Версiя для друку Обговорити в форумi

*  *  *

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи умру.
І все з собою заберу.
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: "Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись".
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Тарас ШЕВЧЕНКО.

УКРАЇНІ

Плюндруються твої сади,
Твоє чужинець поле крає.
Вже лицарів твоїх сліди
У полі вітер замітає.
Та все ж люблю тебе, ясна,
Як гнаний син нещасну матір.
Тобі по краплі, всю до дна
Готовий кров свою віддати.
І не страшить мене Сибір,
І не страшать кайданів дзвони.
Велика Україно, вір:
За тебе встануть ще мільйони.
І лицемір'я упаде,
І славословіє погине.
Розправить крила молоде
Безсмертне плем'я України!
Олесь ГОНЧАР.

Я УТВЕРЖДАЮСЬ

Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
А сила знову розцвіла.
Щоб жить -
ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить -
я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Павло ТИЧИНА.
1943 р.

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА

Ще не вмерла України,
і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки,
як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття,
у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий
від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати
 не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться,
дід-Дніпро зрадіє!
Ще у нашій Україні
доленька наспіє.
А завзяття, праця щира
 свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні
 піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється,
 згомонить степами,
України слава стане
 поміж народами.
Павло ЧУБИНСЬКИЙ.

МОЛИТВА

Боже Великий, Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже Єдиний:
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Олександр КОНИСЬКИЙ.

ПІСНЯ

Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.
Вставай та кайдани порви,
Дай познак, ясніший від грому,
Що ти не рабиня Москви,
Й рабою не будеш нікому.
Вставай, Україно, вставай,
Єднай Чорне море й Карпати,
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати.
Вставай та здіймай знамено
Вселюдської згоди й любові,
Щоб волі святої вино
Спожити без помсти і крові.
Дмитро ПАВЛИЧКО.

ПРИХОДИТЬ ЧАС

Приходить час, приходить час, -
Сказати кожен мусить з нас,
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він,
Чи раб похилий, чи боєць -
Хай кожен скаже навпростець!
І де він стане: чи до тих,
Що в путах сковані гидких,
Народ і край свій продають
Панам, що кров із його п'ють, -
А чи до сміливих борців,
Що серед бурь, похмурих днів
За рідний край, за нарід свій,
За долю-волю йдуть у бій?
Приходить час, зайнявся світ
І вільним душам шле привіт -
Озвіться всі, хто є навкруг:
Хто ниций раб, хто волі друг?
Борис ГРІНЧЕНКО.

*  *  *

Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в їй перлина,
Не вмре повік. І світ-зоря,
Твоя свята зоря засяє.
Поглянь - слов'янство оживає
І сили пробує свої:
Ганебні ярма розбиває,
Докупи всіх синів скликає...
А то ж усе брати твої!..
Ні, не умре ніколи мова,
Якою син співає твій,
Якою люд скликав Підкова,
Богдан славетний і Палій,
Якою Січ буйна пишала,
Якою наш Кобзар співав,
Яка степи опанувала
І міліони об'єднала
Людей-братів!..
Хто не чував
Пісень по селах вечорами -
І жартівливих, і сумних?..
То долю рідними словами
Народ виспівує у їх.
О ні, Вкраїна не загине!
Коли народний океан
Співа, неначе той орган,
Є сила в нім - душа єдина.
Микола ЧЕРНЯВСЬКИЙ.
1889 р.

ЄДИНА УКРАЇНА

Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод -
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір'я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО.

*  *  *

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є!
Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є!
В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
Василь СИМОНЕНКО.

*  *  *

Через віки, перекайданена,
Як стяг, чуприну несучи,
Йшла Україна за Богданами,
Йшла за свободою вночі.
Вона палала і Сибірами
Вростала в днів нових прелюд.
Мої діди ходили з лірами -
Сліпі водили зрячий люд!
Мені б дала їх мудрість сили!
Знайти хоч залишки слідів,
Хоча б спресовані могили
Моїх нескорених дідів!
Мені б вогню того -
як блискавка.
Його б щомиті я світив,
Щоб філософійки потріскані
Не липли до нових світів!
Щоб переможно кожна нація
У колі радісних сестер
Ішла на свято конфірмації
По вулиці епох та ер!
Лесь ТАНЮК.

СЛОВО ДО КРИМСЬКИХ УКРАЇНЦІВ

Українці мої!
Кримські браття
У першім колінці!
Чом принишкли собі,
Ніби вас і нема в цім краю?!
Ми ж таки ще живі,
Ми ж бо з вами таки українці,
І не втратили гідність,
І совість, і мову свою!
Ми ж бо з вами отут,
У Криму,
Не у гостях, а вдома.
Тут наш рід,
Тут оселя
В квітучім вишневім садку...
І працюємо ми
До знемоги, до поту,
До втоми,
Як діди і батьки,
Як судилось і нам
На віку.
І нікуди нам звідси
Повік не піти, не подітись,
І ніхто і ніколи
Нас не вирве з цієї землі.
Тут могили батьків.
Тут живуть наші
Внуки і діти,
Тут пустили коріння
Праправнуки наші
Малі...
Крим - наш дім!
Українці здавен
І жили тут і часто бували:
Богуславка Маруся
Тут своїх спородила
Синів.
Нашу Лесю Вкраїнку
Простори оці вчарували,
Чумаки просто неба
Отут надивлялися
Снів.
Тут Богдана Хмельницького
Слава гучна не зів'яла,
І Степана Руданського
Ялта іще пам'ята!
Українські полки
Севастополь
Від зайд захищали,
Запорозький козак
Перекоп на баскому коні
Пролітав...
Скільки ж нашої
Крові святої
За волю в краю цім
Пролито!
Скільки вкладено сил,
Щоб були тут і мир
І добро!
І в сухому степу
Для життя,
Щоб врожаїлось жито,
З України сюди
Привели ми каналом
Дніпро!
Дай же, Дніпре, нам,
Рідний,
І змоги своєї
І сили!
Дай прозорість думок
І глибинність,
І мудрість свою.
Ороси наші душі,
Як поля
Спраглі води твої
Оросили,
Об'єднай наш народ
У єдину і дружну
Сім'ю.
Край оцей
Ми давно віднайшли,
Обжили й полюбили,
Він зібрав нас усіх,
Як збирає ріка ручаї...
Боже ж мій!
Та невже ж бо ми мову
Свою
У Криму до кінця розгубили,
Та невже ж ми забулися,
Хто ми і звідки
Й чиї?!
Українці мої!
Пробудіться!
Не будьте байдужі:
Ваша доля таки ж бо
У ваших у дужих руках!
Хай же сповняться гордістю
Ваші застояні душі,
Доки жар українства
Іще не потух,
Не зачах!
О, братове мої!
Не соромтеся мови своєї!
Не соромтесь пісень,
Що полонять увесь
Білий світ!
Не цурайтеся неньки-Вкраїни,
Горнітеся серцем до неї,
Бо без неї зав'янем,
Загинем,
Як гине у непогідь
Цвіт!
Земляки мої кримські!
Та ж випряміть плечі
І спини!
З-поміж інших в Криму
Хай і ваші бринять голоси!
Ми ж бо з вами таки
Живемо на землі України!
Ми ж бо ще українці!
Українці
На вічні часи!
Данило КОНОНЕНКО.
1992 р.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів,
 мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині,
в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну...
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою -
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра.1944 р.

ВСТАВАЙ З КОЛІН!
Поховайте та вставайте...
Т. Г. ШЕВЧЕНКО.

В часи молитви і творіння
І мертвим, і живим - уклін.
Не забувай свого коріння,
А головне: вставай з колін!
Вставай, не скімли про умови.
Свобода - мрія поколінь.
Не забувай своєї мови,
А головне: вставай з колін!
Не бійся, що не знаєш броду,
Що поміж нами вбито клин.
Не забувай свого народу,
А головне: вставай з колін!
І будь, мій брате, насторожі:
Сама біда у дім не йде.
Свободу, куплену за гроші,
Ніхто не бачив і ніде.
Вставай!
Дивися: в дооколі
Іде за щастя боротьба.
І Україна вже ніколи
Не буде матір'ю раба!
Володимир ЧЕРЕПКОВ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 26.11.2004 > Тема "Урок української"