Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно до бібліотеки україніки при Канадсько-українському центрі у Сімферополі (вул. Крейзера, 14) надійшла з Америки добірка літератури від подружжя талановитих українських митців - поетеси Міри Гармаш та художника-графіка Романа Василишина. Вони живуть у Філадельфії на тихій Пуританській вулиці. Господиня Володимира Дорошенко (такі справжні її ім'я та прізвище) народилася й виростала у Львові у родині українського громадсько-політичного діяча, бібліографа і літературознавця Володимира Дорошенка (1879 - 1963), автора багатьох бібліографічних праць, літературознавчих статей і спогадів.
Перебуваючи з кінця Другої світової війни на еміграції в Німеччині, вона закінчила медичний факультет Мюнхенського університету. Після переїзду з батьками на постійне проживання  до США, продовжила навчання і, склавши іспити, працювала в біохімічній лабораторії морського флоту, а згодом у науково-дослідному інституті ім. Кормана.
У 1960-х роках її поезії з'являються у діаспорних часописах "Київ", "Овід", "Крилаті", "Наше життя", "Наші дні" та інших виданнях. Так, вірші й оповідання для дітей друкувала у "Веселці" і "Лисі Микиті" під сатиричним псевдонімом Ївга Жак, що у скороченому вигляді дає Ї. Жак.
Пані Володимира авторка книжок "Віднайдені роки" (1968), "Райдуга в пітьмі" (1972), поеми "Марія Луїза" , "Срібна свиріль" (1978), "Розкритий вахляр" (1981). До речі, остання вийшла зі вступним словом і ілюстраціями відомого на еміграції митця Едварда Козака, який написав: "Привітаймо нового сатирика Ївгу Жак! Приму-балерину - тонкої естетики й мужеської відваги одночасно". Поетеса 1996 року написала слова і мелодію "Маршу української молоді" до 5-ї річниці незалежності України. Основним же мотивом поезій Міри Гармаш є туга за рідною Україною, захоплення її героїчним минулим, славними дочками і синами нашого народу. Серед них є вірш "Крим".

КРИМ

Там, де скелі гранітні
Піднялись із морської води
І де квіти тендітні
Ароматом сповнили сади,
Де минуле по схилах блукає,
Місяць стежкою в лісі іде,
Десь душа непокірна під гаєм
В кипарисах і тужить, і жде.
Ой пішла б я туди пошукати
Наших предків святий заповіт,
Тільки доля від рідної хати
Відчинити не хоче воріт.
На чужих берегах, в чужих водах
Ми полочем і сльози, і піт,
Коли ж прийде Велика Нагода,
Щоб сповнився пророчий наш міт?

Господар оселі пан Роман Василишин народився 1926 року у м. Чортків на Тернопіллі. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався у гімназії, де почав виявляти активність у культурному житті.
Волелюбний дух юнака в кінці Другої світової війни спонукав його емігрувати до Німеччини, щоб уникнути життя під більшовицьким режимом. Деякий час про-довжував гімназійне навчання у м. Верісгофен, а потім переїхав до США, де здобув вищу мистецьку освіту. Отримав диплом з графіки, малярства та скульптури після закінчення мистецького факультету Темплівського університету.
Тут, в Америці, пан Роман розвинув свій талант, а його творчість здобула широке визнання. Його роботи виставлялися у різних містах Сполучених Штатів і за кордоном, зокрема в Парижі. Хоча ма-естро живе далеко від рідних теренів, однак він постійно перебуває у сфері національних традицій і образів, відчуваючи кровний зв'язок із землею батьків.
Так, серед кольорових дереворитів майстра домінують "Гайдамаки", "Козацький флот", "Високий Замок", "УПА" та інші.
У творчому доробку митця є цикл дереворитів, присвячений знаним діячам української культури у діаспорі: Л. Полтаві, Г. Лужицькому, В. Завадовичу, О. Керч та іншим достойникам.
Пан Роман є автором ілюстрацій до творів класиків української літератури - Лесі Українки ("Лісова пісня") та І. Франка ("Коваль Бассім"). Спеціальний цикл графічних робіт він присвятив рідному місту ("Чортків").
Чимало робіт виконано Р. Василишиним олійною технікою, серед яких пейзажі штату Пенсільванія, Іспанії, острова Капрі та інших місць. Є в його доробку і скульптурні роботи, серед яких гіпсове погруддя Т. Шевченка, "Козацька старшина" тощо.
Ось такі два митці живуть під одним дахом у далекій Філадельфії, які народились на українській землі, однак належать до того культурного середовища, куди їх закинула доля. Проте у своїх думках і помислах, як і у своїй творчості вони завжди з Україною. Про це свідчить і той дарунок, який вони надіслали до бібліотеки україніки при Канадсько-українському центрі, дізнавшись про її проблеми з публікацій у американському тижневику "Свобода".
Тож будемо сподіватися, що поетичне слово Міри Гармаш і розмаїте мистецтво Романа Василишина будуть належно оцінені на Батьківщині талановитого подружжя.

м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 12.11.2004 > Тема "Українці мої..."