Версiя для друку Обговорити в форумi

13-16 лютого у Києві, Вінниці, Житомирі та Ірпені відбулися поетично-музичні зустрічі «В колі дев’ятому пам’яті». Перед глядачами виступили письменниця і літературознавець Еліна Свенцицька і бард із Мукачевого Оксана Коваленко.
В місті Ірпені зустріч відбулася 15 лютого. Еліна Свенцицька читала свою поезію і прозу та розповідала про життя. Оксана Коваленко виконала пісні на слова Еліни Свенцицької.
Еліна Свенцицька виступала на літературних фестивалях у Мукачевому і привернула увагу Оксани Коваленко. Але подружилися вони в соціальних мережах і тепер виступають разом.
Еліна Свенцицька народилася в Самарі в сім’ї російських філологів. Коли дитині виповнилося сім років, батьки переїхали до Донецька. Вони розмовляли російською, але доньку від вивчення української мови не звільняли. Коли мама захищала кандидатську дисертацію, то доньку відправила в село біля Донецька. А села на Донбасі україномовні. Еліна занурилася в українську мову.
Нині Еліна Свенцицька – професор, доктор філологічних наук. Вона пише вірші українською мовою, а прозу – російською. Еліна Свенцицька зазначає, що така двомовність характерна для багатьох жителів Донбасу. Наголошує, що й Тарас Шевченко писав вірші українською, а прозу – російською. А коли Путін послав війська «рятувати» російськомовне населення Донбасу, то професорка Свенцицька, як і багато інших російськомовних, мусила тікати з рідного Донецька. Її поезія пронизана болем і тугою за покинутим рідним краєм. «Поверніть, поверніть мені обгорілу домівку», - прохає Еліна Свенцицька.
Голова Ірпінської організації Конгресу літераторів України поет Володимир Симоненко дорікнув, що поетеса не називає винуватця трагедії. Спалахнула невелика дискусія. Еліна Свенцицька сказала: «Передусім я жінка. Мені 60 років. Я не воюю. Я пишу поезію, а не публіцистику».
Володимир Симоненко нагадав, що Еліна Свенцицька наводила, як приклад Тараса Шевченка, а наш великий поет називав ворогів.
Поетеса Свенцицька відповіла, що Тарас Шевченко жив давно. Володимир Симоненко сказав, що Василь Стус жив не так уже й давно. А він теж називав ворогів.
Кандидат філологічних наук Олена Росінська, яка теж із Донецька, зауважила, що треба розрізняти філософську і громадську лірику.
В суперечку втрутився поет Леонід Закордонець і висловив думку, що, можливо, у Свенцицької родичі живуть на окупованих територіях. Еліна Свенцицька підтвердила, що в неї там живе мама.
Сама Еліна Свенцицька зараз живе у Києві і викладає в Таврійському національному університеті, який теж мусив переїхати.
Володимир Симоненко покритикував молодих чоловіків Донбасу, сотні тисяч яких замість того, щоб взяти автомати і вигнати російських окупантів, повтікали до нас. А чоловіки з нашого краю захищають Україну на Донбасі і віддають свої життя за Батьківщину. Поет Симоненко прочитав вірш, присвячений ірпінцям Олександру Давидчуку і Миколі Личаку. Трагічна їхня доля. Замолоду вони мусили воювати в Афганістані. Була така держава Радянський Союз, яка постійно вела війни в інших країнах. Тепер Путін хоче реанімувати цю державу. Личак і Давидчук не хотіли, щоб їхні нащадки гинули за чужі нам імперські інтереси Москви. Олександр Давидчук і Микола Личак пішли добровольцями в батальйон «Айдар» і загинули в бою. Вони загинули не за те, щоб загарбати іншу країну, а за свободу своєї Батьківщини.
Поетеса Лариса Михайленко, яка теж була змушена залишити рідний Донецьк, прочитала власні вірші українською і російською мовами. Вона зауважила, що чимало біженців із Донбасу дуже раді новій малій батьківщині – Ірпеню.
Анатолій Зборовський
На фото (зліва направо): Еліна Свенцицька і Оксана Коваленко

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2020 > Тема "Душі криниця"