Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 14.01.2005 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 14.01.2005
Віктор Ющенко: "Даю слово: ви побачите новий уряд і нових людей при владі"
Леся ШОВКУН.

Тема №1 сьогодні - навіть не дата інавгурації Президента Ющенка та на який день після цього (і якими словами) його привітає "вітальник" Януковича Путін. І українців, і того ж Путіна разом з усім світом зараз більше цікавить, а якими ж будуть перші кроки українського Президента, хто представлятиме політичне обличчя держави на ключових владних постах. Кримчанам не менш цікаво, наприклад, знати, хто ж тепер займе, скажімо, пост Представника Президента в Криму, як поведе себе наш "автономний" уряд, який волів би зовсім іншого керманича в державі.
Можливо, спрогнозувати майбутні зміни в країні та убезпечитися від безпідставних і передчасних розчарувань нашим читачам допоможе це передноворічне інтерв'ю, взяте у Віктора Ющенка кореспондентом "України молодої"...

У Росію - бо треба поговорити хутко й чесно

- Вікторе Андрійовичу, чому з першим закордонним візитом ви плануєте поїхати до Росії, яка відзначилася далеко не приязним ставленням до вас як кандидата у президенти?
- Те, що відбулося в останні місяці у стосунках між Україною та Росією, змушує мене приділити особливу увагу саме відносинам між нашими країнами. Ми ж усі добре розуміємо, що Росія - вічний сусід України. Політика, яка раніше була в керівництва нашої держави щодо цієї стратегічно важливої для нас країни, характеризується як кланова політика закритого типу, вона знівечила, перекрутила й деформувала дуже багато інтересів України в цьому регіоні. Політика, яку вів своїми каналами Медведчук, на мій погляд, ніколи не могла представляти державні інтереси, більше того - вона мінімізувала перспективи наших двосторонніх відносин. Окрім того, керівництво Росії під час виборів в Україні зайняло специфічну позицію, втрутившись у внутрішні справи нашої держави. Ви знаєте, що в багатьох ЗМІ про мене та моє оточення говорили неправдиві речі... Словом, відбулося те, що потребує якнайшвидшої реакції. Треба чесно обговорити всі ці питання й зменшити той шкідливий вплив на наші двосторонні відносини, який відбувся за останні місяці.

"Ні лідер партії, ні бізнесмен не може очолювати мій уряд"

- Одним із найнагальніших питань зараз є формування нового уряду. Ви казали, що ті сили, які входять до робочої групи, яка цим займається, увійдуть і до складу майбутнього Кабміну. А серед них нібито будуть і ті, хто під час виборчої кампанії не входив до лав ваших прибічників...
- Поки що до цієї групи входять "Наша Україна", Блок Тимошенко, представники Партії промисловців та підприємців і соціалісти. Виробляються основні принципи, враховуються ті, що були заанонсовані попередньо, формулюється підхід, який допоможе знайти відповідні баланси в межах коаліції "Сила народу". А щойно розв'яжемо це завдання, тоді буде поставлене наступне: як на базі цих принципів через формування уряду отримати в парламенті більшість у 250 - 270 голосів. Ось тут і постане питання: кого із кола тих політичних сил, які мають непоганих кандидатів на професійну роботу в Кабінеті Міністрів, слід запросити за "круглий стіл" і провести політичні консультації. На мій погляд, це насамперед позафракційні, "центристи", фракція народних аграріїв. А далі - будемо дивитися.
- Вікторе Андрійовичу, чи справді, як про це кажуть деякі обізнані люди, між вами і Юлією Тимошенко існує певний таємний протокол, згідно з яким ви пообіцяли їй місце Прем'єра?
- Є протокол, який передбачає, що моя фракція і я спрямуємо зусилля на підтримку кандидатури Юлії Володимирівни. Я не думаю, що це однозначні обіцянки: от, мовляв, вона точно очолить Кабмін. Зараз тривають переговори, є група, яка, як я вже казав, разом із Юлією Володимирівною формує принципи створення нового уряду. Це означає, що ми обов'язково її підтримаємо, якщо буде висунута її кандидатура, але зараз про конкретних осіб не йдеться.
І ми цю розмову принципово не починаємо доти, доки не будуть вирішені всі інші питання формування уряду.
Одне зазначу: навіть якщо якась кандидатура на Прем'єр-міністра у Верховній Раді має підтримку 226 парламентаріїв, то я завжди віддам перевагу тій кандидатурі, яка має, скажімо, 270 голосів. Окрім того, нам треба відділити лідерство в партії від посади Прем'єр-міні-стра. Те ж саме стосується й бізнесу - його також треба відокремити від глави уряду. Для цього я готовий ініціювати відповідні публічні документи, які б засвідчували, що жоден член уряду не займатиметься бізнесовими справами або керівництвом партійними структурами. Інакше завжди існуватиме ризик внутрішнього конфлікту між колегами, яким буде не до вподоби, що Прем'єр використовує посаду для розбудови власної партійної сили.

"У владі будуть нові обличчя"

- Вікторе Андрійовичу, вже не раз лунала теза про те, що уряд формуватиметься не за фракційним, а за професійним принципом. Як ви до цього ставитеся?
- Щодо принципів формування уряду, то без фракційного принципу тут не обійтися. Річ у тім, що фракція - це одна з парламентських структур, яка формує робочий механізм рішень, ухвалюваних Верховною Радою. Тому коли йдеться про створення уряду, безумовно, насамперед важлива фракційна підтримка того чи іншого кандидата на посаду Прем'єр-міністра, його платформи і його команди.
Я згоден із тим, що тільки фракційного підходу недостатньо, аби сформувати справді ефективний уряд народної довіри. Адже люди, представлені в Кабміні, швидше за все, як правило, не будуть народними депутатами. Безумовно, це будуть прагматики-професіонали, які працюють у конкретних галузях економіки. Але головне, на чому я хотів би наголосити: перспектива, динаміка й ефективність роботи уряду залежатимуть від того, як глава Кабміну і його команда знайдуть розуміння серед народних депутатів і фракцій Верховної Ради.
- Суспільство зараз очікує від влади морального очищення. Люди сподіваються, що ті, хто чинив злочини, будуть покарані, не кажучи вже про те, що їх не буде допущено до влади. Водночас звідусіль лунають чутки, а інколи й безпосередні натяки від членів вашої команди, нібито до нового уряду будуть запрошені деякі представники попередньої команди. Зокрема, йдеться про кандидатуру пана Азарова. Чи не боїтеся ви, що в суспільстві в такому випадку настане розчарування?
- Це питання буде значно легше коментувати тоді, коли вже будуть сформовані як центральний уряд, так і органи виконавчої влади на місцях. В одному я вас можу запевнити: я не допущу, аби в новому уряді з'явилися будь-які обставини, через які люди могли б нам докоряти, ніби цей Кабмін сформований на помилкових, чужих народові принципах. Я виходжу з того, що в уряді мають бути нові імена й нові обличчя. Хоча водночас і розумію: певні персони могли б стати тими "містками", які б на даному етапі сприяли політичному компромісу. Але ми не повинні ходити по одному й тому самому колу.
До речі, такого самого підходу - тобто нових облич - я вимагатиму і при формуванні місцевих адміністрацій. Я вам даю слово: в абсолютній більшості ви побачите новий уряд та інших людей. Бо дуже добре усвідомлюю: уже сам образ людини, котра працювала в Кабінеті Януковича, може образити багатьох людей, які авансом довірилися новій владі.

"Потрібно перегорнути сторінку"

- Вікторе Андрійовичу, чи буде справедливий суд і осуд?
- Боронь, Боже, щоб нова влада пішла легкою дорогою репресій - чи то політичних, чи то бізнесових. З іншого боку, дуже важливо, аби нова владна команда не взяла в союзники тих опонентів, які вчора вели Україну до прірви.
І при цьому є ще й третій момент: ми повинні вийти на порозуміння з політичною та діловою елітою. Треба перегорнути сторінку, провести межу між тим, що було до
26 грудня 2004 року, і тим, що буде після. Головне не те, що було на приватному ринку й ринку формування капіталів у 1994-му, 1995-му тощо, - головне, щоб тепер усі вони почали працювати на державу. Звісно, можна згадувати, хто що робив чи говорив, але я переконаний, що це програшна дорога, яка відбирає час і сили, які треба спрямувати на роботу. Набагато важливіше - розв'язати головний конфлікт, який роздирає націю, - конфлікт бізнесу і влади.
Коли 55 відсотків підприємництва працює в тіні, порозуміння бути не може, адже влада і бізнес сповідують дві різні філософії. Але після 26 грудня влада і бізнес повинні подати одне одному руки.
І це не просто якийсь механічний жест - це система взаємних зобов'язань. Адже понад 50 відсотків тіньового бізнесу - це не тільки криміналітет, а й той бізнес, який організувала влада: податкова, СБУ, міліція, місцеві адміністрації... Цю практику треба припинити. Бізнес має вийти з тіні й чесно платити податки, але держава при цьому зобов'язана розуміти, що без чесної правової підтримки підприємництва, яке вона повинна захистити, цей союз не відбудеться.
Однак є кілька нюансів: ніхто не каже, що буде забута оборудка з Криворіжсталлю, іншими стратегічними об'єктами, щодо яких не виконане жодне інвестиційне зобов'язання. От, скажімо, мені передали документ, у якому йдеться про те, що цими днями (перед Новим роком. - Ред.) голова Фонду держмайна Чечетов таємно готує папери, які дають розширення на підвищення застави державних корпоративних прав і майна; тут називаються підприємства, які через десять днів втратять державний статус, пройдуть фіктивне банкрутство... Цього не можна так залишати! Ніхто не повинен забувати того, як через ДУСю (Державне управління справами. - Ред.) відбулася фіктивна приватизація не одного десятка підприємств. І взагалі, те, що робила ДУСя, підлягає спеціальному розслідуванню. Це не буде забуто, повірте мені.

Президентська Адміністрація стане канцелярією і поки що залишиться на Банковій

- Багато експертів вважають однією з найбільших помилок на шляху формування нової Української держави те, що після здобуття незалежності не було розпущено Верховну Раду й проведено нові парламентські вибори, які б закріпили здобуті досягнення. Сьогодні теж лунають пропозиції щодо перенесення дати виборів до ВР, скажімо, на осінь наступного року, аби зміни до Конституції вступили в дію уже за нового парламенту. Може, було б доречно обійти недоліки пакета, до якого входила політична реформа, саме таким чином?
- Можливо, ви й маєте рацію. Але мені здається, що це не надто реальний варіант. Зрештою, сьогоднішній парламент є непоганим демократичним ресурсом. Його зіпсувала політика маніпуляцій, тиску, яку проводила Банкова.
Я переконаний, що у стінах нинішнього парламенту за умови прозорих і чесних стосунків між Верховною Радою, урядом та Президентом можна знайти достатньо голосів, аби сформувати демократичну більшість. І в цьому, можливо, й полягає різниця між цим парламентом і тим, який ми мали в 1991 році.
- Вікторе Андрійовичу, ви справді збираєтеся перенести Адміністрацію Президента з Банкової кудись інде? Цікаво, чому, куди саме і що ж залишиться там, де зараз розташована АП? І, нарешті, яку роль при Президентові Ющенку виконуватиме цей орган - з огляду на те, що у багатьох людей навіть із вашого оточення може з'явитися бажання зберегти ту владу, яку зараз має Банкова?
- Я вам даю слово, що Адміністрація Президента віднині не буде "ще одним урядом" України. Вона повинна бути канцелярією й забезпечувати винятково умови
діяльності Президента.
Щодо перенесення, то ця історія розпочата не мною, але тепер уже і я в неї втягуюся. Не дуже хочеться про це говорити, але знаєте, після всього того, що творилося в АП, у мене немає жодного бажання відчувати на собі емоції такого порядку. Я не знаю, чи вистачить святої води, щоб освятити всі ці стіни, дивани тощо. Ця установа стала епіцентром формування конфліктів, тому в мене є цілком природне бажання перенести Адміністрацію в інше місце. Вона могла б бути десь у єдиному діловому центрі Києва, який окреслений периметром: парламент, Кабмін, Нацбанк. (Кажуть, ще один варіант - нинішній Будинок учителя, колишня Центральна Рада. - Ред.).
Але, з іншого боку, я чудово розумію, що після інавгурації кожен день, кожна година буде на рахунку і займатися переїздами чи навіть ремонтами просто не буде часу. Зрештою, мені й не потрібні позолочені ручки на дверях чи тумбочки за 20 тисяч доларів.
Меблі, які стоять у моєму кабінеті зараз, поїдуть зі мною й туди. Я їх всюди за собою вожу, бо мені так комфортно.

Бутерброди для "майданівців" нарізали навіть мільйонери і дружина Литвина

- Вікторе Андрійовичу, Україна здивувала і вразила весь світ своєю мирною помаранчевою революцією. Ви дуже часто були на Майдані в ці дні. Чи змінила ця революція вас - внутрішньо, морально, ще якимось чином?
- Мені здається, що ці дні на Майдані змінили всіх. Я не думаю, що є бодай одна людина, яка б сказала: нічого в мені після помаранчевої революції не змінилося. Мене особливо зворушило те, що навіть складно висловити словами... Але я спробую.
Знаєте, мені завжди діставалося за те, що я українець. Мені докоряли, що я "занадто великий українець", коли я був Прем'єром.
А Національний банк був узагалі дуже міцною в патріотичному й державницькому плані інституцією, де працювали люди з чесними руками. І потім декому з них за це теж дісталося - скажімо, історія з Бондарем була суто політичною розправою.
Я ніколи не був об'єктивним до України, і завжди чесно в цьому зізнавався. Для цього я занадто її, Україну, люблю, і всі події сприймаю через серце. І те, що відбулося на Майдані, перевершило всі мої сподівання! Я не сподівався, що політична ущемленість, якої зазнав наш народ, стане таким потужним детонатором, що виведе людські маси на Майдан. Проте люди туди вийшли не просто через те, що 21 листопада їх одурили, вкрали мільйони голосів. Це був привід, але не причина. Те, що сталося на виборах, було командою: хлопці й дівчата, якщо ви хочете відстояти свою позицію - завтра гайда на Майдан. І люди прийшли туди кожен зі своїм болем: хтось згадав, що ця влада вкрала у нього достаток, у когось вона забрала життя рідних чи близьких... Весь той гнів, який накопичувався у народу щодо режиму Кучми, акумулювався й вихлюпнувся на Майдан.
За ці дні ми всі разом зробили для України і для нас самих величезну послугу, яка буде роками працювати на нашу націю й державу. Завдяки "помаранчевим" подіям Україна виборола собі чітке і яскраве місце на карті світу, і її тепер ніхто не зможе не помітити. Уявіть собі: за 14 років світова громадськість знала Україну здебільшого тільки по новинах із "чорнобильського", 1986 року. І коли протягом цілого місяця всі телеканали починали випуски новин із подій в Україні, це було наукою для сотень мільйонів людей на планеті. Бути українцем сьогодні стає модно.
Мені це нагадує, як щось подібне зі мною було кілька років тому, коли я подивився фільм "Хоробре серце". Ти не знаєш вікової історії Шотландії, для тебе й досі залишаються невідомими багато нюансів боротьби цієї країни за незалежність, але коли ти дивишся цю стрічку, тобі хочеться стати поруч із головним героєм, допомогти його народові. Це схоже на те, що відбулося зі світом завдяки нашій помаранчевій революції. Ми показали Україну такою, що дуже багато людей планети захотіли бути на Майдані. Недарма до нас приїхало стільки спостерігачів, хоча вибори проходили саме на католицьке
Різдво, яке прийнято зустрічати в колі сім'ї. Мені один канадець розповідав, як він прийшов додому й каже: от, є така можливість поїхати спостерігачем на вибори українського Президента, але ж тоді я не зможу провести з вами Різдво...
І діти йому кажуть: тату, їдь в Україну! Бо про те, що ми робили 25 грудня, ми через півроку вже й забудемо, а якщо ти поїдеш і допоможеш Україні - ми цим усе життя пишатимемося! Хіба це не фантастично?
Ви знаєте, я в це не хочу лізти, але факт вражаючий: фонд підтримки Майдану отримав 25 мільйонів гривень від звичайних людей. І йдеться не про те, що один дядько прийшов і пару мільйонів перевів. За день надходило до
10 тисяч переказів! Мені дуже хочеться бодай словом згадати всіх тих людей, які допомагали, але це, на жаль, неможливо - більшість із них ми просто не знаємо. Там були всі: і бідні, й багаті... Я бачив, як люди, які, можливо, за день по 10 тисяч доларів прибутку отримують, нарізали бутерброди для мешканців наметового містечка. Мені Володимир Михайлович Литвин розповідав, як він телефонує своїй дружині й каже: "Давай через 15 хвилин поїдемо до батька в лікарню" (у нього батько операцію переніс). А жінка йому відповідає: "Е ні, не можу, давай через кілька годин - я зараз ріжу бутерброди на Майдані". Це ж теж багато про що говорить!
Це були дуже славні дні, які творили славну історію України. Тому це не моя чи чиясь інша конкретна перемога, це перемога наша спільна, всенародна. І ваша, журналістська, теж, адже такого журналіста, як до помаранчевої революції, вже не буде.

"Помаранчевої" цензури в Україні не буде!

- Але замість колишньої цензури може бути інша - "помаранчева", і все почнеться спочатку...
- Ми хочемо добитися того, щоб в Україні була демократична українська влада. Я переконаний, що це може відбутися тільки за умови існування демократичної, вільної преси. І ставлення влади до преси має бути відповідним, адже якщо влада дуже далеко від неї - це погано, і якщо дуже близько - це теж погано.
Безумовно, ти, як і всі, недосконалий, у тебе є ті риси, які треба вдосконалювати або відкидати.
І хто, як не преса, тобі на ці риси вкаже? Той день, коли політик вирішить, що він досконалий, і перестане сприймати інший погляд на себе у засобах мас-медіа, буде днем смерті цієї людини як політика.
- Можливо, тоді є сенс підписати з журналістами якусь публічну угоду? Ви зі свого боку зобов'язуєтеся, що ніхто із членів вашої команди не тиснутиме на пресу, а журналісти зі свого обіцяють не застосовувати брудних технологій або виконувати будь-чиї "темники"...
- Це чудова ідея. Я її "приватизую".

"Україна молода".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 14.01.2005 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2830

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков