Версiя для друку Обговорити в форумi

ГОЛОД
Антонові Маляру

На уроці мене спитали,
що таке голод,
чи зміг би я пережити
те, що було в тридцять третьому.
Я сказав своїм учням,
що, на щастя, мене ще не було
в тридцять третьому.
Але мене ні разу, на жаль,
не погладили по голівці
ні дідусь, ні бабуся:
в тім році вони померли
голодною смертю.
Я сказав своїм учням,
що знаю сорок сьомий.
І розповів їм,
як ми, діти війни,
росли на лободі,
як з цвіту акації
мама пекла солодкі коржики.
І досі в пам’ятку
повитиця з білими чашечками.
Пахла вона молоком,
коли пололи її на городі.
Мені так захотілося молока,
аж дух забивало…
Мама нарвала чашечок:
- На посмакуй, мо, перехочеться…
І мовчки витерла сльози…
2009 р.

КОЛОСКИ
У сни приходить знову поле.
Оте, колгоспне. У житах.
Де колос теплий звабно коле
Й волошок тиха синьота.

Чи від волошок, чи від неба
І вітер синій. Залюбки
У жмурки грається, теребить
Налиті сонцем колоски.

Отут оббігали ми босі
Усі дороги, всі стежки,
Чекали: а коли вже скосять,
Щоб назбирать у торбинки?..

Ті колосочки – дар Господній
В стерні збирали крадькома…
Рік сорок сьомий, рік голодний
І досі спогадом пройма.
2010 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "Душі криниця"