Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорогі наші конкурсанти! Якби Аладдін був за сумісництвом ще яким-небудь міністром, то вручив би по комп`ютеру кожній з тих шкіл, чиї учасники дійшли до сьогоднішнього фінішу. Бо ви всі варті найголовнішого призу, ви боролися до кінця, надіялися до останнього! І як же прикро тепер, що якісь 7-10 балів відділяють вас від фінальної трійки команд, які розіграють між собою найвищу нагороду. Так потужно й стабільно відпрацював впродовж усього змагання керченський "Авангард", та ледь пригальмував на фініші - і він вже не перший... А три диво-команди із Славнівської школи Роздольненського району - "Кресало", "Перевесло", "Соколята"? Вони всі достойні фіналу, вони, здавалося б, мали утричі більше шансів на перемогу, але їхній тріумвірат не привів до тріумфу. Звичайно, якби наше змагання не проходило у такому рваному темпі, якби не затягнулося воно аж до лютого, можливо, зовсім іншими були б результати, бо й відповіді ваші не губилися б, і турнірна таблиця вчасно б заповнювалася, і ті команди, яких ви сьогодні в таблиці не бачите, не зійшли б на півдорозі з дистанції...
Але скільки не кажи "якби", а обставин оцих вже не поправиш. Три команди перетнули фінішну лінію з найбільшою кількістю набраних на цей момент очок: це нижньогірський "Грифон" (школа №1), "Барвінок" із Сімферопольського району (Маленська школа) і красноперекопські "Фрунзевці" (школа №2). Вони й зустрінуться в останній декаді лютого у Сімферополі в очному фінальному інтелектуальному поєдинку, де визначиться "прописка" командного призового комп`ютера. (Остаточну дату, час та місце проведення фіналу ми повідомимо трохи пізніше після узгодження всіх формальностей).Того ж дня буде розіграно ще один комп`ютер - капітанський - між лідерами усіх тих команд, які дійшли до фіналу і які ви бачите в цій таблиці. Взяти участь у капітанському турнірі зможе й десятикласник сімферопольської школи № 6 Таір МУРАТГАЗІЄВ, єдиний з наших читачів, хто скористався такою можливістю. "Лови день!" - казав колись Горацій. Та сьогодні актуальніше звучить заклик "лови комп`ютер!", що Таір і робить! (Запрошуємо капітанів обов`язково засвідчити своє бажання взяти участь у фіналі, щоб організатори знали, для якої кількості учасників тиражувати завдання).
А тепер давайте звіримо відповіді на решту завдань, які ще не коментувалися в рубриці, і самокритично оцінимо наші досягнення.

№ 11. Завдання від учасника оборони Севастополя П. Є. Гармаша: Марія Байда, Ніна Онілова, Людмила Павличенко; Євгенія Дерюгіна; українські козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним.

№ 14. На "нашоукраїнське" запитання про борть, вулики, жорна, ціп, мажі, волів, вітряки, млини, Поділля, Полісся, Слобожанщину і т. д. блискуче (на всі 50 очок!) відповіли, практично, всі команди, тож зекономимо місце для інших відповідей, бо тут непорозумінь бути не повинно. (Хіба що подивіться на ціп від команди "Кліо" - на малюнку). До речі, хтось написав, що колись молотили збіжжя не ціпом, а... цепом - довелося за такий жарт трохи балів зняти. Кілька команд чомусь вперто відповідали на запитання російською мовою - вибачте, такі відповіді в нашому українському конкурсі також "коштують" дешевше...

№ 15. Т. Г. Шевченко, уривок з поеми "Тризна".
Відповіді на 16-те завдання - на  16-й стор.
Відповіді на запитання від Каті Осадцої - на 15-й стор.

№ 18. З репертуару Дмитра Гнатюка:

1. Грає море зелене,
Тихий день догора...
"Києве мій"
Муз. І. Шамо
Сл. Д. Луценка

2. Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами...
"Два кольори"
Муз. О. Білаша
Сл. Д. Павличка

3. Ми підем, де трави похилі,
Де зорі в ясній далині...
"Ми підем, де трави похилі"
Муз. П. Майбороди
Сл. А. Малишка

4. Літа на зиму повернули,
Пливуть в осінній хмурості...
"Осіннє золото"
Муз І. Шамо
Сл. Д. Луценка

5. І на тім рушникові
Оживе все знайоме до болю...
"Пісня про рушник"
Муз. П. Майбороди
Сл. А. Малишка

6. Знову прилинув з теплими днями
Травень квітучий в білі садки...
"Пісня вірності"
Муз. К. Мяскова
Сл. Д. Луценка

7. Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку...
"Чорнобривці"
Муз. В. Верменича
Сл. М. Сингаївського

8. Спасибі Вам, мамо,
за вічну любов
І всю неоплачену ласку...
"Спасибі Вам, мамо"
Муз. О. Екімяна
Сл. Д. Луценка

9. Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б'є...
"Київський вальс"
Муз. П. Майбороди
Сл. А. Малишка

10. Сивина, сивина, сивина
Вже мої затуманила скроні...
"Сивина"
Муз. І. Марченка
Сл. Д. Луценка

Ось як відповіла на запитання № 19 - "Як торкнулася Волинь долі художника Миколи Самокиша, який жив і творив у Криму, чиє ім'я носить Сімферопольське художнє училище?" - команда "Фрунзевці":
М. С. Самокиш - видатний художник-баталіст. До Академії мистецтв вступив не одразу. Поїхавши із Ніжина, він з жовтня 1877 до липня 1878 р. жив у Луцьку, у свого дядька Якова. Луцьк (нині це обласний центр Волинської області) - давнє українське місто, розташоване у мальовничій місцевості по обидва береги річки Стир. Дядько був викладачем географії, історії у міському училищі та завідував бібліотекою училища. Він доручив Самокишу розібрати книги, щоб навести порядок у бібліотеці. Юнак захопився цією роботою. Саме тут Самокиш уперше побачив гравюри різної техніки виконання та познайомився з різними жанрами живописної графіки і в нього зародилася велика любов до книжкової ілюстрації і гравюри. Тут він написав свої перші натюрморти з книгами. Та найбільш йому подобалися сцени битв, зображення військового знаряддя, зброї.
У Луцьку він познайомився з молодим художником Рудницьким, подружився з ним.
Рудницький багато часу приділив Самокишу, брав його на етюди, учив відшукувати живописні місця. "Это было для меня откровением, - згадував Самокиш, - я стал зрячим человеком. Я начал видеть и чувствовать красоту контура, красок, светотени!".

Завдання № 20 - на кращу розповідь про вчителя. Нижньогірський "Грифон" до Дня учителя підготував цілу газетну ілюстровану сторінку, присвячену педагогам, тому й отримав найвищий бал. Конкурсні роботи ще деяких учасників ми надрукуємо пізніше, але "Грифон" уже все одно недосяжний...

№ 21. З репертуару Оксани Білозір:
1. Повторю молитву щиру і негорду,
Як твоє, Вкраїно, праведне ім'я.
Повторю молитву рідного народу,
Щоб її почули небо і земля...
Муз. О. Албула
Сл. Ю. Рибчинського
2. Кажуть хлопці,
 я сама - наче квіточка,
Що пливуть мої слова,
як та річечка.
Що душа моя співає,
мов сопілочка.
А я просто українка -
україночка!
Муз. Г. Татарченка
Сл. А. Демиденка
3. Світились айстрами
вечірні сутінки.
Та пісня батьківська -
єдина суть моя.
Просилась мріями, цвіла калиною,
Летіла вирієм над Україною...
Муз. О. Злотника
Сл. М. Мельникова

Завдання № 22 - "Козацьке":
На Запорозькій Січі було в останніх часах 38 куренів. Вони називалися або від людей, яких там найбільше було, або від місцевості, звідкіля ті люде були, або врешті, від того, чим цей курінь займався. Вони називалися так: 1) Кущовський, 2) Поповичівський, 3) Васюринський, 4) Іркліївський, 5) Щербинівський, 6) Титарівський, 7) Шкуринський, 8) Коренівський, 9) Незамайський, 10) Рогіївський, 11) Корсунський, 12) Калнибоцький, 13) Уманський, 14) Дерев'янівський, 15) Нижньостеблівський, 16) Вижностеблівський, 17) Джерелівський, 18) Переяславський, 19) Полтавський, 20) Мишастівський, 21) Мінський, 22) Тимошівський, 23) Вем'яківський, 24) Левушківський, 25) Пластунівський, 26) Дяківський, 27) Брюховецький, 28) Ведмедівський, 29) Платнерівський, 30) Пашківський, 31) Батуринський, 32) Канівський, 33) Крилівський, 34) Донський, 35) Сергіївський, 36) Копелівський, 37) Іванівський, 38) Кисляківський.
(Андрій Чайковський. Запорожжя. Історична розвідка. Київ, "Дніпро", 1989 р.).
І, нарешті, останнє і "найдорожче" - 23-тє завдання. Від 100 до 120 з лишком помилок понавишукували у передвиборному тексті конкурсанти (ми орієнтуємося на 100, бо дехто зараховував за помилку навіть кожну букву у неправильно вжитому слові). Біда ще в тім, що, пишучи відповідь, гравці наробили у тексті своїх помилок. Зрозуміло, що журі відмінусувало їх кількість від базових 100 балів (лише три команди зі Славнівської школи виконали це завдання ідеально).
Здається, все. Готуємося до фіналу. За якими правилами він проходитиме - ми повідомимо додатково. Якихось особливих заморочок не буде: шкільна програма і 5 "запи-тальних" блоків, які визначає назва конкурсу - мовно-літературно-історично-пісенно-комп`ютерний (якась простенька комп`ютерна гра, що освоюється за кілька хвилин). Команди мають підготувати 5-7-хвилинну візитівку-привітання - це буде оцінюватися. Для зручності, мобільності й оперативності завдання командам і капітанам видаватимуться переважно на картках...
І наостанок ще раз звертаємося до тих, кому не вистачило півкроку, півсекунди, півудачі до фіналу: не розчаровуйтеся, це гра. Ще будуть конкурси, будуть комп`ютери - була б "Світлиця"...

Ці запитання задала учасникам мовно-комп`ютерного конкурсу в "Кримській світлиці" недавня переможниця такого змагання наша землячка Катерина Осадца (нині вона - київська студентка). Перевірте себе - чи легко вигравати у нас із Катею комп`ютери?

1. Ця квітка - один з символів України. У Швейцарії та Франції вона відома як улюблена квітка філософа Жана-Жака Руссо. У середньовічній Європі з її допомогою викривали відьом. Суддя повинен був, прикликаючи диявола, зірвати зелений листок або синю квітку цієї рослини і, промовляючи ім'я підозрюваної, кинути його на пательню з киплячим салом. Якщо листок лишався на пательні, то обвинувачення знімалися, а коли він вискакував з цього сала, це означало, що людина продала душу дияволу, тоді її спалювали на вогнищі. Про яку рослину йдеться?
2. Кажуть мудрі люди, що довкола нас духів та всілякої нечисті - ой як багато. Розкажіть про тих, чиї імена наведено нижче:
1. Блуд (водило). 2. Вітрило. 3. Возило. 4. Карна. 5. Кулинка. 6. Ний. 7. Ох. 8. Пек. 9. Сашок. 10. Металець.
3. "Дивись, щоб за тобою золоті верби не росли!" - часто говорять батьки своїм дітям, виряджаючи їх в дорогу. Отже, запитання.
* Чому верби названо золотими?
* Чому, за повір'ям наших пращурів, від Вербної неділі до Великодня не можна набирати воду з-під верби?
* Чому кажуть: "Закохався, мов чорт у суху вербу"?

Відповіді

НА ВЕРБІ ГРУШІ!
1. Йдеться про барвінок. Існує три види барвінку: барвінок малий  (Vinca minor), барвінок великий (Vinca major) і барвінок трав'янистий (Vinca herbacea). Всі ці три види зустрічаються в Україні. Всі види барвінку мають сині квіти (Vinca major іноді зустрічається з білими квітами) і темно-зелене листя, що зберігається і взимку. За цю свою повсякчасну зеленість барвінок у народній традиції вважається символом вічного кохання і тривалого щастя і вплітається у весільний вінок молодої. Німці називають його Immergrun (вічно зелений), Wintergrun (зелений взимку) або навіть Sinngrun (нев'янучий, як думка). Барвінок часто згадується в українських народних піснях, казках переказах і заклинаннях, вживається у народній медицині. Квітка барвінку  вважається чародійною і в багатьох інших народів, наприклад, в англійців, голландців, німців...

2. Блуд (водило) - всяка нечисть, що чіпляється у нічний час і водить нетрями нічних мандрівників. Так вона карає людину за зайве носопотикання і непотрібне втручання у чужі справи. Буває, водить за носа злодіїв у чужий сад. Єдиний спосіб його позбутися - покинути крадене. Блуд перекидається кішкою, козою, копицею сіна або світлом. Може звести на манівці.
Вітрило - південний вітер, у якого завжди вологі крила, якими він закриває лице. З його білої бороди струменить вода. Хмари, зустрівши Вітрила, спиняються в нього на лобі, аж поки не виллються дощем.
Возило - дух, що стереже коней. Подоба людська, але з вухами і копитами коня. Всяк господар на селі має свого Возила, який живе у стайні та оберігає коней від хвороб, напасті і лютого звіра.
Карна - богиня-плакальниця, сестра Жалю. Коли воїну доводилося помирати далеко від дому, Карна першою приходила його оплакувати.
Кулинка - первовічна дружина Ясен-Місяця на небі. Панна Кулинка сприяє плодючості та врожайності на землі. До неї промовляють вишиті нею ж ангели, просять, аби спекла їм пшеничну паляничку.
Ний - провідник душ на той світ, один з найстарших демонів царства мертвих. Це величезний горбатий дідуган. Вічно злий та ниє, що доводиться працювати і вдень, і вночі - приймати грішні душі померлих.
Ох - лісовий цар, живе на могилах та пеньках і чіпляється до перехожих. Має зелену бороду аж до колін (маскується під місцеву флору). В будь-якому разі не можна казати йому "Ох!" - учепиться так, що не відкупишся. (Краще говорити щось більш оптимістичне, скажімо, "Будьмо!")
Пек - старий кровожерливий син Чорнобога і Мари, хитрий та підступний чортисько кривавих бійок і різної біди. Вирізняється величезними розмірами. Живе глибоко під землею, сидить високо на троні, що над пеклом, і стежить, як туди провалюються душі грішників. Дуже боїться сонячного світла.
Сашок - зоряний собака-сторож, що пильнує трьох сестер-зірочок. Прикутий ланцюгом, якого перегризе лише тоді, як настане кінець світу. Ось таке повір'я існувало в Україні про сузір'я Малий Віз.
Металець - фантастичний змій, який, беручи хвіст у рот, крутиться колесом і свистить перед дощем.

3. У давніх українських замовляннях та заклинаннях верба виступає як "світове дерево", що являє собою центр Всесвіту. У слов'янських віруваннях верба причетна до чудесних дарунків землі. Настільки чудесних, що верби можуть родити золоті грушки:
А в нас дівки в златі ходять,
Верби златі грушки родять.
Слов'янський фольклор пов'язує вербу з небом та сонцем. На початку Великого посту люди говорили: "Були на Масляну варенички, та в піст на вербу повтікали". На вербі часто опиняються не лише вареники, але й решето чи сито - давній символ сонця:
Співали дівчата, співали,
В решето пісні складали,
На вербі колисали.
Іноді верба означає дорогу. Пам'ятаєте загадку? "Стоїть верба серед села, розпустила гілля у кожне подвір'я". Але це дорога не лише у вузькому значенні слова, а й перехід між світом живих і потойбіччям.
Отже, верба золота тому, що це - центр Всесвіту, тісно пов'язаний з Сонцем, і міст між світами живих і мертвих. Золотий - це колір Сонця і образна характеристика чудесних дарів землі, які з'являються знову ж таки посередництвом верби.
На вербі від Хрещення Господнього до Вербної неділі сидить чорт. До того він ховається у воді або верболозі, а після - тікає у жито.
Народні повір'я кажуть, що чорти навесні гріються на вербі, а коли її посвятять, падають у воду. Тому від Вербної неділі до Христового Воскресіння не можна набирати воду з-під верби.
Стару вербу, на відміну від молодої, вважали проклятим деревом, яке є сховком для чортів, русалок та іншої нечисті. Поляки вважали, що стара верба - грішне дерево, через те вона безплідна, трухлява і крива. Суху трухляву вербу чорт часто обирає у якості "помешкання". Навіть приказка така є: "Закохався, як чорт у суху вербу".
(А одна команда із Запорізької області цю приказку пояснила так: це коли "незразковий хлопець з одного села закохався і одружився на такій же дівчині з іншого села".
Чорти, як таке прочитають, точно з верби попадають...)

А ЧИ КОЖЕН ЗНАЄ, ЯК ЖЕ ВОНО ГРАЄ?
Шановні читачі! Якщо ви хочете перевірити себе, чи знаєте ви українські народні інструменти краще, ніж школярі, учасники конкурсу в "Кримській світлиці" (див. стор. 14) - не читайте цей текст, а відразу - вся увага на фото! Як називаються інструменти, які ви тут знайдете, як вони грають, коли і де з`явилися і
т. ін. На всі ці запитання довелося відповідати нашим конкурсантам, щоб виграти призовий комп`ютер. То приєднуйтеся й ви!

1. Ліра - старовинний струнно-клавішно-смичковий інструмент.
В ній знаходяться три струни (рідше чотири), закріплені з одного боку наглухо, а другий кінець накручений на кілок для настроювання. Струни натягнені поверх клавіатури, притискуються пальцями до ладків на грифі. Замість смичка в лірі встановлено дерев'яне колесо, яке приладнане перпендикулярно до струн. Воно, як крутити корбу, зачіпає струни і дає звук, як безупинний смичок. Це колісна ліра.
В Україні часто можна було здибати виконавця на лірі (лірника). При дорозі, біля хреста, на розпутті можна було чути жалібний голос його ліри про важку недолю або жартівливу байку про бідну Біду, або про сердешну Тещу.

2. Скрипка - найдосконаліший струнно-смичковий інструмент. Виник на початку XVI століття. Найвищий за регістром інструмент серед скрипкового сімейства (альт, віолончель, контрабас). Має чотири струни, звук видобувається веденням смичка по струнах. У XVI - XVIІІ ст. в Італії були найкращі скрипкові майстерні Аматі, Гварнері, Страдіварі. Скрипці доручаються соло в оркестрі, ансамблях, а також складні пасажі, фігурації. А головне - скрипка є інструментом сольної гри, через що виникла окрема скрипкова музика.

3. Свиріль (кувиця) - один із старовинних інструментів, відомих багатьом народам світу (в Греції - як флейта Пана, в Росії - цівниця, в Молдавії і Румунії - мускал, най тощо). Однобічна свиріль являє собою систему дерев'яних трубок різної довжини, розміщених послідовно від більшої до меншої на дерев'яній основі ("підлозі"). Верхній отвір кожної трубки відкритий, нижній - закритий чопиком. Приклавши свиріль до вуст, задувають у трубку повітря. Водячи нею, добувають з кожної трубки звук певної висоти. Двобічна свиріль - трубки розташовані симетрично від центральної, найбільшої, і зменшуються до обох кінців.

4. Сопілка - народний духовий музичний інструмент, поширений серед багатьох народів світу: сопель - у росіян, дудка - у білорусів, саламурі - у грузинів тощо. Сопілка давно побутує в Україні і використовується як для сольного виконання, так і в  народних ансамблях, оркестрах. Вона відноситься до так званих поздовжніх флейт, має свистковий пристрій та шість пальцевих отворів на корпусі. Майстер Д. Ф. Демінчук створив у 1970 р. хроматичну сопілку на
10 отворів, яка має більш досконалий стрій. Це сопілка з більш технічними можливостями, але сопілки на шість отворів мають свій своєрідний, чудовий тембр. В оркестрах використовують ціле сімейство сопілок: приму, альт, тенор, баритон, бас.

5. Козобас (бийкоза) - смичково-ударний інструмент. Зустрічається в народних інструментальних ансамблях західних областей України. Його будова: на дерев'яній палиці в її ніжній частині закріплено малий барабан, у верхній - маленьку мідну тарілку. Через барабан перекинуто одну струну, яка фіксується нагорі. По струні, яка не має певної висоти, водять смичком, по тарілці і барабану б'ють кінчиком смичка. Малий барабан відіграє роль резонатора (на ньому лежить підставка для струн).
У верхній частині - маленька тарілочка (на кінці - муляж - голівка кози). Козобас конструкції К. Євгенка має дві струни, конструкції І. Миколайчика - чотири.

6. Баян - язичковий клавішний музичний інструмент, більш досконалий, ніж хроматична гармоніка, сконструйована в Росії Білобородовим в Тулі 1870 р. Назва була дана на честь казкового співака Баяна (Бояна).  Баяни бувають двох різновидів: "готовий" - з готовими акордами і "виборний" - з хроматичною гамою в басах.

7. Бубон - дерев'яний обруч, з одного боку обтягнений шкірою.
В отворах обруча парами вільно закріплені металеві тарілочки. Бубон -
ритмічний інструмент. Ударяючи рукою або дерев'яною колотушкою по шкірі, виконують різні ритмічні фігури. Головне його використання в п'єсах танцювального характеру, де він підтримує такт, додає виконання запалу, створює яскраві динамічні ефекти.

8. Кобза - старовинний щипковий інструмент, який існував до сучасної бандури. Має напівсферичний корпус, коротку шийку з ладами і 5 - 8 струн (буває 4 - 5, рідше 7 - 8). Така кобза в XVI - XVIІ століттях була поширена в сільській місцевості і серед запорозького козацтва. В кінці XVIІІ - на початку ХІХ ст. у кобзи з'являються додаткові струни ("приструнки"), що привело до виникнення сучасної бандури. Існує ціла сім'я цих інструментів: мала кобза, середня кобза, велика кобза, кобза-бас, кобза-контрабас. Кобза використовується як сольний, ансамблевий і оркестровий інструмент.

9. Бугай (бербениця) - інструмент, який побутує в західних областях України, Молдавії, Угорщині. Корпус бугая нагадує конусоподібне барило. На вузьку частину натягнена шкіра-сириця, через центр якої проходить жмут кінського волосся, який закріплено у шкірі кільцями і сургучем. Грають на бугаї два виконавці. Один тримає його, а другий, ковзаючи пальцями по жмутові волосся, змоченому перед грою водою, видобуває до 5 - 6 низьких звуків. Використовується в оркестрах, ансамблях як епізодичний інструмент.
Підготував Анатолій КЛИМЕНКО,
викладач Сімферопольського музичного училища.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.02.2005 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"