Версiя для друку Обговорити в форумi

Чи треба казати, що ефективність дій влади, зокрема її оперативність, має неабияке значення? Особливо це справедливо для форс-мажорних обставин. Тут від оперативності її дій залежить аж надто багато: здоров'я і життя людей, цілісність держави, її існування назагал.
Автор вже не раз звертав увагу читача КС на дивну "млявість" постмайданної влади у її реагуванні на вторгнення військ Московії до Криму у 2014 році. Тоді, замість негайної реакції на прояви відвертого сепаратизму, на явні ознаки військової агресії, на численні попередження про те, найвищі посадовці вдалися до тактики вичікування, зволікання, відтягування з прийняттям вкрай необхідних рішень. Чи мала тоді моя влада достатньо часу на належне реагування? Мала. Вкрай обмежений, але час на те був. Перші повідомлення про прояви сепаратизму, про підозрілі дії Москви, почали надходити ще вранці 23 лютого, але їх вочевидь ігнорували. Не було належної реакції навіть чотири дні потому, після захоплення ССО Московії будівлі ВР АРК, навіть після прямої пропозиції тодішнього прем'єр-міністра Криму пана Могильова запровадити воєнний стан, або розпочати антитерористичну операцію. Замість запровадження воєнного стану, замість негайного приведення війська у повну бойову готовність, замість активної протидії окупації, військам було наказано... не застосовувати зброю, не провокувати нападника. Подібне стосувалося не лише Кримського угрупування, але й континентальних підрозділів. Так, за свідченнями екс-начальника Генштабу ЗС генерала Муженка, військові літаки, що вже вирушили було на Крим, були завернуті назад. Про дивне затягування свідчать також полковник Валерій Курач, підполковник Дмитро Марченко які з першого по третє березня 2014 року стояли зі своїм підрозділом перед Перекопом, в Чаплинці, марно чекаючи наказу увійти в Крим (https://www.youtube.com/watch?v=tXGET1-fzmI&t=5132s). Московія, натомість діяла надзвичайно оперативно. Ось один лише, але вельми красномовний приклад: 1 березня 2014 року Сергій Аксьонов, обраний на прем'єра АРК за активної взаємодії озброєних до зубів "зелених чоловічків", звернувся до президента Московії з проханням посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. У відповідь того ж дня президент Путін надіслав до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим.Того ж таки дня, до 17:20 та пропозиція була проголосована в обох палатах парламенту. Є над чим подумати, чи не так?
Щобільше спливає часу від тих подій, то більше відкривається прикладів дивної, геть неадекватної поведінки влади. Вони в свідченнях політиків, службовців, вояків, журналістів, в тисячах годин відеодокументів. І все те потребує осмислення, на те все треба якось реагувати. Мова навіть не про покарання винних у злочинній недбалості, у мимовільному чи й умисному посібництву ворогові, хоча й це є важливим елементом державотворення. Мова про винесення необхідних висновків задля унеможливлення повторення подібного в майбутньому.
Але влада наша - що минула, що теперішня - не збирається, як бачимо, робити жодних висновків. Навіть коли її тицяють носом в її хиби. Навіть коли прямо вказують на те, що потребує виправлення. І усвідомлювати те дуже сумно. Адже терпіння не безкінечне, а будь-які внутрішні конфлікти, протистояння в часі, коли країна знаходиться в критичних обставинах, є небажаними, вкрай небезпечними. Війна, нав'язана нам Московією, є саме такими обставинами. Вона не дає нам іншого вибору, як невсипно контролювати нашу владу, змушуючи її діяти в наших інтересах розумно, виважено і максимально швидко.
Завершуючи цей коротенький допис, хотів би звернути увагу на дуже дивну помилку ще першого яценюківського уряду. Власне, намагався привернути увагу до неї ще 2015 року. Але щось не спрацювало. За рік спробував ще раз. І знову ніякої реакції. Мимоволі прийшла думка: "А мо'... то ніяка не помилка? Може, то як з тим ЗУ "Про вільну економічну зону "Крим", за індульгенції якого до Криму - хай і не в масштабах 2014-2015 рр. - а все ж і досі хтось гріє руки на поставлянні українського ільменіту, води, харчових продуктів, товарів гігієни?"
Мова, власне, ось про що:
15 липня 2014 р. набув чинності наказ Міністерства Інфраструктури України № 255 «Про закриття морських портів» від 16.06.2014 р., відповідно до якого з 15 липня 2014 р. закрито морські порти Криму Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Через шість днів вербальною нотою № 6124/35-327/2-950 від 21.07.2014 р. посольство України у Великій Британії через Секретаріат Міжнародної Морської Організації (ІМО) повідомило державам-членам ІМО, міжнародним організаціям, що співпрацюють з ІМО, та неурядовим організаціям, які мають консультативний статус в ІМО (циркулярний лист Секретаріату ІМО № 3477), про закриття зазначених морських портів з 15.07.2014 р. року до відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території."
Здавалося б, все як годиться, проте, чорта, як це часто буває, було заховано в дрібницях.
Найперше, звертаємо увагу на оперативність дій нашої влади. Так, прем'єр-міністр України пан Яценюк видає розпорядження КМ України № 578-р "Деякі питання функціонування морського та річкового транспорту" щодо закриття кримських морських портів Євпаторія, Керч, Севастополь, Феодосія та Ялта своєму однокласникові пану Бурбаку, який на той час очолював Міністерство інфраструктури, 30 квітня 2014 року. На цей момент, з часу анексії минуло 43 (сорок три) дні, з початку операції по захопленню Криму - 70 (сімдесят) днів. Зацний пан Бурбак ставиться до Високого розпорядження з належною увагою, де будь-який поспіх недоречний. В результаті, наказ Міністерства інфраструктури підписано ним 6 червня 2014 року - 80 (вісімдесят) днів з початку анексії, 107 (сто сім) днів з початку загарбання (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0690-14). Чинності ж він набув лише 15 липня 2014 року - через 119 (сто дев'ятнадцять) днів від часу анексії, 146 (сто сорок шість) днів від старту операції загарбання. Якщо додати до того, що на офіційних сайтах українських посольств цей наказ з'явився ще пізніше, скажімо, на сайті посольства в Португалії лише 1 квітня 2016 року, то замислитися є над чим. Чи не так? Наприклад, над тим, чи то проста лише нефаховість, нездарність, а чи таки щось значно гірше. Бо ж проблема не лише в неймовірній "оперативності" уряду країни, яка опинилася в ситуації, де кожна хвилина на вагу золота.
Найбільшою несподіванкою для мене в цій і без того неймовірній історії було те, що серед перелічених в тому наказі портів я не побачив найунікальнішого серед них - єдиного на весь Азово-Чорноморський басейн спеціалізованого порту морських геологів Чорноморська - порту, який свого часу забезпечував розвідку, розробку і видобуток нафти та газу не лише в виключній економічній зоні СРСРу, але проводив такі ж роботи у В'єтнамі, в Ємені, на шельфі інших, не менш екзотичних країн. Саме він був колискою ДАТ "Чорноморнафтогаз", його головною базою.
Відходячи тоді від остовпіння, ніяк не міг второпати: чи то в хлопа, який складав перелік підсанкційних кримських портів, проблеми з математикою - вміє рахувати лише до п'яти, чи з географією - ніколи не водив пальцем по карті Криму, не цікавився економічною географією України. Неможливо ж було повірити, що в українському уряді не знають про існування порту Чорноморськ назагал! Може десь зник, пропав, щез?! Про всяк випадок - мало що буває в цьому дивному світі! - визирнув з вікна: ні, таки стоїть, де й стояв. На той час (2014 рік) його навіть не можна було переплутати з Іллічівськом. Це вже пізніше, після перейменування в 2017 році Іллічівська на Чорноморськ, в душі моїй мимоволі заворушилися неясні підозри. Справді, нащо, перейменовуючи Іллічівськ, давати йому ім'я вже існуючого порту? Нащо вносити плутанину? Що це - невігластво нездар, а чи... чиєсь цілком усвідомлене бажання відвести увагу від кримського Чорноморська? Відповіді на це не маю досі.
Хто в Криму має зиск від незакритого, непідсанкційного, успішно функціонуючого в межах не лише тутешнього, але й українського та міжнародного законодавства порту Чорноморськ, цілком зрозуміло: ті, хто отримує тут чималі прибутки від його діяльності. Питання - хто має зиск від того в Київі? Недаремно ж кажуть: "Якщо зорі запалюють, то когось вони гріють". Може б колеги, які поближче до цієї теми, які там, в столицях, мають можливість контактувати, скажімо, з очільницею "Чорноморнафтогазу" пані Нєжновою, з зацними панами в уряді, спробували б розвіяти сиві тумани над моїм Чорноморськом?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2020 > Тема "Резонанс"