"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2019 > Тема "Душі криниця"
#31 за 02.08.2019
ПРАЦЬОВИТИЙ ДУМ: ПОВЕРНУТИ ╤РИНУ МАЦЕНКО ЧИТАЧАМ
Письменник ╕ час
Ск╕льки мусить зробити людина, аби чогось важити, аби про не╖ пам’ятали? Це питання зас╕ло в голов╕ в╕д моменту знайомства з симпатичним роботом Думом – дов╕дковою ун╕версальною машиною, що зна╓ в╕дпов╕д╕ чи не на вс╕ на св╕т╕ питання. А був цей робот «винайдений» десь у невелик╕й к╕мнат╕ ╤риною Маценко — ж╕нкою з душею, як╕й не очуж╕ли в╕дгомони добрих мр╕й з електричним фантастичним в╕длунням — ще у 1976 роц╕. Ц╕лий св╕т обдарованого ╕нженера ╕ його зд╕бних машин вир╕с з╕ стор╕нок дитячо╖ книжечки з яскравими ╕люстрац╕ями Г. Ясинського ╕ сповнився металевим голосом Дума. Ця фантастична казка здатна захопити у сво╖ тенета фантаз╕ю не лише д╕тей, а й дорослих, ╕ дати добр╕ вказ╕вки на шляху до справжньо╖ людяности, бо машини машинами… але, схоже, н╕що не зам╕нить товариства людини. Адже нав╕ть маленька д╕вчинка здатна звершити сво╓ю присутн╕стю для живого, спраглого сердечно╖ розмови ген╕я б╕льше, н╕ж ус╕ мислим╕ ╕ немислим╕ винаходи та «розумн╕» прилади. Як сказав один ╕з геро╖в «Солярису» А. Тарковського: «Людин╕ потр╕бна людина». Надвор╕ стояв 1972 р╕к. До виходу казки залишалося чотири роки. Ця книга про реал╕зац╕ю справжнього покликання ╕ внутр╕шню тугу, в н╕й прор╕заються гостр╕ гран╕ смутку заплутано╖ в житт╕ людини, яка шука╓ ╕ знаходить вих╕д з╕ сво╓╖ печал╕, приймаючи правильн╕ р╕шення. Перех╕д в╕д ╕нтроверс╕╖ (яка, вт╕м, не ма╓ н╕чого сп╕льного ╕з соц╕офоб╕╓ю), занурення у себе ╕ свою працю до в╕дкриття себе перед людьми ╕ руйнування високих паркан╕в, — усе це у п╕дсумку дару╓ геро╓в╕ насолоду справжн╕м життям. Казка розпов╕да╓, що герой ╕золювався, щоб реал╕зувати св╕й винах╕дницький дар ╕ лиш згодом збагнув справжню мету свого життя – допомогти людям. ╤нженер поста╓ перед нами трохи дивакуватим ген╕╓м, але це не «mad professor» — популярний у л╕тератур╕ та к╕номистецтв╕ Заходу мем та архетип (Ц╕кавий факт: у той самий час, коли створювалася книга «Працьовитий Дум», розпочав експерименти у галуз╕ електронно╖ музики молодий британський музикант та продюсер Н╕л Фрейзер, б╕льш знаний як Mad Professor — С.Г.). В╕н в╕дкида╓ порожню балаканину ╕ розваги, не ма╓ ан╕ друз╕в, ан╕ родини, а все лиш для того, аби за власний кошт (адже держава його д╕яльн╕стю не ц╕кавиться взагал╕) споруджувати чудов╕ робовинаходи. Ба б╕льше, герой демонстру╓ яким повинен бути справжн╕й ╕нженер. У велетенськ╕й радянськ╕й машин╕ не було м╕сця для ун╕версального ген╕я. Людина була зам╕нною запчастиною, гвинтиком, ун╕кальн╕сть ╕ особист╕сть якого н╕велювались у соц╕ал╕стичних буднях. Адже якщо держава не дасть згоди на тво╓ ╕снування – ти загинеш. Св╕т ╕нженера зр╕с на зовс╕м ╕нших ментальних просторах. Знання героя були всеб╕чними, а навички практичними. В╕н один, створюючи машини, перевершив ц╕л╕ науково-техн╕чн╕ ╕нститути, що з╕ скрипом ╕ з╕тханням створювали видим╕сть активно╖ та пл╕дно╖ д╕яльност╕. ╤ хоч це казка, вона демонстру╓ варт╕сть нав╕ть одн╕╓╖ окремо╖ людини, яка ╓ ц╕л╕сною ╕ самодостатньою, реал╕зованою, бо керу╓ться не повинн╕стю чи насильницьким контролем, а внутр╕шн╕м почуттям в╕дпов╕дальност╕ перед собою, а тому – чужою культур╕ СРСР… От що д╕йсно знаково: добра дитяча книжечка стала оптим╕стичним св╕тлим символом того, що паркани, мури, будь-як╕ ст╕ни, що закривають та пригн╕чують особист╕сть, мусять бути зруйнованими. А через три роки п╕сля виходу книги, рок-гурт Pink Floyd ставить рок-оперу «Ст╕на» («The Wall»), а ще через три роки на екрани виходить музичний ф╕льм з в╕дпов╕дною назвою. На Потсдамськ╕й площ╕, над бункером Г╕тлера ╕ на тому самому м╕сц╕, де стояла щойно знесена Берл╕нська ст╕на було зд╕йснено ще одну постановку «Ст╕ни», чи не найгранд╕озн╕шого шоу минулого стол╕ття, яка в к╕нц╕ розвалю╓ться ╕ ста╓ великою загальнолюдською алегор╕╓ю. А книга ╤рини Маценко, сповнена сонячними флю╖дами, орган╕чно ╓дна╓ться з╕ св╕товими настроями попри будь-як╕ зал╕зн╕ зав╕си, берл╕нськ╕ мури та цензуру.. Невпинний танок кумедних робот╕в, весела метушлив╕сть ╕ механ╕чний галас не дозволять маленькому (та й великому) читачев╕ хоч на мить в╕д╕рватися в╕д повчально╖ ╕стор╕╖ (яку також «Дум розпов╕в»). Метром теми робовинаход╕в справедливо вважати американського письменника-фантаста Айзека Аз╕мова, який у низц╕ твор╕в порушив питання сп╕вжиття робот╕в та людей, створив власний, ун╕кальний св╕т, що в ньому окр╕м знаних людство закон╕в ф╕зики функц╕онують закони роботехн╕ки. Звучать вони так: 1. Робот не може скривдити людину, а також не може сво╓ю безд╕яльн╕сть дозволити, аби людин╕ була завдана шкода; 2. Робот мусить п╕дкорятися командам людини, якщо ц╕ команди не протир╕чать Першому закону; 3. Робот повинен турбуватися про свою безпеку у випадках, коли це не суперечить Першому ╕ Другому законам. Д╕я закон╕в простежу╓ться чи не у вс╕х творах письменника, зокрема в опов╕данн╕ «Хоровод» читач спостер╕га╓ за переб╕гом под╕й на планет╕ Меркур╕й, куди прибули з завданням люди – Пауел та Донован – у супровод╕ робота СПД (Сп╕д╕), ╕ яким недбале ставлення до закон╕в мало не коштувало життя. Св╕т робот╕в Айзека Аз╕мова, рац╕ональний ╕ суворий, протиставля╓ться сонячному та ласкавому св╕тов╕ ╤рини Маценко. ╤ хоча, безумовно, призначення робота – допомагати людин╕, полегшити ╖╖ життя, однак зодягнутий у барвист╕ та дитинно добр╕ образи д╕м старого ╕нженера вселя╓ у нас, що живемо в зг╕рклому в╕д випробувань злобою ╕ прагматизмом час╕, ту енерг╕ю житт╓вого в╕та╖зму. Отож, ск╕льки мусить зробити людина?? Створити бодай один фантастичний св╕т, що дихатиме живими легенями на повн╕ груди незг╕рш «Чар╕вника кра╖ни Оз», – невже мало? Вразило, що ╕м’я людини, яка присвятила себе ф╕лолог╕╖ та л╕тератур╕, писала ╕ видавала книги, понад 30 рок╕в об╕ймала посаду старшого редактора у видавництв╕ дитячо╖ л╕тератури «Веселка» (видавництво засноване 9 березня 1934 у Ки╓в╕), — вже встигло незбагненним чином припасти товстелезним шаром пороху. В дитяч╕й б╕бл╕отец╕ ╤вано-Франк╕вська знайшовся у сховищ╕ (!) один лиш прим╕рник «Працьовитого Дума», про авторку, ╖╖ життя – ан╕ словечка нав╕ть в обласн╕й б╕бл╕отец╕. М╕сто Льв╕в в╕дкрило нову грань: подарувало зб╕рку пов╕стей та опов╕дань «Попливемо на Дунай» ╕ скупеньку на детал╕ статтю у третьому том╕ антолог╕╖ л╕тератури для д╕тей та юнацтва п╕д назвою «Дивосв╕т «Веселки», яка бодай розпов╕да╓, що ╤рина Володимир╕вна Маценко народилася 7 вересня 1927 року в м╕ст╕ Ялт╕. Дитяч╕ роки проминули на Одещин╕ та в Херсон╕, де в 1947 роц╕ вона зак╕нчила середню школу. Через р╕к вступила до Одеського державного ун╕верситету ╕мен╕ ╤. ╤. Мечникова на ф╕лолог╕чний факультет ╕ зак╕нчила його 1953 року. У 1954–1957 роках працювала редактором-консультантом на Ки╖вськ╕й студ╕╖ художн╕х ф╕льм╕в та навчалася в асп╕рантур╕ при Ки╖вському державному ун╕верситет╕ ╕мен╕ Тараса Шевченка. …Нагороджена орденом «Знак Пошани». У «Веселц╕» побачили св╕т книжки ╤рини Маценко: пов╕сть «Стежки над Россю» (1974), казка «Працьовитий Дум» (1976), пов╕ст╕ та опов╕дання «Попливемо на Дунай» (1982). Так╕ люди варт╕ не формальних, осм╕яних ще Миколою Хвильовим, орден╕в-ордер╕в, не радянських «Знак╕в Пошани» (от╕╓╖ дешево╖ «пол╕тично╖ б╕жутер╕╖», як найвлучн╕ше назвала так╕ нагороди Л╕на Костенко), а реально╖ пам’ят╕, прочитання ╕ перечитування. А працьовитий Дум може стати добрим другом ╕ вчителем д╕тей нав╕ть сьогодн╕. Стан╕слава Гальба
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2019 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21389
|