Версiя для друку Обговорити в форумi

1 червня – Міжнародний день захисту дітей

«З кошиком на полювання» - друга книжка поезій для дітей української письменниці з Криму Галини Литовченко. В цікавій формі авторка знайомить своїх юних читачів як з поширеними, так і рідкісними грибами – цінним та корисним продуктом, яким щедро обдаровує світ матінка Природа.
Для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

ТИХЕ ПОЛЮВАННЯ
Збір грибів – приємне та корисне заняття, якому люди дали влучну назву: тихе полювання. Прогулянка в лісі, у полі або в лузі з батьками, бабусею та дідусем приносить задоволення і дітям, і дорослим. А оте, так зване тихе полювання – напрочуд захоплююча та азартна справа!
Знайти гриб під хвоєю, у піску, у траві чи на стовбурах дерев – не так вже й легко. Потрібно бути уважним, спостережливим, знати повадки грибів та їх звички.
Зі «зброї» на полювання достатньо взяти з собою палицю, щоб розшукувати нею гриби у листі і траві, та ще – невеличкий ножик. Хоча трубчасті гриби з товстими ніжками, які ростуть поодиноко, краще викручувати з ґрунту, а пластинчасті, що зростають зграйками, кущиками, та ще й мають крихку структуру потрібно зрізати. Так, принаймні, радять знавці.
А головне – важливо знати, які гриби їстівні, а яким не місце у вашому кошику. Покладатися на приємний запах та привабливий зовнішній вигляд не варто. Бо ж і мухомор – он який гарний! Але ж кожен знає, що це отруйний гриб.
Щоб стати справжнім грибником, дітям потрібно вирушати на збір грибів лише з досвідченим наставником, щоб не потрапити часом у якусь халепу. А ще варто перед тим добре підготуватися, почитавши енциклопедію або ж книгу про гриби, що ростуть у вашій місцевості, і гарно вивчити їх. Тоді й результат полювання буде відмінним.
Нехай ваші кошики наповнюються цінними та смачними грибочками!
Автор
 
БОРОВИК
Здавна ходить у пошані
і вклонятися не звик.
Та й позує на екрані
найчастіше боровик.

Сам високий та дебелий,
має бархатний убір,
а слугує за оселю
весь йому сосновий бір.

В кожнім кошику баж?ний
цей король не просто так:
і в засолі, і в сметані
найдобріший він на смак.

ВОВНЯНКА
І в прохолодну, і в теплу погоду
носить ця панночка фетрову шапку.
В лійці утримує росяну воду –
п’ють з неї бджоли, і оси, і бабки.

Колір ліловий у кілька відтінків,
наче із вовни голівка (чи з вати).
На капелюшику ніжні пір’їнки
так і кортить гребінцем причесати.

Сік гіркуватий вовнянок-грибочків –
треба їх довго варити в окропі!
Потім – заправити сіллю та кропом
і смакувати узимку із бочки.

ГЛИВА
Вишняки-підвишники
пишними напливами
виросли на стовбурах
і пеньках дерев.
Називають здавна їх
в Україні гливами;
повний кошик гливок ми
швидко наберем.

В попелястім кущику,
мов під черепицею,
добре заховалося
від очей дупло.
Стала хатка білочки
відтепер темницею –
наче і життя у ній
зроду не було.

ГРУЗДЬ
Він пелехатий, а з віком – то й лисий,
вискочить з рук, бо слизький наче равлик.
Темний стрічається і білобрисий
(так, як і сірий, і білий журавлик).

В групі зростає, буває – в букетах.
Груздів шляхетними люди вважають.
І на кухоннім столі й на банкетах
мати солоні грибочки бажають.

Їх віднайти – не легка це робота,
вміють ховатися в листя та хвою.
Тож, якщо груздя зустріти охота,
палицю треба носити з собою.

ДОЩОВИК
На закінчення в траву
дощ закинув булаву.
Не одну, а цілих п’ять –
покотом усі лежать.
Білі круглі із шипами
ждуть козачок з козаками.

Хай гриби-дощовики
розростаються в боки,
дують щоки, як сичі,
трансформуються в м’ячі.
…Будуть потім козачата
з порхавками діло мати.

ДУБОВИК
Знає Полісся його й Лісостеп –
ніжка міцна, наче стовбур у дуба.
Квіти в росі і пташиний вертеп –
все навкруги йому миле та любе.

Вгледить якщо його пильний грибник –
враз переможе мисливця сваволя.
Перекочує тоді дубовик
з долу у кошик – така його доля.

Стримати розпачу гриб не зуміє,
шапка від дотику враз посиніє.

ЗМОРШОК
- Якого віку гриб оцей?
- Поважного здається…
- А може зморщилось лице,
бо він весь час сміється?

Сміється сонечку вгорі,
що роздає засмагу,
струмочкам радісним, котрі
звиваються зиґзаґом.

З’явився першим він на світ
ще в березні чи квітні.
Вгадаєш, скільки зморшку літ?
- Скажімо… повнолітній.

ЗОНТИК
Парасольки, мікрофони
розрослися в гаї,
стали в лузі на припони,
де пташки співають.
Довгі ніжки і спіднички,
як в зірок балету.
Та ніхто не має звички
їм нести букети.
Грибники їх добре знають,
бо в грибах учені,
а в загалу – успіх мають
на широкій сцені.
Дехто думає: гриби ці –
з роду мухоморів
і не місце їм в корзинці
у грибному зборі.
Але зонтик – важна птиця!
Він не гірший печериці!

КРАСНОГОЛОВЕЦЬ
Суто грибна, суто трубчаста класика:
ніжки міцні, капелюшки червоні.
Бачу по личку друзяки Тарасика –
радий, що гриб уже в нього в долоні.

Пильно вивчає навколо місцину –
може гуртом тут зростають грибочки?
От би таких насушити на зиму!
От би таких засолити дві бочки!

Друг мій Тарасик – азартна людина –
в тата навчився на гриб полювати.
Бродять дібровою батько із сином,
пахнуть грибами і погріб, і хата.

ЛИСИЧКИ
Ці грибочки мають звичку
розважати грибників.
Позбігалися лисички
в папороть з усіх боків.

На ватаги золотисті
набрели зненацька ми.
Бач, сховалися під листя –
грають в піжмурки з людьми!

МАСЛЮКИ
Ой липучі ж малюки
ці пухкенькі маслюки.
Люблять хвою і пісок:
заховалися в лісок,
де ростуть ялини й сосни,
чути пташки голосок.

Доки їх збирали ми –
стали «темними» людьми:
чорні пальці і долоні,
очі від піску червоні.
Будуть митися до ночі
тато, мама і дві доні.

МОХОВИК
Ну й настирний! Наче бик
розсуває мох та хвою –
на світ божий моховик
цілий гурт веде з собою.

Цілий гурт – і зліва, й справа.
Ну й вечеря буде в нас!
Про смачні з грибочків страви
розповів мені Тарас.

Приготую на пательні
сам для родичів смажені.
Покладу в красиве блюдо
й щиро пригощати буду.

ОПЕНЬКИ
І великі, і дрібненькі
повсідались на корчі
колективами опеньки –
люблять тихі посиденьки
і під сонцем, і вночі.

Легковірні диваки!
Схованок не мають зроду –
ваблять зір, мов п’ятаки,
і потрапили таки
в піч до нашої господи.

ПЕЧЕРИЦІ
Що за важні білі птиці
повсідались на траві?
То панянки-печериці,
мов тарілочки нові.

Сяють, наче – із фарфору,
видно їх із далини.
Дощову і теплу пору
люблять змалечку вони.

Як же виросли тепер?
Бо ж дощило у четвер!

ПІДБЕРЕЗНИКИ
Підберезників тих – море!
Має кілька гриб імен.
Полюбляє білокорих –
не цікавиться, де клен.

Де березове коріння
проростає їх насіння:
там вони лишають спори –
саме так знавець говорить.

Підберезник (він же бабка)
носить бархатисту шапку:
попелясті, білі й бурі
зустрічаються в натурі.

РИЖИК
Гриб, як сонечко руденький,
справжній видався атлет!
Вабить очі здалеченька
мускулистий силует.

Сила м’язів та засмага
грають в крапельках роси.
Не підводить рівновага –
стійкість додає краси.

Ще й смугастий, наче котик.
А – ко-рис-ний! Містить він
у собі антибіотик
лак-та-рі-о-ві-о-лін.

РЯДОВКА
Просяться до скоромовки
сіро-глянцеві рядовки.
До їх гурту в грибника
так і тягнеться рука.

Не вибагливі до грядки,
в чехарду охоче грають –
розмістились по порядку
край доріг, у лузі, в гаю.

І гуртом, і поодинці
роблять грибникам гостинці.

СИРОЇЖКИ
Жовті шапочки й рожеві,
білі ніжки, рівний стан.
В назві їх (а це – суттєво)
справді ж криється обман.

Звірі й птахи їх сирими
мають в лісі за харчі.
Нам смакує юшка з ними
із гарячої печі.

ТРЮФЕЛЬ
Вміють шукати їх навчені свині –
чують по запаху трюфеля дім.
Щоб не потрапити в очі людині,
в схові грибочок живе землянім.

Десь записався у делікатеси,
має чудне іноземне ім’я.
Лиш поросятам відома адреса,
де його хатка – не відаю я.
***
Те ж саме, але з ілюстраціями – на Фейсбук-сторінці «Кримської світлиці»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia/
***
На фото: квітень 2019 року, київський Театр на Подолі, член журі Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!» ім. Д. Кононенка, кримська поетеса Галина Литовченко нагороджує юного поета-переможця  Максима Смовського з Чернігівщини

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2019 > Тема "Душі криниця"