Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6053)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК "КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ" ЦЬКУ╢ ГЕРО╥В ╤ ДИСКРЕДИТУ╢ УКРА╥НСЬКУ ПРЕСУ
18 вересня у виданн╕ Детектор Мед╕а було опубл╕коване ╕нтерв'ю пан╕ Олени Холоденко з в╕домими...


УКРА╥НА ПОКАЗУ╢ США, ЩО НЕ ХОЧЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ ТЕРИТОР╤Ю
"У Ки╓в╕ мають швидко визначитися з╕ стратег╕╓ю в Азовському мор╕"


УКРА╥НА. ПОГЛЯД З КРИМУ
Непорядн╕сть, нефахов╕сть, корумпован╕сть, що часто-густо межу╓ з в╕двертим мародерством, коли...


ЧИТАЮЧИ «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ»
Чи думають про це наш╕ “слуги” народу, наш президент ╕ завжди веселий, усм╕хнений,...


БРЯЦАННЯ ЗБРО╢Ю НА ФОН╤ РЕПЕТИЦ╤╥ С╤РЧАНОГО АРМАГЕДДОНУ
Чутки про дивн╕ реч╕, що почали в╕дбуватися в Армянську ╕ прилеглих територ╕ях, не сьогодн╕шн╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 24.08.2018
НЕ ВТРАТИТИ НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ

Сьогодн╕ годиться в╕тати з╕ святом, в╕дкинувши сумн╕ думки, рад╕ти, що, попри все, таки ма╓мо свою незалежну державу. Але здоровий глузд каже, що не на раз╕ кадити ф╕м╕ам, коли один «добрий» сус╕да загарбав Крим, не спиняючись веде в╕йну на Сход╕, практично взяв п╕д контроль Азов, коли ╕нший не приховуючись розда╓ мадярськ╕ паспорти на Заход╕ (не забуваймо, що саме з цього Кремль починав анекс╕ю Криму!), ще ╕нший звинувачу╓ нас у геноцид╕, нагаду╓, що Льв╕в то польське м╕сто, а власна маф╕я тим часом нищить Край.
Як хочете, панове, але дивними, якщо не сказати сильн╕ше, виглядають бучн╕ святкування в той час, як влада балансуючо╖ на меж╕ дефолту кра╖ни зам╕сть реальних крок╕в для в╕дродження ╖╖ економ╕ки, п╕д прикриттям ╕м╕тац╕╖ реформ, займа╓ться в╕двертим мародерством, зам╕сть спрямування кожно╖ в╕льно╖ коп╕йки на в╕йсько, яке ╓дине може гарантувати незалежн╕сть Краю, витрача╓ груб╕ м╕льйони на мемор╕али, музе╖, фестивал╕. Дивно таке в час╕, як молодь, не бачачи для себе перспективи в Кра╖, шука╓ свого майбутнього поза його межами, в час╕, як переважна б╕льш╕сть люду не здатна нав╕ть сплатити ком╕рне. Дивними ╕ недоречними сприймаються в╕йськов╕ паради тод╕, як в╕йську, яке щоденно зазна╓ на соб╕ тиск ворога, несе бойов╕ втрати, заборонено не те що вести активн╕ бойов╕ д╕╖ по зв╕льненню загарбаних територ╕й, але нав╕ть ефективно в╕дпов╕дати на вогонь супротивника. Ще б╕льш дивним вигляда╓, коли палаючи праведним гн╕вом, тавруючи триклятого ворога в телеетерах для внутр╕шнього споживання, в документах, як╕ визна╓ св╕т, наша влада чомусь ╕ на п’ятому роц╕ нав’язано╖ нам в╕йни вперто не погоджу╓ться визнати ╖╖ в╕йною. Скажете, др╕бниц╕? Скажете, вс╕ й так розум╕ють, що ми зазнали агрес╕╖ не в╕д зелених марс╕ян, не в╕д денеер╕в-еленер╕в, а саме в╕д Москов╕╖? Помилка! Воно, зв╕сно, т╕, хто в╕дсл╕дкову╓ нашу ситуац╕ю, добре розум╕ють що в╕дбува╓ться. Але чи багато таких, завдяки невтомним старанням нашо╖ привладно╖ маф╕╖, яка вже рок╕в зо три як дозволила прикрити нав╕ть той ╓диний телеканал, що представляв укра╖нську позиц╕ю зах╕дному телеглядачу? Чим протисто╖мо вс╕м отим рашатудеям в ц╕лком реальн╕й ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕? Пов╕рте, панове, попри вс╕ сво╖ чесноти, укра╖нська мова не найпоширен╕ша у св╕т╕. Тож можна ск╕льки завгодно докоряти зах╕дн╕й сп╕льнот╕ в черствост╕, в небажанн╕ вивчити солов’╖ну, щоб зрозум╕ти нас, але нав╕ть не намагаючись донести свою думку св╕тов╕ доступною для б╕льшост╕ мовою, ми програ╓мо в╕йну в одн╕й з найб╕льш ключових ╖╖ складових – в ╕нформац╕йн╕й. Голосячи про допомогу незрозум╕лою для потенц╕йних сп╕льник╕в мовою, не визнаючи при тому, що в╕йну проти нас веде Москов╕я, чи ма╓мо шанси на розум╕ння ╕ реальну допомогу? Внасл╕док злочинного невизнання в╕йни в╕йною, внасл╕док маскування ╖╖ п╕д АТО, ООС, кремл╕вськ╕ телеканали, не маючи жодного спротиву з нашого боку, легко нав’язують св╕тов╕ думку про громадянський конфл╕кт на Сход╕ Укра╖ни.
На жаль, насл╕дки злочинно╖ безд╕яльност╕ нашо╖ влади вже проявляються. ╤ то, не лише ступором на дипломатичному поприщ╕, який спостер╕га╓мо нин╕. Така г╕бридна тактика призводить, окр╕м всього, до того, що наш╕ в╕йськовополонен╕ не п╕дпадають п╕д захист Женевсько╖ конвенц╕╖. Власне, нав╕ть наш╕ сльозлив╕ геращенки називають ╖х не ╕накше, як заручниками.
Значно сумн╕шим ╓ те, що за таких обставин не в╕дчувають потреби напружуватись нав╕ть т╕ держави, як╕ мають ц╕лком певн╕ зобов’язання перед Укра╖ною. Справд╕, про яку реан╕мац╕ю Будапештських домовленостей може вестися, коли м╕й Президент не втомлю╓ться повторювати про те, що писан╕ п╕д диктовку Кремля М╕нськ╕ угоди ╓ безальтернативними! У св╕т╕ н╕чого не в╕дбува╓ться без достатн╕х п╕дстав, без необх╕дност╕. Прагнення тотал╕тарного кремл╕вського режиму до в╕дновлення ╕мпер╕╖, з одного боку, та нездарн╕сть помножена на злод╕йкуват╕сь привладно╖ укра╖нсько╖ верх╕вки, яка вс╕ роки Незалежност╕, зам╕сть розвитку Краю, натом╕сть знекровлювала його, залишивши, по-сут╕, беззахисним перед потенц╕йним ворогом, з ╕ншого, привели до територ╕альних втрат, до в╕йни, до ц╕лком реально╖ загрози втрати державност╕.
Очевидна зневага Заходу до сьогодн╕шньо╖ всуц╕ль корумповано╖ укра╖нсько╖ влади, яка зам╕сть жорстко в╕дстоювати територ╕альну ц╕л╕сн╕сть сво╓╖ кра╖ни, вол╕╓ натом╕сть гендлювати з ворогом, недов╕ра до тако╖ ж опозиц╕╖, яку в╕н небезп╕дставно сприйма╓ не б╕льше н╕ж ╕ншим кланом того самого кодла пол╕тичних наперсточник╕в, результу╓ться в явно стриман╕шому останн╕м часом ставленн╕ до пол╕тики Кремля, до його хазя╖на зокрема. З урахуванням «в╕чних ╕нтерес╕в» ма╓мо участь зах╕дних ф╕рм в буд╕вництв╕ Керченського мосту, в забезпеченн╕ електроенерг╕╓ю Криму, в лоб╕юванн╕ П╕вн╕чного потоку.
Зв╕сно, позиц╕я Заходу не бездоганна. Проте, не можна в╕дкинути те, що вона ╓ прагматичною. Варто усв╕домити, що в цьому жорстко конкуруючому св╕т╕ жодна нац╕я не може дозволити соб╕ ск╕льки-небудь довго везти на сво╖х плечах безвольних, перманентно видурюючих подачки нахл╕бник╕в, як╕ палець об палець не хочуть вдарити, аби стати на власн╕ ноги, не втомлюючись при тому фестивалити, розпилювати вициганен╕ коп╕йки, безсоромно п╕дторговувати з тим, кого звуть сво╖м ворогом.
Святкування - при╓мна р╕ч. Але, як на мене, лише тод╕, коли в тво╓му дом╕ все гаразд. Аж н╕як не тод╕, коли тво╖ батьки не знають, як вижити на м╕зерну пенс╕╓ю, коли сам ти не зна╓ш, як прогодувати с╕м’ю, коли над рокованою головою тво╓ю занесено кривавого меча, а тво╖ д╕ти якщо не п╕дставляють сво╖ голови п╕д кул╕, захищаючи недоладну державу свою, то микаються по св╕тах, шукаючи дол╕.
Ми щиро захоплю╓мося порядком, достатком ╕ впевнен╕стю в завтрашньому дн╕ гордо╖ Америки, старо╖, трохи ман╕рно╖ ╢вропи, чуду╓мося усп╕хов╕ молодих аз╕йських «тигр╕в», але недов╕рливо блима╓мо очима, коли нам кажуть, що все те ╓ не б╕льше, ан╕ж результат тяжко╖ прац╕ ╕ наполегливо╖, невпинно╖ боротьби за сво╖ права. Чи ж ми, мовляв, не трудар╕, чи не виходимо щок╕лька рок╕в на нову революц╕ю проти захланно╖ влади?
Може, справа в т╕м, що революц╕й, власне, ╕ не було? Адже революц╕я – то зм╕на системи. Може, варто б нам наполеглив╕ше, продуман╕ше з тим? Може, варто дослухатись до тих, хто каже, що революц╕╖ - то не вибух емоц╕й, а п╕дготована, спланована д╕я? Може б робити те виважен╕ше, ЗМУСИВШИ для початку наших керованих (на жаль не нами) законодавц╕в зм╕нити виборчу систему на таку, яка б унеможливила регенерац╕ю маф╕╖ у влад╕? Може б ще й про себе не забути: скаж╕мо, навчитися не заздрити сус╕дов╕, не красти, не дурити, перестати загиджувати д╕м, в якому живемо. Це ж так легко – просто не кидати п╕д ноги недопалки, не залишати п╕сля веселих п╕кн╕к╕в купи непотребу, не громадити гори смердючого см╕ття на окра╖нах сво╖х м╕стечок. А ще змусити свою м╕сцеву виборну владу – депутат╕в, м╕сцевих гол╕в – не просто об╕цяти молочн╕ р╕ки в кис╕льних берегах, не просто робити абищо, ╕м╕туючи турботу про ваше м╕сто/село, але на д╕л╕ прислухатися до ваших побажань, жити життям громади, задовольняючи ╖╖ потреби. Для того, щоправда, пасивна позиц╕я аж н╕як не п╕дходить. Ма╓те сп╕лкуватися, доносити свою думку, наполягати на н╕й.
Нин╕ тема Криму для багатьох ╓ дуже дражливою. Особливо ж п╕сля м╕с╕онерства п.п. шкляр╕в, дроздових та ╕же з ними, як╕ радять в╕дцуратися назавжди в╕д безвольного кримського бидла, яке ╕ за чверть стол╕ття не запалало щирою любов’ю до неньки-Укра╖ни. Не буду сьогодн╕ нагадувати про очевидну несправедлив╕сть, б╕льш того, провокац╕йн╕сть, злочинн╕сть тих намовлянь (щось не чути н╕яко╖ реакц╕╖ на т╕ явно антиконституц╕йн╕ д╕╖ в╕д пана недовченого генпрокурора). Згадаю, натом╕сть, реальний випадок, який щоразу спада╓ на думку, коли в десяти хвилинах в╕д центру колись такого чистенького м╕стечка мого дитинства оминаю купи смердючого см╕ття, наваленого ледь не п╕д самими дворами ╖х же мешканцями.
Було це в 2009 роц╕. До нашого невеличкого курортного селища завжди при╖здили в╕дпочиваюч╕. З 1986 року пот╕к ╖х незм╕нно зб╕льшувався. ╤ все б добре, якби не оте см╕ття. Деяк╕ власники приватних готельчик╕в, вилизуючи сво╖ б╕знес-двори, не надто переймались тим, що в╕дбувалося поза ╖х межами. На вулицях, нав╕ть на пляж╕ можна було бачити купи пляшок, на г╕лл╕ акац╕й тр╕пот╕ли р╕знокол╕рн╕ пластиков╕ вимпели, околиц╕ були завален╕ купами побутового та буд╕вельного мотлоху. Чи треба казати, що туристи були в╕д того не в захват╕?
Тож перед сезоном, написали об’яви, розклали ╖х в людних м╕сцях, запросивши не лише односельц╕в, але, найперше, голову та депутат╕в. Люду з╕бралось небагато. Крут╕ дуки взагал╕ про╕гнорували т╕ збори, але голова таки прийшов. На закиди щодо необх╕дност╕ навести лад в селищ╕, звично посилався на брак кошт╕в, бо ж планував ╕ приморську алею плиткою замостити, ╕ осв╕тлення гонорове зробити. Та ми наполягали, кажучи, що бруд на вулицях гальму╓, в тому числ╕, й прит╕к турист╕в. «Не маю я кошт╕в на вивезення см╕ття» - в╕в сво╓╖ голова. «Кожна коп╕йка розписана й проголосована. Х╕ба що наступного року щось викро╖мо. Нин╕ ж ╕ вивозити нема╓ чим». На те йому резонно заперечили, що кожен радо заплатить за вивезення см╕ття невелик╕ кошти, яких в сум╕ ц╕лком вистачить, аби заплатити он тому хлопцю, який не ма╓ роботи, зате ма╓ у двор╕ власну вантаж╕вку. Йому треба лишень оформити його на роботу. Голова погодився спробувати. Скаржився, проте, що не ма╓ як вплинути на дук╕в, бо коп╕йчан╕ штрафи для них не аргумент. Порадили зб╕льшити штрафи р╕шенням м╕сцево╖ ради, знайти ╕нш╕ засоби впливу.
Не заглиблюючись в перипет╕╖ то╖ чорно╖ ради, скажу, що зрештою спроба вдалася. До сезону селище виглядало ц╕лком пристойно, околиц╕ було очищено в╕д багатол╕тн╕х завал╕в непотребу. А за р╕к-другий воно виглядало просто чудово: чистеньке, ошатне. На кожному кроц╕ розв╕шан╕ яскрав╕ см╕тт╓в╕ бачки, як╕ зовс╕м не псували вигляду, зранку центром селища роз’╖жджала м╕н╕-прибиральна машина, п╕дм╕таючи та миючи плитку, на пляж╕ працювала спец╕альна техн╕ка, що очищувала п╕сок. М╕сцевий пляж одним з перших в Криму подав заявку на Блакитний прапор. На той час зам╕сть одн╕╓╖ машини вже працювало ц╕ле комунальне п╕дпри╓мство, але початком тому був поштовх, заданий активною частиною громади.
Це лише приклад маленького селища. ╤, як на мене, гарний приклад. Я з глибокою повагою ставлюся до тих, хто брав участь в тих зборах. Це справжн╕ громадяни. Не вата, як кажуть про них новоявлен╕ пророки, що вже й Укра╖ну вважають пропащим проектом, ╕ народ ╖╖ безтолковим. ╤ не вина мо╖х односельц╕в, що нездарна влада не захистила ╖х, коли прийшов ворог.
Нин╕ перебува╓мо в дуже складному становищ╕. Тл╕╓ клята в╕йна, полум’я яко╖ в будь-який час – чи то виключно лихою волею ворога, чи черговою помилкою, слабкодух╕стю наших «стратег╕в», може розгор╕тися з новою силою. Але кр╕м того ма╓мо ще й другий фронт всередин╕ само╖ кра╖ни. Це не лише п’ята колона, яка чека╓ свого часу, не лише укра╖нц╕, як╕ хочуть будувати коп╕ю близько╖ ╖м за духом Москов╕╖ на наших теренах, не лише наша привладна маф╕я. Це ще й в╕ками прищеплюваний колись волелюбн╕й нац╕╖ штам безвольного раба – наша власна байдуж╕сть, знев╕ра, як╕ так активно заходились поглиблювати деяк╕ велемудр╕ наш╕ л╕тературн╕ св╕тила з ╖х м╕стечковою св╕дом╕стю, договорившись вже до того, що в╕д пол╕тики треба триматися якнайдал╕, що ц╕лком прийнятно проводити спортивн╕ змагання, фестивал╕, насолоджуватись життям в той самий час, як ╕нш╕ сидять в окопах. Аргумент? – Вони одержують за те платню. При тому наводиться приклад ╤зра╖лю. Неадекватний, як на мене. ╤зра╖ль, в усякому раз╕, ставиться до в╕йни з повною серйозн╕стю. Бучних фестивал╕в, ╓вробачень, в усякому раз╕, не влаштову╓. Тож прокидаймося, товариство. Не час фестивалити. Це в Москов╕╖ «праздник» походить в╕д «праздности», себто, «неробства». Укра╖нське слово «свято» – воно в╕д слова «святе». Ми у в╕йн╕. Не втратьмо ж нашу святу волю, не втратьмо незалежн╕сть.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20302

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков