|
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2002 > Тема "Крим - наш дім"
#47 за 22.11.2002
"КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ"?
Тетяна УСПЕНСЬКА
Портрет сучасника
За роки незалежності в Україні виросло і вже сформувалось нове покоління її громадян. Нові часи вимагають і нових кадрів державного управління, спроможних завершити реформування країни згідно зі світовими стандартами.
Чи достатньо сучасній молоді для цього необхідних знань, широти мислення, цілеспрямованості й патріотизму? Про це наш кореспондент Тетяна УСПЕНСЬКА розмовляє з Павлом ДОБРЯНСЬКИМ, студентом другого курсу факультету управління Таврійського національного університету.
- Павло, які мотивації підштовхнули Вас до рішення обрати фах управлінця?
- Ще під час навчання в сімферопольській українській гімназії ми розбирали питання, пов'язані зі становленням нашої держави, системою її управління, розвитком економіки. Мене цікавило, чому країна так довго не може виборсатися з кризи, що треба робити для змін на краще. Шляхом такого елементарного аналізу я прийшов до висновку, що, незважаючи на деяку банальність вислову, все вирішують кадри, здатні працювати в чітко налагодженому апараті централізованого державного управління.
- Та хіба у нас немає структурованої вертикалі державного управління?
- Звісно, можна погодитись, що в Україні сформована централізована система державного управління. Але "курчат рахують восени". Адже ефективність роботи державного апарату визначається економічними результатами. Хіба можна стверджувати про позитивні зрушення в його діяльності, якщо в тіньовому секторі економіки прихований великий капітал? Не розвиваються вітчизняні промисловість й сільське господарство. Країні вкрай потрібні інвестиції - не закордонні, а цільові українські. Те, що знаходиться на нашій землі, повинно бути нашим, укра-їнським. Щоб це зробити, потрібні великий проміжок часу і зміна не одного покоління управлінців. Якщо чиновник з держапарату буде відчувати, що він є саме українським управлінцем, і співпрацюватиме з такими ж, як він, українськими підприємцями, тоді ми й переможемо. А поки що риба псується з голови.
- Яку "голову" Ви маєте на увазі: законотворчу, виконавчу чи ще якусь?
- Виконавчу гілку влади. Ні для кого не секрет, що в цьому середовищі панує страшенна корупція і, мені здається, децентралізація. Мою думку підтверджує існуючий дисбаланс в економіці. Це видно й пересічній людині.
- Залишимо в спокої "пересічну людину". Ви - майбутній управлінець, Вам і карти в руки! В чому ж "собака заритий"?
- Мова йде про розбудову всього українського суспільства і української економіки. Необхідні серйозні державни програми і чітке їх виконання. Якщо хочете - новий підхід до державної справи. Візьмемо, наприклад, формування державного бюджету. Ставка в ньому нині робиться на великі прибутки від приватизації, продажу зерна за кордон. Ну, добре, припустимо, все вдало продали, одержали й розподілили гроші. А далі що? Адже ці прибутки не є сталими величинами - колись зникнуть об'єкти приватизації, втратиться родючість ґрунтів. Щоб не використовувати екстенсивний розвиток економіки, необхідно розвивати власні бюджетностворюючі механізми.
- Які дисципліни, що викладають в університеті, допомогають Вам розбиратися в складних економічних процесах?
- На першому курсі ми одержали загальноосвітню базу, але й вивчали мікро- і макроекономіку.
- Чи розуміють Ваші однокурсники, що після закінчення навчання вони стануть фахівцями саме для Української держави?
- Студенти нашого курсу (а я є його старостою) взагалі дуже серйозно ставляться до навчання, щоби реалізувати одержані знання в майбутній кар'єрі. Але стверджувати, що вони налаштовані зробити свою кар'єру саме в Україні, я б не наважився. Мені здається, що держава нині не зацікавлює молодих спеціалістів на подальшу роботу на Батьківщині. Скажу відверто - молодь прекрасно розуміє ставлення до себе з боку старої номенклатури з держапарату, яка не поступиться своєю владою заради молодих кадрів.
- Тоді подивимось на цю проблему з іншого боку. Ми ж самі формуємо владу під час виборів. Чи розуміють це Ваші однокурсники, чи брали вони участь в останніх виборах?
- Особисто я - ні, адже мені на той час ще не виповнилось 18 років. У інших ставлення до виборів, скажімо, неоднозначне...
- Тобто навіть в середовищі майбутніх упра-влінців існує байдужість до політики? Вони не прагнуть змін на краще?
- Я сказав би, що вони здебільшого прагнуть індивідуальної кар'єри.
- А Ви?
- Я орієнтуюсь на політичну кар'єру, на рух до державної влади. І вважаю, що будь-яка сфера державного життя і є політикою.
- Можливо, тому я і побачила Вас серед укра-їнської громади під час відзначення 60-річчя УПА в Сімферополі? Ви не боїтесь, що Вас назвуть націоналістом і
"бандерівцем" в певних кримських газетах?
- Подібні витівки, що дозволяють російськомовні кримські газети, вважаю некоректними в нашій державі. Взагалі не розумію, чого вони добиваються. Я спілкуюсь з росіянами і бачу, що вони нормально, спокійно ставляться до України, до української мови, до будь-яких українських проявів. Тож нехай нам не заважають жити й розвиватися в своїй державі, невід'ємною
часткою якої є Крим.
- Але ж дискусії (з дозволу сказати) стосовно України і особливого статусу Криму та російської мови в останній час все більше поширюються в місцевій пресі й телебаченні.
- Я брав участь в дискусії "Вибір" на кримському телебаченні. Там якраз обговорювалось це питання. Розмова з боку росіян була досить провокативною, подібні настрої були й у ведучих передачі. Сказати, що це було зневажливим ставленням до всього українського, буде дуже м'яко. Натомість українці тримались толерантно, ставились з повагою до опонентів, нікого не переривали (навіть тоді, коли М. Бахарєв цитував власні думки зі своєї "Крымской правды" про те, що українська мова є мовою "черни"). Думаю, достойною відповіддю на його сентенції був виступ викладача російської мови російськомовного Кримського медичного університету, професора пана Рибалки, який ґрунтовно довів, що після століть винищення української мови ні в якому разі не можна надавати російській мові статус дер-жавної, адже це призведе до автоматичного знищення української мови, української культури і української державності взагалі. І нема підстав у наших опонентів посилатися на двомовність в Канаді, де немає етнічних канадців, а є лише переселенці з Англії і Франції. Якщо брати приклад з кримських росіян, то і українцям в Росії також слід вимагати для української мови статус другої державної.
Я радий, що серед учасників цієї передачі знайшлись росіяни, які вміють раціонально мислити і поділяють державницький підхід стосовно мовної проблеми. І буду ще більше радіти тому, якщо кримські українці, які дивились цю передачу, замисляться над своїм корінням, візьмуть для початку читати українську газету або книжку чи віддадуть свою дитину навчатися в українську школу. Вважаю подібні передачі корисними, вони повинні стимулювати кримську владу на створення українського державного ґрунту в автономії.
- Що ж, бажаю Вам успіхів у навчанні і подальшій діяльності в державному управлінні.
- Дякую.
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2002 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=236
|
ДЕМОНТАЖ КУПОЛА УКРА╥НСЬКОГО СОБОРУ У КРИМУ:
