"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема "Душі криниця"
#3 за 17.01.2020
ХРЕЩЕННЯ
Наш╕ традиц╕╖
19 с╕чня — трет╓ велике свято Р╕здвяного циклу - Богоявлення Господн╓, яке у народ╕ отримало назви Хрещення, Водохреще, Йордан... Переду╓ святу Надвеч╕р'я Богоявлення Господнього, або Йорданський веч╕р, Голодна кутя. Готуючись до нього, увесь день дотримувалися суворого посту. Неодм╕нно йшли до церкви, де в╕дбувалося святкове Богослуж╕ння з освяченням води. Прин╕сши ╖╖ у глечику додому, господар кропив ус╕х член╕в с╕м'╖, хату, криницю, прибудови, реманент, сад, город, худобу... На дверях малювали крейдою або глиною хрестики, а хрестики-витинанки з паперу (╕нколи ╖х виготовляли з╕ соломи) кр╕пили на в╕конному скл╕. Приступаючи до вечер╕, сл╕д випити свячено╖ води ╕ помолитись. Так само, як ╕ на Святий Р╕здвяний веч╕р готували кутю, узвар, але вже не обов'язково дванадцять п╕сних страв. Пекли обрядов╕ пироги, книш╕. П╕сля вечер╕ «закликали мороз», щоб добре хл╕б родив. У багатьох рег╕онах Укра╖ни було заведено «проганяти кутю». Як правило, д╕ти виходили на подв╕р'я ╕ зчиняли галас, били макогоном по плотах, бляшаних в╕драх, вигукуючи: - Ут╕кай, кутя, ╕з покутя! У саме свято Богоявлення Господнього п╕сля церковно╖ в╕дправи також святять воду. Обряд водосвяття часто зд╕йснюють на р╕чках та озерах. Прорубуючи ополонку, ставлять хрест з льоду, прикрашають його сосновими г╕лками, кольоровими стр╕чками, в╕нком з мирту. А см╕ливц╕ нав╕ть купаються у крижан╕й вод╕, п╕рнають ╕ шукають хрест, який зумисне опустив в ополонку священик. Набраною б╕ля церкви свяченою водою так само окроплюють один одного, помешкання. Набирають ╕ «про запас», збер╕гають протягом року - до наступного Водохреща. Адже йорданська вода ма╓ чудод╕йну силу, л╕ку╓, поверта╓ здоров'я, обер╕га╓ в╕д нечистого. У народ╕ кажуть: - День на Водохрещу теплий - хл╕б буде темний. - День на Водохрещу ясний, сонячний - хл╕б буде чистий. - Якщо на Водохрещу день похмурий, небо вкрите хмарами - у колосках буде багато «сажки». - Мороз на Водохрещу сильний - на хл╕б не гн╕вайся. - Глибокий сн╕г у цей день об╕ця╓ родючий р╕к.
БАБИН ВЕЧ╤Р
Таке ориг╕нальне д╕йство, яке називали «бабиним вечором», можна було побачити т╕льки на Закарпатт╕, ╕ то лише з 16 на 17 с╕чня. Про нього пам'ятають х╕ба що старожили. Насамперед кропили хати свяченою водою, яку збер╕гали з минулор╕чного Водохреща або Стр╕тення. Ж╕нки у ц╕й вод╕ зам╕шували борошно ╕ отриманим т╕стом на дверях, одв╕рках, в╕конних рамах вил╕плювали хрестики. Так само це робили днем п╕зн╕ше у Надвеч╕р'я Богоявлення. Вони вважалися оберегом в╕д нечисто╖ сили. У той час д╕вчата збирали на сво╓му подв╕р'╖ тр╕ски в╕д букових дров. ╤ то т╕льки в╕д букових, щоб пот╕м у л╕сах знаходити багато гриб╕в, особливо б╕лих. Увечер╕ юнки намагалися напрясти якомога б╕льше прядива, аби зл╕ та заздр╕сн╕ баби «не плювали ╖м на куделю». Таке прядиво затулить ╖м рота... Не згадували на «бабин веч╕р» вовк╕в, бо т╕ почують ╕ неодм╕нно завдадуть шкоди отарам. А от на ведмедя можна було гримнути, бо в╕н спить у барлоз╕ ╕ н╕чого не чу╓. Але лихих сл╕в не вживали. Негоже! Так, це лишень пов╕р'я...
ХТО ЗАБРАВ СВЯТА?..
20 с╕чня — Собор ╤вана Хрестителя, або, за народним календарем, Зимового Предтеч╕. Цей день, як ╕ наступний, знамену╓ завершення Р╕здвяних свят. Отож в╕дзначали Посвятки. На Зимового Предтеч╕ запрошували гостей ╕ сам╕ ходили один до одного в гост╕. Родина, сус╕ди збиралися гуртом. Споживали те (а це головним чином м'ясн╕ страви), що залишилося в╕д Р╕здвяних свят. Частину роздавали б╕дним, убогим. Розносити так╕ гостинц╕, як правило, доручали д╕тям. Добра християнська традиц╕я, та ще й виховна! Для д╕тей - це й почесна м╕с╕я. Частуючись, з ностальг╕╓ю, але не з╕ смутком, згадували про свята, що минули, говорили про те, як швидко сплива╓ час... Зв╕сно, бажали один одному у щаст╕ та здоров'╖ зустр╕ти наступн╕ Р╕здво, Василя, Йордан. З цього приводу в Галичин╕ говорили: - Прийшов ╤ван Предтеча Й забрав свята на плеч╕. Пон╕с ╖х аж до Риму, А принесе на наступну зиму. Хоча, за церковною традиц╕╓ю, в╕таються «Христос Рожда╓ться!» аж до Стр╕тення (15 лютого), однак ц╕ свята залишаються лише у пам'ят╕ ╕ теплих спогадах...
НЕ ╤ВАН, А П╤В-╤ВАН
21 с╕чня — народне свято П╕в-╤вана, або ще один Р╕здвяний день. Його святкували переважно ж╕нки. Кажуть: “П╕в-╤вана полоще ложки”. Зв╕сно, п╕сля тривалих р╕здвяних свят у всьому доводиться наводити лад. Цей день сп╕впада╓ з днем, коли святкували Р╕здво. Закр╕пилися за ним й ╕нш╕ назви - Випровадження, Проганяння свят... Власне, саме в╕н повн╕стю завершував весь цикл новор╕чно-р╕здвяних свят. Старш╕ ж╕нки ходили в╕д хати до хати, трохи частувалися, а пот╕м збиралися в одн╕й з осель знову ж за багатий ст╕л. Зносили ╕нвентар для пряд╕ння, ткання полотна. Тож ╕ свята проганяли, ╕ за роботою часу не марнували. Вважалося: - Якщо на П╕в-╤вана в╕тер пов╕╓ з╕ сходу, то л╕то буде сухе, а з п╕вдня - грозове. - Який П╕в-╤ван - таке л╕течко. П╕дготував Тарас ЛЕХМАН
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21929
|