Версiя для друку Обговорити в форумi

Історію можна вивчати на уроках, по книжках, за архівами і навіть за газетними підшивками. Тим більше, що "Кримська світлиця" винайшла ще й своєрідний "газетно-конкурсний" спосіб пізнання минулого. Наші постійні читачі вже здогадалися, що йдеться про мовно-літературно-історично-комп'ютерне змагання, яке газета вже шостий рік проводить на своїх сторінках для кримських школярів. З радістю повідомляємо його учасникам, що тривалі "канікули", на яких вимушено перебував конкурс кілька останніх місяців, закінчилися, і ми з цього номера відновлюємо випуски ігрової конкурсної рубрики (читайте стор. 14).
А розпочнемо нашу історичну "реанімацію" з відповіді на запитання про Леся Курбаса. Власне, конкурсантам досить було лише назвати, чий це пам'ятник, біля якого сфотографувалися ведучі Українського національного радіо (їх також конкурсанти повинні були упізнати). Але наші юні читачі із с. П'ятихатки Красногвардійського району просто не могли не розповісти про трагічну долю цього видатного українця. Тож їм слово...

Лесь Курбас (Олександр Степанович, 25.02 1887 - 3.11 1937) - визначний український театральний діяч та режисер. Народився у Самборі (Львівська обл.) в акторській сім'ї. Середню освіту здобув у Тернопільській гімназії. Оволодів російською, польською та німецькою мовами, самотужки вивчав англійську та норвезьку мови. У 1907 - 1908 рр. навчався на філологічному факультеті Віденського університету, вивчав германістику і славістику. У 1908 році Курбас перевівся на філологічний факультет Львівського університету. Восени 1909 р. організував власний драматичний гурток при Львівському університеті. Після вбивства польськими шовіністами українського студентського діяча А. Коцка (1.07 1910) проти українських студентів розпочалися репресії, під час яких Курбаса було виключено з університету. У 1911 році деякий час студіював у Віденській драматичній школі. Влітку 1911 р. Курбаса було запрошено до гуцульського театру "Верховина" Г. Хоткевича, працював одним із режисерів. У 1912 - 1914 рр. - актор театру товариства "Руська бесіда". У вересні 1915 р. організував у Тернополі трупу "Тернопільські театральні вечори". Наприкінці березня 1916 р. Курбас переїхав до Києва. Згодом приєднався до групи випускників музично-драматичної школи, які створили "Молодий театр", метою якого було виховання і розвиток акторських обдарувань молоді (серпень 1917 р. - квітень 1919 р.). На сцені "Молодого театру" Курбас поставив твори: "Чорна Пантера і Білий Ведмідь" В. Винниченка, "Молодість" М. Гальбе, "У гущі" Лесі Українки, "Драматичні етюди" О. Олеся, "Цар Едіп" Софокла. У квітні 1919 р. наказом Театрального комітету при наркоматі освіти "Молодий театр" було об'єднано з Державним драмтеатром у Києві. Під час денікінської окупації Києва Курбас працював над оперою "Тарас Бульба" М. Лисенка. У червні 1920 року колектив акторів на чолі з Курбасом утворив Київський драмтеатр - Київдрамте, який здійснив постановку українською мовою п'єси В. Шекспіра "Макбет". Головну роль в ній грав сам Курбас - це був останній його акторський виступ у новій ролі. У травні 1921 року колектив Київдрамте переїхав до Харкова як Державний мандрівний зразковий театр. Ідеєю Курбаса у цей час було створення єдиної всеукраїнської театральної академії. Поступово ідея академії трансформувалася й оформилася у мистецьке об'єднання "Березіль", до якого увійшло 250 театральних діячів та акторів. Було утворено п'ять майстерень, режисерську лабораторію, що готувала кадри для всіх театрів України, а також близько 20 творчих дослідницьких комісій, станцій, бюро тощо. У першій половині 1920-х років Курбасом на Одеській кіностудії були поставлені фільми "Вендета", "Макдональд", "Арсенальці".
У березні 1926 р. на Всеукраїнській театральній нараді було вирішено перевести театр "Березіль" у Харків. Власне, у цьому театрі розкрилася творча індивідуальність Курбаса. Маючи можливість експериментувати, творити новий модерний театр, Курбас винайшов власну систему сценічного мистецтва. Творча концепція Курбаса органічно поєднувала українське театральне мистецтво з європейською культурою. Він витворив нову систему сценічних умовностей - систему образного "перетворення" актора, об'єднав у єдине суцільне дійство літературу, театр, музику, малярство, філософію і психологію творчості. У цей період на сцені театру поставлено низку високохудожніх, часто гостро дискусійних вистав, зокрема "Джиммі Хіггінс" за Е. Сінклером, "Золоте черево" Ф. Кроммелінка, "Молодість" М. Гальбе, "Горе брехунові" Ф. Гільпарцера, "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Маклена Граса" М. Куліша, "Диктатура" І. Микитенка та ін.
Близьке знайомство Курбаса і М. Куліша переросло у творчу співпрацю. Об'єднані прагненням творити не тільки справжню українську культуру, а й перебудувати з допомогою театру все духовно-суспільне життя, вони ставили перед собою велику мету - формувати національну свідомість, виховувати в українців почуття власної гідності та патріотизму і таким чином впливати на процес національного відродження в Україні. Наприкінці 1930 р. Курбас став керівником реорганізованого Харківського театру малих форм "Веселий пролетар", раніше з його ініціативи у Харкові було створено театр української опери та театр для дітей. Активна діяльність Курбаса на ниві української національної культури, вже у 1927 році викликала необґрунтовані нападки і звинувачення у націоналізмі, формалізмі, відриві від радянської дійсності тощо. Було заборонено п'єсу А. Берга "Войцек", не вийшла на сцену і вистава М. Куліша "Патетична соната".
З початку 1931 р. почалося масове цькування Курбаса. До критики долучилися майже всі літературні групи, які "викривали змову" Курбаса і М. Куліша. Сіялась недовіра до Курбаса серед молодих акторів та режисерів.
У вересні 1933 р. Курбаса викликав до себе перший секретар ЦК КП(б)У П. Постишев, який вимагав від нього зректися помилок і засудити діяльність М. Хвильового та М. Скрипника, що Курбас відмовився зробити.
5 жовтня 1933 року на спеціальному засіданні народного комісаріату освіти Курбаса було усунуто від обов'язків керівника театру "Березіль". Згодом його позбавили звання народного артиста УРСР, присвоєного у 1925 році. У жовтні 1933 р. Курбас на запрошення мистецького керівника Державного єврейського театру Соломона Міхоелса виїхав до Москви з метою поставити на сцені "Короля Ліра" В. Шекспіра. 26 грудня 1933 р. по дорозі до театру його було заарештовано, а згодом заслано на Північ у табори ГУЛАГу. Розстріляний 3 листопада 1937 р. (Офіційні радянські джерела подають дату 15 листопада 1942 р.).
Команда "Шукач"
П'ятихатської загальноосвітньої школи Красногвардійського р-ну.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 14.01.2005 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"