Версiя для друку Обговорити в форумi

Чи пам'ятаємо ми свого першого вчителя? Як, ставши дорослими, іноді дивуємося дитячій інтуїції, коли після короткого спілкування, знайомства першокласники здатні одразу розпізнати сутність та наміри того, хто відповідатиме за них у перші найважливіші роки шкільного життя. Щастя для дітей і батьків, якщо ці наміри чисті та щирі. Бути терплячим, але вимогливим, суворим, але справедливим, бути не тільки вчителем, а й мамою для всіх - це не тільки велика праця, це, насамперед - самопожертва на довгі роки.
Віра Миколаївна Починок працює з дітьми вже понад два десятиліття. Народилася на Кіровоградщині - батьківщині українського письменника Юрія Яновського. У родині вчителів не було, тато працював на пошті - налагоджував радіо- та телефонний зв'язок, мама - поваром у їдальні. Віра Миколаївна пригадує, як сестру - на рік старшу за неї - проводжали в перший клас, вона,  маленька, плакала і просилася, щоб хоча б один урок дали посидіти з сестрою за партою, так хотіла вчитися. Вже згодом, ставши школяркою, невимушено долала премудрості науки. Але далі в житті було нелегко.
Дівчинці подобалась німецька мова, отож вирішила поступати на романо-германську філологію Дніпропетровського інституту (зараз це університет). Добре підготувалася до іспитів, була впевнена в собі, але, на жаль, за конкурсом не пройшла, хоча екзамени склала добре. Була дуже пригнічена очевидною несправедливістю. Повернутися додому не змогла, було важко на душі і соромно, тому поїхала до сестри в Одеську область шукати відраду. Та так вже судилося, що там її наздогнав лист від шкільної вчительки німецької мови, яку також звали Віра Миколаївна. Вона запрошувала дівчину спробувати себе у піонерському таборі, попрацювати піонервожатою. Там Віра і почала трудову діяльність, а згодом стала викладати німецьку мову. Пам'ятаючи першу невдачу, відмовилася знову подавати документи в інститут. Через деякий час її запросили працювати методистом у Будинок піонерів в селище Компаніївку Кіровоградської області. Вже тоді відчувала, що їй дуже не вистачає безпосереднього  спілкування з дітьми, також прагнула отримати базову освіту.  Разом з подругою-методистом вирішили поступати в Новобузьке педагогічне училище на факультет "Педагогіка і методика початкового навчання". Після його закінчення була направлена в Миколаїв, але переїхала до сестри в Крим, в с. Чапаєвка Совєтського району. Потім поступила на заочне відділення в Херсонський педагогічний інститут, водночас викладала в початкових класах, там же отримала звання вчителя-методиста вищої категорії.
Життєві обставини склалися так, що змушена була переїхати в Сімферополь. В Чапаєвській школі довго не могли повірити, що Віра Миколаївна їх залишає, директор же відверто не відпускав. Скільки було прохань  з боку адміністрації, вчителів, учнів повернутися назад в Чапаєвку! Там досі добре пам'ятають, як діти горнулися до свого вчителя, а батьки зверталися, мов до кращого друга... Листівки від учнів та педагогів, з якими тільки-но розпочинала свою роботу спочатку в піонерському таборі, а згодом у школі, й досі мимоволі її зворушують до сліз...
Але поїхала. Спочатку було важко. Підтримали ті, хто знав Віру Миколаївну по роботі в методичному об'єднанні, колеги з інституту вдосконалення вчителів (зараз це Кримський республіканський інститут підвищення кваліфікації), друзі-педагоги. Директор сімферопольської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів навчання № 33 Людмила Іванівна Горб зустріла Віру Миколаївну дуже привітно: "Ми вас очікуємо в серпні на роботу!" - і після відпустки вчителька взяла свій перший український клас на новому місці. І ця підтримка директора стала чи не найважливішим стимулом у роботі на той період.
Багаторічний досвід сприяв тому, що діти одразу потягнулися до неї. І в години навчання, і в позаурочний час. Готуючи цікаві виступи до загальношкільних свят чи поздоровлень іменинників у своєму класі, вони стали справжніми друзями.
- В класі Віри Миколаївни на диво голосисті діти, - дивувався музичний працівник, прослуховуючи юні обдарування. А й справді, розкуті та вільні у своїй безпосередньості, ці дзвіночки стали прикрасою будь-якого шкільного й позашкільного заходу. Та чи не тому, що Віра Миколаївна сама теж гарно співає?
- В минулому році я випустила цей клас. Дуже шкодувала, що довелося їх вчити лише три роки, а не чотири. Так звикаєш до цих пташенят, що без них вже ніяк. Тому і погодилася на класне керівництво у 5-му "а", щоб допомогти дітям звикнути до нових вчителів. Адже і викладачам треба розповісти про кожну дитину. Думаю, що протягом року я якраз встигну це зробити. Всі ці діти талановиті, дуже чуйні. Наприклад, в наш український клас прийшла нова дівчинка Зарема з класу з російською мовою навчання. Не все вдавалося одразу. Вона була сором'язлива, мовчазна. Наша Христина (а вона - лідер в класі, добре співає, танцює, та й взагалі дівчинка з характером) так щиро раділа кожній  удачі Зареми і щоразу підтримувала її, що я зрозуміла: діти - мої помічники...
Цього року Віра Миколаївна взяла
1-й "а". Хтось прийшов добре підготовленим, а з кимось треба додатково позайматися, - кожна дитина потребує уваги, тож знову і знову зупиняється вчителька біля когось з них, щоб порадити, де поставити наголос, а де крапку, допомогти визначити приголосний та голосний звуки, порахувати склади у слові, намалювати схеми речення.
Не секрет, що були у Віри Миколаївни вигідні пропозиції - змінити роботу на більш оплачувану і не таку відповідальну й обтяжливу, але вона залишається відданою своїй школі.
- Я не можу працювати з паперами, я не можу без дітей. Вони - моя родина, моя сім'я, - усміхається Віра Миколаївна.
Щирість, доброзичливість, невтомне прагнення до вдосконалення - складові її успіху. В минулому навчальному році Віра Миколаївна Починок посіла перше місце в міському конкурсі "Вчитель року", а в республіканському, який відбувався в 11-й сімферопольській гімназії, - почесне друге. Переможниці подарували відеомагнітофон, тож тепер вона з радістю дивиться у запису концертні номери своїх вихованців.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2002 > Тема "Душі криниця"