Версiя для друку Обговорити в форумi

«ЗІРКА»
(драма)

Ольга ПЕРЕСТЮК,
учениця 11 класу Житомирської ЗОШ №22

Дійові особи
Зірка (вона ж Анна) – дівчина 15 років
Ірина – її мати
Тато Анни – не проживає з родиною
Катерина, Ольга, Кароліна – подружки Зірки
Дмитро – коханий
Дівчинка років 6
Вчителька

І дія
Ява 1
Анна сама у своїй кімнаті, засмучена, стривожена. Ходить з кутка в куток, роздумуючи.
 Це все! Кінець! Невже таке могло статися зі мною? Я ж іще не готова стати матір’ю… а як я скажу батькам? Мама … Вона мене не зрозуміє, вона мене просто знищить, бо я їй зіпсую всю кар’єру. А в школі? Затикають пальцями , засміють. Я передзвоню татові, він мене завжди підтримує, він має і мусить мене зрозуміти. (Бере телефон і дзвонить, розмова з батьком)
- Алло! Пап, у мене проблеми. Можеш говорити?
- Так, але кілька хвилин.
- Я вагітна…
- Що?
- Я…
- Як ти могла, це ж позор, стидоба.
- Пап, допоможи мені, я не хочу, щоб усі знали, забери мене звідси.
- Я не можу, у мене нова родина. Хто він?
- Воно тобі не треба?
- Що? Хто він? Я змушу його відповісти за свої вчинки! Я його пошматую!
- Перестань, благаю… Це я винна, так сталося.
- Ну якщо так сталося, то вирішуй свої проблеми з мамочкою, ти така ж, як і вона. (Кинув слухавку)
Анна знову сам на сам, витирає сльози
Нема підтримки. А Дмитро? Він просто багатенький хлопчик, скаже: «Це твої проблеми, мала». Та він навіть не подивиться у мій бік, йому добре, у нього таких безліч, користується попитом. Спробую щось пошукати в Інтернеті, може, пощастить позбутися цього жахіття.

Ява 2
Анна і мати
Мама. Аню, я вдома! Чим зайнята?
Анна (злякано). Та ось шукаю реферат з історії.
Мама. У тебе все добре?
Анна. Так.
Мама. Уяви, у моєї колеги дочка завагітніла. А їй лише 16 років. Як вона могла! Це ж така ганьба! Сором такий! Сама ще дитина, а вже вагітна. До чого світ докотився. А я переконана, це все Інтернет, що несе розпусту. Я б такого не пережила. Ти чуєш мене, агов?
Анна. Угу.
Мама. Ти ж мені такого не зробиш? Жартую. Ходімо вечеряти. (виходить)

Дія ІІ
Ява 1
Школа, клас, урок хімії.
Анна. Дозвольте вийти.
Вчителька. Чому? У нас нова тема.
Анна. Мені не дуже добре.
Вчителька. Виходь.
Анна виходить, а в класі дівчата ведуть розмову.
Катя. Щось її часто нудить, якась вона не така.
Ольга. Перестань, можливо, щось з?їла.
Кароліна. Ага, так і є (сміється), щось таке їсть щодня.
Вчителька. Дівчата, тихо! Ви мені заважаєте!
Входить Анна, вся бліда, нахилила голову.
Вчителька. У тебе все добре, Аню?
Анна. Так…
Вчителька. Давай зателефоную мамі, або ходімо до медпункту. Ти якась не така.
Анна (злякано). Ні!
Вчителька. Ти себе бачила?
Анна мовчить. Тишу порушила Катя.
Катя. Давайте я її проведу до медпункту.
Вчителька. Ідіть.
Дівчата виходять.

Ява 2
Катерина і Анна біля медпункту
Катя. Ань, що з тобою?
Анна. Нічого, просто так.
Катя. Ти зовсім не така, як раніше. Тебе щось турбує, скажи, ми ж подружки.
Анна. Кажу, все нормально.
Катя (уїдливо). Як Дімочка?
Анна. Не знаю…
Катя. Бачила, як він вчора цілувався з Дашкою з 11.
Анна. Ну?
Катя. Що ну? Ти ж з ним щось крутила?
Анна. Ні!
Катя. Не бреши, уже півшколи про це знає, а ще… ну переглянь відео у нього на сторінці (єхидно) – нічого вона не крутила!
Лунає дзвоник, учні виходять на перерву, Анна відчуває на собі погляди, чує гигикання, тихо йде геть.

Дія ІІІ
Ява 1
Анна у своїй кімнаті, вона вперше за 9 років навчання прогулює школу. Тримає в руках телефон, переглядає відео, читає коментарії,тремтить, плаче, у розпачі починає писати Дмитру.
Анна. Привіт!
Дмитро. )
Анна. Треба поговорити.
Дмитро. Ок.
Анна. Навіщо ти це зробив?
Дмитро. ????
Анна. Я про відео… як ти міг?
Дмитро. Прикольно. Завжди так роблю. Додаю кожну до свого архівчику. Ще щось?
Анна. Так. Я вагітна.
Дмитро. Ого. Неочікувано.
Анна. Що робитимемо?
Дмитро. Твої проблеми, мені однаково.
Анна. Дімо!
Дмитро. Не пиши і не дзвони. Ти мені ніхто і звуть тебе ніяк. Пока.
Анна. Але.. так не можна.
Дмитро. Мені начхати, будеш заважати, то мої батьки тебе знищать, шмара.
Анна. Я? Ш…ра? Ти, ти …. Покидьок. Ти ж обіцяв, що ми завжди будемо разом, говорив, що любиш…
Дмитро. Обичне дєло, мала. Таких море.
Ява 2
Після переписки з Дмитром дівчина немов оскаженіла. Злість та образа нагадували про себе щомиті.
Анна у розпачі , пише записку для мами, залишає на ліжку,вибігає на вулицю, йде крізь натовп і має одне на думці – позбавити життя себе і свою ненароджену дитину. Дівчина стоїть на мосту, заплющивши очі, намагається зробити заплановане. Раптом чує дитячий голос.
Дівчинка. Агов, дівчино, ти маєш хвилинку?
Анна. Мала, йди звідси і не заважай.
Дівчинка. Просто я тут прогулююся і так хочеться з кимось поговорити…
Анна. Йди тобі кажу, чого причепилася?
Дівчинка (підійшовши ближче). Ух ти, ти така гарна, як актриса з одного кіно.
Анна. Ага, з чудового серіалу.
Дівчинка. А як тебе звати?
Анна. Ніяк.
Дівчинка. Тоді називатиму тебе Зіркою.
Анна. Чому?
Дівчинка. Ти схожа на мою маму, правда, я бачила її лише у сні, вона схожа на зірочку.
Анна. Біжи звідси, я не хочу ні з ким розмовляти.
Дівчинка. Жаль, Зірко, ти хороша. Тебе хтось образив?
Анна. Так. Дуже.
Дівчинка. А ти прости, бо найбільша втрата – втрата рідної людини. Ось у мене немає мами, вона народила мене у 16, покинула, а потім наклала на себе руки. А я її люблю, хоча жодного разу не бачила. А так хотілося… Злазь, Зірко, давай поговоримо.
Анна спускається, дівчинка їй допомагає. Анна плаче, обійнявши руками коліна і схиливши голову. Дівчинка намагається її втішити.
Дівчинка. Зірко, не плач, усе буде добре. Невирішених справ не буває. Ти така красива, а ти любиш зорі? А ти знаєш, що зорі – то люди. Я назву одну з них твоїм іменем, і буду завжди з тобою розмовляти. Ти знаєш, я така фантазерка!

Ява 3
Дівчата чують чоловічі і жіночі голоси. Анна чує серед голосів своє ім?я. до них підходять мама і тато Анни.
Мама. Аню, що ти намислила? Ми ледь тебе знайшли. Я так перелякалася, коли побачила записку «Прости за все, якщо можеш. Я зіпсувала тобі життя. Так буде краще», одразу подзвонила батькові, він мені все розповів, а потім це страшне відео… Це ти мене прости, я занадто захопилася собою та ідеалізувала своє життя. Прости. Я зроблю все можливе, щоб тобі допомогти, повір, я не хочу тебе втрачати.
Анна. Мамо, мені так соромно…
Тато. Аню, прости мене, що не допоміг тобі ще одразу, але зараз я поряд, я завжди буду з вами і ніколи не залишу.
Анна. Але я ж вагітна…
Мама. Ми зробимо все, щоб тобі і твоїй дитині було добре, не бійся, ми з тобою.
Анна. А де дівчинка? Тут була дівчинка, вона мене врятувала, назвала Зіркою, вселила надію. Де вона? (Починає шукати)
Тато. Аню, донечко, то, напевне, твій янгол-охоронець, посланий Богом. Його людина відчуває у хвилини розпачу і безвиході.
Анна. Тату, але вона була тут.
Тато. Вірю, що була. І хочу, щоб вірила ти, що у світі є ті люди, які тебе завжди врятують і підтримають. Ти її обов’язково побачиш, вона прийде.
Анна. Я чекатиму її вночі, коли дивитимусь на зорі, бо серед них одна зірка – то я, так сказав мій ангел. Ходімо додому.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2019 > Тема "Душі криниця"