|
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2005 > Тема "Урок української"
#1 за 01.01.2005
Державну мову - у ділове спілкування!
Є. С. РЕГУШЕВСЬКИЙ, М. С. РАЗУМЕЙКО
Нещодавно у київському видавництві "Грамота" опубліковано оригінальний посібник
"У ділове спілкування - державну мову" (Київ, 2004, 295 с.), написаний викладачами Таврійського національного університету проф. Соколовською Ж. П., доц. Власенко В. В. та доц. Щербачук Л. Ф. Книга складається із трьох частин: "Усна форма офіційно-ділового спілкування" (С. 5 - 71), "Письмова форма офіційно-ділового спілкування" (С. 72 - 219) і "Додатки" (С. 220 - 289).
Отже, у першій частині автори розглядають усне мовлення як складову частину ділового спілкування. Зупинившись на деяких теоретичних поняттях усного мовлення (С. 5 - 9), вони далі детально розглядають практичні проблеми мовного етикету в діловому спілкуванні. Уже перший пункт першої частини заставляє подумати: а чи правильно, чи чемно ми звертаємося до людини? Є більше десяти усталених в українській мові офіційних звертань. Але і вони мають своє смислове і стилістичне навантаження: одні передають ніжність, інтимність ("Милі наші гості", "Рідні мої діти", "Любі подруги"); інші - пошану, повагу ("Дорогі брати і сестри", "Шановні члени комісії"); ще інші - повагу із вдячністю ("Незабутні наші вчителі"); ще інші пошану з вираженням високої оцінки ("Вельмишановні, високоповажні депутати Верховної Ради України") тощо.
Не даремно кажуть у народі: "Яке "добридень", таке і "до побачення". Від уміння привітатися, сказати перше слово при знайомстві, подякувати часто залежать подальші стосунки між людьми. Потрібно вміти чемно попрохати, делікатно відмовити, щиро привітати і поздоровити людину, доб-розичливо побажати їй щастя та успіху. Ці та інші подібні їм моменти в житті та спілкуванні (запрошення, порада, пропозиція, співчуття, вибачення, комплімент і под.) можуть бути висловлені по-різному, а тому можуть мати позитивний чи негативний вплив на ситуацію та подальші стосунки між людьми. На всі ці питання читач знайде відповідь у рецензованій книзі (С. 15 - 35).
Досить цікаві моменти в усному мовному спілкуванні людей описано в параграфі, де розкриваються мовно-етичні проблеми ділової бесіди, телефонної розмови, наради, звернення, офіційне виголошення наказу, розпорядження, застереження і т.п. (С. 35 - 41).
Автори посібника не лише підкреслюють важливість правильності усного мовлення в офіційно-діловому спілкуванні, але дають багатий матеріал (С. 41 - 71), яким може скористатися кожен, хто дбає про культуру свого усного мовлення (на рівні орфоепії, слововживання, словопорядку тощо.).
Дуже корисні не лише для спеціалістів, але і для кожної людини поради щодо підготовки різних типів ділових документів містить друга частина книги. Тут є матеріали як про структуру ділових документів, їх "зовнішній" вигляд (розташування частин), так і лексико-стилістичне (мовне) їх оформлення. Варто відзначити, що далеко не у всіх посібниках такого типу можна знайти поради щодо прийнятого (і дозволеного) скорочення слів та словосполучень
(С. 85 - 91). Не кажучи вже про загальновідомі ділові документи, хочемо відзначити, що у книзі є такі: візитна картка, вказівка, запрошення, інструкція, оголошення, особовий листок з обліку кадрів, положення, прес-реліз, резюме, скарга, телефонограма, трудова книжка, факс та ін.
У частині "Додатки" автори подають 6 дуже потрібних спеціальних словничків, у яких, на нашу думку, вибрано найчасточніше вживані в ділових документах слова. А словники ці такі: "Короткий українсько-російський словник жіночих власних імен" (С. 220 - 224), "Короткий українсько-російський словник власних імен та імен по батькові" (С. 225 - 232), "Російські прізвища та їх відповідники українською мовою" (С. 233 - 244), "Короткий українсько-російський словник сфери ділового спілкування" (С. 245 - 258) та "Короткий російсько-український словник сфери ділового спілкування" (С. 259 - 275), "Короткий тлумачний словник ділової людини" (С. 276 - 289).
Ми думаємо, що посібник, безумовно, заслуговує перевидання у майбутньому. З метою вдосконалення книги хочемо звернути увагу авторів на окремі недогляди та неточності. Нам здається, що автори не розмежовують поняття "мовлення", "мовленнєва діяльність" (С. 5). В українській мові є не тільки "привітання", але й "вітання" (С.13). Слова "доказувати", "доказ", "доказовий" уживаються і в діловому та науковому стилях. Позбавляти їх такого права не можна (С. 53). Слова "мусить", "примус", "примусовий", "примусово" є і в діловому та юридичному мовленні (С. 61).
В українській мові є майже рівноцінні "оголошення" і "об'ява". Перше слово, правда, більш прийнятне тоді, коли мають на увазі усну об'яву, тобто об'яву, яка виголошена голосом (С. 138).
Але, переконані, ці дрібниці зовсім не применшують великої практичної цінності посібника, який знадобиться і державному службовцю, і кожному, хто хоче добре володіти українською мовою.
Є. С. РЕГУШЕВСЬКИЙ, професор,
М. С. РАЗУМЕЙКО, доцент.
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2005 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2780
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
