Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3071)
З потоку життя (6279)
Душі криниця (3454)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1482)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА ЩО КАРАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
╤ нин╕ можна прочитати, що Тараса Шевченка в╕дправили в солдати за належн╕сть до...


НА МАЙДАН╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРО╥В НЕБЕСНО╥ СОТН╤
Ввечер╕ 20 лютого на Майдан╕ Незалежност╕ в Ки╓в╕ запалили промен╕ св╕тла, як╕ символ╕зують душ╕...


NEW YORK TIMES: Ф╤ЛЬМ ПРО ГОЛОДОМОР В УКРА╥Н╤ ПОСИЛА╢ СИГНАЛ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ╢ВРОП╤
Згасання спогад╕в про страх╕ття 20-го стол╕ття робить сусп╕льства в ╢вроп╕ менш ст╕йкими до...


В'ЯТРОВИЧ ЗАЯВИВ ПРО НЕОБХ╤ДН╤СТЬ ПРАВИЛЬНО╥ ╤НТЕРПРЕТАЦ╤╥ БОЮ П╤Д КРУТАМИ
За словами В’ятровича, пам’ять про Крути повернулася в Укра╖ну ╕з в╕дновленням ╖╖...


ГОЛОДОМОР-ГЕНОЦИД 1932-1933 РОК╤В У ЗАПИСКАХ ВЧИТЕЛЬКИ, СЕЛЯНИНА, ВИКЛАДАЧА ╤ ПАРТ╤ЙЦЯ
Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам'ят╕ презентував книгу зб╕рник письмових спогад╕в про...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 14.12.2018
ДМИТРО ДОНЦОВ ╤ «ВИКРИВАЧ╤»: ДЛЯ ЧОГО РОЗГАНЯЮТЬ СКАНДАЛ ДОВКОЛА ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКА?

Рос╕йська сторона не пропуска╓ жодного кроку укра╖нського сусп╕льства щодо ув╕чнення пам'ят╕ сво╖х геро╖в – без того, щоб покотити хвилю. От ╕ р╕шення про встановлення пам’ятно╖ дошки засновнику агентства «Укр╕нформ» Дмитру Донцову, опубл╕коване на оф╕ц╕йному портал╕ столично╖ держадм╕н╕страц╕╖, викликало головний б╕ль у Москв╕, яка митт╓во п╕дключила сп╕кер╕в в Укра╖н╕ та нав╕ть деяк╕ ╕зра╖льськ╕ мед╕а-ресурси.
Чи варто на все це реагувати? Ми вир╕шили, що варто.
У чому суть звинувачень рос╕ян? Дмитро Донцов, мовляв, переклав «Майн Кампф». Також наводиться його антисем╕тська цитата. Але ж – згадаймо, що це була за доба. У т╕ часи антисем╕тськ╕ висловлювання були, на жаль, прийнятними. То був пер╕од парадокс╕в, коли начебто осв╕чен╕ люди, письменники дозволяли соб╕ й у побут╕, й у записних книжках абсолютно антисем╕тськ╕ висловлювання, але при цьому товаришували з ╓вреями, створювали ╖хн╕ чудесн╕ образи в л╕тератур╕.
Список антисем╕тських вибрик╕в представник╕в рос╕йсько╖ л╕тератури, як╕ ми могли б навести, – великий. Але ми не будемо. Ми хочемо поговорити про Дмитра Донцова. Поговорити ╕ показати, що кер╕вник предтеч╕ Укр╕нформу – Укра╖нського телеграфного агентства був значно б╕льшою постаттю, н╕ж той, ким його хочуть представити.

«ЦЕ НЕ ╢ ПРАВДОЮ…»
Але для початку – наш перший дзв╕нок Йосифу З╕сельсу, колишньому дисиденту, члену наглядово╖ Ради Укра╖нсько╖ Гельсинсько╖ групи, голов╕ Генерально╖ ради ╢вроаз╕атського ╓врейського конгресу.
- Йосифе Саму╖ловичу, на Донцова нападають, не хочуть, щоб ми мемор╕альну дошку встановлювали…
- Нам сво╓ робить, – швидко реагу╓ З╕сельс. – А щодо минулого – то час був такий. Головне, що Донцов не пропагував цього ╕ не вбивав людей. Ну, а щодо ваших опонент╕в…, то вони ж не перейменовують вулиц╕ Чехова, Досто╓вського чи Купр╕на. Хоча у вс╕х них були антисем╕тськ╕ висловлювання…
Наступний дзв╕нок – Серг╕ю Кв╕ту, екс-м╕н╕стру осв╕ти ╕ науки, колишньому президенту Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, досл╕днику б╕ограф╕╖ Донцова:
- Пане Серг╕ю, ви серйозно досл╕джували Донцова ╕ зна╓те про його певн╕ антисем╕тськ╕ висловлювання. Як ви ╖х тракту╓те?
- Донцов не був публ╕чним пол╕тиком. В╕н був р╕зкою та ╕мпульсивною людиною. В╕н не н╕с пол╕тично╖ в╕дпов╕дальност╕ за сво╖ д╕╖, був творчою натурою. Якби в╕н жив у мирний час у як╕йсь, наприклад, Франц╕╖, в╕н пров╕в би життя у кав’ярнях. Якщо захот╕ти, то можна п╕д╕брати цитати Донцова проти будь-яко╖ людини. У нього були пер╕оди, коли в╕н пересварився з╕ вс╕ма соратниками. А коли став старшим ╕ жив у ем╕грац╕╖, то став диваком. Донцова треба досл╕джувати, як пол╕тичного мислителя, вивчаючи його прац╕ час╕в революц╕╖, м╕жво╓нно╖ доби та час╕в в╕йни. Люди ж оперують його цитатами, не замислюючись над ╖хн╕м зм╕стом ╕ контекстом, в якому ц╕ судження висловлювалися. Так само ма╓мо чорно-б╕лий под╕л на «за» ╕ «проти», без бажання зрозум╕ти Донцова у сво╖й природ╕ в ╕сторичному контекст╕. Б╕льш╕сть тих, хто висловлю╓ свою думку про спадщину Дмитра Донцова, його н╕коли не читав.
- Яка його головна роль в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ ╕, якщо можна так висловитися, – головний проф╕ль?
- В╕н був видатним пол╕тичним мислителем, л╕тературознавцем, журнал╕стом ╕ редактором. Донцов прагнув вивести укра╖нське гуман╕тарне й сусп╕льно-пол╕тичне мислення з духовного фарватеру Рос╕╖. В╕н створив як╕сно нову ф╕лософ╕ю виживання нац╕╖, ╕ його ф╕лософ╕я стала основою св╕тогляду м╕льйон╕в укра╖нц╕в, ╕деолог╕╓ю нац╕онально-визвольно╖ боротьби, завдяки як╕й сотн╕ тисяч патр╕от╕в без вагань жертвували собою в ╕м’я свободи Укра╖ни.
- Чи був в╕н антисем╕том?
- «Антисем╕тизм» Дмитра Донцова входить до набору стандартних звинувачень. Однак це не ╓ правдою. Головний редактор Л╕тературно-наукового в╕сника подавав вичерпн╕ матер╕али, присвячен╕ ставленню укра╖нського пол╕тикуму до ╓врейського питання. Зокрема, статтю оф╕цера арм╕╖ УНР Володимира Кедровського «Погроми на Укра╖н╕». Автор в╕д ╕мен╕ укра╖нсько╖ державно╖ влади (у т.ч. в╕д ╕мен╕ Симона Петлюри) безпосередньо займався припиненням «такого огидного й жорстокого явища, що йому не може бути н╕якого виправдання».
Ситуац╕я була такою, що погроми мали м╕сце в ус╕х арм╕ях: б╕логвард╕йськ╕й, червон╕й, укра╖нськ╕й та ╕нших в╕йськових формуваннях. В╕н наводить статистику матер╕яльних в╕дшкодувань жертвам ╓врейських погром╕в з боку укра╖нсько╖ влади у 1919 р., каже про сво╖ звернення до ╓врейських д╕яч╕в допомагати прац╕ ╕нспектур у боротьб╕ з погромами.
Дмитро Донцов не був расистом ╕ антисем╕том. В╕н н╕коли не висловлю╓ться негативно про того чи ╕ншого мислителя на п╕дстав╕ його нац╕онально╖ приналежности. Донцов може критикувати пол╕тичну позиц╕ю чи ╕нтелектуальну традиц╕ю, але н╕коли – походження. В╕н ставив в один ряд «Маркса ╕ Магомета», «Лен╕на-Муссол╕н╕-Г╕тлера», писав про зло комун╕зму ╕ особливо його рос╕йсько╖ верс╕╖ для Укра╖ни. Але н╕коли Карл Маркс з погляду Донцова не був неправим лише тому, що був ╓вре╓м. Так само, ╕нтелектуальна традиц╕я Федора Досто╓вського може представлятися Донцовим ╕деолог╕чно шк╕дливою для тогочасного укра╖нського пол╕тикуму, проте ми вже бачили, що Досто╓вський для нього ╓ ген╕яльним письменником. Для чинного нац╕онал╕зму н╕ поляки, н╕ ╓вре╖, н╕ рос╕яни, н╕ н╕мц╕ сам╕ по соб╕ не були ворогами…

«ПОРУЧ ЛАВРИ – КАП╤ТОЛ╤Й…»
Ми перегорнули чимало електронних стор╕нок, присвячених засновнику «Укр╕нформу» Дмитру Донцову, ╕ сам╕ соб╕ поставили запитання: яким в╕н був насправд╕?
Суперечливий та контраверс╕йний, емоц╕йний та ангажований. В╕н в╕льно послуговувався й писав, окр╕м укра╖нсько╖ та рос╕йсько╖, польською, н╕мецькою, англ╕йською, французькою, можливо, ╕тал╕йською мовами...
В╕н не лише засновник Укра╖нського телеграфного агентства, який подавав найважлив╕ш╕ новини Укра╖ни п╕д час ╖╖ спроб будувати державн╕сть, в╕н – редактор вишуканого л╕тературознавчого ╕нтелектуального журналу «Л╕тературно-науковий в╕сник» та автор книг. Його багатогранний талант включав ╕ вишуканий л╕тературний стиль, ╕ проф╕ль ╕деолога.
В╕н автор фантастичного щоденника «Р╕к 1918, Ки╖в». Там перед нами постають жвав╕ ╕стор╕╖ про те, як це було, про Гетьманат, про те, чому в Скоропадського не вийшло. Це живий Ки╖в 100-р╕чно╖ давнини, в якому проглядають ц╕л╕ епохи. Ми можемо прочитати, як вони з гетьманом Скоропадським готували в╕дозву (заклик) до автокефал╕╖, писали лист про зняття анафеми з Мазепи, готуючи святкування дня його пам'ят╕. Тут ╓ см╕шн╕ д╕алоги м╕ж ним ╕ Ману╖льським: «Донцов, ви ж порядна людина, чому не комун╕ст?» – «Тому ╕ не комун╕ст, бо порядна»...
Найяскрав╕ш╕ цитати Донцова – не ╕деолога, а саме публ╕циста, який в╕д'╖жджа╓ з Ки╓ва, розум╕ючи, що гетьман програв, – так╕:
«╢ на земл╕ два велик╕ народи – Рос╕я ╕ Англоамериканц╕. Один ма╓ за головний зас╕б акц╕╖ свободу, другий – рабство. М╕ж сими культурами нам треба вибирати».
«Можна мовчати про реч╕, що не торкаються тебе. Та коли йдеться про основне: про п╕двалини нашо╖ духовности, про те, бути чи не бути людин╕ як особистост╕, тут мовчання р╕внозначне зрад╕ самого себе, ганебн╕й втеч╕ з поля бою».
«Роки 1917-1918 ще повторяться... Тод╕ треба буде, щоб на чол╕ нац╕╖ стояла нова пров╕дна верства, яка й об'╓дна╓ ╕ поведе за собою нац╕ю, не об'╓днуючись з живими трупами ╕ – як казали у нас в старовину – не радячись ╕з слабкими про силу, ╕з сл╕пими про св╕тло, а з розб╕йниками про мир ╕ згоду»...
«Богом даний вояк, якому усм╕хнеться щастя-доля, ...який завершить недовершене в 1917-22 роках у Ки╓в╕, буде не лише людина думки й вол╕. В╕н мусить бути натхнений не др╕бними ╕дейками загибаючого св╕ту, ...а тою нашою стародавньою м╕стикою, яка одна лише зломить оту темну шаманську м╕стику панування червоно╖ та б╕ло╖ орди, яка дасть остаточну перемогу Ки╓ва над Москвою, тою м╕стикою, яка в╕чним вогнем блиска╓ з легенд старого Ки╓ва (про апостола Андр╕я, про Кожем'яку, про лицаря Михайлика), з нашо╖ ╕стор╕╖, з╕ свято╖ Соф╕╖ Ки╖всько╖...
Лише ця м╕стика, яку ╕гнорувалося дос╕, дасть непереможну силу новому 1917-1918 року. Той, хто лише знайде ключ до не╖, заложить м╕цн╕, реальн╕ п╕дстави ново╖ Ки╖всько╖ держави. Треба, щоб поруч Лаври станув Кап╕тол╕й. (╢. Маланюк). Бо не встоятися йому – без не╖».

НА ТЕРЕЗАХ ДОБРА ╤ ЗЛА
╤ зда╓ться, саме це – ототожнення б╕льшовизму ╕з традиц╕ями рос╕йського ╕мпер╕ал╕зму, заклик до «в╕дд╕лення в╕д Рос╕╖, знищення ус╕лякого об`╓днання з нею», а ще – цив╕л╕зац╕йний виб╕р на користь «англоамерикансько╖ культури» (що зараз ми б назвали ╓вроатлантичним вибором), виб╕р свободи, а не рабства – саме це й ╓ головною причиною ненавист╕ кремл╕вських пропагандист╕в до постат╕ Донцова. Але х╕ба цей виб╕р не ╓ надто актуальним ╕ сьогодн╕?
Для рос╕йських (╕ пророс╕йських) шов╕н╕ст╕в, для ностальгуючих за Стал╕ним вих╕дц╕в з комун╕стично╖ ╕мпер╕╖ кожен борець за незалежн╕сть Укра╖ни це – «фашист», кожен – не залежно в╕д його погляд╕в ╕ вчинк╕в.
Але скаргами на гасло «подал╕ в╕д Москви» закордонну громадськ╕сть у ц╕ дн╕ не збуриш – у ╢вроп╕ чим дал╕, тим б╕льше тих, хто готовий п╕д ним п╕дписатися. ╤нша справа – «антисем╕тизм». Це – досить болюча для ╓врейського народу рана. А тому вишукувати в статтях ╕ теор╕ях укра╖нських нац╕онал╕ст╕в анти╓врейськ╕ нотки – улюблене заняття тих, хто хоче пос╕яти ненависть до укра╖нсько╖ незалежност╕.
Чи були святими т╕, хто в перш╕й половин╕ ХХ стол╕ття намагався сформулювати засади укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ╕де╖ й укра╖нсько╖ нац╕онально╖ держави? Звичайно, н╕. Як не був святим жоден ╕з нац╕ональних геро╖в жодно╖ ╓вропейсько╖ (╕ не т╕льки ╓вропейсько╖) нац╕╖. ╤ слова Йосифа З╕сельса – «то час був такий» – стосуються не т╕льки антисем╕тизму. Расизм, як ╕ сексизм, гендерна дискрим╕нац╕я, виправдання соц╕ально╖ нер╕вност╕ й кастовост╕ сусп╕льства – були нев╕д`╓мною частиною св╕тогляду широких мас населення у т╕ часи, коли формувався ╕ св╕тогляд того ж Донцова, ╕ аргументами в теоретичних дискус╕ях ╕нтелектуал╕в того часу.
З висоти сьогодення не виклика╓ сумн╕в╕в помилков╕сть погляд╕в тих д╕яч╕в укра╖нського нац╕онал╕зму, як╕ (як, можливо, ╕ певний час Донцов) вважали, що саме на ╕удеях лежить в╕дпов╕дальн╕сть за кризу ╓вропейсько╖ л╕берально╖ демократ╕╖ та загрозу комун╕зму, яка виходила в╕д б╕льшовицько╖ Рос╕╖. Але, щоб зрозум╕ти, до чого призведуть теор╕╖ «расово╖ чистоти», треба було пережити злочини нацизму, Голокост, а п╕зн╕ше – репрес╕╖ проти ╓вре╖в уже як «безродних космопол╕т╕в» та «прислужник╕в с╕он╕зму й ╕зра╖льського м╕л╕таризму» в пово╓нному СРСР.
Контроверс╕йн╕сть ╕ помилков╕сть деяких теоретичних суджень Донцова (а в╕н одного часу й укра╖нську нац╕ю д╕лив на три нер╕вноц╕нних раси!) неправильно було б замовчувати. Але як у цьому, так ╕ в ╕нших под╕бних випадках, укра╖нська сусп╕льна думка ма╓ керуватися одним, в╕чним критер╕╓м – зважувати ╕де╖ ╕ вчинки людини на терезах добра ╕ зла. ╤ саме з того, яка чаша переважить, робити висновок: чи г╕дна ця людина ув╕чнення в пам`ятниках ╕ мемор╕альних дошках. Вклад же Дмитра Донцова у боротьбу за незалежн╕сть Укра╖ни, безумовно, ╓ незаперечним ╕ неоц╕ненним.

Лана Самохвалова, ╢вген Якунов
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20656

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков