Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.02.2005 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 11.02.2005
НАША ДОЛЯ БУДЕ ЩАСЛИВОЮ!
Ірина ТАРАТОРІНА, студентка 1-го курсу економічного факультету ТНУ ім. В. І. Вернадського.

Склавши успішно усі іспити першої своєї студентської сесії, я в нагороду отримала канікули довжиною з місяць і провела частину з них у столиці нашої країни - Києві. Це славетне місто завжди зачаровувало мене величчю та неповторністю своїх стародавніх соборів, ма-ленькими будиночками Подолу, плескотом пружної хвилі діда-Дніпра біля ніг непохитного Святого Володимира, що своїм хрестом благословляє Київ на розвиток та процвітання. Але мою цікавість збільшили нещодавні суспільні події, що прикували до себе увагу світової громадськості. І тепер, 23 січня, я могла бачити, стоячи на цьому прославленому Майдані, реальних творців історії, спостерігати довгоочікувану подію - інавгурацію Президента України Віктора Андрійовича Ющенка.
Ранок цього дня почався ходою радісного народу, що енергійним потоком стікався зі всіх боків Києва на Майдан Незалежності. Цей процес супроводжувався гаслами та піснями, що в морозні часи революційних днів та ночей зігрівали серця.
І вже на початок дванадцятої години дня утворилося ціле бурхливе море людей, хвилі якого доходили аж до пагорба перед Будинком сучасної культури та мистецтв (колишній Жовтневий палац). Всі спочатку спостерігали за подіями в парламенті та Маріїнському палаці за допомогою трансляції, що проходила на великих телевізійних екранах, розташованих по різні боки Майдану. Потім поступово почали прибувати політичні, громадські та культурні діячі, які безпосередньо брали участь у революції, підтримували та направляли народ до осяйної мети. Потужними хвилями оплесків та закликів зустрічав їх народ, огортаючи кожного луною поваги, прихильності та захоплення. З'явився і сам В. А. Ющенко разом зі своєю великою родиною і силою свого слова заволодів майже двохмільйонною аудиторією, яка із захопленням, затамувавши подих, ловила кожне його слово. І в ці моменти здавалося, що серця кожного з нас билися в унісон, збуджені щирою промовою. Це був справжній апогей усіх цих довготривалих очікувань та сподівань останніх місяців, і народ просто вибухнув несамовитою овацією після виступу. Атмосфера цього ясного морозного полудня була настільки тепла від радісних посмішок, що всі присутні були друзями і я не побачила жодного байдужого обличчя, і тільки сльози радості виступали у деяких на очах. Промова нового Президента перед громадою Майдану, як на мене, стала тією чітко сформульованою національною ідеєю, на яку ми всі так довго очікували.
Після виступу було випущено в небо цілу зграю голубів з помаранчевими стрічками - як символ миру.
Звиваючись високо в блакиті та тріпочучи крильми, вони несли нову надію та непохитну віру в осяйне майбутнє. А потім їм услід полетіли надувні кульки з жовто-блакитними прапорами, зливаючись з сонячним обрієм.
Спеціально до цієї нагоди були прикрашені жовтогарячими стрічками усі визначні будівлі Києва від самого даху аж до землі. Повсюди на Майдані майоріли помаранчеві прапори, які люди зберегли ще з днів революції як маленькі шматочки вранішнього сонця, що осяює шлях новій владі. Серед вже звичних були і прапори інших держав: Росії, Польщі, Чехії, Великобританії.
О сьомій годині вечора розпочався святковий концерт, в якому брали участь і відомі діячі культури, і ті, які стали популярними лише під час масштабної кампанії людської непокори наприкінці листопада - початку грудня. Пісні, що лунали, стали справжніми гімнами справедливості та правди, і кожний з цього двохмільйонного натовпу вторив їхнім словам. Серед виступаючих були гурти "Ґринджоли", "ТарТак", "ТНМК", "Океан Ельзи", а також Марічка Бурмака. Вів це свято незмінний ді-джей всієї революції - Женя.
Рівно о двадцять першій годині нічне небо яскраво озорили вогні феєрверка. Ці маленькі палаючі "зірочки" стрімко розліталися від великого пуп'янка маленькими вогняними доріжками і це були ніби іскорки сердець тих пристрасних людей, що в пітьмі неправди та глухої покори йшли вперед, незважаючи ні на що, освячуючи свою путь святою ідеєю. Тепер ці нові "досвітні вогні" ознаменували нову епоху в історії України.
І вона буде щасливою, адже кожен з присутніх тут, відчуваючи радість перемоги, докладе максимум зусиль, я впевнена в цьому, для її утвердження!

ВІРЮ В МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
...Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.

Такою відобразив Шевченко природу нашої рідної України. І ми можемо сказати, що від шевченківських часів багато чого змінилося, але наша Батьківщина не стала менш гарною. Зараз перед нами постає питання: що нас очікує в майбутньому?
Багато в України недоброзичливців. Їхній голос ми чули впродовж останніх тринадцяти років. Кажуть, що ми опинимося "під Росією", обіцяли, що Україну поглине Америка і ще багато чого іншого. Але увесь цей час Україна тримається таки на плаву. І її кермом є рідна мова, народ, обряди, звичаї і традиції. Можна з певністю сказати, що все це направить Україну на вірний шлях - до міжнародної спільноти.
Сподіваюсь, що в Україні відбудеться багато важливих змін. Перш за все, це стосуватиметься поведінки політиків. Крім того, буде зростати економічний потенціал і люди повертатимуться на свою землю. А ми зможемо гордо сказати: "Нас стає все більше і більше". А головне, процес цей буде взаємним - громадяни повернуться обличчя до держави, відчуваючи її невтомну турботу про себе. Тоді зміниться і сам громадянин. З облич зникнуть недовіра, підозра, страх. Страх того, що не знаєш, що буде завтра. А на зміну прийдуть відвертіть, щирість, добро, любов до ближнього. Людям захочеться поділитися своїми набутками з друзями і сусідами.
Коли в мене спитають, чи дійсно я вірю в таке майбутнє нашої України, я відповім: "Так!" І переконана, що ця наша віра теж нам допоможе. Але, на жаль, її однієї недостатньо.
Треба вже сьогодні закладати наріжний камінь нашого щастя.
Олена САВІНА.
смт. Восход, м. Ялта.

ДЛЯ СВОБОДИ НЕ БУДЕ ВЖЕ СПИНУ

Не співай більше, куме, козацьких пісень
Про коня, про любов і свободу.
В листопадову ніч, у найтяжчий той день
Ти пішов проти свого народу.
Не кажи мені, брате, про рідне село,
Про занедбані батьківські хати,
Бо коли на Майдані стояло воно,
Ти сховався за плечі багатих.
Мій народе! Нащадку козацьких могил,
Скільки злої брехні було треба,
Щоб обурився ти і піднявся з колін,
Запаливши оранжеве небо.
Від карпатських вершин до джанкойських степів
Для свободи не буде вже спину.
Піднялися когорти найкращих синів
Захистити свою Україну.
Ольга ШУМИЛО, м. Сімферополь.


Помаранчева мода

Син прийшов із школи хмурий.
- Що приніс, синок?
- Чом один я в класі синій, -
думав весь урок...
У Петька є гарна шапка,
В Льохи шузи - клас!
Светрик гарний у Михайла,
Галстук має Стас...
В чому річ? Не розумію...
- Хлопче, поясни!
- Помаранчеві всі стали
наші пацани.
А мене уже й прозвали
просто так: "яйце"...
Ну, невже вам, предки, важко
зрозуміти це?!"
Оксана ЛЕВИЦЬКА.
м. Сімферополь.

*  *  *

О, друзі, рідні українці,
щоб Україна ожила,
щоб нас не вбили поодинці,
щоб відродилася вона -
єднайте розум свій і волю,
за правду стійте до кінця,
єднайтесь вірою, любов'ю, -
доба вже Ющенка прийшла!
Костянтин ПЕТРЕНКО.
Грудень 2004 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.02.2005 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2906

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков