Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3444)
З потоку життя (6681)
Душі криниця (3613)
Українці мої... (1482)
Резонанс (1541)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1720)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ НА ╢ВРОБАЧЕНН╤ ПРЕДСТАВЛЯТИМЕ ГУРТ GО-A
Ф╕нал нац╕онального в╕дбору на м╕жнародний п╕сенний конкурс "╢вробачення-2020", що в╕дбувся у...


СЕРДИТИЙ КАСЯН
Лише у високосний р╕к, тобто раз на чотири роки, 29 лютого, вшановують Святого Касяна.


«ПОВЕРН╤ТЬ, ПОВЕРН╤ТЬ МЕН╤ ОБГОР╤ЛУ ДОМ╤ВКУ»
13-16 лютого у Ки╓в╕, В╕нниц╕, Житомир╕ та ╤рпен╕ в╕дбулися поетично-музичн╕ зустр╕ч╕ «В...


НАЦ╤ОНАЛЬН╤СТЬ – «УКРАИНЕЦ», Р╤ДНА МОВА – «РУССКИЙ»…
Такий запис зробила обл╕ковець у 2001 роц╕ п╕д час перепису в С╕мферопол╕ – про кого б ви...


«МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!»
ДУХОВНИЙ «МОСТИК» З КРИМУ ДО УКРА╥НИ - ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ КОНКУРС «З КРИМСЬКИМ...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 24.01.2020
ВДИХНУТИ ВОЛ╤
Галина ЛИТОВЧЕНКО

Тиди-дик, тиди-дик… Чух-чух-чух-чух… Невпинно на вс╕ голоси (залежно в╕д д╕аметру) торохтять кол╕щата сумок, вал╕з, «кравчучок» та ╕нших пересувних засоб╕в, долаючи то бетоновану п╕шох╕дну дор╕жку, то засипану щебенем ╜рунтову обочину. На рос╕йському кордон╕ все «чики-пики», зг╕дно стандарт╕в, – демонструють укра╖нцям, що облаштувалися тут надовго. У наших – стандарти прост╕ш╕, тимчасов╕: чи то карають незручностями кримчан, чи то обнад╕юють.
Кол╕щата стрибають по бездор╕жжю, немов нав╕жен╕ – мандр╕вники посп╕шають як можна швидше подолати прикр╕ кордонно-митн╕ перепони, щоб на повн╕ груди вдихнути вол╕. Нав╕ть т╕, як╕ щойно в╕тали солдатик╕в у камуфляж╕ «дубок» завченим з радянських час╕в «здрав╕я желаю», на каланчакському боц╕ стають куди балакуч╕шими.
Он та з╕ стриженою потилицею, що також «здрав╕я желаю» в╕дпускала рос╕йським воякам, ще й пир╕жком одного пригостила лярва. Сама бачила. Якого ж б╕са на Херсон преш – за паспортом б╕ометричним? Оч╕ мо╖ тебе б н╕коли б╕льше не бачили! А сид╕ли ж поряд у маршрутц╕ перев╕зника. Знала б – перес╕ла.
Традиц╕йно в╕таю сво╖х «Слава Укра╖н╕!». В╕дпов╕дають правильно. А на Чонгар╕ контрактник, певне, бо в╕ком старший буде н╕ж строковики, якогось разу «╤ вам таво же…» л╕ньки кинув мен╕ у в╕дпов╕дь. Неподобство! Схоже «сепар» затесався в ЗСУ. А можливо – взяв п╕д сумн╕в мою щир╕сть. Зауваження не зробила за нестатутний в╕дгук – сам╕ зна╓те чому. Не хот╕лося гаяти час, перемагало бажання скор╕ше вдихнути вол╕.
Оце ск╕льки ╖жджу туди-сюди, ст╕льки й нових вражень та сюжет╕в назбирую. Щось може й забулося, як таке, що не дуже важливе, щоб його пам’ятати, але багато чого не викинеш з голови, бо ж воно, як бальзам на душу. Вражень б╕льше на зворотному напрямку – у б╕к п╕вострова. За час перебування на материку кримчани швидко робляться «борзими» – так надихаються свободою, що забувають, куди ╖дуть. Але бувають ц╕кав╕ казуси й на ви╖зд╕ з Криму. Он вже одна чорнява ж╕ночка-укра╖ночка в╕дбр╕ху╓ться кр╕зь в╕конце в╕д рос╕йського прикордонника. Йшла попереду мене з╕ сво╓ю повнол╕тньою д╕вулею, але, видно, розмовляли не про те, що потр╕бно було б. А могла ж передбачити матуся, що потраплять до р╕зних турн╕кет╕в, ╕ про╕нструктувала б д╕вулю, як краще в╕шати локшину на вуха москалику.
 ╤нтернет – воно, звичайно, д╕ло хороше, але ж видав, зараза, недругов╕ секретну ╕нформац╕ю про те, що недавно отримувала матуся у районному в╕дд╕лку ЗАГСу дубл╕кат св╕доцтва про народження дон╕, щоб чистеньке, без всяких там непотр╕бних штампик╕в. Наш╕ все ╕ так добре зрозум╕ють, але для чого ж╕нц╕ зайв╕ хвилювання перед прац╕вниками Державно╖ м╕грац╕йно╖ служби? А рос╕йському прикордоннику все ц╕каво знати. ╤ хоча у в╕конце д╕вчина сунула йому аусвайс ╕з двоголовим орлом, чогось приск╕пався до т╕╓╖ ново╖ в╕ртуально╖ метрики. Чи вона тоб╕ треба?
 - Куда ╕ за ч╓м путь д╓ржит╓? – продовжив ц╕кавитися п╕сля допиту про дубл╕кат.
 - В Х╓рсон…
 - Цель по╓здк╕?
 - Получ╓н╕╓ паспорта…
 Матуся б╕ля сус╕днього в╕конця збл╕дла та ледь на кахл╕ не звалилася.
 - Зач╓м он вам нужен? У вас же ╓сть паспорт.
 Д╕вуля заметушилася, кинулася поглядом до мами – добре що майже поруч. ╤ у мат╕нки голова вже п╕шла обертом – треба якось виручати нерозумне дитинча.
 - А што, н╓льзя? Нас н╕кто укра╕нского гражданства н╓ л╕шал. ╤ я, ╕ муж ╕м╓╓м укра╕нск╕╓ паспорта, как ╕ у больш╕нство кримчан. Поч╓му дочь н╓ мож╓т ╓во получить? Ми наруша╓м закон?
 - Н╓ наруша╓те…
 - Так в чьом суть вашого вопроса? ╢сл╕ буд╓т запр╓т на двойно╓ гражданство, тогда на с╓м╓йном сов╓те реш╕м, от какого отказиваться, – прис╕кла матуся пот╕к зайвих питань з вуст прикордонника.
 Той нав╕ть не посм╕в зробити зауваження б╕дов╕й молодичц╕ за втручання в його службов╕ обов’язки. Розгубився б╕долаха.
 Взагал╕ народ стара╓ться зайвих сл╕в не вживати ╕ на питання в╕дпов╕да╓ коротко та ясно. А от на зворотному шляху п╕сля майданно╖ свободо-терап╕╖ трапляються занадто см╕лив╕ ╕ндив╕ди. Минулого разу мен╕ аж дуже моторна попутниця трапилася. Подорожувала не вперше ╕ як╕ гостинц╕ варто взяти для домашн╕х, що чекають на ╖╖ повернення в севастопольськ╕й квартир╕, знала добре. Але ж то таке… Ще який митник трапиться. Одному жирна домашня качка в оч╕ кинеться, другому шматок сала, третьому пляшка самогону. На цей раз мед йому пом╕шав, бо тара, буц╕мто, не в╕дпов╕дала вимогам: двол╕трова банка – це вже занадто для севастопольських хохл╕в.
 - Буд╓м составлять протокол… – в╕дставив митник у б╕к сло╖ка.
 ╤ тут ж╕ночку понесло… Аж затремт╕ла в╕д обурення.
 - Е н╓-╓… Т╕льки не вам…
 Вхопила дорогоц╕нний продукт, розвернулася, кинувши через плече не вс╕м зрозум╕ле «дупа злипнеться», ╕ поторохт╕ла назад чемоданними кол╕щатами. «Невже на см╕тник мед вилл╓?»! Мене нав╕ть жаль охопив. Дала соб╕ установку чекати нову знайому, бо ж в одному напрямку пересуватися ма╓мо. А ╖╖ нема тай нема, а час ╕де. Вир╕шила все ж перейти кордон та вже спок╕йно вижидати ж╕нку на лавочц╕ б╕ля прикордонно╖ кав’ярн╕. Майже годину оч╕кувала. Дивлюся – летить, доганя╓.
 - Ой дякую, що дочекалися!
 - А де ж це ви так довго були?
 - Та вернулася до наших. Кажу: нате хлопчики вам меду, куштуйте на здоров’я та з насолодою!
 - Ну ти диви, молодчина яка! А я гр╕шним д╕лом подумала, що в бак з╕ см╕ттям п╕шли викидати.
 - Ще чого?! Щоб я ╕з-за того паршивого «зеленого чолов╕чка» таке добро викидала? Не пожалкувала н╕ часу, н╕ сво╖х хворих н╕жок. Якщо вже в╕ддавати, то не цим…
 Як же при╓мно з розумною людиною мати знайомство! А коли вона ще й дотепна та патр╕отично╖ ор╕╓нтац╕╖, то т╕льки-но розпочате сп╕лкування розривати н╕як не хочеться. Обм╕нялися ми тод╕ з землячкою номерами телефон╕в ╕ укра╖нського, ╕ краснодарського оператор╕в. Тепер сп╕лку╓мося, коли трапля╓ться на одн╕й територ╕╖ одночасно перебувати. Телефоную ╖й пер╕одично, хоча часто недосяжною бува╓. Але яке задоволення отримую, коли через деякий час приходить пов╕домлення, що абонент доступний для дзв╕нка, або що той же абонент мен╕ телефонував к╕лька раз╕в.
 Ось ╕ тепер через тиждень п╕сля чергових в╕дв╕дин батьк╕вщини знову торохчу назад кол╕щатами свого вишневенького «чемайданчика» до буферно╖ зони чи нейтрально╖ смуги – не знаю, як правильн╕ше буде. Повернутий до Каланчака передом, а до Криму задом великий б╕гборд з п╕дбадьорюючими словами «До зустр╕ч╕ на Херсонщин╕» проща╓ться з╕ мною. Рад╕ю та в╕рю, що зустр╕ч та жадана, що не забува╓ ненька Укра╖на сво╖х кинутих напризволяще син╕в та дочок. Зна╓, що не вс╕ там зрадниками стали.
 З жалем дивлюся на в╕д╕бране у армянських дачник╕в та вже занедбане садово-городн╓ товариство, що опинилося у т╕й смуз╕. Певно, напередодн╕ його добряче пошкодив вогонь. Смачно пахне печеними яблуками та грушами, що продовжують перетворюватися на сухофрукти в╕дразу ж на деревах. Ех, жаль садочк╕в…
 У вузькому за╜ратованому з обох бок╕в переход╕ м╕ж митним та прикордонним пунктами рос╕ян мене наздоганя╓ невеличкого зросту л╕тн╕й чолов╕к на електричному самокат╕. Просить посторонитися. Сто╖ть р╕вненько, як молодий дубочок на галяв╕ в л╕с╕ чи служивий «салага», в котрого «дембель» ще за горизонтом. З речей – через плече невелика сумка. Схоже, що ╖де в╕н тут теж не вперше, бо почува╓ться, як вдома. Чи то часто нав╕ду╓ться до кримських родич╕в, яких враз так зухвало в╕д нього в╕др╕зали, чи то сам мешка╓ в Криму поряд з кордоном ╕ гаса╓ самокатом до р╕дн╕ або за посилками на «Нову Пошту» в найближчий до кордону населений пункт.
 Заходжу до невелико╖ споруди прикордонного контролю. Чолов╕к вже сто╖ть крайн╕м у черз╕ чомусь на нап╕вз╕гнутих ногах. Тупцю╓ нетерпляче ╕ обурено дор╕ка╓ рос╕янам, що пов╕льно обслуговують людей.
 - Ну й бардак… Ну й бардак розвели…
 То з одного, то з ╕ншого в╕конця чолов╕ков╕ роблять зауваження, що в╕н заважа╓ працювати, а його це т╕льки розпалю╓.
 - Я стояти не можу, я ╕нвал╕д! Зараз тут упаду, а винн╕ ви будете!
 Прикордонники намагаються не в╕двол╕катися ╕ робити свою справу, але чолов╕к не да╓ ╖м спокою.
 - Ще н╕де такого безладу не бачив… Ви повинн╕ були мене зустр╕ти, всадовити на в╕зочок ╕ перевезти через кордон, як це робиться в цив╕л╕зованому св╕т╕! Ой лишенько, зараз упаду…
 - Вот в углу кр╓сло сто╕т, пройд╕т╓ сядьте, – пропонують з якогось в╕конця.
 - ╤ди та сам с╕дай! Бач, розумний який… – не вгамову╓ться чолов╕к ╕ продовжу╓ знущатися над вояками, роз╕груючи (схоже на те) спектакль.
 Вже вс╕ розум╕ють, що його вит╕вки т╕льки упов╕льнюють просування черги; хтось вже невдоволено бурчить, я ж зац╕кавлено посм╕ююся. Ще ж мить тому так р╕вненько стояв на сво╓му самокат╕.
 ╤ хоча в черз╕ я опинилася за тим чолов╕ком, вийти пощастило першою. В╕дчуваю, що запасу свободи вистачить ще надовго, бо й той дивак ╖╖ чималу порц╕ю п╕дкинув. Мо╖ роздуми сполохнуло чи╓сь насвистування. Озираюся ╕ бачу, що мене знову наздоганя╓ самокат. ╥де безшумно по за╜ратован╕й бетонц╕ з виструнченим, як ╕ ран╕ш, кермувальником. Пропускаю транспортний зас╕б вперед ╕ проводжаю поглядом, аж доки в╕н не зника╓ з поля зору. Попрямував до Армянська.
 От скаж╕ть: х╕ба така повед╕нка – не спос╕б ведення п╕дп╕льно╖ боротьби? Впевнена, що так воно ╕ ╓. Не прямою наводкою в лоб ╕де знищення неприятеля, а на нервово-кл╕тинному р╕вн╕. Але ж то не менш ефективно, бо постр╕л словом або ж оком ма╓ руйн╕вну силу ╕ теж вбива╓, нехай ╕ пов╕льно, а не наповал.
 Про те св╕дчить ╕ моя добра кримсько-житомирська знайома. Запевня╓, що око у не╖ дуже колюче, вже багатьом не поталанило в╕дчути його д╕ю на соб╕. А, враховуючи, що м╕стечко, де мешка╓ приятелька, п╕д зав’язку наповнене в╕йськовими, то св╕й природн╕й дар вона щедро застосову╓. Якось з такою м╕ною в обличч╕ та гострим снайперським зором уп╕ймала погляд вузькоокого уродженця рос╕йсько╖ п╕вноч╕, що хлопець нав╕ть просльозився.
 - ╥й бо, – каже знайома, – хлопчина аж скривився в╕д т╕╓╖ порц╕╖ болю та ненавист╕, яку я на нього вилили сво╖ми очима. Нав╕ть шкода стало т╕╓╖ н╕ в чому не винно╖ дитини незнайомо╖ мен╕ матер╕-бурятки, тож вир╕шила н╕коли б╕льше не випробовувати св╕й божий дар на рядових солдатах ╕ переключилася виключно на оф╕церський склад.
 Отак╕ п╕дп╕льн╕ справи кояться в Криму, шановн╕ мо╖ материков╕ укра╖нц╕. А дехто з вас ╕ дос╕ в╕рить у т╕ вигадан╕ дев’яносто ш╕сть в╕дсотк╕в про як╕ пост╕йно нагадують вам сус╕ди-брехуни з федеральних телев╕з╕йних канал╕в. Не було тих в╕дсотк╕в, а тепер ╕ погот╕в нема╓. Бо все ╖дуть ╕ ╖дуть кримчани в найближчу Херсонську ДМС за новими укра╖нськими паспортами та все торохтять кол╕щата вал╕з, сумок та «кравчучок» з╕ смачними укра╖нськими качками, салом та медом.
Галина ЛИТОВЧЕНКО

06.10.2019

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21933

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков