Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.02.2005 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 04.02.2005
"НАЧЕ З АРФИ ЗОЛОТОЇ..."
Відділ літератури "Кримської світлиці".

Цей рядок з вірша чудового поета Олександра Олеся дав назву книзі творів українських авторів ХІХ - ХХ століть, присвячених Криму.
Про Крим, його неповторну красу, його далеке минуле і сьогочасне українські поети і прозаїки написали чимало гарних самобутніх творів, якими зачитується не одне покоління людей. У різний час в Криму жили й працювали, приїжджали на відпочинок і лікування багато творчих особистостей, котрі не могли не відгукнутися серцем на цю дивовижну красу, якою славен наш сонячний півострів. У видавництві "Таврія" вже не раз виходили як окремі, так і колективні збірки творів українських авторів, присвячених Криму - цьому чарівному куточку нашої країни. З-поміж них - "України чудовий край", двотомник "Слово про рідну землю", сувенірне видання "Люблю тебе, мій Криме" та інші. А нещодавно у сімферопольському видавництві "Бізнес-інформ" побачила світ ще одна книга про Крим "Наче з арфи золотої...", в якій зібрано кращі прозові і поетичні твори кримської тематики українських письменників. В сузір'ї імен, представлених в антології, імена Якова Щоголева, Євгена Гребінки, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, Остапа Вишні, Павла Тичини, Дмитра Павличка, Івана Драча та багатьох інших митців - і тих, хто залишив яскравий слід в національній літературі, і тих, хто нині виходить на широкі літературні обрії.
Упорядкували антологію "Наче з арфи золотої..." Оксана Івасюк та Валентина Бузинська.
Книга гарно ілюстрована кольоровими фото Анатолія Ковальського. Збірка буде безкоштовно передана в бібліотеки та школи Криму і стане добрим посібником учням та вчителям на уроках рідної мови та літератури.
Пропонуємо до уваги шанувальників художнього слова кілька творів з антології "Наче з арфи золотої..."

 

Яків ЩОГОЛІВ
(1823 - 1898)

ЯЛТА

Казали: Ялта - Криму цвіт, -
Над нею краще сонце гріє,
І інше небо, інший світ,
І дужче листя зеленіє.
Як я спускався з хмар густих
По жовтих ребрах Чатирдага,
Здавалась в гранях скель крутих
Якась невідома повага.
На камінь з камня біг Салгир,
Вилась гадюкою дорога,
Де срібний струмінь падав з гір,
Де сакля виснула убога,
І з неї вибігши на шлях,
Як неприборкані орлята,
Лякались коней і в кущах
Ховались гожі татарчата...
Остався геть надхмарний край -
Оселя тиші і покою,
І я спустивсь в зелений рай
Долин Аутки й Дерикою.
І правда: Ялта - Криму цвіт, -
У ніг її без грані море;
Над нею неба інший світ
І з листом лист не так говоре.
По взбіччях гір і жовтих скель
Палати в камінь повростали,
Плющі розкинулись до стель
І ґанки стіни понизали, -
Орішник широко повис:
Черешні з лаврами сплелися;
Сяга до неба кипарис,
Гілки маньолій повелися...
Сюди б спішити тільки тим,
Хто в світі все, що можна, має,
Але і тут крилом своїм
Не всіх же доля пригріває:
Я бачу неміч, блідий вид
І щоки, червінем покриті, -
Як є - захід, один захід
І з ним благання - "Жити, жити!"
Так хто ж живіт тут знайде вам,
У кого кров уже не грає?
Ні, мабуть, щастя там,
Де є той край, що нас немає.

Микола ЧЕРНЯВСЬКИЙ
(1868 - 1946)

З ЦИКЛУ "КРИМ"

ЯЛТА

Вона була уся в димах,
У мутносиньому тумані,
А коло моря на домах
Блищали сонця бліки п'яні.
Красою п'яні.
І сп'янів
Неначе й я. Краси такої,
Тих з кості різаних домів,
Тії ажурності легкої
У димносиньому завої
Не бачив ще.
І я стояв
На шумній пристані й дивився,
Аж поки вщерть красою впився,
Всього у душу не забрав.

АЮ-ДАГ

Припав до моря Аю-Даг
І п'є, і п'є без краю воду.
Не пий, ведмедю, хай їй враг,
Вона солона аж до споду!
А він все п'є, не піде пріч,
Нема кінця і краю згазі.
І день минув, і з моря ніч
Зайшла й сіда на Аю-Дазі.
І починає ворожить,
І почина снувати чари.
А хвиля в березі шумить
Далеким відгуком фанфари.
І сонно слухають той шум
І кипарис, і кедр Лівану,
І повно сну і сонних дум
У млистім парку Карасану.

Леся УКРАЇНКА
(1871 - 1913)

ТИША МОРСЬКА

В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.
Певне, се країна світла
Та злотистої блакиті,
Певне, тут не чули зроду,
Що бува негода в світі!
Тиша в морі... ледве-ледве
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем, -
В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла підіймає,
І здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схід сонця,
А від сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшні для мене вітри,
Ні підводнії каміння, -
Я про них би й не згадала
В краю вічного проміння.

БАХЧИСАРАЙ

Мов зачарований,
 стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба
 промені злотисті,
Блищать, мов срібні,
 білі стіни в місті,
Спить ціле місто,
 мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева сріблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім листі
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом
 легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
І верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони.
1891

Христина АЛЧЕВСЬКА
(1882 - 1931)

В ГУРЗУФІ

Мені зрідні осяйне Чорне море:
Мов океан, весела й вільна я,
Із краю в край, де поле і де гори,
Луна мій спів, літа душа моя.
І вічно юні думи без вагання
Біжать, і йдуть,
 і товпляться в мені,
І, як орли, щезають вдалині,
І в душах будять
 бурні хвилювання...
11.ХІ 1929

Микола ЗЕРОВ
(1890 - 1937)
ЧАТИР-ДАГ

І
Біжить шосе. Прозорим фіолетом
Закам'янілі хвилі дальніх гір
Укрили паділ, де шумить Салгір
І спить село з похилим мінаретом.
Черешні над камінним парапетом,
У білій куряві заїжджий двір
А в небі, переймаючи простір,
Піднісся Чатир-Даг двійним наметом.
Безсилі перед ним падуть горби
На ржаві буки, на густі граби
Наліг він полониною німою;
І тільки вітер та ставний вівчар
Обходять там побожною ходою
Богам висот поставлений вівтар.
5.09 1926
ІІ
Богам висот - перелетам-громам,
Землі родючої живущим сокам,
Безмовним хмарам,
 гомінким потокам
І легкокрилим в небі шулякам -
Ти, Еклезі, наш найсвятіший храм!
Під сонцем Криму,
 під сліпучим оком
П'янке вино
 біжить жертовним током
І від багать синіє фіміам.
Тут на тобі степів холодний подих,
Побившися, лягає в синіх водах,
Щоб голий камінь
 запліднитись міг.
І перекатів велетенські брами
Здіймаються, немов щедроти ріг,
І в діл рясними сиплються дарами.
5 - 6.09 1926

Максим РИЛЬСЬКИЙ
(1895 - 1964)
НАПУТНЄ

Орестові Корсовецькому, що прислав мені книгу І. І. Пузанова "По неходженому Криму", а сам збирається в пішу кримську подорож.

За несходжений Крим,
 за незвіданий світ
Вам, поете, подяка й привіт!
Хай Вам доля присудить
 пройти сто доріг
І квіток назбирати з усіх,
Хай вас люди стрічають
 незнані щодня, -
І усе ж то, Оресте, рідня!
Хай узгір'я в тумані ростуть
 голубім.
Ті з обличчям достоту людським,
Ті до звірів подібні, а ті до потвор,
Салютує хай Вам метеор,
Лебединих озер
 розкривається даль,
Хай Вам ловиться риба-кефаль.
Ой, широкий цей світ -
 неосяжні світи!
На Чукотці десь Ваші брати,
В мене друзі в Провансі
 гарячім живуть,
Де маслини справдешні цвітуть,
Де вклоняється плем'я
 нове, молоде
Вітрякові Альфонса Доде.
Вже для мене тяжкі
 подорожні сакви.
Та за мене мандруєте Ви
По камінних дорогах,
 по сизих степах,
Де із бурею бореться птах,
Над узморськими луками,
 в тиші долин.
Де сивіє наш рідний полин.
Той не зна самоти
 між безлюдних степів,
З ким живе Леонтовича спів,
Той не відає смутку
 в сумні вечори,
З ким говорить Франко до зорі,
Той не схибить, хто бачить крізь хащі нічні
Чорноморських рибалок вогні.
Крим, Коктебель.

Олександр ОЛЕСЬ
(1878 - 1944)

ЩОРОКУ...

Вітер любе,
Світ голубе,
Обнімає,
Пригортає,
Струмнем ллється,
Шовком в'ється,
Шуми носе,
Суше роси,
Сам не знає,
Що кохає.
Прилетить над море синє,
І на мить свій льот зупине,
І до хвиль простягне руки, -
І поллються з моря звуки,
Наче з арфи золотої, -
Тихі дзвони, тихі бої;
Все шептання...
Все зітхання...
Але Вітер вдаре в струни -
І гримлять із хвиль перуни.
Море стогне, плеще, грає,
Береги гранітні крає,
І кричить, і в білій піні
Сріблить, білить хвилі сині!
Але ось рука втомилась,
Хвиля впала і розбилась,
Знову море грає тихо,
Знову арфа ледве диха...
Ще рука на струнах мліє,
А вже Вітер зводе вії
І на камені, на скелі
Лове сни свої веселі.

Володимир СОСЮРА
(1898 - 1965)

МИ З ТОБОЮ ІШЛИ В КОРЕЇЗ

Ми з тобою ішли в Кореїз.
Десь Ай-Петрі тонув у тумані...
Ти сміялась... І щоки рум'яні
цілував тобі вітер до сліз...
Ми з тобою ішли в Кореїз.
Гаснув вечір, і море внизу
килими розгортало барвисті,
де зоря в золотому намисті
уронила останню сльозу...
Шаруділи десь пташки у листі...
І машини у дзвоні заліз
пролітали й зникали в тумані...
Ти сміялась... І щоки рум'яні
цілував тобі вітер до сліз...
Ми з тобою ішли в Кореїз.

Дмитро ПАВЛИЧКО
(1929 р. н.)

*  *  *

В морі я хотів
 печаль свою втопить -
Я до моря вийшов рано -
 море спить.
І мені його будити стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.
Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.
І мені його смутити стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.
Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.
І мені його самого стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.
1957 р.
Іван ДРАЧ
(1936 р. н.)

ЯЛТИНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ

Уночі був ураган. І шишка чорна,
Якій вже не зродити сто кедрин,
Лежить у мене мертва на столі.
Вночі був ураган. Лихого горна
Двигтіло полум'я. У деревин
Поскручувало в'язи,
 гнуло до землі.
Старого кедра сила невідпорна
Шпурнула геть на вапняковий тин,
І пес стоїть у кедра на чолі.
Вночі був ураган.
 Стинались жорна
Лихих вітрів,
 як дошки з домовин,
Трощили все, місили все у млі...
Та з моря сивого
 пощезла хвиля чорна.
Біліють рани зчахнутих кедрин.
Спить море галькою
 у мене на столі.
І за вікном японська мушмула
Пучком жовтавим щойно зацвіла.

Данило КОНОНЕНКО
(1942 р. н.)

КРИМСЬКА ЗЕМЛЯ

Земле моя кримська,
Земле українська
Сонячний південний краю мій,
Степові простори,
Зеленаві гори,
Моря нестихаючий прибій.
Де шляхи куріли,
Де бої гриміли -
Там каналу стрічка в'ється голуба.
Росами умиті,
Ласкою зігріті
Золоті колосяться хліба.
Земле моя рідна,
Сторона погідна,
Садом вишумовуй молодим,
Воїн непоборний,
Трудівник невтомний,
Славлю тебе піснею,
Мій Крим!

Мойсей ФІШБЕЙН
(1946 р. н.)

КРИМ. ОСІНЬ

Хворе осіннє море
 дихає важко, нерівно,
Білі у морі хвилі,
 в чорному штормі - грім.
Місце нашої зустрічі з Вами,
 Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі -
 хмарний осінній Крим.
Хмурі химерні хмари.
 Марні осінні втечі.
Сухотного жовтого листя кволий,
примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах,
 у листі, у цій холоднечі
Шукаю Вашого подиху.
 Ваших шукаю рук.
Шукаю голосу Вашого,
 може, його зустріну -
З моря луна долине, -
 так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю,
 Вкраїнко моя,
Україну - Країну, яка злетіла
 над незбагненну вись.
Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
В холоднім Криму осіннім
 шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім,
 що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі
 і спать не дає морям.
1972 р. Крим.

Світлана КОЧЕРГА
(1955 р. н.)
*  *  *

Ще одне літо пішло у тло,
стертий нестерпний серпень.
Дощ розсипає холодне скло,
мокне розбитий серфінг.
З-під парасолі струнка Асоль
шхуни шукає обрис,
та непрозоро хмаринок сонм
ген затуляє обрій.
Так виглядала колись я блиск
шовку кожного літа...
За сподіваннями всіх помолись
перед дверима ліфта.
Та за платани, за гриву гір,
клаптик землі в асфальті,
і за безцінний Господній твір
тишу в осінній Ялті.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.02.2005 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2890

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков