Версiя для друку Обговорити в форумi

У мальовничій долині ріки Алфей на Пелопоннеському півострові колись існував культовий центр Древньої Греції - Олімпія. Своєю і донині збереженою славою він цілком зобов'язаний Олімпійським іграм, хоча проводилися вони там лише раз у чотири роки і тривали лічені дні.
У перервах між Іграми це присвячене Зевсу місто подовгу пустувало. Але під час Олімпійських ігор тут вирувало життя. Десятки тисяч прибулих атлетів і гостей вщерть заповнювали грандіозні на той час спортивні споруди.
Але за всієї помпезності стадіону і гімнасію (відкрита площадка для тренувань атлетів, оточена галереями, утвореними рядами колон - стоями) їхні арени були не більш ніж вирівняні на око площадки на кам'янистому ґрунті. Місця для боротьби і кулачного бою присипалися шаром піску. Споруджений пізніше іподром розміром 730 х 336 метрів розташовувався на більш-менш рівній ділянці заплави ріки, без якого-небудь упорядкування його території.
У ті далекі часи ніхто не фіксував абсолютні досягнення атлетів в окремих видах змагань. Визначався лише єдиний переможець - олімпіонік. Звичайно, при такому суддівстві мало кого цікавила досконалість місць змагань.
Як відомо, давньогрецьку історію з певним ступенем вірогідності відображає міфологія. Один з поетичних міфів Древньої Греції оповідає про те, як виник олімпійський стадіон. Якщо вірити цій легенді, його засновником був Геракл з Криту. Приблизно в XII столітті до нашої ери він і чотири його брати висадилися на Пелопоннеському півострові. Там, біля пагорба з могилою титана Крона, згідно з переказом переможеного сином Зевсом, Геракл на честь перемоги свого вінценосного батька над дідом організував змагання зі своїми братами з бігу. Для цього на площадці біля підніжжя пагорба Крона він відміряв відстань в один стадій, що дорівнювало шестистам його ступням. Імпровізована бігова доріжка довжиною 192 метри 27 сантиметрів і послужила основою майбутнього олімпійського стадіону. Протягом трьох століть саме на цій примітивній арені розміром 213 х 29 метрів нерегулярно проходили спортивні ігри, що пізні-ше були названі Олімпійськими.
Арена Геракла не відразу перетворилася в грандіозний олімпійський комплекс. Перетворення спричинили безупинно зростаюча популярність і постійне ускладнення програми Ігор.
Спочатку стадіон обмежувався вирівняною площадкою біля природного схилу пагорба Крона. Пізніше насипні трибуни повністю оточили прямокутну арену стадіону. Старт і фініш забігів на один стадій позначалися лініями, викладеними з плоских каменів.
У 724 році до н. е. до бігу на один стадій додався подвійний біг - діаулос. Потім з'явилися нові види: довгий біг - доліхос і в спорядженні - гопліт. У 708 році в програму Ігор були включені пентатлон (п'ятиборство) і боротьба. У 688 році додався кулачний бій, а ще через дві Олімпіади - змагання колісниць.
У 648 році до н. е. з'явився найважчий і, звичайно ж, найжорстокіший вид змагань - панкратіон (боротьба без правил). Усе це вимагало поступового розширення й удосконалення комплексу спортивних споруд. Так з'явилися тетрайони (площадки для боротьби), мальфо (м'які поля для панкратіону), місця для стрибків і метань, іподром.
Для тренувань атлетів спочатку біля стадіону відгороджувалася спеціальна ділянка. Пізніше це послужило основою для планування гімнасіїв, при яких потім споруджувалися палестри (будинок зі спортивними залами, приміщеннями лазень, кімнатами для масажу і відпочинку). У багатьох полісах для підготовки атлетів до олімпійських змагань і виховання загартованого і фізично розвиненого юнацтва споруджувалися стадіони й іподроми, гімнасії та палестри. Ці монументальні споруди, руїни яких збереглися до наших днів, вражають своєю грандіозністю, досконалістю архітектурних форм і майстерністю древніх зодчих. Так, гімнасії в Дельфах, зведені у VI столітті до н. е., являли собою великий спортивний комплекс з біговими доріжками, площадками для метань, боротьби і кулачного бою. При ньому була палестра з приміщеннями для фізичних вправ та ігор, круглим басейном з холодною водою і лазнею. Весь комплекс був оснащений розвиненою системою водостоків.
Після втрати Грецією провідного положення на світовій арені і поширення християнства в Європі Олімпійські ігри ще три століття проводилися успішно, а ансамбль спортивних і культових будівель розширювався й удосконалювався.
У 394 році н. е. римський імператор Феодосій II видав едикт, що забороняв подальше проведення Олімпійських ігор. Імператор прийняв християнство і на настійну вимогу міланського єпископа Амбруаза вирішив викорінити антихристиянські ігри, що прославляли язичницьких богів. Припинилися Олімпійські ігри, не стало священного перемир'я, і прийшла загибель Олімпії.
Уже через рік у долині ріки Алфей відбулася битва між візантійцями і готами. Вона завдала страшних руйнувань храмам і спортивним спорудам. Ще через тридцять років імператор Феодосій II наказав стерти з лиця землі залишки язичницьких храмів і жертовників. Природні катаклізми довершили почате людьми, і на півтори тисячі років Олімпійські ігри були віддані забуттю.
У наступні століття спорт втратив те демократичне значення, що мав у Древній Греції. Надовго він став привілеєм "обраної" меншості, перестав відігравати роль найбільш доступного засобу міжнародного спілкування.
Лише з початку XIX століття спорт отримав у Європі загальне визнання і виникло бажання організувати щось подібне до Олімпійських ігор. Свій слід в історії залишили локальні ігри, організовані в Греції у 1859, 1870, 1875 і 1889 роках. Хоча вони і не дали відчутних практичних результатів для розвитку міжнародного олімпійського руху, але стали поштовхом до формування Олімпійських ігор сучасності, які зобов'язані своїм відродженням барону П'єру де Кубертену.
Сучасні Олімпійські ігри швидко набули всесвітню популярність. Підготовка до них стала справою державного масштабу. Олімпіади воістину змінювали міста, у яких вони проводилися, і послужили могутнім стимулом розвитку масового фізкультурного і спортивного руху.

ТИМ ЧАСОМ...

То чого бігти?
"Встановити рекорд світу в марафоні на Олімпійських іграх 2004 року буде просто нереально", - переконаний кенієць Пол Тергат, найкращий легкоатлет, рекордсмен світу з цього виду спорту.
"В Афінах дуже складна траса, вона пролягає пагорбами. Крім того, в серпні там дуже висока вологість повітря. Тому встановити рекорд у марафоні в Афінах - завдання нездійсненне".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 28.05.2004 > Тема ""КримСПОРТ""