Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.02.2005 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 04.02.2005
НАРОДИЛАСЬ ЧИ ВІДРОДИЛАСЯ НАЦІЯ?
Василь СКУРАТІВСЬКИЙ.

Ми єсть народ!

Кілька роздумів з приводу Помаранчевої революції

Кожна значуща подія народжує своє термінологічне визначення. Не стала винятком і Помаранчева революція. Стосовно кольору, то тут, як кажуть, і комар носа не підточить; відносно ж терміна "революція", то ще можна подискутувати, але з часом усе стане на свої місця - чи був це революційний дух, чи всенародне віче?
Натомість інший термін викликає суперечливі думки. В пресі, по радіо та в офіційних виступах домінує твердження, що 22 листопада 2004 року на Майдані Незалежності народилася (?) "українська нація" чи - м'якше - "нова українська нація". Звісно, ця подія унікальна, я б сказав, феноменальна: приспана, заколихана чи збайдужена нація, здавалося б, уже не здатна на самопожертву, - і враз в один день вийшла на майдан, щоб сказати своє рішуче "ні" бандитській владі. Явище справді всепланетарне. Воно ще чекає своїх аргументованих вислідів.
Я розумію, що по живих слідах важко визначитися в точних термінологічних лексемах, - велике, як сказав відомий поет, осягається на відстані часу. Але й за таких умов стверджувати, як це робить дехто з політологів чи відомі діячі, що 22 листопада 2004 року народилася нація, вельми хибно. Навіть більшовицькі історіографи, свідомо обрізаючи нашу історію, визнавали, що українська нація сформувалася в XV столітті.
Так коли ж сформувалася українська нація? Одностайної думки поки що немає. Але незаперечним є те, що всі ознаки наявні уже за Київської Русі. Достатньо навести хоча б такий факт. При Ярославі Мудрому з'явився перший писемний кодекс "Руська правда", який зафіксував правові постулати на основі звичаєвого права. В усіх цивілізованих країнах такі акції вважаються правовою нормою національної самосвідомості (я вже не кажу про літописні пам'ятки "Слово о полку Ігоревім" чи "Повість врем'яних літ").
Але доля злукавила перед нашим народом. Войовниче татаро-монгольське нашестя обірвало на кілька століть нашу державність. Настала страшна руїна, котрою спритно скористалися невдячні сусіди: як леви, вони шматували наші терени - турки, татари, поляки, мадяри, навіть литовці. Здавалося, що Вкраїні як державі вже не відродитися.
Одначе, мовби підвечірня зірка напередодні Нового року, з'явилося самовибухове відродження (саме так - відродження) національної самосвідомості; попервах - Коліївщина, котра (як у нашому випадкові - Майдан Незалежності) переросла в козацтво - унікальне явище у світовій практиці. Вочевидь, немає потреби аналізувати його, оскільки про це відомо навіть школярам. Але одну аксіому варто пригадати. Навіть заангажований комуністичний ідеолог К. Маркс визнав, що Запорозька козаччина на той час була "найдемократичнішою у світі державою". Й тут доречно нагадати, що гетьманів та інших посадових осіб козаки обирали таємним голосуванням. Звідси й народилася знаменита Конституція Пилипа Орлика - найперша у світовій практиці правова законодавча структура, котра на століття випередила навіть американську, яку вважають найдемократичнішою в цивілізованому світі. Скажіть, хіба могло б це статися, якби не було нації чи національної самосвідомості?
На всіх переломних, а відтак - і трагічних, віхах спалахувало багаття національного духу, але, на жаль, провідникам-керманичам нерідко бракувало чи то досвіду, чи, як на мене, агресивності. Що заважало Б. Хмельницькому, який оточив Варшаву, поставити на коліна свого правічного ворога, або ж П. Сагайдачному, котрий два тижні тримав облогою "гниле болото" (так у перекладі йменується Москва). Постояли, похизувалися й повірили в доброчестивість своїх ворогів, які невдовзі армадно посунули в Україну, жорстоко розправляючись з нашим народом (Берестечко, Батурин, Полтавська битва).
Подібне сталося і в період так званої громадянської війни. Після Жовтневого перевороту Україна могла досить легко, як на мене, здобути незалежність. На жаль, не дослухалися до слушних порад С. Петлюри та його прибічників. Геніальний історик М. Грушевський, який обіймав найвищу посаду в УНР, піддався переконанням соціаліста п. Винниченка й зголосився розпустити вояків, котрі поверталися на рідні терени. Останній зумів переконати, що російські "брати-соціалісти" не вчинять агресії супроти Вкраїни. Натомість невдовзі Ленін з Троцьким (останній навіть написав 10 заповідей, як підступно поводитися агресорам) відправили армаду моралізаторів на нашу офіційно проголошену незалежність.
На своєму шляху до Києва муравйовці жорстоко розправлялися з українськими захисниками (згадаймо Крути); упродовж двох тижнів, оволодівши Києвом, розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванки чи козацькі вуса. За спогадами сучасників, місто було вкрите трупами.
Не кращу роль відіграли й місцеві холуї Щорс, Котовський, Коцюбинський і К°. Відтак усі спроби звільнитися від московських більшовиків (Другий зимовий похід, Базар) не принесли успіхів. Натомість   настала страшна ера комуністичного терору - арешти і розстріли інтелігенції, знищення продуктивного селянства, голокости, переселення цілих сіл у Сибір тощо. Тоталітарна колгоспна система перетворила селян у рабів, а робітників - у дешеву робочу силу. Відтак упродовж кількох десятиліть "збільшовичена ера" намагалася всілякими засобами знівелювати "націо-нальний сепаратизм" (згадаймо історію з П. Шелестом). Проводилися масові арешти творчої інтелігенції у 70-х роках минулого століття, повсюдна русифікація під фальшивою оболонкою "радянський народ".
Після щасливого розпаду СРСР у незалежній Україні створилися певні умови національної консолідації. На жаль, найвищі ключові посади прибрали до рук без-етнічні комуністи та інородці, узурпувавши економіку і культуру. І тут мав рацію
Л. Кучма, що національна ідея не спрацювала, бо він сам зі свитою робив усе, аби вона не дала потужних паростків, хоч нація та її патріотичний дух постійно мали місце.
Але повернімося до того, з чого розпочали розмову. Чимало демократів щиро впевнені, що листопадові події 2004 р. народили чи сформували українську націю. Насправді це неточне визначення. Правильніше було б сказати: Помаранчева революція лише за сприятливих умов сконсолідувала націю. Нація, як мовилося, існувала вже при Київській Русі; і не випадково при Щербицькому, коли крісло партійного горе-ідеолога посів Маланчук-Мильман заборонялося офіційно користуватися терміном "Київська Русь", а лише - "Давня Русь", щоб у такий спосіб знівелювати українську ідентичність.
Відомий Шевченків вислів "Якби ми вчились так, як треба" злободенний і нині. Ще у шкільній програмі нам утовкмачували в голови таке визначення: "Нація (від латинського - плем'я, народ) - конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми й економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру. Нація є більш широкою, вищою спільністю людей, ніж рід, плем'я, народність".
Як бачимо, навіть більшовики визнавали, що українська нація сформувалася кілька століть тому, а ми стверджуємо, що це пов'язано з Помаранчевою революцією. Не випадково Л. Кучма не стомлювався нагадувати, що за його президентства "не спрацювала національна ідея", а в Москві на презентації своєї книги "Україна - не Росія" допатякався до того, що в північного сусіда є держава і нація, а в нас - лише народ. То вже наша провина, що ми обрали такого недолугого гаранта, котрий зі своєю свитою робили все од них залежне, щоб знівелювати національні інтереси держави.
І якщо вишукувати хоч якусь "позитивну" рису в його діяльності упродовж
десятиліття, то вона може бути лише в одному - в бездарній антиукраїнській політиці, котра змусила людей вийти на Майдан Незалежності на своє історичне віче, щоби продемонструвати олігархам мовлені свого часу слова незабутнього Василя Симоненка: "Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!"
І як би ми не називали її - революція, еволюція чи всенародне віче, - історична подія помаранчевої доби воскресила, а не народила націю, котрій у XXI сторіччі судилося увсеголос заявити на увесь світ: "Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.02.2005 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2876

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков