"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
#48 за 30.11.2018
СИЛА БОЖА
Картинки з життя
Неймов╕рну ╕стор╕ю розпов╕ли мен╕ мешканц╕ одного з с╕л на Терноп╕лл╕. Сталося це в радянському колгосп╕, в часи войовничого ате╖зму. ...У полях дозр╕в хл╕б. Селяни готувалися до жнив. Зазвичай, перед початком роб╕т, у нед╕лю, у клуб╕ орган╕зували урочист╕ проводи комбайнер╕в, вод╕╖в, тракторист╕в, п╕дсобних прац╕вник╕в на жнива. Свято трохи недоречно назвали «Зажинками». Ус╕ змушен╕ були об╕цяти перед високим начальством з району, що виконають ╕ перевиконають план по здач╕ держав╕ хл╕ба. Хоча й сам╕ сво╖м об╕цянкам не в╕рили. Хл╕б добре вродив, але синоптики не могли н╕чим пот╕шити. Дощ╕ та й т╕льки. Коли вже вс╕ залишили клуб, високе начальство по╖хало до райцентру, парторг колгоспу, вдавшись до в╕дчайдушного кроку, став радитися з головою господарства: - А що, як потайки попросити священика з нашо╖ с╕льсько╖ церкви, аби в╕дправив молебень, окропив свяченою водою де ╕ що сл╕д окропити. В╕н краще зна╓... Голова колгоспу шепнув на вухо парторгу: - Мертвий Лен╕н ╕ парт╕я не допоможуть. Парт╕я сама ╖сти хоче. А якщо не здамо хл╕ба в╕д запланованого, то обо╓ покладемо партквитки на ст╕л. Тод╕ к╕нець ╕ тво╖й, ╕ мо╖й кар'╓р╕. Полетимо у пр╕рву. Роби, як задумав. Може, Сила Божа допоможе. Певен, до мольфара звертатися не будеш, щоб хмари порозганяв. ...Посеред ноч╕, коли заснуло все село, хтось постукав у двер╕ хати священика. Отець аж н╕як не стривожився. Будь-що може трапитися, наприклад, хтось терм╕ново потребу╓ спов╕д╕ ╕ причастя. Та коли в╕дчинив двер╕ ╕ побачив на пороз╕ парторга, то таки немало отороп╕в. - ╤ що тебе сюди привело, сину м╕й? - п╕дозр╕ло запитав старенький священик. - Отче, - зн╕яков╕ло почав розмову парторг, переступаючи з ноги на ногу ╕ ховаючи погляд у землю, - завтра, власне, вже сьогодн╕, розпочина╓мо жнива, а погода н╕яка. Помол╕ться, окроп╕ть свяченою водою ниву, хоч скра╓чку, техн╕ку, може тод╕ Вища Сила допоможе. Т╕льки треба це зробити потайки. Сам╕ розум╕╓те... Парторг не вжив слова «Бог», але мав на уваз╕ саме Його, коли говорив про Вищу Силу. Священик запросив н╕чного гостя у хату, вв╕чливо вказав рукою на кр╕сло ╕ пов╕в розмову: - Про те, що ти кажеш, потр╕бно Господа просити у храм╕, насамперед молитися за здоров'я жнивар╕в, а все решту додасться. В╕дверто кажучи, я вже молився за них, робив це разом з паствою. Бо хл╕б - то святе! Однак сповню св╕й обов'язок до к╕нця, п╕ду у поле. Т╕льки скажи, подивися в оч╕ - чи, часом, не хочеш мене «п╕дставити», а то я ╕ так п╕д пильним наглядом наших «компетентних орган╕в»?.. Запанувала тиша, яку порушив отець: - Н╕, я - старенький, вважай, що сво╓ прожив, не боюся цього, звик. Стежать не т╕льки за греко-католицькими священиками-п╕дп╕льниками (маю серед них чимало друз╕в), а й за нами, православними. Боюся, що ти занапастиш свою душу, мов той ╤уда. Кам╕нь на серц╕ носитимеш все життя. А тоб╕ ще жити ╕ жити... - Отче, як ви могли про таке подумати? - у в╕дча╖ промовив парторг. - Знатимуть т╕льки тро╓, ну, четверо: ви, я ╕ голова колгоспу. В╕н нав╕ть дав власне авто, аби в╕двезти вас у тракторний парк, а пот╕м у поле, де вже сто╖ть частина комбайн╕в й ╕ншо╖ техн╕ки. За кермом буду я. В тракторному парку сьогодн╕ чергу╓ старенький сторож, що дяку╓ у церкв╕. Той не здасть, не продасть! Парох села усм╕хнувся ╕ пов╕в повчальну розмову: - Ех, коли ти працював агрономом, то був зовс╕м ╕ншим, хоч на велик╕ свята у храм нав╕дувався, а коли став парторгом... - Та я, вважайте, парторг за сум╕сництвом, - почав виправдовуватися н╕чний г╕сть. - Адже здеб╕льшого допомагаю молодому агрономов╕. Щойно зак╕нчив ╕нститут. Йому ще браку╓ практики, досв╕ду. Проте, скажу, що парубок тямущий, працьовитий. Буде з нього толк! Парох уже зовс╕м не сумн╕вався у щирост╕ сл╕в парторга. Все сказав, мов на спов╕д╕. До перших п╕вн╕в возив парторг священика по полях, ╕ сам раз по разу не забував перехреститися. Вранц╕ техн╕ка стояла у повн╕й «бойов╕й готовност╕», рушай ╕ починай жнива. Враження, що комбайни сам╕ просилися до прац╕. Т╕льки-от ранок видався довол╕ похмурим. Хл╕бн╕ злаки рясно вкрила роса. Збирати так╕ - врожай загубити, втратити доб╕рне налите зерно. Тут жоден елеватор не допоможе. - Ну ╕ де та Сила Божа? - вже розчарувався парторг. Зайшов у гущавину л╕сосмуги, що поряд з полем, став молитися... ╤ на неб╕ враз засяяло яскраве сонце. Близько полудня роса щезла. П╕шла в рух техн╕ка. Не багато часу змарнували. - ╢ таки Сила Божа! - рад╕сно сплеснув у долон╕ парторг, але промовив це подумки, у душ╕. По район╕, щоправда, м╕сцями дощило, а от над селом, над полями колгоспу сонячна погода стояла десть дн╕в. Цього виявилось достатньо, аби впоратися з╕ жнивами. Все з╕брали до зернятка. Люди працювали на сов╕сть, хоча ╕ в пол╕, ╕ в каб╕нах комбайн╕в, трактор╕в, вантажних авто, на елеватор╕ гаряче було, мов у пекл╕. Н╕хто не нар╕кав, не гн╕вив Бога. Така погода - т╕льки для збирання хл╕ба. ...П╕сля жнив - обжинки, свято врожаю. Це - також неодм╕нний атрибут села. Вправн╕ господин╕ спекли коровай ледь не на п╕встолу. Такий печуть т╕льки на Терноп╕льському Под╕лл╕! У клуб для нагородження передовик╕в, зрештою, ус╕х жнивар╕в, прибув перший секретар райкому парт╕╖. Дякував, наголошував: - Коли по кра╖н╕ недор╕д то через надм╕рн╕ дощ╕, то через посуху, ви виконали ╕ перевиконали план по здач╕ хл╕ба. Честь ╕ хвала труд╕вникам села! Вже п╕сля оф╕ц╕йно╖ частини, на бенкет╕, перший секретар райкому парт╕╖ запитав парторга: - ╤ що вам допомогло так спрацювати, та ще й погода над вашими полями видалась благодатною?.. - Сила Божа! - в╕дпов╕в парторг ╕ тут же прикрив долонею рота. Голова колгоспу глянув на парторга з-п╕д лоба, тихцем показав кулака, мовляв, що ти бовкнув?!. Високий г╕сть з райцентру посм╕хнувся, потис парторгу руку ╕ «поблагословив»: - Нехай Сила Божа допоможе вам ╕ наступного року! Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20624
|