|
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 14.01.2005 > Тема ""Білі плями" історії"
#3 за 14.01.2005
ПРЕМІЯ - ЗА БРЕХНЮ, ТА ЩЕ Й ЗЛОЧИННУ?!
Роман ВОРОНОВИЧ, завідувач Київського бюро "Юкрейніен уїклі" (США).
Про Уолтера Дюранті, кореспондента "Нью-Йорк таймс", який не зважав на голодомор і геноцид, що лютували в Україні в 1932 - 1933 рр., більше того - заперечував їх, вільготно живучи в Москві під боком у Сталіна, в Україні знають мало. Навіть українським ученим достеменно невідома роль, яку відіграв Дюранті, утаємничуючи від Заходу страхітливі подробиці того, як Сталін винищував клас українських хліборобів.
Необізнаність пояснюється, певною мірою, відсутністю інформації та приховуванням, що здійснювалося під державним контролем: штучний голод-геноцид так і не було визнано в Радянському Союзі, хоча наприкінці 1980-х років офіційно припускалося, ніби щось подібне до голоду мало місце. Отже, його не вивчали у школах, окрім того, до останнього часу було обмаль видань, що ґрунтувалися на документах.
Тільки за останні декілька років українська влада вжила знакових заходів, спрямованих на те, щоб дослідити й документально обґрунтувати для нащадків факти минулого. І тільки починаючи з офіційного відзначення 70-ї річниці страхітливої події, було висунуто пропозицію спорудити меморіал.
Показово, що нині, коли Пулітцерівський комітет висловив намір переглянути рішення про відзначення 1931 року цією нагородою Уолтера Дюранті, українські експерти з проблем Радянського Союзу та сталінської ери, знайомі з його особою, загалом осуджують його діяльність. Навіть посмертно, вважають вони, журналіста слід позбавити Пулітцерівської премії, яку він отримав за висвітлення "успішного" виконання першої радянської п'ятирічки.
Завідувач київського бюро "Юкрейніен уїклі" спілку-вався в Україні з чотирма шанованими представниками академічних кіл та експертами з великого голоду: доктором історичних наук Джеймсом Мейсом із Національного університету "Києво-Могилянська академія" (на жаль, нині вже покійним), доктором історичних наук Юрієм Шаповалом з Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної академії наук України (НАНУ), заступником директора Інституту історії України НАНУ доктором історичних наук Станіславом Кульчицьким і членом Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні Аркадієм Сидоруком.
- Мене вражає, як мало знають в Україні про великий голод, і зокрема про роль Дюранті, - сказав Аркадій Сидорук. Він звинуватив у цьому зокрема більшість істориків, яка й досі дотримується радянських поглядів і пропагує їх.
- Б'юся об заклад, якщо ви запитаєте 100 українських журналістів, хто такий Дюранті, відповість хіба що один, - сказав він. Ці слова певною мірою ілюструють, наскільки успішно радянській системі вдалося приховати правду про один із найстрахітливіших злочинів, вчинених у XX столітті. Аркадій Сидорук відзначив, що торік під час дослідницької роботи у Національній бібліотеці ім. Вернадського він натрапив у каталогах на назву лише однієї дисертації, безпосередньо пов'язаної з великим голодом.
Четверо дослідників, з якими завідувач Київського бюро "Юкрейніен уїклі" розмовляв окремо, вважають, що, замовчуючи факт голодомору, Дюранті допомагав приховувати злочин і, ймовірно, посилив його трагічні наслідки.
Доктор Шаповал зазначив, що на початку 1930-х років штучний голод охоплював частину радянської території, на якій мешкало 77 мільйонів людей. 10 відсотків із них було замордовано. Багатьох можна було б урятувати, якби радянський режим зіткнувся з міжнародним тиском і тоді змушений був би відмовитися принаймні від конфіскації збіжжя у селян.
Співрозмовники вважають, що Дюранті неодмінно слід позбавити Пулітцерівської премії, хоч її було присуджено за статті в "Нью-Йорк таймс" про життя у Радянському Союзі, безпосередньо не пов'язані з великим голодом. "Я не можу збагнути, як можна було присуджувати йому премію за репортажі про першу п'ятирічку. Адже саме вона поклала початок колективізації, саме цей курс призвів до голодомору", - вважає Аркадій Сидорук.
Доктор Мейс наголошував, що ніхто не брався за те, щоб проаналізувати й зрозуміти таку річ: у той час, як Дюранті вихваляв здобутки першої п'ятирічки, вона обернулася провалом і призвела до різкого падіння життєвого рівня. "Він не дотримувався правди навіть у тих репортажах", - говорив Джеймс Мейс, якого вважають провідним світовим експертом з великого голоду. Він був також головним науковцем (і виконавчим директором. - Прим. перекладача) створеної у 1980-х роках Конгресом США Комісії з Голодомору в Україні. 1988 р. в результаті її діяльності Конгрес ухвалив резолюцію, в якій підтвердив, що у 1932 - 1933 роках в Україні на державному рівні було вчинено штучний голод і внаслідок цього загинуло від 7 до 10 мільйонів людей.
Джеймс Мейс зазначав, що 1931 року, коли Дюранті їздив до Берліна для поновлення свого паспорта в посольстві США, він заявив послу, що, згідно з домовленістю між керівництвом "Нью-Йорк таймс" і радянською владою, його репортажі повинні були відображати погляди радянського уряду, а не його власні.
"У той час, як його нагородили Пулітцерівською премією, він уже був визнаним рупором Радянського Союзу", - пояснив доктор Мейс.
За словами Аркадія Сидорука, мало хто усвідомлює, що у своїх репортажах Дюранті, по суті, часто займався плагіатом більшовицьких партійних документів. Він відзначив, що в Радянському Союзі Дюранті використовували, аби нейтралізувати чутки про масштабний голод в українському селі, які поширювалися в імперії. "На Дюранті посилалися у радянській пресі на підтвердження того, що голоду нібито не було", - пояснив Аркадій Сидорук.
Четверо експертів згідні з тим, що перші прикмети голоду в Україні з'явилися після недороду 1931 року, а це означає, що Дюранті знав про події в українському селі. Доктор Мейс уже давно переконаний у тому, що великий голод почався 1931 року внаслідок насильницької колективізації та арештів найзаможніших селян - так званих куркулів. "Якщо ви проаналізуєте матеріали Всеукраїнської партійної конференції, що відбулася влітку 1932 року, стає очевидним: люди не мали що їсти вже 1931 року і вмирали голодною смертю, - пояснює він. - Голодовка ще не набула таких широких і інтенсивних масштабів як згодом, але вже почалася".
За словами Станіслава Кульчицького, голод обернувся на відвертий геноцид після листопада 1932 року, коли уряд почав проводити політику вилучення збіжжя задля виконання квот, які багатьом селянським господарствам виявилися не під силу. Пік голодних смертей припадає на червень - липень 1933 року.
Доктор Шаповал, найбільш відомий своїми ґрунтовними дослідженнями архівів КДБ у Москві й Києві та книжками про брудні справи "розвідувального відомства", вважає не тільки бажаним, а й необхідним викреслити ім'я Дюранті зі списку лауреатів Пулітцерівської премії. "Це потрібно зробити задля пам'яті мільйонів загиблих і поваги до них", - сказав він. Трагедією та ганьбою є те, що у той час, як великий голод загалом визнано на Заході, про нього фактично не знають у країні, де він стався, додав Юрій Шаповал. "У Сполучених Штатах та в інших країнах їх (жертви українського голодомору. - Прим. перекладача) вшановують, там ухвалено резолюції, споруджено меморіали".
Аркадій Сидорук, у свою чергу, висловив незгоду з тими у Сполучених Штатах, хто стверджує, що позбавляти Дюранті Пулітцерівської премії вже пізно, бо, мовляв, що зроблено, те зроблено, нехай так і лишається. "Можна поважати людей, які вірять у щось щиро. На думку спадає Джон Рід (американський громадянин, який переїхав до Москви після комуністичної революції і був увічнений у кінострічці "Червоні". - Прим. "Юкрейніен уїклі"), - заявив він. - Рід був принаймні чесний, хоч і введений в оману. Він вірив у комуністичну справу. Дюранті був не такий". (Зокрема, в деяких книжках вказується, що в приватних бесiдах вiн говорив друзям, що нiколи не бачив такої убогостi, як в СРСР). Член Ради Асоціації дослідників голодомору в Україні додав: було б найкраще, якби Пулітцерівський комітет відібрав нагороду в Уолтера Дюранті та віддав її Гарету Джонсу - британському журна-лістові, котрий 1933 року таємно подорожував по Лівобережній Україні та як свідок страхіть писав репортажі для британської преси, що їх у той час ніхто серйозно не сприймав.
(Переклад з англійської).
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 14.01.2005 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2817
|
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
