Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

Присвячується всім полеглим в боротьбі за волю України.
(Продовження. Поч. у №1 - 4).

Почнемо зі слова "буржуазія", яке в свідомості радянських людей нерозривно пов'язане з частівкою Маяковського: "Ешь ана-насы, рябчиков жуй. День твой последний приходит, буржуй!" - і має означати "глитая, або ж павука". В дослівному перекладі з французької "bourgeos" означає "городянин" або ще "господар". Цим словом називають людей, які не належать до мільйонерів або мільярдерів, а проте мають якесь майно. Тобто належать до того самого "середнього стану", про необхідність створення якого в Україні зараз говорять усі економісти й політики і саме від якого залежать стабільність і заможність країни. Отож, як бачимо, за цим словом не криється нічого поганого.
Тепер про слово "фашизм". Передусім зазначимо, що послідовники Гітлера ніколи не називали себе фашистами. Фашистами називали себе в Італії прибічники Муссоліні, і назва ця походить від латинського слова "fascіо". Так у Древньому Римі називали в'язку прутів, яку носили перед вищими посадовими особами (тут, мабуть, буде доречно пригадати, що опричники Івана Лютого мали прив'язані до сідла собачі голови і віники, тобто ті ж в'язки прутів). Відносно фашизму видатний націоналістичний діяч Євген Онацький, який чи не більшу частину життя провів в Італії, писав, що фашизм - це ідеологія нації, яка має свою державу, і тому він не має нічого спільного з українським націоналізмом, який лише бореться за створення незалежної держави.
Що ж до партії, яку очолював Гітлер, то вона називалася націонал-соціалістичною, скорочено "наці" або "нацисти", але ніяк не фашисти. Цілком можливо, що вперше термін "фашисти" ужив великий вождь усіх часів і народів Йосиф Сталін, а на це вже не було ради. Адже історичний факт, що коли він так званого "знатного гірника" Ничипора Ізотова назвав Нікітою, то тому переробили всі документи на нове ім'я.
І останнє: що означає слово "націоналізм"? В "Українському Радянському Енциклопедичному Словнику" націоналізм визначається як "бурж. ідеологія, політика і психологія, яка розглядає націю як позаіст. категорію, вищу форму сусп. єдності, проповідує зверхність нац. інтересів над класовими. Протилежний інтернаціоналізмові". Далі націоналізм змішується з шовінізмом, тим же фашизмом, расизмом і навіть геноцидом.
Дійсно, послідовники ідеології націоналізму вважають, що нація - це основна єдність людей, обумовлена спільністю мови, території, історії (і тому вона не може бути позаісторичною), способом життя, ментальністю.
Так звані "інтернаціоналісти" твердять, що поділ людей на класи, який визначається відношенням до знарядь виробництва, є важливішим від поділу на національності. Образно кажучи, французький таксист, який працює по найму, має більше спільного з японським кулі, ніж з французьким власником бодай маленької кав'ярні, бо це вже інший суспільний клас.
А ось що говорить про націоналізм видатний націоналістичний ідеолог Володимир Янів: "Термін "націоналізм" походить від латинського слова "natіо", тобто нарід... В понятті націоналізму маємо як основний чинник - любов... І то любов у рівній мірі проявляється в малих гуртах (родина), що й у середніх (громада) і великих (нарід). За прикладами не приходиться довго шукати. Любов матері до своєї дитини є рівно добре відома, як, наприклад, на любові пов'язана солідарність односельчан чи глибоке прив'язання до батьківщини, до її землі й краси природи, до земляків, до передаваної традиції. Але любов викликає завжди чинну поставу. Мати не тільки любить дитину, вона опікується нею. Односельчани помагають одне одному. Члени національної спільноти боронять своєї вітчини. Націоналізм, як рух, побудований на глибокій любові, вимагає від своїх послідовників відданої служби Батьківщині, активності.
З другого боку, нарід - це та спільнота, для якої і за посередництвом якої постали всі великі речі у світі... Світова культура - це багата мозаїка того, що створили національні культури".
На завершення теми цитата мовою оригіналу з брошури В. Русина "Что следует знать о нациях и национализме", виданої в Харкові у 1993 р.: "Человек не может быть без национальности, так как в мире нет и не будет ничейных территорий и безнациональных государств. Безусловно, всегда были, есть и будут люди, которым не нравится многообразие живой природы... Когда-то многим не нравилось, что Земля вращается вокруг Солнца, а не наоборот. Но потом выяснилось, что это не была ошибка природы в строении вселенной, а проявление ограниченности мышления людей, низкий уровень познания мира".
Звідки походять витоки українського націоналізму?
Як би не намагались радянські історики довести, що український націоналізм - це вигадка німців або ще навіть австро-угорців, підтримана певними колами Галичини і спрямована на те, щоб відірвати український народ від братнього російського народу, але насправді це не так. Якщо не виходити за межі XX століття, то родоначальником українського націоналізму вважають Миколу Міхновського, який народився неподалік Прилук на Чернігівщині і в 1900 р. видав книжку під назвою "Самостійна Україна". Хоча історик Іван Лисяк-Рудницький не погоджується з цим і вважає, що виникнення українського націоналізму було спричинене поразкою національно-визвольних змагань у 1917 - 1920 роках.
Українськими буржуазними націоналістами в усіх радянських виданнях обзивали керівників Української Народної Республіки Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюру (незважаючи на те, що перші два самі себе вважали соціалістами). Отже, Грушевський народився в Холмі, вчився в гімназії в Тифлісі (суч. Тбілісі), закінчив Київський університет.
Володимир Винниченко народився в селі на Херсонщині, а Петлюра - в Полтаві.

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 28.01.2005 > Тема "Українці мої..."