╖ яких в нас не було н╕ кошт╕в, н╕ достатньо╖ к╕лькост╕ кадр╕в. ╤ все ж ми хоча б знали, чим живе св╕тове укра╖нське ж╕ноцтво, намагались хоч не багато, але щось робити.

РЕСПУБЛ╤КАНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК В ФЕОДОС╤╥

У той час в ньому виховувалось 54 дитини. Б╕льш╕сть - нав╕ть не сироти, а з родин, позбавлених батьк╕вських прав. Тут працювала вихователькою наша союзянка Оля Якушева.
Сюди частенько нав╕дувалась голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Союзу Укра╖нок Алла Осадча. ”Сво╖ онуки вже виросли, а так при╓мно посп╕лкуватись з малечею... Приношу ╖м сво╖ вишиванки, пир╕г ╕ кутю на Р╕здво, писанки ╕ пасочки на Великдень, цукерки перед виборами в╕д яко╖сь парт╕╖. Сп╕ваю з ними колядки, народн╕ п╕сн╕-забавки, водимо подоляночку. Сиджу серед них, вся обл╕плена д╕тками, коли роблю для них журавлик╕в, жабку, курчаток, човники ╕ катамаранчики-ор╕гам╕, як╕ сама навчилась робити по книжечц╕ ще в ранньому дитинств╕, ╕ все життя дарую д╕тям ц╕ ╕грашки. Та ще й щоб кожному хоч по одн╕й д╕сталось! Даю д╕ткам св╕й фотоапарат, хай зн╕мають, що хочуть, а пот╕м приношу ╖м в подарунок зроблен╕ ними св╕тлини. Правда ж гарно вийшло?
А як╕ красив╕ ц╕ д╕тки! Б╕льш╕сть - сироти при живих батьках. Називають сво╖х виховательок “мамо”, а в мене серце кра╓ться в╕д жалю... Дала ╖м книжечки, прислан╕ колись з Канади, а вони вивчили з них в╕рш╕ про маму, ╕ кожне хот╕ло мен╕ ╖х розказати.
Жаль, що найкращих, найрозумн╕ших з них всиновили в ╤тал╕ю, США, Англ╕ю. Дай ╖м, Боже, хоч там стати щасливими.
Одного разу Союз Укра╖нок Канади передав мен╕ невелику суму грошей для д╕тей-сир╕т, ╕ я змогла передплатити для цього дитячого закладу чудов╕ укра╖нськ╕ газети, журнали, “Кримську св╕тлицю”, ╕ ц╕лий р╕к д╕ти читали, а виховател╕ ще й ставили як╕сь сценки ╕ нав╕ть щось под╕бне на оперу за матер╕алами, як╕ були в цих журналах.
У 2008 роц╕ вс╕ д╕ти дитячих будинк╕в Укра╖ни отримали в подарунок в╕д Святого Миколая книжки ╕ шоколадки, лист╕вочки-звернення до д╕тей “Славн╕ д╕ти Укра╖ни!”, а я в ус╕х трьох групах провела бес╕ди про це, таке улюблене свято, а з╕ старшими д╕тками нав╕ть про голодомори 1932-1933 ╕ 1946-1947 рок╕в. Старш╕ д╕тки п╕сля бес╕ди призналися, що так з ними ще н╕хто не говорив ╕ дякували за цю бес╕ду.
(До реч╕, ця акц╕я далась мен╕ нелегко: раптово, прямо в п╕дземному переход╕ б╕ля зал╕зничного вокзалу раптом р╕зко забол╕ла нога, а через годину я майже втратила можлив╕сть ходити. Орган╕затори акц╕╖ привезли нам ящики з книгами до потяга, допомогли повантажити у вагон. Що робити дал╕, я не знала, бо мене чекали дв╕ пересадки - в Джанко╖ ╕ Владислав╕вц╕, а в Феодос╕╖ - необх╕дн╕сть найняти такс╕ в Орджо, а 19 грудня ще й в дитбудинок. Кошт╕в на все це в мене не було. Думала всю дорогу, ╕ вир╕шила ╖хати в Севастополь, зв’язатись по телефону ╕з знайомим, який зав╕з мене до мо╖х родич╕в в Севастопол╕, а вже зв╕дти книги привезли у Феодос╕ю в дитячий будинок
З шоколадками теж було непросто, бо в магазинах Феодос╕╖ тако╖ к╕лькост╕ плиток шоколаду не було, було 5-7, тому довелось шкандибати по м╕сту, скуповуючи вс╕ наявн╕ запаси шоколаду. ╤ см╕х, ╕ гр╕х...)

   A ось текст лист╕вочки, який поясню╓, хто орган╕зував ╕ проф╕нансував цю акц╕ю:
СЛАВН╤ Д╤ТИ УКРА╥НИ!

Стараннями доброчинц╕в (Орган╕зац╕╖ укра╖нських ж╕нок у Великобритан╕╖, голова - Мар╕я Ф╕н╕в) - завдяки наполегливим стараням Союзу Укра╖нок Укра╖ни (голова - Л╕л╕я Григорович, заступник голови Ростислава Федак, координатори програми Ореслава Хомик, Тетяна Ананченко, Алла Коваль, ╤рина Б╕лик, з участю гол╕в обласних орган╕зац╕й Союзу Укра╖нок) - дару╓мо Вам в╕д Святого Миколая книжку, написану р╕дною мовою. Хай вона привнесе у Ваш╕ душ╕ в╕дчуття радост╕, хай р╕дне слово, дане Богом, стане Вам доброю п╕дмогою у подальшому житт╕. Здобувайте знання, черпайте наснагу ╕з книжок - для блага р╕дно╖ Держави - Укра╖ни.
Святий Миколай посила╓ Вам сво╖ вдячн╕ слова, запам’ятайте ╖х: Благословляю вас на щасливе, гарне, заможне ╕ рад╕сне життя. На любов, яка ма╓ об’╓днувати вас скр╕зь: вдома, у школ╕ та по вс╕й наш╕й славн╕й Укра╖н╕.

ПАНС╤ОНАТ «ТУРБОТА»

В девяност╕ роки в Феодос╕╖ створили панс╕онат для одиноких людей похилого в╕ку “Турбота”. Щоб потрапити до нього, стареньк╕ повинн╕ були в╕ддати м╕ськвиконкому свою квартиру.
Розм╕щений в╕н в гарному спок╕йному м╕сц╕, де колись д╕яв дитячий садочок. Великий зелений дв╕р, гарно в╕дремонтований будинок з новими сучасними металопластиковими в╕кнами ╕ дверима, через як╕ наш╕ сильн╕ в╕три не видувають тепло, тому там тепло ╕ затишно. К╕мнати на одного -двох, з новими меблями. Можна ╕ власний холодильник чи телев╕зор в к╕мнат╕ поставити, килимок, домашн╕ кв╕ти. В свята ╖х нав╕щають священик, посадов╕ особи, посланц╕ якихось парт╕й, а на День Перемоги 9 травня про них забувають. Тому я при╖жджаю до них саме в цей день. Приношу домашн╕й пир╕г, компот з╕ св╕жих яг╕д, печиво, цукерки, домашн╓ вино (може, комусь можна крапельку випити з дозволу медсестри, яка ходить разом з╕ мною).
Заходжу в кожну к╕мнату, в╕таю з╕ святом, пригощаю, сп╕ваю разом з ними п╕сн╕ давньо╖ в╕йни, яка для них завжди поруч... Приношу ╖м зн╕мки, зроблен╕ в час попереднього в╕дв╕дування. Ц╕каво, чи мають вони кому ╖х подарувати?
В панс╕онат╕ живуть люди з р╕зними долями. ╢ ╕ д╕йсно одинок╕, та ще й хвор╕, зовс╕м слабеньк╕, лежач╕. А деяк╕ десь мають д╕тей, внук╕в, та не мають с╕мейного тепла ╕ турботи, тому йдуть сюди, де спок╕й, нема побутових проблем, нагодован╕, доглянут╕. ╤ ще важливо, що стареньк╕ можуть тут сп╕лкуватися м╕ж собою, що не страждають в╕д самотност╕ так, як т╕, як╕ тримають квартиру для сво╖х д╕тей чи внук╕в, а т╕ не т╕льки не допомагають стареньким, а зовс╕м забувають про них, ╕ згадують аж тод╕, коли починають д╕лити спадок...

Як голова “Союзу Укра╖нок” я змогла продовжувати роботу, яку виконувала, будучи головою “Просв╕ти”.
Як ╕ ран╕ше, виступала по рад╕о Феодос╕╖:
22 с╕чня - в День злуки, чи, як я його називала, день Соборност╕ Укра╖ни.
29 с╕чня - з розпов╕ддю про геро╖зм молод╕ на станц╕╖ Крути.
Шевченков╕ дн╕ в березн╕ ╕ травн╕.
День прийняття нашо╖ Конституц╕╖ ╕ День Незалежност╕.
На жаль, в часи правл╕ння Парт╕╖ рег╕он╕в програму передач проводового рад╕о зм╕нили так, що м╕ське рад╕о втратило час для щоденних передач, ╕ для нас часу вже не було.
Як ╕ ран╕ше, я часто бувала в сво╖й школ╕ ╕ 12 кв╕тня - в день космонавтики, розпов╕даючи ╕ про головн╕ етапи осво╓ння космосу, ╕ про величезний внесок укра╖нц╕в - в╕д Кибальчича до Серг╕я Корольова ╕ тих конструктор╕в, як╕ й зараз будують косм╕чн╕ корабл╕, як╕ усп╕шно штурмують космос.
Я приходила в школу ╕ в дн╕ вшанування жертв голодомор╕в в Укра╖н╕.
Знайомила учн╕в з новими ╕менами в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ (Любко Дереш, Люко Дашвар, Оксана Забужко ╕ ╕нш╕).
Допомогла провести в школ╕ №6 зустр╕ч з дитячим поетом Василем Василашко, на як╕й д╕ти не т╕льки декламували в╕рш╕ Василашка, а влаштували ц╕лий концерт.
Щороку в╕тала жител╕в свого селища в дн╕ укра╖нських видатних дат укра╖нською мовою з╕ сцени перед концертом.
На жаль, все це зак╕нчилось 20 лютого 2014 року...
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть висловити свою думку, пригадати ╕стор╕ю нашо╖ боротьби за укра╖нський Крим.
Алла ОСАДЧА
м. Феодос╕я
***
Б╕льше фото з ╕стор╕╖ феодос╕йського Союзу Укра╖нок – на Фейсбук-стор╕нц╕ «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20284

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков